input
stringlengths 95
7.33k
| output
stringlengths 35
1.02k
| instruction
stringclasses 2
values |
|---|---|---|
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
Усі наведені характеристики стосуються міс Марпл, ОКРІМ:' 'А: жінка-детектив', 'Б: про неї написано 12 романів', 'В: вирощує троянди', 'Г: спокійна бабуся', | Chosen answer: В: вирощує троянди, Rejected answers: А: жінка-детектив, Б: про неї написано 12 романів, Г: спокійна бабуся | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
Усі наведені характеристики стосуються міс Марпл, ОКРІМ:' 'А: жінка-детектив', 'Б: про неї написано 12 романів', 'В: вирощує троянди', 'Г: спокійна бабуся', | Chosen answer: В: вирощує троянди, Rejected answers: А: жінка-детектив, Б: про неї написано 12 романів, Г: спокійна бабуся | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
Характеристику детективу, винесену в заголовок, ілюструє фрагмент тексту:' 'А: Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все... (рядки 5-7)', 'Б: Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть (рядки 12-14)', 'В: Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! (рядки 21-22)', 'Г: Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами (рядки 39-41)', | Chosen answer: Б: Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть (рядки 12-14), Rejected answers: А: Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все... (рядки 5-7), В: Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! (рядки 21-22), Г: Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами (рядки 39-41) | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
Характеристику детективу, винесену в заголовок, ілюструє фрагмент тексту:' 'А: Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все... (рядки 5-7)', 'Б: Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть (рядки 12-14)', 'В: Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! (рядки 21-22)', 'Г: Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами (рядки 39-41)', | Chosen answer: Б: Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть (рядки 12-14), Rejected answers: А: Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все... (рядки 5-7), В: Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! (рядки 21-22), Г: Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами (рядки 39-41) | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
Правильним висновком щодо змісту шостого абзацу (рядки 49-57) є твердження:' 'А: Агата Крісті була не лише майстерною авторкою заплутаних детективних історій, а й глибоким знавцем людських стосунків.', 'Б: Романи Агати Крісті є набагато цікавішими для читачів підліткового віку, аніж для досвідчених шанувальників детективів.', 'В: Агата Крісті є не лише майстром детективного жанру, а й відомою авторкою багатьох соціально-психологічних романів.', 'Г: У своїх пізніх творах Агата Крісті відійшла від заплутаних детективних сюжетів і заглибилася в художній аналіз конфлікту поколінь.', | Chosen answer: А: Агата Крісті була не лише майстерною авторкою заплутаних детективних історій, а й глибоким знавцем людських стосунків., Rejected answers: Б: Романи Агати Крісті є набагато цікавішими для читачів підліткового віку, аніж для досвідчених шанувальників детективів., В: Агата Крісті є не лише майстром детективного жанру, а й відомою авторкою багатьох соціально-психологічних романів., Г: У своїх пізніх творах Агата Крісті відійшла від заплутаних детективних сюжетів і заглибилася в художній аналіз конфлікту поколінь. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Детектив як інтелектуальна вправа**
**(1-4)** Літо – найкращий час, щоб читати детективи. Чому? А тому, що рівень комфорту, який ми з вами намагаємося собі забезпечити на цю пору, завжди трохи вищий, ніж упродовж року: відпустка, можливо, морське узбережжя чи просто гамак і склянка лимонаду.
**(5-10)** Детектив занурює читача в атмосферу страху та непевності. Зненацька трапляється дещо, що розриває звичний стан речей. Наприкінці приходить людина, яка дізналася про все: чому б не кумедний товстун Еркюль Пуаро чи стримана старенька міс Марпл? І злочинців викрито, жах відступає, а ми можемо далі пити свій коктейль у шезлонгу. Детектив – таки ідеальний продукт для літнього споживання.
**(11-20)** Доведено, що читач детективів ототожнює себе з особою, яка веде розслідування. Інтерес тут суто інтелектуальний: хто скоїв злочин? Твір буде слабким, якщо ми дізнаємося про це задовго до завершення роману й, навпаки, якщо так і не дізнаємося до фіналу, коли нам все розкажуть. Як бонус додається ще одна втіха: часто детектив (особливо класичний) побудований на протистоянні яскравого приватного розслідувача та недолугого поліцейського, якого гріх назвати професіоналом, - ліберальному читачеві приємна така банальність представника влади. На відміну від давнього радянського кінематографа класичні детективи не знають образів героїчних майорів карного розшуку чи прокурорів. Класика взагалі по-консервативному скептичніша до людей у кабінетах.
**(21-29)** Читати детективи набагато страшніше, ніж дивитися їхні екранізації. Уява працюватиме на повну! Власне, твори Агати Крісті якраз і є найкращим її тренінгом, бо їх 80, тобто кількісно більше за написане іншими майстрами жанру: Едгаром По, Артуром Конан Дойлом, Гілбертом Честертоном, і вони, ризикну стверджувати, майстерніші від 200 історій Жоржа Сіменона, протеже якого, комісара Мегре, перемагає в детективному двобої витворений Агатою Крісті суперінтелектуальний денді Еркюль Пуаро. Романів про Пуаро 33, а про міс Марпл – 12. Агата Крісті першою запропонувала не лише образ жінки-детектива, а й пари слідчих: якби не її Томмі та Таппенс, то не було б агентів Фокса Малдера та Дани Скаллі.
**(30-48)** У 1916 році 26-річна Агата, на той час уже Крісті (після одруження дівоче прізвище Міллер вона більше не використовувала), працює фармацевтом добровольцем в одному з британських госпіталів і чекає з фронту чоловіка – військового льотчика. Рутина й очікування нудять, а звичний ландшафт довкола розбавляють хіба що бельгійські емігранти, які сховалися від війни в британській глибинці. Дивні справи має розслідувати дивний чоловік. Так народжується Еркюль Пуаро – геніальний детектив і невротик, зациклений на зовнішньому вигляді своїх вусів і внутрішньому стані «сірих клітиночок» власного мозку. Найвідоміший з-поміж літературних бельгійців від часів Тіля Уленшпігеля. Навіщо він такий дивний? Чому розслідувати не може інтелектуал, лікар, священик, як у Конан Дойла або Честертона? Проста відповідь: жінка Агата Крісті не може ототожнювати себе з такими персонажами. Їй потрібен хтось зовсім інший, як Марії Вілінській була потрібна чоловіча постава Марка Вовчка. Пуаро, як і більшість чепурунів-денді, «жіночий», як і сама Крісті, усе життя вирощує троянди й дістає за них призи на виставках. Він – точка розриву з консерватизмом старої Англії з її вікторіанською мораллю й недовірою до розумових можливостей представниць прекрасної статі. Мине лише 10 років – і Крісті зважиться на переворот: на авансцені одного з її оповідань з’явиться міс Марпл – перша жінка-детектив зі світовим ім’ям, найінтелектуальніша в художній літературі.
**(49-57)** Дотепер українською перекладено вже кілька романів серії: «Тіло в бібліотеці», «Перст провидіння», «Гра дзеркал», «Забуте вбивство», «Немезида». Якщо ж вам пощастило прочитати їх ще в ранньому підлітковому віці, маєте унікальну нагоду, коли робитимете це вдруге, замість сюжету звернути увагу на соціально-побутову деталізацію: у час повсюдної присутності мереж такою милою ностальгією звучить оте «…телефонувати пізніше аніж о пів на десяту вечора вважалося ознакою поганого тону». Власне, усе «Тіло в бібліотеці», крім смертельної інтриги, розгортