input
stringlengths 95
7.33k
| output
stringlengths 35
1.02k
| instruction
stringclasses 2
values |
|---|---|---|
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
«Мальовані історії»: українська версія**
***(1-6)*** «Комікс» – загальновживаний термін, який у перекладі означає «кумедний». Щоправда, нині в Європі власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці – «манга» тощо. Українські майстри, які працюють у цьому жанрі, називають такі твори «мальованими історіями». Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта – геть різне.
***(7-12)*** У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів. Та скептики були б, напевно, здивовані, зазирнувши в минуле й побачивши одну з перших «мальованих історій» у японському монастирі XII ст. Базові прийоми жанру, рухи й жести персонажів були запозичені саме з цих найперших робіт.
***(13-28)*** Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину – це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра. «Перші письмена, імовірно, трансформувалися в ієрогліфи, – розповідає художник Олексій Чебикін. – У єгиптян це взагалі суцільний комікс! Або візьмімо китайське письмо: ієрогліф «будинок» справді схожий на будинок, ієрогліф «людина» має «стовбур», «руки-ноги»... Із Греції до нас прийшла традиція навколо ікони малювати житія! Подивившись на розписи церков за тамтешнім каноном, можна прочитати майже все Святе Письмо. Там якраз і поєднано зображення святого з текстовим супроводом». Традицію оповідей у малюнках було помічено в XVI-XVII ст., коли в Барселоні та Валенсії почали поширювати малюнки для простого люду. Це були перекази життя святих у вигляді невеликих відбитків гравюр на кольорових аркушах. У Європі й Штатах у теперішньому вигляді мальовані історії ввійшли в обіг майже водночас, та практичні американці перші поставили це на комерційну основу. Першим бізнес-коміксом стали історії про Жовтого Хлопчика – «Yellow Kid». Правда, сьогодні Європу й Америку швидкими темпами заповнює азійська, передусім японська, традиція.
***(29-42)*** Як і в усьому, у створенні коміксів японці дотримуються традицій. Манги досі малюють тушшю, вони чорно-білі й послідовність картинок ведуть ззаду наперед – згідно з канонами місцевого правопису. Такої самої послідовності автори наполегливо просять дотримуватися під час видання перекладів – мовляв, від цього кардинально залежить правильність сприймання історії. Адже це, на перший погляд, нехитре мистецтво здатне проникати у свідомість значно глибше, швидше й непомітніше, ніж література чи кіно. Майстерно переданий у формі коміксу «меседж» може слугувати ефективним рушієм, чи навіть засобом певного впливу. У цьому, зокрема, переконаний Віталій Сікарчук, більш знаний під псевдонімом Пекельного Бульби. «За освітою я вчитель", свого часу викладав у школі, – каже він. – І комікс ставав у пригоді, щоб показати учням той чи інший приклад. Цей жанр не має аналогів – він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть!»
***(43-50)*** В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався. Серед корифеїв – графік-ілюстратор Георгій Малаков. У дитинстві він вигадував зразки цього жанру – жив у Києві під окупацією, придумував героїв, зображував сюжети про війну... Відомий художник Ігор Вишинський, автор багатьох ілюстрацій до дитячої літератури, створював повноцінні комікси про друзів-художників. Придумував їм образи, кумедні ситуації, розповідав про уявну державу в центрі Європи, де були представники різних націй. Твір займав понад 300 сторінок.
***(51-58)*** Нині в нас мистецтво «мальованих оповідей» теж активно розвивається, але комікси рідко виходять на широку публіку. Опитані «коміксисти» бачать два шляхи виживання. Перший – це «йти» в російські видавництва, адже вітчизняних зразків жанру в чистому вигляді практично ніде не друкують. Другий – ховатися в арт-підпіллі, що рясно квітне в мережі Інтернет і в самвидаві. «Офіційні видання, на жаль, надають перевагу російськомовному продукту, як і преса чи кінематограф, – каже О. Чебикін. – У нашій країні досі вважають, що ринок сусідів ширший, тож випускати російською – економічно вигідніше».
***(59-74)*** 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою. «Відсутність школи має свої плюси: не існує обмежень, – уважає Пекельний Бульба. – Може, це і вплине на розвиток, на створення своєрідної течії в нас». Проте, на думку Олексія Чебикіна, школа української мальованої історії таки формується: «Наша школа справді дуже відрізняється від французької, російської, молдовської... Мені важко схарактеризувати ці особливості....Різниця в графічному матеріалі. Школа української графіки була завжди відмінна й відокремлена від європейської, хоча – закорінена вона саме в Європі – перші її представники навчалися у Німеччині. Багато хто здобував освіту в Росії знову-таки від художників, які навчалися в Італії. У Львові своя ситуація: вони й до 1920 року мали тісні стосунки з Польщею та Німеччиною, і це відчутно... Київська Русь дала свій симбіоз, коли грецька школа, що прийшла з Візантії, поєдналася зі скандинавським мінімалізмом і структурою. І в нас згодом з’явилося «реалістичне бароко», коли зображення ніби щільно переплетене з декоративним трактуванням: звідти наші примітивісти, яких ми знаємо. Українська графіка близька до латиноамериканської».
***(75-80)*** Хай там як, ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися, і кожен може знайти своє. Тож навіть у сьогоднішніх обмежених умовах ентузіасти знаходять один одного й, не чекаючи «манни з неба», чи то пак від видавців, вигадують спільні проекти, фестивалі, віртуальні спільноти тощо. Словом, є надія, що наша «мальована історія» житиме!
*За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм»
За типом мовлення текст є:' 'А: описом з елементами розповіді', 'Б: розповіддю з елементами роздуму', 'В: роздумом з елементами опису', 'Г: описом з елементами роздуму', | Chosen answer: Б: розповіддю з елементами роздуму, Rejected answers: А: описом з елементами розповіді, В: роздумом з елементами опису, Г: описом з елементами роздуму | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
«Мальовані історії»: українська версія**
***(1-6)*** «Комікс» – загальновживаний термін, який у перекладі означає «кумедний». Щоправда, нині в Європі власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці – «манга» тощо. Українські майстри, які працюють у цьому жанрі, називають такі твори «мальованими історіями». Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта – геть різне.
***(7-12)*** У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів. Та скептики були б, напевно, здивовані, зазирнувши в минуле й побачивши одну з перших «мальованих історій» у японському монастирі XII ст. Базові прийоми жанру, рухи й жести персонажів були запозичені саме з цих найперших робіт.
***(13-28)*** Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину – це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра. «Перші письмена, імовірно, трансформувалися в ієрогліфи, – розповідає художник Олексій Чебикін. – У єгиптян це взагалі суцільний комікс! Або візьмімо китайське письмо: ієрогліф «будинок» справді схожий на будинок, ієрогліф «людина» має «стовбур», «руки-ноги»... Із Греції до нас прийшла традиція навколо ікони малювати житія! Подивившись на розписи церков за тамтешнім каноном, можна прочитати майже все Святе Письмо. Там якраз і поєднано зображення святого з текстовим супроводом». Традицію оповідей у малюнках було помічено в XVI-XVII ст., коли в Барселоні та Валенсії почали поширювати малюнки для простого люду. Це були перекази життя святих у вигляді невеликих відбитків гравюр на кольорових аркушах. У Європі й Штатах у теперішньому вигляді мальовані історії ввійшли в обіг майже водночас, та практичні американці перші поставили це на комерційну основу. Першим бізнес-коміксом стали історії про Жовтого Хлопчика – «Yellow Kid». Правда, сьогодні Європу й Америку швидкими темпами заповнює азійська, передусім японська, традиція.
***(29-42)*** Як і в усьому, у створенні коміксів японці дотримуються традицій. Манги досі малюють тушшю, вони чорно-білі й послідовність картинок ведуть ззаду наперед – згідно з канонами місцевого правопису. Такої самої послідовності автори наполегливо просять дотримуватися під час видання перекладів – мовляв, від цього кардинально залежить правильність сприймання історії. Адже це, на перший погляд, нехитре мистецтво здатне проникати у свідомість значно глибше, швидше й непомітніше, ніж література чи кіно. Майстерно переданий у формі коміксу «меседж» може слугувати ефективним рушієм, чи навіть засобом певного впливу. У цьому, зокрема, переконаний Віталій Сікарчук, більш знаний під псевдонімом Пекельного Бульби. «За освітою я вчитель", свого часу викладав у школі, – каже він. – І комікс ставав у пригоді, щоб показати учням той чи інший приклад. Цей жанр не має аналогів – він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть!»
***(43-50)*** В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався. Серед корифеїв – графік-ілюстратор Георгій Малаков. У дитинстві він вигадував зразки цього жанру – жив у Києві під окупацією, придумував героїв, зображував сюжети про війну... Відомий художник Ігор Вишинський, автор багатьох ілюстрацій до дитячої літератури, створював повноцінні комікси про друзів-художників. Придумував їм образи, кумедні ситуації, розповідав про уявну державу в центрі Європи, де були представники різних націй. Твір займав понад 300 сторінок.
***(51-58)*** Нині в нас мистецтво «мальованих оповідей» теж активно розвивається, але комікси рідко виходять на широку публіку. Опитані «коміксисти» бачать два шляхи виживання. Перший – це «йти» в російські видавництва, адже вітчизняних зразків жанру в чистому вигляді практично ніде не друкують. Другий – ховатися в арт-підпіллі, що рясно квітне в мережі Інтернет і в самвидаві. «Офіційні видання, на жаль, надають перевагу російськомовному продукту, як і преса чи кінематограф, – каже О. Чебикін. – У нашій країні досі вважають, що ринок сусідів ширший, тож випускати російською – економічно вигідніше».
***(59-74)*** 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою. «Відсутність школи має свої плюси: не існує обмежень, – уважає Пекельний Бульба. – Може, це і вплине на розвиток, на створення своєрідної течії в нас». Проте, на думку Олексія Чебикіна, школа української мальованої історії таки формується: «Наша школа справді дуже відрізняється від французької, російської, молдовської... Мені важко схарактеризувати ці особливості....Різниця в графічному матеріалі. Школа української графіки була завжди відмінна й відокремлена від європейської, хоча – закорінена вона саме в Європі – перші її представники навчалися у Німеччині. Багато хто здобував освіту в Росії знову-таки від художників, які навчалися в Італії. У Львові своя ситуація: вони й до 1920 року мали тісні стосунки з Польщею та Німеччиною, і це відчутно... Київська Русь дала свій симбіоз, коли грецька школа, що прийшла з Візантії, поєдналася зі скандинавським мінімалізмом і структурою. І в нас згодом з’явилося «реалістичне бароко», коли зображення ніби щільно переплетене з декоративним трактуванням: звідти наші примітивісти, яких ми знаємо. Українська графіка близька до латиноамериканської».
***(75-80)*** Хай там як, ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися, і кожен може знайти своє. Тож навіть у сьогоднішніх обмежених умовах ентузіасти знаходять один одного й, не чекаючи «манни з неба», чи то пак від видавців, вигадують спільні проекти, фестивалі, віртуальні спільноти тощо. Словом, є надія, що наша «мальована історія» житиме!
*За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм»
За типом мовлення текст є:' 'А: описом з елементами розповіді', 'Б: розповіддю з елементами роздуму', 'В: роздумом з елементами опису', 'Г: описом з елементами роздуму', | Chosen answer: Б: розповіддю з елементами роздуму, Rejected answers: А: описом з елементами розповіді, В: роздумом з елементами опису, Г: описом з елементами роздуму | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
«Мальовані історії»: українська версія**
***(1-6)*** «Комікс» – загальновживаний термін, який у перекладі означає «кумедний». Щоправда, нині в Європі власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці – «манга» тощо. Українські майстри, які працюють у цьому жанрі, називають такі твори «мальованими історіями». Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта – геть різне.
***(7-12)*** У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів. Та скептики були б, напевно, здивовані, зазирнувши в минуле й побачивши одну з перших «мальованих історій» у японському монастирі XII ст. Базові прийоми жанру, рухи й жести персонажів були запозичені саме з цих найперших робіт.
***(13-28)*** Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину – це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра. «Перші письмена, імовірно, трансформувалися в ієрогліфи, – розповідає художник Олексій Чебикін. – У єгиптян це взагалі суцільний комікс! Або візьмімо китайське письмо: ієрогліф «будинок» справді схожий на будинок, ієрогліф «людина» має «стовбур», «руки-ноги»... Із Греції до нас прийшла традиція навколо ікони малювати житія! Подивившись на розписи церков за тамтешнім каноном, можна прочитати майже все Святе Письмо. Там якраз і поєднано зображення святого з текстовим супроводом». Традицію оповідей у малюнках було помічено в XVI-XVII ст., коли в Барселоні та Валенсії почали поширювати малюнки для простого люду. Це були перекази життя святих у вигляді невеликих відбитків гравюр на кольорових аркушах. У Європі й Штатах у теперішньому вигляді мальовані історії ввійшли в обіг майже водночас, та практичні американці перші поставили це на комерційну основу. Першим бізнес-коміксом стали історії про Жовтого Хлопчика – «Yellow Kid». Правда, сьогодні Європу й Америку швидкими темпами заповнює азійська, передусім японська, традиція.
***(29-42)*** Як і в усьому, у створенні коміксів японці дотримуються традицій. Манги досі малюють тушшю, вони чорно-білі й послідовність картинок ведуть ззаду наперед – згідно з канонами місцевого правопису. Такої самої послідовності автори наполегливо просять дотримуватися під час видання перекладів – мовляв, від цього кардинально залежить правильність сприймання історії. Адже це, на перший погляд, нехитре мистецтво здатне проникати у свідомість значно глибше, швидше й непомітніше, ніж література чи кіно. Майстерно переданий у формі коміксу «меседж» може слугувати ефективним рушієм, чи навіть засобом певного впливу. У цьому, зокрема, переконаний Віталій Сікарчук, більш знаний під псевдонімом Пекельного Бульби. «За освітою я вчитель", свого часу викладав у школі, – каже він. – І комікс ставав у пригоді, щоб показати учням той чи інший приклад. Цей жанр не має аналогів – він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть!»
***(43-50)*** В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався. Серед корифеїв – графік-ілюстратор Георгій Малаков. У дитинстві він вигадував зразки цього жанру – жив у Києві під окупацією, придумував героїв, зображував сюжети про війну... Відомий художник Ігор Вишинський, автор багатьох ілюстрацій до дитячої літератури, створював повноцінні комікси про друзів-художників. Придумував їм образи, кумедні ситуації, розповідав про уявну державу в центрі Європи, де були представники різних націй. Твір займав понад 300 сторінок.
***(51-58)*** Нині в нас мистецтво «мальованих оповідей» теж активно розвивається, але комікси рідко виходять на широку публіку. Опитані «коміксисти» бачать два шляхи виживання. Перший – це «йти» в російські видавництва, адже вітчизняних зразків жанру в чистому вигляді практично ніде не друкують. Другий – ховатися в арт-підпіллі, що рясно квітне в мережі Інтернет і в самвидаві. «Офіційні видання, на жаль, надають перевагу російськомовному продукту, як і преса чи кінематограф, – каже О. Чебикін. – У нашій країні досі вважають, що ринок сусідів ширший, тож випускати російською – економічно вигідніше».
***(59-74)*** 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою. «Відсутність школи має свої плюси: не існує обмежень, – уважає Пекельний Бульба. – Може, це і вплине на розвиток, на створення своєрідної течії в нас». Проте, на думку Олексія Чебикіна, школа української мальованої історії таки формується: «Наша школа справді дуже відрізняється від французької, російської, молдовської... Мені важко схарактеризувати ці особливості....Різниця в графічному матеріалі. Школа української графіки була завжди відмінна й відокремлена від європейської, хоча – закорінена вона саме в Європі – перші її представники навчалися у Німеччині. Багато хто здобував освіту в Росії знову-таки від художників, які навчалися в Італії. У Львові своя ситуація: вони й до 1920 року мали тісні стосунки з Польщею та Німеччиною, і це відчутно... Київська Русь дала свій симбіоз, коли грецька школа, що прийшла з Візантії, поєдналася зі скандинавським мінімалізмом і структурою. І в нас згодом з’явилося «реалістичне бароко», коли зображення ніби щільно переплетене з декоративним трактуванням: звідти наші примітивісти, яких ми знаємо. Українська графіка близька до латиноамериканської».
***(75-80)*** Хай там як, ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися, і кожен може знайти своє. Тож навіть у сьогоднішніх обмежених умовах ентузіасти знаходять один одного й, не чекаючи «манни з неба», чи то пак від видавців, вигадують спільні проекти, фестивалі, віртуальні спільноти тощо. Словом, є надія, що наша «мальована історія» житиме!
*За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм»
Ідею тексту найточніше передає фрагмент, наведений у рядку:' 'А: Словом, кожна нація має свій продукт [комікси] з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта геть різне (рядки 5-6).', 'Б: Цей жанр не має аналогів - він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть (рядки 39-42).', 'В: 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою (рядки 59-61).', 'Г: ...ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися... (рядки 75-77).', | Chosen answer: Г: ...ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися... (рядки 75-77)., Rejected answers: А: Словом, кожна нація має свій продукт [комікси] з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта геть різне (рядки 5-6)., Б: Цей жанр не має аналогів - він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть (рядки 39-42)., В: 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою (рядки 59-61)., | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
«Мальовані історії»: українська версія**
***(1-6)*** «Комікс» – загальновживаний термін, який у перекладі означає «кумедний». Щоправда, нині в Європі власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці – «манга» тощо. Українські майстри, які працюють у цьому жанрі, називають такі твори «мальованими історіями». Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта – геть різне.
***(7-12)*** У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів. Та скептики були б, напевно, здивовані, зазирнувши в минуле й побачивши одну з перших «мальованих історій» у японському монастирі XII ст. Базові прийоми жанру, рухи й жести персонажів були запозичені саме з цих найперших робіт.
***(13-28)*** Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину – це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра. «Перші письмена, імовірно, трансформувалися в ієрогліфи, – розповідає художник Олексій Чебикін. – У єгиптян це взагалі суцільний комікс! Або візьмімо китайське письмо: ієрогліф «будинок» справді схожий на будинок, ієрогліф «людина» має «стовбур», «руки-ноги»... Із Греції до нас прийшла традиція навколо ікони малювати житія! Подивившись на розписи церков за тамтешнім каноном, можна прочитати майже все Святе Письмо. Там якраз і поєднано зображення святого з текстовим супроводом». Традицію оповідей у малюнках було помічено в XVI-XVII ст., коли в Барселоні та Валенсії почали поширювати малюнки для простого люду. Це були перекази життя святих у вигляді невеликих відбитків гравюр на кольорових аркушах. У Європі й Штатах у теперішньому вигляді мальовані історії ввійшли в обіг майже водночас, та практичні американці перші поставили це на комерційну основу. Першим бізнес-коміксом стали історії про Жовтого Хлопчика – «Yellow Kid». Правда, сьогодні Європу й Америку швидкими темпами заповнює азійська, передусім японська, традиція.
***(29-42)*** Як і в усьому, у створенні коміксів японці дотримуються традицій. Манги досі малюють тушшю, вони чорно-білі й послідовність картинок ведуть ззаду наперед – згідно з канонами місцевого правопису. Такої самої послідовності автори наполегливо просять дотримуватися під час видання перекладів – мовляв, від цього кардинально залежить правильність сприймання історії. Адже це, на перший погляд, нехитре мистецтво здатне проникати у свідомість значно глибше, швидше й непомітніше, ніж література чи кіно. Майстерно переданий у формі коміксу «меседж» може слугувати ефективним рушієм, чи навіть засобом певного впливу. У цьому, зокрема, переконаний Віталій Сікарчук, більш знаний під псевдонімом Пекельного Бульби. «За освітою я вчитель", свого часу викладав у школі, – каже він. – І комікс ставав у пригоді, щоб показати учням той чи інший приклад. Цей жанр не має аналогів – він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть!»
***(43-50)*** В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався. Серед корифеїв – графік-ілюстратор Георгій Малаков. У дитинстві він вигадував зразки цього жанру – жив у Києві під окупацією, придумував героїв, зображував сюжети про війну... Відомий художник Ігор Вишинський, автор багатьох ілюстрацій до дитячої літератури, створював повноцінні комікси про друзів-художників. Придумував їм образи, кумедні ситуації, розповідав про уявну державу в центрі Європи, де були представники різних націй. Твір займав понад 300 сторінок.
***(51-58)*** Нині в нас мистецтво «мальованих оповідей» теж активно розвивається, але комікси рідко виходять на широку публіку. Опитані «коміксисти» бачать два шляхи виживання. Перший – це «йти» в російські видавництва, адже вітчизняних зразків жанру в чистому вигляді практично ніде не друкують. Другий – ховатися в арт-підпіллі, що рясно квітне в мережі Інтернет і в самвидаві. «Офіційні видання, на жаль, надають перевагу російськомовному продукту, як і преса чи кінематограф, – каже О. Чебикін. – У нашій країні досі вважають, що ринок сусідів ширший, тож випускати російською – економічно вигідніше».
***(59-74)*** 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою. «Відсутність школи має свої плюси: не існує обмежень, – уважає Пекельний Бульба. – Може, це і вплине на розвиток, на створення своєрідної течії в нас». Проте, на думку Олексія Чебикіна, школа української мальованої історії таки формується: «Наша школа справді дуже відрізняється від французької, російської, молдовської... Мені важко схарактеризувати ці особливості....Різниця в графічному матеріалі. Школа української графіки була завжди відмінна й відокремлена від європейської, хоча – закорінена вона саме в Європі – перші її представники навчалися у Німеччині. Багато хто здобував освіту в Росії знову-таки від художників, які навчалися в Італії. У Львові своя ситуація: вони й до 1920 року мали тісні стосунки з Польщею та Німеччиною, і це відчутно... Київська Русь дала свій симбіоз, коли грецька школа, що прийшла з Візантії, поєдналася зі скандинавським мінімалізмом і структурою. І в нас згодом з’явилося «реалістичне бароко», коли зображення ніби щільно переплетене з декоративним трактуванням: звідти наші примітивісти, яких ми знаємо. Українська графіка близька до латиноамериканської».
***(75-80)*** Хай там як, ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися, і кожен може знайти своє. Тож навіть у сьогоднішніх обмежених умовах ентузіасти знаходять один одного й, не чекаючи «манни з неба», чи то пак від видавців, вигадують спільні проекти, фестивалі, віртуальні спільноти тощо. Словом, є надія, що наша «мальована історія» житиме!
*За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм»
Ідею тексту найточніше передає фрагмент, наведений у рядку:' 'А: Словом, кожна нація має свій продукт [комікси] з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта геть різне (рядки 5-6).', 'Б: Цей жанр не має аналогів - він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть (рядки 39-42).', 'В: 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою (рядки 59-61).', 'Г: ...ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися... (рядки 75-77).', | Chosen answer: Г: ...ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися... (рядки 75-77)., Rejected answers: А: Словом, кожна нація має свій продукт [комікси] з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта геть різне (рядки 5-6)., Б: Цей жанр не має аналогів - він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть (рядки 39-42)., В: 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою (рядки 59-61)., | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
«Мальовані історії»: українська версія**
***(1-6)*** «Комікс» – загальновживаний термін, який у перекладі означає «кумедний». Щоправда, нині в Європі власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці – «манга» тощо. Українські майстри, які працюють у цьому жанрі, називають такі твори «мальованими історіями». Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта – геть різне.
***(7-12)*** У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів. Та скептики були б, напевно, здивовані, зазирнувши в минуле й побачивши одну з перших «мальованих історій» у японському монастирі XII ст. Базові прийоми жанру, рухи й жести персонажів були запозичені саме з цих найперших робіт.
***(13-28)*** Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину – це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра. «Перші письмена, імовірно, трансформувалися в ієрогліфи, – розповідає художник Олексій Чебикін. – У єгиптян це взагалі суцільний комікс! Або візьмімо китайське письмо: ієрогліф «будинок» справді схожий на будинок, ієрогліф «людина» має «стовбур», «руки-ноги»... Із Греції до нас прийшла традиція навколо ікони малювати житія! Подивившись на розписи церков за тамтешнім каноном, можна прочитати майже все Святе Письмо. Там якраз і поєднано зображення святого з текстовим супроводом». Традицію оповідей у малюнках було помічено в XVI-XVII ст., коли в Барселоні та Валенсії почали поширювати малюнки для простого люду. Це були перекази життя святих у вигляді невеликих відбитків гравюр на кольорових аркушах. У Європі й Штатах у теперішньому вигляді мальовані історії ввійшли в обіг майже водночас, та практичні американці перші поставили це на комерційну основу. Першим бізнес-коміксом стали історії про Жовтого Хлопчика – «Yellow Kid». Правда, сьогодні Європу й Америку швидкими темпами заповнює азійська, передусім японська, традиція.
***(29-42)*** Як і в усьому, у створенні коміксів японці дотримуються традицій. Манги досі малюють тушшю, вони чорно-білі й послідовність картинок ведуть ззаду наперед – згідно з канонами місцевого правопису. Такої самої послідовності автори наполегливо просять дотримуватися під час видання перекладів – мовляв, від цього кардинально залежить правильність сприймання історії. Адже це, на перший погляд, нехитре мистецтво здатне проникати у свідомість значно глибше, швидше й непомітніше, ніж література чи кіно. Майстерно переданий у формі коміксу «меседж» може слугувати ефективним рушієм, чи навіть засобом певного впливу. У цьому, зокрема, переконаний Віталій Сікарчук, більш знаний під псевдонімом Пекельного Бульби. «За освітою я вчитель", свого часу викладав у школі, – каже він. – І комікс ставав у пригоді, щоб показати учням той чи інший приклад. Цей жанр не має аналогів – він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть!»
***(43-50)*** В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався. Серед корифеїв – графік-ілюстратор Георгій Малаков. У дитинстві він вигадував зразки цього жанру – жив у Києві під окупацією, придумував героїв, зображував сюжети про війну... Відомий художник Ігор Вишинський, автор багатьох ілюстрацій до дитячої літератури, створював повноцінні комікси про друзів-художників. Придумував їм образи, кумедні ситуації, розповідав про уявну державу в центрі Європи, де були представники різних націй. Твір займав понад 300 сторінок.
***(51-58)*** Нині в нас мистецтво «мальованих оповідей» теж активно розвивається, але комікси рідко виходять на широку публіку. Опитані «коміксисти» бачать два шляхи виживання. Перший – це «йти» в російські видавництва, адже вітчизняних зразків жанру в чистому вигляді практично ніде не друкують. Другий – ховатися в арт-підпіллі, що рясно квітне в мережі Інтернет і в самвидаві. «Офіційні видання, на жаль, надають перевагу російськомовному продукту, як і преса чи кінематограф, – каже О. Чебикін. – У нашій країні досі вважають, що ринок сусідів ширший, тож випускати російською – економічно вигідніше».
***(59-74)*** 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою. «Відсутність школи має свої плюси: не існує обмежень, – уважає Пекельний Бульба. – Може, це і вплине на розвиток, на створення своєрідної течії в нас». Проте, на думку Олексія Чебикіна, школа української мальованої історії таки формується: «Наша школа справді дуже відрізняється від французької, російської, молдовської... Мені важко схарактеризувати ці особливості....Різниця в графічному матеріалі. Школа української графіки була завжди відмінна й відокремлена від європейської, хоча – закорінена вона саме в Європі – перші її представники навчалися у Німеччині. Багато хто здобував освіту в Росії знову-таки від художників, які навчалися в Італії. У Львові своя ситуація: вони й до 1920 року мали тісні стосунки з Польщею та Німеччиною, і це відчутно... Київська Русь дала свій симбіоз, коли грецька школа, що прийшла з Візантії, поєдналася зі скандинавським мінімалізмом і структурою. І в нас згодом з’явилося «реалістичне бароко», коли зображення ніби щільно переплетене з декоративним трактуванням: звідти наші примітивісти, яких ми знаємо. Українська графіка близька до латиноамериканської».
***(75-80)*** Хай там як, ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися, і кожен може знайти своє. Тож навіть у сьогоднішніх обмежених умовах ентузіасти знаходять один одного й, не чекаючи «манни з неба», чи то пак від видавців, вигадують спільні проекти, фестивалі, віртуальні спільноти тощо. Словом, є надія, що наша «мальована історія» житиме!
*За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм»
Думку про те, що комікси є універсальним для людства жанром, підтверджують усі фрагменти тексту, ОКРІМ:' 'А: ...власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці - «манга» тощо... Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта - геть різне (рядки 2-6).', 'Б: У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів (рядки 7-9).', 'В: Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину - це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра (рядки 13-15).', 'Г: В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався (рядки 43-44).', | Chosen answer: Б: У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів (рядки 7-9)., Rejected answers: А: ...власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці - «манга» тощо... Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта - геть різне (рядки 2-6)., В: Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину - це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра (рядки 13-15)., Г: В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався (рядки 43-44). | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
«Мальовані історії»: українська версія**
***(1-6)*** «Комікс» – загальновживаний термін, який у перекладі означає «кумедний». Щоправда, нині в Європі власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці – «манга» тощо. Українські майстри, які працюють у цьому жанрі, називають такі твори «мальованими історіями». Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта – геть різне.
***(7-12)*** У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів. Та скептики були б, напевно, здивовані, зазирнувши в минуле й побачивши одну з перших «мальованих історій» у японському монастирі XII ст. Базові прийоми жанру, рухи й жести персонажів були запозичені саме з цих найперших робіт.
***(13-28)*** Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину – це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра. «Перші письмена, імовірно, трансформувалися в ієрогліфи, – розповідає художник Олексій Чебикін. – У єгиптян це взагалі суцільний комікс! Або візьмімо китайське письмо: ієрогліф «будинок» справді схожий на будинок, ієрогліф «людина» має «стовбур», «руки-ноги»... Із Греції до нас прийшла традиція навколо ікони малювати житія! Подивившись на розписи церков за тамтешнім каноном, можна прочитати майже все Святе Письмо. Там якраз і поєднано зображення святого з текстовим супроводом». Традицію оповідей у малюнках було помічено в XVI-XVII ст., коли в Барселоні та Валенсії почали поширювати малюнки для простого люду. Це були перекази життя святих у вигляді невеликих відбитків гравюр на кольорових аркушах. У Європі й Штатах у теперішньому вигляді мальовані історії ввійшли в обіг майже водночас, та практичні американці перші поставили це на комерційну основу. Першим бізнес-коміксом стали історії про Жовтого Хлопчика – «Yellow Kid». Правда, сьогодні Європу й Америку швидкими темпами заповнює азійська, передусім японська, традиція.
***(29-42)*** Як і в усьому, у створенні коміксів японці дотримуються традицій. Манги досі малюють тушшю, вони чорно-білі й послідовність картинок ведуть ззаду наперед – згідно з канонами місцевого правопису. Такої самої послідовності автори наполегливо просять дотримуватися під час видання перекладів – мовляв, від цього кардинально залежить правильність сприймання історії. Адже це, на перший погляд, нехитре мистецтво здатне проникати у свідомість значно глибше, швидше й непомітніше, ніж література чи кіно. Майстерно переданий у формі коміксу «меседж» може слугувати ефективним рушієм, чи навіть засобом певного впливу. У цьому, зокрема, переконаний Віталій Сікарчук, більш знаний під псевдонімом Пекельного Бульби. «За освітою я вчитель", свого часу викладав у школі, – каже він. – І комікс ставав у пригоді, щоб показати учням той чи інший приклад. Цей жанр не має аналогів – він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть!»
***(43-50)*** В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався. Серед корифеїв – графік-ілюстратор Георгій Малаков. У дитинстві він вигадував зразки цього жанру – жив у Києві під окупацією, придумував героїв, зображував сюжети про війну... Відомий художник Ігор Вишинський, автор багатьох ілюстрацій до дитячої літератури, створював повноцінні комікси про друзів-художників. Придумував їм образи, кумедні ситуації, розповідав про уявну державу в центрі Європи, де були представники різних націй. Твір займав понад 300 сторінок.
***(51-58)*** Нині в нас мистецтво «мальованих оповідей» теж активно розвивається, але комікси рідко виходять на широку публіку. Опитані «коміксисти» бачать два шляхи виживання. Перший – це «йти» в російські видавництва, адже вітчизняних зразків жанру в чистому вигляді практично ніде не друкують. Другий – ховатися в арт-підпіллі, що рясно квітне в мережі Інтернет і в самвидаві. «Офіційні видання, на жаль, надають перевагу російськомовному продукту, як і преса чи кінематограф, – каже О. Чебикін. – У нашій країні досі вважають, що ринок сусідів ширший, тож випускати російською – економічно вигідніше».
***(59-74)*** 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою. «Відсутність школи має свої плюси: не існує обмежень, – уважає Пекельний Бульба. – Може, це і вплине на розвиток, на створення своєрідної течії в нас». Проте, на думку Олексія Чебикіна, школа української мальованої історії таки формується: «Наша школа справді дуже відрізняється від французької, російської, молдовської... Мені важко схарактеризувати ці особливості....Різниця в графічному матеріалі. Школа української графіки була завжди відмінна й відокремлена від європейської, хоча – закорінена вона саме в Європі – перші її представники навчалися у Німеччині. Багато хто здобував освіту в Росії знову-таки від художників, які навчалися в Італії. У Львові своя ситуація: вони й до 1920 року мали тісні стосунки з Польщею та Німеччиною, і це відчутно... Київська Русь дала свій симбіоз, коли грецька школа, що прийшла з Візантії, поєдналася зі скандинавським мінімалізмом і структурою. І в нас згодом з’явилося «реалістичне бароко», коли зображення ніби щільно переплетене з декоративним трактуванням: звідти наші примітивісти, яких ми знаємо. Українська графіка близька до латиноамериканської».
***(75-80)*** Хай там як, ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися, і кожен може знайти своє. Тож навіть у сьогоднішніх обмежених умовах ентузіасти знаходять один одного й, не чекаючи «манни з неба», чи то пак від видавців, вигадують спільні проекти, фестивалі, віртуальні спільноти тощо. Словом, є надія, що наша «мальована історія» житиме!
*За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм»
Думку про те, що комікси є універсальним для людства жанром, підтверджують усі фрагменти тексту, ОКРІМ:' 'А: ...власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці - «манга» тощо... Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта - геть різне (рядки 2-6).', 'Б: У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів (рядки 7-9).', 'В: Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину - це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра (рядки 13-15).', 'Г: В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався (рядки 43-44).', | Chosen answer: Б: У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів (рядки 7-9)., Rejected answers: А: ...власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці - «манга» тощо... Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта - геть різне (рядки 2-6)., В: Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину - це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра (рядки 13-15)., Г: В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався (рядки 43-44). | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Образ гордої красуні, яка сміливо захищає власну гідність, є у творі:' 'А: «Дума про Марусю Богуславку»', 'Б: «Віють вітри»', 'В: «Бондарівна»', 'Г: Засвіт встали козаченьки»', 'Д: «Ой Морозе, Морозенку»', | Chosen answer: В: «Бондарівна», Rejected answers: А: «Дума про Марусю Богуславку», Б: «Віють вітри», Г: Засвіт встали козаченьки», Д: «Ой Морозе, Морозенку» | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Образ гордої красуні, яка сміливо захищає власну гідність, є у творі:' 'А: «Дума про Марусю Богуславку»', 'Б: «Віють вітри»', 'В: «Бондарівна»', 'Г: Засвіт встали козаченьки»', 'Д: «Ой Морозе, Морозенку»', | Chosen answer: В: «Бондарівна», Rejected answers: А: «Дума про Марусю Богуславку», Б: «Віють вітри», Г: Засвіт встали козаченьки», Д: «Ой Морозе, Морозенку» | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Про київського князя Святослава («Слово про похід Ігорів» йдеться в рядку:' 'А: «Великому Хорсові путь перебігав»', 'Б: «Ізронив злоте слово, з сльозами змішане»', 'В: «Підпер гори угорськії своїми залізними полками»', 'Г: «Жадоба спробувати Дону великого знамення йому заступила»', 'Д: «Думкою поле міряє од великого Дону до малого Дінця»', | Chosen answer: Б: «Ізронив злоте слово, з сльозами змішане», Rejected answers: А: «Великому Хорсові путь перебігав», В: «Підпер гори угорськії своїми залізними полками», Г: «Жадоба спробувати Дону великого знамення йому заступила», Д: «Думкою поле міряє од великого Дону до малого Дінця» | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Про київського князя Святослава («Слово про похід Ігорів» йдеться в рядку:' 'А: «Великому Хорсові путь перебігав»', 'Б: «Ізронив злоте слово, з сльозами змішане»', 'В: «Підпер гори угорськії своїми залізними полками»', 'Г: «Жадоба спробувати Дону великого знамення йому заступила»', 'Д: «Думкою поле міряє од великого Дону до малого Дінця»', | Chosen answer: Б: «Ізронив злоте слово, з сльозами змішане», Rejected answers: А: «Великому Хорсові путь перебігав», В: «Підпер гори угорськії своїми залізними полками», Г: «Жадоба спробувати Дону великого знамення йому заступила», Д: «Думкою поле міряє од великого Дону до малого Дінця» | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Рядки *Зброю співаю і мужа, що перший з надмор’їв троянських, Долею гнаний нещадно, на берег ступив Лавінійський*
оригінально переробив:' 'А: Іван Котляревський', 'Б: Григорій Сковорода', 'В: Тарас Шевченко', 'Г: Іван Франко', 'Д: Пантелеймон Куліш', | Chosen answer: А: Іван Котляревський, Rejected answers: Б: Григорій Сковорода, В: Тарас Шевченко, Г: Іван Франко, Д: Пантелеймон Куліш | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Рядки *Зброю співаю і мужа, що перший з надмор’їв троянських, Долею гнаний нещадно, на берег ступив Лавінійський*
оригінально переробив:' 'А: Іван Котляревський', 'Б: Григорій Сковорода', 'В: Тарас Шевченко', 'Г: Іван Франко', 'Д: Пантелеймон Куліш', | Chosen answer: А: Іван Котляревський, Rejected answers: Б: Григорій Сковорода, В: Тарас Шевченко, Г: Іван Франко, Д: Пантелеймон Куліш | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Народну пісню «Ой під вишнею, під черешнею / Стояв старий з молодою, як із ягодою» адресовано:' 'А: Іванові Брюховецькому', 'Б: Мартинові Борулі', 'В: возному Тетерваковському', 'Г: Максимові Гримачу', 'Д: Омелькові Кайдашеві', | Chosen answer: В: возному Тетерваковському, Rejected answers: А: Іванові Брюховецькому, Б: Мартинові Борулі, Г: Максимові Гримачу, Д: Омелькові Кайдашеві | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Народну пісню «Ой під вишнею, під черешнею / Стояв старий з молодою, як із ягодою» адресовано:' 'А: Іванові Брюховецькому', 'Б: Мартинові Борулі', 'В: возному Тетерваковському', 'Г: Максимові Гримачу', 'Д: Омелькові Кайдашеві', | Chosen answer: В: возному Тетерваковському, Rejected answers: А: Іванові Брюховецькому, Б: Мартинові Борулі, Г: Максимові Гримачу, Д: Омелькові Кайдашеві | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Рядки
*Шляхи життя важкі і грузні:
працюй - зморивсь чи не зморивсь.
Він полюбив огонь у кузні,
під молотом, що все іскривсь*
присвячено:' 'А: Іванові Котляревському', 'Б: Тарасові Шевченку', 'В: Пантелеймонові Кулішу', 'Г: Іванові Франку', 'Д: Михайлові Коцюбинському', | Chosen answer: Г: Іванові Франку, Rejected answers: А: Іванові Котляревському, Б: Тарасові Шевченку, В: Пантелеймонові Кулішу, Д: Михайлові Коцюбинському | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Рядки
*Шляхи життя важкі і грузні:
працюй - зморивсь чи не зморивсь.
Він полюбив огонь у кузні,
під молотом, що все іскривсь*
присвячено:' 'А: Іванові Котляревському', 'Б: Тарасові Шевченку', 'В: Пантелеймонові Кулішу', 'Г: Іванові Франку', 'Д: Михайлові Коцюбинському', | Chosen answer: Г: Іванові Франку, Rejected answers: А: Іванові Котляревському, Б: Тарасові Шевченку, В: Пантелеймонові Кулішу, Д: Михайлові Коцюбинському | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Запорожжя споконвіку було серцем українським, на Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались», - пише:' 'А: Пантелеймон Куліш', 'Б: Іван Нечуй-Левицький', 'В: Іван Котляревський', 'Г: Панас Мирний', 'Д: Іван Карпенко-Карий', | Chosen answer: А: Пантелеймон Куліш, Rejected answers: Б: Іван Нечуй-Левицький, В: Іван Котляревський, Г: Панас Мирний, Д: Іван Карпенко-Карий | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Запорожжя споконвіку було серцем українським, на Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались», - пише:' 'А: Пантелеймон Куліш', 'Б: Іван Нечуй-Левицький', 'В: Іван Котляревський', 'Г: Панас Мирний', 'Д: Іван Карпенко-Карий', | Chosen answer: А: Пантелеймон Куліш, Rejected answers: Б: Іван Нечуй-Левицький, В: Іван Котляревський, Г: Панас Мирний, Д: Іван Карпенко-Карий | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Думка з Першого послання Іоанна Богослова «Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, - неправду мовить. Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого» є суголосною провідній ідеї твору:' 'А: «Гімн»', 'Б: «Енеїда »', 'В: «Всякому місту-звичай і права»', 'Г: «Як добре те, що смерті не боюсь я»', 'Д: «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»', | Chosen answer: Д: «І мертвим, і живим, і ненарожденним...», Rejected answers: А: «Гімн», Б: «Енеїда », В: «Всякому місту-звичай і права», Г: «Як добре те, що смерті не боюсь я», | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Думка з Першого послання Іоанна Богослова «Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, - неправду мовить. Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого» є суголосною провідній ідеї твору:' 'А: «Гімн»', 'Б: «Енеїда »', 'В: «Всякому місту-звичай і права»', 'Г: «Як добре те, що смерті не боюсь я»', 'Д: «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»', | Chosen answer: Д: «І мертвим, і живим, і ненарожденним...», Rejected answers: А: «Гімн», Б: «Енеїда », В: «Всякому місту-звичай і права», Г: «Як добре те, що смерті не боюсь я», | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Ця дівчина не просто так, Маруся. / Це голос наш. Це – пісня. Це - душа» – сказано про героїню:' 'А: думи', 'Б: поеми', 'В: драми', 'Г: пригодницького роману', 'Д: роману у віршах', | Chosen answer: Д: роману у віршах, Rejected answers: А: думи, Б: поеми, В: драми, Г: пригодницького роману, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Ця дівчина не просто так, Маруся. / Це голос наш. Це – пісня. Це - душа» – сказано про героїню:' 'А: думи', 'Б: поеми', 'В: драми', 'Г: пригодницького роману', 'Д: роману у віршах', | Chosen answer: Д: роману у віршах, Rejected answers: А: думи, Б: поеми, В: драми, Г: пригодницького роману, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Любові всевишній присвячується» твір:' 'А: «Лісова пісня»', 'Б: «Три зозулі з поклоном»', 'В: «Маруся Чурай»', 'Г: «За мить щастя»', 'Д: «Камінний хрест»', | Chosen answer: Б: «Три зозулі з поклоном», Rejected answers: А: «Лісова пісня», В: «Маруся Чурай», Г: «За мить щастя», Д: «Камінний хрест» | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Любові всевишній присвячується» твір:' 'А: «Лісова пісня»', 'Б: «Три зозулі з поклоном»', 'В: «Маруся Чурай»', 'Г: «За мить щастя»', 'Д: «Камінний хрест»', | Chosen answer: Б: «Три зозулі з поклоном», Rejected answers: А: «Лісова пісня», В: «Маруся Чурай», Г: «За мить щастя», Д: «Камінний хрест» | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Росте Антонич, і росте трава, / і зеленіють кучеряві вільхи», – писав про себе автор поезії:' 'А: «Чари ночі»', 'Б: «Різдво»', 'В: «Молюсь і вірю...»', 'Г: «Балада про соняшник»', 'Д: «Лебеді материнства»', | Chosen answer: Б: «Різдво», Rejected answers: А: «Чари ночі», В: «Молюсь і вірю...», Г: «Балада про соняшник», Д: «Лебеді материнства» | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Росте Антонич, і росте трава, / і зеленіють кучеряві вільхи», – писав про себе автор поезії:' 'А: «Чари ночі»', 'Б: «Різдво»', 'В: «Молюсь і вірю...»', 'Г: «Балада про соняшник»', 'Д: «Лебеді материнства»', | Chosen answer: Б: «Різдво», Rejected answers: А: «Чари ночі», В: «Молюсь і вірю...», Г: «Балада про соняшник», Д: «Лебеді материнства» | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Василь Стефаник започаткував в українській літературі стильову течію:' 'А: імпресіонізму', 'Б: сентименталізму', 'В: романтизму', 'Г: реалізму', 'Д: експресіонізму', | Chosen answer: Д: експресіонізму, Rejected answers: А: імпресіонізму, Б: сентименталізму, В: романтизму, Г: реалізму, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Василь Стефаник започаткував в українській літературі стильову течію:' 'А: імпресіонізму', 'Б: сентименталізму', 'В: романтизму', 'Г: реалізму', 'Д: експресіонізму', | Chosen answer: Д: експресіонізму, Rejected answers: А: імпресіонізму, Б: сентименталізму, В: романтизму, Г: реалізму, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '*Шумить, гуде Тополівка. До Лавріна Запорожця приїхали гості» так починається оповідь про події твору:' 'А: Валер’яна Підмогильного', 'Б: Володимира Винниченка', 'В: Остапа Вишні', 'Г: Олександра Довженка', 'Д: Олеся Гончара', | Chosen answer: Г: Олександра Довженка, Rejected answers: А: Валер’яна Підмогильного, Б: Володимира Винниченка, В: Остапа Вишні, Д: Олеся Гончара | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '*Шумить, гуде Тополівка. До Лавріна Запорожця приїхали гості» так починається оповідь про події твору:' 'А: Валер’яна Підмогильного', 'Б: Володимира Винниченка', 'В: Остапа Вишні', 'Г: Олександра Довженка', 'Д: Олеся Гончара', | Chosen answer: Г: Олександра Довженка, Rejected answers: А: Валер’яна Підмогильного, Б: Володимира Винниченка, В: Остапа Вишні, Д: Олеся Гончара | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Справжнє прізвище автора твору «Тигролови»:' 'А: Кандиба', 'Б: Тобілевич', 'В: Фїтільов', 'Г: Губенко', 'Д: Лозов’ягін', | Chosen answer: Д: Лозов’ягін, Rejected answers: А: Кандиба, Б: Тобілевич, В: Фїтільов, Г: Губенко, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Справжнє прізвище автора твору «Тигролови»:' 'А: Кандиба', 'Б: Тобілевич', 'В: Фїтільов', 'Г: Губенко', 'Д: Лозов’ягін', | Chosen answer: Д: Лозов’ягін, Rejected answers: А: Кандиба, Б: Тобілевич, В: Фїтільов, Г: Губенко, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Моя зброя - сміх!» - так пояснював своє мистецьке покликання:' 'А: Микола Хвильовий', 'Б: Олександр Довженко', 'В: Іван Багряний', 'Г: Остап Вишня', 'Д: Юрій Яновський', | Chosen answer: Г: Остап Вишня, Rejected answers: А: Микола Хвильовий, Б: Олександр Довженко, В: Іван Багряний, Д: Юрій Яновський | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Моя зброя - сміх!» - так пояснював своє мистецьке покликання:' 'А: Микола Хвильовий', 'Б: Олександр Довженко', 'В: Іван Багряний', 'Г: Остап Вишня', 'Д: Юрій Яновський', | Chosen answer: Г: Остап Вишня, Rejected answers: А: Микола Хвильовий, Б: Олександр Довженко, В: Іван Багряний, Д: Юрій Яновський | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Образи соняшника й сонця, що символізують поета й поезію, створив:' 'А: Василь Симоненко', 'Б: Микола Вороний', 'В: Іван Драч', 'Г: Василь Стус', 'Д: Павло Тичина', | Chosen answer: В: Іван Драч, Rejected answers: А: Василь Симоненко, Б: Микола Вороний, Г: Василь Стус, Д: Павло Тичина | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Образи соняшника й сонця, що символізують поета й поезію, створив:' 'А: Василь Симоненко', 'Б: Микола Вороний', 'В: Іван Драч', 'Г: Василь Стус', 'Д: Павло Тичина', | Chosen answer: В: Іван Драч, Rejected answers: А: Василь Симоненко, Б: Микола Вороний, Г: Василь Стус, Д: Павло Тичина | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Народну «Пісню про Байду» переосмислює («*У Полтаві на риночку...*») героїня твору:' 'А: «Маруся Чурай»', 'Б: «Бондарівна»', 'В: «Любіть Україну»', 'Г: «Дума про Марусю Богуславку»', 'Д: «О земле втрачена, явися!..»', | Chosen answer: А: «Маруся Чурай», Rejected answers: Б: «Бондарівна», В: «Любіть Україну», Г: «Дума про Марусю Богуславку», Д: «О земле втрачена, явися!..» | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Народну «Пісню про Байду» переосмислює («*У Полтаві на риночку...*») героїня твору:' 'А: «Маруся Чурай»', 'Б: «Бондарівна»', 'В: «Любіть Україну»', 'Г: «Дума про Марусю Богуславку»', 'Д: «О земле втрачена, явися!..»', | Chosen answer: А: «Маруся Чурай», Rejected answers: Б: «Бондарівна», В: «Любіть Україну», Г: «Дума про Марусю Богуславку», Д: «О земле втрачена, явися!..» | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Рядки
*Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати*
написано:' 'А: Павлом Тичиною', 'Б: Іваном Драчем', 'В: Володимиром Сосюрою', 'Г: Василем Симоненком', 'Д: Андрієм Малишком', | Chosen answer: Г: Василем Симоненком, Rejected answers: А: Павлом Тичиною, Б: Іваном Драчем, В: Володимиром Сосюрою, Д: Андрієм Малишком | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Рядки
*Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати*
написано:' 'А: Павлом Тичиною', 'Б: Іваном Драчем', 'В: Володимиром Сосюрою', 'Г: Василем Симоненком', 'Д: Андрієм Малишком', | Chosen answer: Г: Василем Симоненком, Rejected answers: А: Павлом Тичиною, Б: Іваном Драчем, В: Володимиром Сосюрою, Д: Андрієм Малишком | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«У Томську мене перехопила залізнична агентура НКВС. Арешт, суд, вирок: за втечу із заслання — три роки вже ув’язнення в таборі. Так я потрапив у «Бамлаг» (Байкало-амурський лагер)», - згадував:' 'А: Павло Тичина', 'Б: Іван Багряний', 'В: Володимир Сосюра', 'Г: Богдан-Ігор Антонич', 'Д: Максим Рильський', | Chosen answer: Б: Іван Багряний, Rejected answers: А: Павло Тичина, В: Володимир Сосюра, Г: Богдан-Ігор Антонич, Д: Максим Рильський | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«У Томську мене перехопила залізнична агентура НКВС. Арешт, суд, вирок: за втечу із заслання — три роки вже ув’язнення в таборі. Так я потрапив у «Бамлаг» (Байкало-амурський лагер)», - згадував:' 'А: Павло Тичина', 'Б: Іван Багряний', 'В: Володимир Сосюра', 'Г: Богдан-Ігор Антонич', 'Д: Максим Рильський', | Chosen answer: Б: Іван Багряний, Rejected answers: А: Павло Тичина, В: Володимир Сосюра, Г: Богдан-Ігор Антонич, Д: Максим Рильський | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Синтез мистецтва й антимистецтва, елітарної й масової культури, іронічно-сміхового й серйозного ставлення до дійсності - це характерна риса:' 'А: експресіонізму', 'Б: постмодернізму', 'В: неоромантизму', 'Г: бароко', 'Д: імпресіонізму', | Chosen answer: Б: постмодернізму, Rejected answers: А: експресіонізму, В: неоромантизму, Г: бароко, Д: імпресіонізму | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Синтез мистецтва й антимистецтва, елітарної й масової культури, іронічно-сміхового й серйозного ставлення до дійсності - це характерна риса:' 'А: експресіонізму', 'Б: постмодернізму', 'В: неоромантизму', 'Г: бароко', 'Д: імпресіонізму', | Chosen answer: Б: постмодернізму, Rejected answers: А: експресіонізму, В: неоромантизму, Г: бароко, Д: імпресіонізму | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Букву *и* треба писати на місці обох пропусків у рядку:' 'А: створити за аналог..єю, словниковий д..ктант', 'Б: ..нженерний фах, схвалення колект..ву', 'В: с..гнальні вогні, соц..ологічне опитування', 'Г: виконувати реч..тативом, промовиста ц..тата', | Chosen answer: Г: виконувати реч..тативом, промовиста ц..тата, Rejected answers: А: створити за аналог..єю, словниковий д..ктант, Б: ..нженерний фах, схвалення колект..ву, В: с..гнальні вогні, соц..ологічне опитування, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Букву *и* треба писати на місці обох пропусків у рядку:' 'А: створити за аналог..єю, словниковий д..ктант', 'Б: ..нженерний фах, схвалення колект..ву', 'В: с..гнальні вогні, соц..ологічне опитування', 'Г: виконувати реч..тативом, промовиста ц..тата', | Chosen answer: Г: виконувати реч..тативом, промовиста ц..тата, Rejected answers: А: створити за аналог..єю, словниковий д..ктант, Б: ..нженерний фах, схвалення колект..ву, В: с..гнальні вогні, соц..ологічне опитування, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Помилково вжито слово в рядку:' 'А: зачинити кабінет фізики', 'Б: доводити складну теорему', 'В: складати випускний іспит', 'Г: мішати проводити урок', | Chosen answer: Г: мішати проводити урок, Rejected answers: А: зачинити кабінет фізики, Б: доводити складну теорему, В: складати випускний іспит, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Помилково вжито слово в рядку:' 'А: зачинити кабінет фізики', 'Б: доводити складну теорему', 'В: складати випускний іспит', 'Г: мішати проводити урок', | Chosen answer: Г: мішати проводити урок, Rejected answers: А: зачинити кабінет фізики, Б: доводити складну теорему, В: складати випускний іспит, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Чергування голосних відбувається в усіх наведених випадках, ОКРІМ:' 'А: чорний - ч..рнець', 'Б: шість - ш..сти', 'В: бджола - бдж..ляр', 'Г: жених - ж..натий', | Chosen answer: В: бджола - бдж..ляр, Rejected answers: А: чорний - ч..рнець, Б: шість - ш..сти, Г: жених - ж..натий | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Чергування голосних відбувається в усіх наведених випадках, ОКРІМ:' 'А: чорний - ч..рнець', 'Б: шість - ш..сти', 'В: бджола - бдж..ляр', 'Г: жених - ж..натий', | Chosen answer: В: бджола - бдж..ляр, Rejected answers: А: чорний - ч..рнець, Б: шість - ш..сти, Г: жених - ж..натий | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Перший склад наголошений у слові:' 'А: розвал', 'Б: тонкий', 'В: разом', 'Г: люблю', | Chosen answer: В: разом, Rejected answers: А: розвал, Б: тонкий, Г: люблю | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Перший склад наголошений у слові:' 'А: розвал', 'Б: тонкий', 'В: разом', 'Г: люблю', | Chosen answer: В: разом, Rejected answers: А: розвал, Б: тонкий, Г: люблю | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Помилку у творенні ступенів порівняння прикметників допущено в рядку:' 'А: смачніший, найдавніший, найменш густий', 'Б: триваліший, найменш кмітливий, вищий', 'В: найдобріший, завзятіший, найбільш меткий', 'Г: щонайкращий, більш нижчий, міцніший', | Chosen answer: Г: щонайкращий, більш нижчий, міцніший, Rejected answers: А: смачніший, найдавніший, найменш густий, Б: триваліший, найменш кмітливий, вищий, В: найдобріший, завзятіший, найбільш меткий, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Помилку у творенні ступенів порівняння прикметників допущено в рядку:' 'А: смачніший, найдавніший, найменш густий', 'Б: триваліший, найменш кмітливий, вищий', 'В: найдобріший, завзятіший, найбільш меткий', 'Г: щонайкращий, більш нижчий, міцніший', | Chosen answer: Г: щонайкращий, більш нижчий, міцніший, Rejected answers: А: смачніший, найдавніший, найменш густий, Б: триваліший, найменш кмітливий, вищий, В: найдобріший, завзятіший, найбільш меткий, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Відокремленою обставиною можна замінити підрядне речення в рядку:' 'А: Журавлі прощально курличуть, коли відлітають у вирій.', 'Б: Дощ не переставав падати хоч на небі блиснуло сонце.', 'В: Я не знаю, чи повернулися лелеки у своє торішнє гніздо.', 'Г: Вітер доносив відголоси грози, яка гуготіла десь за обрієм.', | Chosen answer: А: Журавлі прощально курличуть, коли відлітають у вирій., Rejected answers: Б: Дощ не переставав падати хоч на небі блиснуло сонце., В: Я не знаю, чи повернулися лелеки у своє торішнє гніздо., Г: Вітер доносив відголоси грози, яка гуготіла десь за обрієм. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Відокремленою обставиною можна замінити підрядне речення в рядку:' 'А: Журавлі прощально курличуть, коли відлітають у вирій.', 'Б: Дощ не переставав падати хоч на небі блиснуло сонце.', 'В: Я не знаю, чи повернулися лелеки у своє торішнє гніздо.', 'Г: Вітер доносив відголоси грози, яка гуготіла десь за обрієм.', | Chosen answer: А: Журавлі прощально курличуть, коли відлітають у вирій., Rejected answers: Б: Дощ не переставав падати хоч на небі блиснуло сонце., В: Я не знаю, чи повернулися лелеки у своє торішнє гніздо., Г: Вітер доносив відголоси грози, яка гуготіла десь за обрієм. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Проблема особистості віддавна є *основою* філософського *пізнання*. (2) Відомо, що немає двох однакових людей, кожен із нас неповторний. (3) На думку деяких науковців людина формується й розвивається відповідно до її вроджених якостей, здібностей, а соціальне *оточення* відіграє в цьому розвитку дуже незначну *роль*. (4) Натомість інші вчені вважають *особистість* деяким продуктом, цілком сформованим у процесі соціального розвитку. (5) Однак майже всі науковці переконані: людина не народжується особистістю, а стає нею в процесі життя.
Слово *основа* в тексті можна замінити фразеологізмом:' 'А: наріжний камінь', 'Б: підводний камінь', 'В: камінь на шиї', 'Г: пробний камінь', | Chosen answer: А: наріжний камінь, Rejected answers: Б: підводний камінь, В: камінь на шиї, Г: пробний камінь | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Проблема особистості віддавна є *основою* філософського *пізнання*. (2) Відомо, що немає двох однакових людей, кожен із нас неповторний. (3) На думку деяких науковців людина формується й розвивається відповідно до її вроджених якостей, здібностей, а соціальне *оточення* відіграє в цьому розвитку дуже незначну *роль*. (4) Натомість інші вчені вважають *особистість* деяким продуктом, цілком сформованим у процесі соціального розвитку. (5) Однак майже всі науковці переконані: людина не народжується особистістю, а стає нею в процесі життя.
Слово *основа* в тексті можна замінити фразеологізмом:' 'А: наріжний камінь', 'Б: підводний камінь', 'В: камінь на шиї', 'Г: пробний камінь', | Chosen answer: А: наріжний камінь, Rejected answers: Б: підводний камінь, В: камінь на шиї, Г: пробний камінь | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Проблема особистості віддавна є *основою* філософського *пізнання*. (2) Відомо, що немає двох однакових людей, кожен із нас неповторний. (3) На думку деяких науковців людина формується й розвивається відповідно до її вроджених якостей, здібностей, а соціальне *оточення* відіграє в цьому розвитку дуже незначну *роль*. (4) Натомість інші вчені вважають *особистість* деяким продуктом, цілком сформованим у процесі соціального розвитку. (5) Однак майже всі науковці переконані: людина не народжується особистістю, а стає нею в процесі життя.
У називному відмінку в тексті вжито слово:' 'А: пізнання', 'Б: оточення', 'В: роль', 'Г: особистість', | Chosen answer: Б: оточення, Rejected answers: А: пізнання, В: роль, Г: особистість | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Проблема особистості віддавна є *основою* філософського *пізнання*. (2) Відомо, що немає двох однакових людей, кожен із нас неповторний. (3) На думку деяких науковців людина формується й розвивається відповідно до її вроджених якостей, здібностей, а соціальне *оточення* відіграє в цьому розвитку дуже незначну *роль*. (4) Натомість інші вчені вважають *особистість* деяким продуктом, цілком сформованим у процесі соціального розвитку. (5) Однак майже всі науковці переконані: людина не народжується особистістю, а стає нею в процесі життя.
У називному відмінку в тексті вжито слово:' 'А: пізнання', 'Б: оточення', 'В: роль', 'Г: особистість', | Chosen answer: Б: оточення, Rejected answers: А: пізнання, В: роль, Г: особистість | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Проблема особистості віддавна є *основою* філософського *пізнання*. (2) Відомо, що немає двох однакових людей, кожен із нас неповторний. (3) На думку деяких науковців людина формується й розвивається відповідно до її вроджених якостей, здібностей, а соціальне *оточення* відіграє в цьому розвитку дуже незначну *роль*. (4) Натомість інші вчені вважають *особистість* деяким продуктом, цілком сформованим у процесі соціального розвитку. (5) Однак майже всі науковці переконані: людина не народжується особистістю, а стає нею в процесі життя.
Простим є речення:' 'А: друге', 'Б: третє', 'В: четверте', 'Г: п'яте', | Chosen answer: В: четверте, Rejected answers: А: друге, Б: третє, Г: п'яте | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Проблема особистості віддавна є *основою* філософського *пізнання*. (2) Відомо, що немає двох однакових людей, кожен із нас неповторний. (3) На думку деяких науковців людина формується й розвивається відповідно до її вроджених якостей, здібностей, а соціальне *оточення* відіграє в цьому розвитку дуже незначну *роль*. (4) Натомість інші вчені вважають *особистість* деяким продуктом, цілком сформованим у процесі соціального розвитку. (5) Однак майже всі науковці переконані: людина не народжується особистістю, а стає нею в процесі життя.
Простим є речення:' 'А: друге', 'Б: третє', 'В: четверте', 'Г: п'яте', | Chosen answer: В: четверте, Rejected answers: А: друге, Б: третє, Г: п'яте | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Проблема особистості віддавна є *основою* філософського *пізнання*. (2) Відомо, що немає двох однакових людей, кожен із нас неповторний. (3) На думку деяких науковців людина формується й розвивається відповідно до її вроджених якостей, здібностей, а соціальне *оточення* відіграє в цьому розвитку дуже незначну *роль*. (4) Натомість інші вчені вважають *особистість* деяким продуктом, цілком сформованим у процесі соціального розвитку. (5) Однак майже всі науковці переконані: людина не народжується особистістю, а стає нею в процесі життя.
Пунктуаційну помилку допущено в реченні:' 'А: другому', 'Б: третьому', 'В: четвертому', 'Г: п'ятому', | Chosen answer: Б: третьому, Rejected answers: А: другому, В: четвертому, Г: п'ятому | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Проблема особистості віддавна є *основою* філософського *пізнання*. (2) Відомо, що немає двох однакових людей, кожен із нас неповторний. (3) На думку деяких науковців людина формується й розвивається відповідно до її вроджених якостей, здібностей, а соціальне *оточення* відіграє в цьому розвитку дуже незначну *роль*. (4) Натомість інші вчені вважають *особистість* деяким продуктом, цілком сформованим у процесі соціального розвитку. (5) Однак майже всі науковці переконані: людина не народжується особистістю, а стає нею в процесі життя.
Пунктуаційну помилку допущено в реченні:' 'А: другому', 'Б: третьому', 'В: четвертому', 'Г: п'ятому', | Chosen answer: Б: третьому, Rejected answers: А: другому, В: четвертому, Г: п'ятому | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Однакова кількість звуків і букв у всіх словах рядка:' 'А: боєць, вищість, зраджений', 'Б: озброєння, воїнський, дзвінок', 'В: подвоєння, надзвуковий, мрія', 'Г: євробачення, гущавінь, осяяння', 'Д: виявлення, відзвітувати, мелодія', | Chosen answer: Г: євробачення, гущавінь, осяяння, Rejected answers: А: боєць, вищість, зраджений, Б: озброєння, воїнський, дзвінок, В: подвоєння, надзвуковий, мрія, Д: виявлення, відзвітувати, мелодія | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Однакова кількість звуків і букв у всіх словах рядка:' 'А: боєць, вищість, зраджений', 'Б: озброєння, воїнський, дзвінок', 'В: подвоєння, надзвуковий, мрія', 'Г: євробачення, гущавінь, осяяння', 'Д: виявлення, відзвітувати, мелодія', | Chosen answer: Г: євробачення, гущавінь, осяяння, Rejected answers: А: боєць, вищість, зраджений, Б: озброєння, воїнський, дзвінок, В: подвоєння, надзвуковий, мрія, Д: виявлення, відзвітувати, мелодія | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Антонімами є всі пари слів, ОКРІМ:' 'А: експорт - імпорт', 'Б: егоїзм - альтруїзм', 'В: іммігрант - мігрант', 'Г: прогрес - регрес', 'Д: адресат - адресант', | Chosen answer: В: іммігрант - мігрант, Rejected answers: А: експорт - імпорт, Б: егоїзм - альтруїзм, Г: прогрес - регрес, Д: адресат - адресант | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Антонімами є всі пари слів, ОКРІМ:' 'А: експорт - імпорт', 'Б: егоїзм - альтруїзм', 'В: іммігрант - мігрант', 'Г: прогрес - регрес', 'Д: адресат - адресант', | Chosen answer: В: іммігрант - мігрант, Rejected answers: А: експорт - імпорт, Б: егоїзм - альтруїзм, Г: прогрес - регрес, Д: адресат - адресант | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Літеру *у* на місці всіх пропусків треба писати в рядку:' 'А: ..війшли до хати, переконана ... цьому', 'Б: ... свободу віримо, прочитала ... афіші', 'В: зайшла ... ранці, пішли ... світлицю', 'Г: була ... Сваляві, дивився ... віконечко', 'Д: приходила ... формі, квіти ... руках', | Chosen answer: Г: була ... Сваляві, дивився ... віконечко, Rejected answers: А: ..війшли до хати, переконана ... цьому, Б: ... свободу віримо, прочитала ... афіші, В: зайшла ... ранці, пішли ... світлицю, Д: приходила ... формі, квіти ... руках | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Літеру *у* на місці всіх пропусків треба писати в рядку:' 'А: ..війшли до хати, переконана ... цьому', 'Б: ... свободу віримо, прочитала ... афіші', 'В: зайшла ... ранці, пішли ... світлицю', 'Г: була ... Сваляві, дивився ... віконечко', 'Д: приходила ... формі, квіти ... руках', | Chosen answer: Г: була ... Сваляві, дивився ... віконечко, Rejected answers: А: ..війшли до хати, переконана ... цьому, Б: ... свободу віримо, прочитала ... афіші, В: зайшла ... ранці, пішли ... світлицю, Д: приходила ... формі, квіти ... руках | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Літеру *е* на місці пропуску потрібно писати в усіх словах рядка:' 'А: пр..людія, пр..краса, пр..зирливий', 'Б: пр..зидія, пр..зентація, пр..брати', 'В: пр..стиж, пр..парат, пр..м'єрний', 'Г: пр..тензія, пр..вілей, пр..мудрий', 'Д: пр..рогатива, пр..стол, пр..горнути', | Chosen answer: В: пр..стиж, пр..парат, пр..м'єрний, Rejected answers: А: пр..людія, пр..краса, пр..зирливий, Б: пр..зидія, пр..зентація, пр..брати, Г: пр..тензія, пр..вілей, пр..мудрий, Д: пр..рогатива, пр..стол, пр..горнути | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Літеру *е* на місці пропуску потрібно писати в усіх словах рядка:' 'А: пр..людія, пр..краса, пр..зирливий', 'Б: пр..зидія, пр..зентація, пр..брати', 'В: пр..стиж, пр..парат, пр..м'єрний', 'Г: пр..тензія, пр..вілей, пр..мудрий', 'Д: пр..рогатива, пр..стол, пр..горнути', | Chosen answer: В: пр..стиж, пр..парат, пр..м'єрний, Rejected answers: А: пр..людія, пр..краса, пр..зирливий, Б: пр..зидія, пр..зентація, пр..брати, Г: пр..тензія, пр..вілей, пр..мудрий, Д: пр..рогатива, пр..стол, пр..горнути | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Окремо треба писати частку *не* у варіанті:' 'А: очікуючи не/відомого в майбутньому', 'Б: не/добудований завод у Львові', 'В: не/виконавши домашнього завдання', 'Г: будматеріалів не/має на складах', 'Д: не/даремно ми сюди повернулися', | Chosen answer: В: не/виконавши домашнього завдання, Rejected answers: А: очікуючи не/відомого в майбутньому, Б: не/добудований завод у Львові, Г: будматеріалів не/має на складах, Д: не/даремно ми сюди повернулися | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Окремо треба писати частку *не* у варіанті:' 'А: очікуючи не/відомого в майбутньому', 'Б: не/добудований завод у Львові', 'В: не/виконавши домашнього завдання', 'Г: будматеріалів не/має на складах', 'Д: не/даремно ми сюди повернулися', | Chosen answer: В: не/виконавши домашнього завдання, Rejected answers: А: очікуючи не/відомого в майбутньому, Б: не/добудований завод у Львові, Г: будматеріалів не/має на складах, Д: не/даремно ми сюди повернулися | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Помилку в написанні слова допущено в рядку:' 'А: компостний, тоскно, серцевий', 'Б: тижневий, зап'ястний, швидкісний', 'В: туристський, доблесний, у пустці', 'Г: аванпостний, проїздний, злісний', 'Д: форпостний, агентство, обласний', | Chosen answer: Г: аванпостний, проїздний, злісний, Rejected answers: А: компостний, тоскно, серцевий, Б: тижневий, зап'ястний, швидкісний, В: туристський, доблесний, у пустці, Д: форпостний, агентство, обласний | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Помилку в написанні слова допущено в рядку:' 'А: компостний, тоскно, серцевий', 'Б: тижневий, зап'ястний, швидкісний', 'В: туристський, доблесний, у пустці', 'Г: аванпостний, проїздний, злісний', 'Д: форпостний, агентство, обласний', | Chosen answer: Г: аванпостний, проїздний, злісний, Rejected answers: А: компостний, тоскно, серцевий, Б: тижневий, зап'ястний, швидкісний, В: туристський, доблесний, у пустці, Д: форпостний, агентство, обласний | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Подвоєні букви треба писати у формі орудного відмінка обох іменників рядка:' 'А: подорож, продаж', 'Б: гущавінь, тюль', 'В: вірність, мить', 'Г: печаль, мисль', 'Д: зустріч, поміч', | Chosen answer: Д: зустріч, поміч, Rejected answers: А: подорож, продаж, Б: гущавінь, тюль, В: вірність, мить, Г: печаль, мисль, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Подвоєні букви треба писати у формі орудного відмінка обох іменників рядка:' 'А: подорож, продаж', 'Б: гущавінь, тюль', 'В: вірність, мить', 'Г: печаль, мисль', 'Д: зустріч, поміч', | Chosen answer: Д: зустріч, поміч, Rejected answers: А: подорож, продаж, Б: гущавінь, тюль, В: вірність, мить, Г: печаль, мисль, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Прочитайте речення з пропущеними словосполученнями.
*До початку матчу лишається ..., але вже понад ... уклали контракти з ...*
Правильним є варіант послідовного заповнення пропусків:' 'А: півтора місяця, сто телеканалів, тисячею двомастами рекламодавцями', 'Б: півтора місяці, ста телеканалів, тисячею двомастами рекламодавцями', 'В: півтора місяця, ста телеканалів, тисячею двомастами рекламодавців', 'Г: півтора місяці, сто телеканалів, тисяча двісті рекламодавцями', 'Д: півтори місяці, сто телеканалів, тисяча двомастами рекламодавцями', | Chosen answer: А: півтора місяця, сто телеканалів, тисячею двомастами рекламодавцями, Rejected answers: Б: півтора місяці, ста телеканалів, тисячею двомастами рекламодавцями, В: півтора місяця, ста телеканалів, тисячею двомастами рекламодавців, Г: півтора місяці, сто телеканалів, тисяча двісті рекламодавцями, Д: півтори місяці, сто телеканалів, тисяча двомастами рекламодавцями | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Прочитайте речення з пропущеними словосполученнями.
*До початку матчу лишається ..., але вже понад ... уклали контракти з ...*
Правильним є варіант послідовного заповнення пропусків:' 'А: півтора місяця, сто телеканалів, тисячею двомастами рекламодавцями', 'Б: півтора місяці, ста телеканалів, тисячею двомастами рекламодавцями', 'В: півтора місяця, ста телеканалів, тисячею двомастами рекламодавців', 'Г: півтора місяці, сто телеканалів, тисяча двісті рекламодавцями', 'Д: півтори місяці, сто телеканалів, тисяча двомастами рекламодавцями', | Chosen answer: А: півтора місяця, сто телеканалів, тисячею двомастами рекламодавцями, Rejected answers: Б: півтора місяці, ста телеканалів, тисячею двомастами рекламодавцями, В: півтора місяця, ста телеканалів, тисячею двомастами рекламодавців, Г: півтора місяці, сто телеканалів, тисяча двісті рекламодавцями, Д: півтори місяці, сто телеканалів, тисяча двомастами рекламодавцями | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Дієслово у формі наказового способу вжито в рядку:' 'А: переходимо дорогу', 'Б: попросимо вибачення', 'В: активніше працюймо', 'Г: швидше пишемо', 'Д: почали виконувати', | Chosen answer: В: активніше працюймо, Rejected answers: А: переходимо дорогу, Б: попросимо вибачення, Г: швидше пишемо, Д: почали виконувати | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Дієслово у формі наказового способу вжито в рядку:' 'А: переходимо дорогу', 'Б: попросимо вибачення', 'В: активніше працюймо', 'Г: швидше пишемо', 'Д: почали виконувати', | Chosen answer: В: активніше працюймо, Rejected answers: А: переходимо дорогу, Б: попросимо вибачення, Г: швидше пишемо, Д: почали виконувати | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Прочитайте речення з пропущеними словами.
*Журі ... результати, але багато хто не ... з вердиктом, тож гала-концерт, зокрема виступи призерів, ... невдоволенням публіки.*
Правильним є варіант послідовного заповнення пропусків:' 'А: оголосило, погодився, був затьмарений', 'Б: оголосили, погодився, був затьмарений', 'В: оголосило, погодилися, був затьмарений', 'Г: оголосило, погодився, були затьмарені', 'Д: оголосили, погодилися, були затьмарені', | Chosen answer: А: оголосило, погодився, був затьмарений, Rejected answers: Б: оголосили, погодився, був затьмарений, В: оголосило, погодилися, був затьмарений, Г: оголосило, погодився, були затьмарені, Д: оголосили, погодилися, були затьмарені | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Прочитайте речення з пропущеними словами.
*Журі ... результати, але багато хто не ... з вердиктом, тож гала-концерт, зокрема виступи призерів, ... невдоволенням публіки.*
Правильним є варіант послідовного заповнення пропусків:' 'А: оголосило, погодився, був затьмарений', 'Б: оголосили, погодився, був затьмарений', 'В: оголосило, погодилися, був затьмарений', 'Г: оголосило, погодився, були затьмарені', 'Д: оголосили, погодилися, були затьмарені', | Chosen answer: А: оголосило, погодився, був затьмарений, Rejected answers: Б: оголосили, погодився, був затьмарений, В: оголосило, погодилися, був затьмарений, Г: оголосило, погодився, були затьмарені, Д: оголосили, погодилися, були затьмарені | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Виділене слово є вставним у реченні (розділові знаки пропущено):' 'А: Я *принаймні* знаю правила поведінки в громадських місцях.', 'Б: Хлопці про наші плани на це літо *навіть* не здогадувалися.', 'В: Бали хризантем проводять *традиційно* наприкінці листопада.', 'Г: Інколи найщиріша правда *здається* такою неправдоподібною.', 'Д: Ви зараз *звичайно* можете передумати їхати в це відрядження.', | Chosen answer: Д: Ви зараз *звичайно* можете передумати їхати в це відрядження., Rejected answers: А: Я *принаймні* знаю правила поведінки в громадських місцях., Б: Хлопці про наші плани на це літо *навіть* не здогадувалися., В: Бали хризантем проводять *традиційно* наприкінці листопада., Г: Інколи найщиріша правда *здається* такою неправдоподібною., | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Виділене слово є вставним у реченні (розділові знаки пропущено):' 'А: Я *принаймні* знаю правила поведінки в громадських місцях.', 'Б: Хлопці про наші плани на це літо *навіть* не здогадувалися.', 'В: Бали хризантем проводять *традиційно* наприкінці листопада.', 'Г: Інколи найщиріша правда *здається* такою неправдоподібною.', 'Д: Ви зараз *звичайно* можете передумати їхати в це відрядження.', | Chosen answer: Д: Ви зараз *звичайно* можете передумати їхати в це відрядження., Rejected answers: А: Я *принаймні* знаю правила поведінки в громадських місцях., Б: Хлопці про наші плани на це літо *навіть* не здогадувалися., В: Бали хризантем проводять *традиційно* наприкінці листопада., Г: Інколи найщиріша правда *здається* такою неправдоподібною., | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Складнопідрядне речення з підрядним причини утвориться, якщо до частини *"На вікна в моїй кімнаті повісили жалюзі,.."* додати:' 'А: і тепер стало дуже затишно.', 'Б: незважаючи на їхню вартість.', 'В: дарма що темного кольору.', 'Г: бо було незручно читати.', 'Д: щоб було затишно та красиво.', | Chosen answer: Г: бо було незручно читати., Rejected answers: А: і тепер стало дуже затишно., Б: незважаючи на їхню вартість., В: дарма що темного кольору., Д: щоб було затишно та красиво. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Складнопідрядне речення з підрядним причини утвориться, якщо до частини *"На вікна в моїй кімнаті повісили жалюзі,.."* додати:' 'А: і тепер стало дуже затишно.', 'Б: незважаючи на їхню вартість.', 'В: дарма що темного кольору.', 'Г: бо було незручно читати.', 'Д: щоб було затишно та красиво.', | Chosen answer: Г: бо було незручно читати., Rejected answers: А: і тепер стало дуже затишно., Б: незважаючи на їхню вартість., В: дарма що темного кольору., Д: щоб було затишно та красиво. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Кому треба поставити в складносурядному речені:' 'А: Удалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.', 'Б: Знову дівча малювало хвилі та чайки літали низько.', 'В: Тільки море бухає та зорі тремтять у нічній прохолоді.', 'Г: Я йду до гаю й серце моє пташкою співає про весну.', 'Д: Повсюди зацвів бузок і кущі троянд укрилися квітами.', | Chosen answer: Г: Я йду до гаю й серце моє пташкою співає про весну., Rejected answers: А: Удалині хиталися дерева і синів задуманий прибій., Б: Знову дівча малювало хвилі та чайки літали низько., В: Тільки море бухає та зорі тремтять у нічній прохолоді., Д: Повсюди зацвів бузок і кущі троянд укрилися квітами. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Кому треба поставити в складносурядному речені:' 'А: Удалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.', 'Б: Знову дівча малювало хвилі та чайки літали низько.', 'В: Тільки море бухає та зорі тремтять у нічній прохолоді.', 'Г: Я йду до гаю й серце моє пташкою співає про весну.', 'Д: Повсюди зацвів бузок і кущі троянд укрилися квітами.', | Chosen answer: Г: Я йду до гаю й серце моє пташкою співає про весну., Rejected answers: А: Удалині хиталися дерева і синів задуманий прибій., Б: Знову дівча малювало хвилі та чайки літали низько., В: Тільки море бухає та зорі тремтять у нічній прохолоді., Д: Повсюди зацвів бузок і кущі троянд укрилися квітами. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
Правильними є наведені пари "автор і його герой", ОКРІМ:' 'А: Едгар По - Малдер', 'Б: Агата Крісті - Марпл', 'В: Жорж Сіменон - Мегре', 'Г: Агата Крісті - Томмі', | Chosen answer: А: Едгар По - Малдер, Rejected answers: Б: Агата Крісті - Марпл, В: Жорж Сіменон - Мегре, Г: Агата Крісті - Томмі | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
Правильними є наведені пари "автор і його герой", ОКРІМ:' 'А: Едгар По - Малдер', 'Б: Агата Крісті - Марпл', 'В: Жорж Сіменон - Мегре', 'Г: Агата Крісті - Томмі', | Chosen answer: А: Едгар По - Малдер, Rejected answers: Б: Агата Крісті - Марпл, В: Жорж Сіменон - Мегре, Г: Агата Крісті - Томмі | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
До літературних заслуг Агати Крісті автор зараховує всі наведені, ОКРІМ:' 'А: створила яскравий образ розслідувача-інтелектуала', 'Б: створила перший яскравий образ жінки-детектива', 'В: звеличувала вікторіанську епоху в історії Англії', 'Г: порушувала у творах важливі соціальні й моральні проблеми', | Chosen answer: В: звеличувала вікторіанську епоху в історії Англії, Rejected answers: А: створила яскравий образ розслідувача-інтелектуала, Б: створила перший яскравий образ жінки-детектива, Г: порушувала у творах важливі соціальні й моральні проблеми | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
До літературних заслуг Агати Крісті автор зараховує всі наведені, ОКРІМ:' 'А: створила яскравий образ розслідувача-інтелектуала', 'Б: створила перший яскравий образ жінки-детектива', 'В: звеличувала вікторіанську епоху в історії Англії', 'Г: порушувала у творах важливі соціальні й моральні проблеми', | Chosen answer: В: звеличувала вікторіанську епоху в історії Англії, Rejected answers: А: створила яскравий образ розслідувача-інтелектуала, Б: створила перший яскравий образ жінки-детектива, Г: порушувала у творах важливі соціальні й моральні проблеми | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
У тексті протиставлено:' 'А: вікторіанську мораль і конфлікт поколінь', 'Б: міс Марпл і комісара Мегре', 'В: розумного детектива й смішного офіцера', 'Г: радянський кінематограф і американські телесеріали', | Chosen answer: В: розумного детектива й смішного офіцера, Rejected answers: А: вікторіанську мораль і конфлікт поколінь, Б: міс Марпл і комісара Мегре, Г: радянський кінематограф і американські телесеріали | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
У тексті протиставлено:' 'А: вікторіанську мораль і конфлікт поколінь', 'Б: міс Марпл і комісара Мегре', 'В: розумного детектива й смішного офіцера', 'Г: радянський кінематограф і американські телесеріали', | Chosen answer: В: розумного детектива й смішного офіцера, Rejected answers: А: вікторіанську мораль і конфлікт поколінь, Б: міс Марпл і комісара Мегре, Г: радянський кінематограф і американські телесеріали | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
Як видно з тексту, автор передусім звертається до:' 'А: науковців, які досліджують детективний жанр у літературі', 'Б: юних читачів, захоплених пригодницькими книжками', 'В: письменників, які пишуть детективні романи', 'Г: дорослих, обізнаних із творами Агати Крісті', | Chosen answer: Г: дорослих, обізнаних із творами Агати Крісті, Rejected answers: А: науковців, які досліджують детективний жанр у літературі, Б: юних читачів, захоплених пригодницькими книжками, В: письменників, які пишуть детективні романи, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
Як видно з тексту, автор передусім звертається до:' 'А: науковців, які досліджують детективний жанр у літературі', 'Б: юних читачів, захоплених пригодницькими книжками', 'В: письменників, які пишуть детективні романи', 'Г: дорослих, обізнаних із творами Агати Крісті', | Chosen answer: Г: дорослих, обізнаних із творами Агати Крісті, Rejected answers: А: науковців, які досліджують детективний жанр у літературі, Б: юних читачів, захоплених пригодницькими книжками, В: письменників, які пишуть детективні романи, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
Змістові тексту НЕ відповідає твердження:' 'А: Читач прагне розв'язати детективну загадку ще до фіналу оповіді.', 'Б: Автори класичних детективів створювали образи поліцейських-інтелектуалів.', 'В: Агата Крісті написала менше творів, ніж Жорж Семенон, але її герой цікавіший.', 'Г: Еркюль Пуало й міс Марпл були нетиповими образами у тодішній англійській літературі.', | Chosen answer: Б: Автори класичних детективів створювали образи поліцейських-інтелектуалів., Rejected answers: А: Читач прагне розв'язати детективну загадку ще до фіналу оповіді., В: Агата Крісті написала менше творів, ніж Жорж Семенон, але її герой цікавіший., Г: Еркюль Пуало й міс Марпл були нетиповими образами у тодішній англійській літературі. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
Змістові тексту НЕ відповідає твердження:' 'А: Читач прагне розв'язати детективну загадку ще до фіналу оповіді.', 'Б: Автори класичних детективів створювали образи поліцейських-інтелектуалів.', 'В: Агата Крісті написала менше творів, ніж Жорж Семенон, але її герой цікавіший.', 'Г: Еркюль Пуало й міс Марпл були нетиповими образами у тодішній англійській літературі.', | Chosen answer: Б: Автори класичних детективів створювали образи поліцейських-інтелектуалів., Rejected answers: А: Читач прагне розв'язати детективну загадку ще до фіналу оповіді., В: Агата Крісті написала менше творів, ніж Жорж Семенон, але її герой цікавіший., Г: Еркюль Пуало й міс Марпл були нетиповими образами у тодішній англійській літературі. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.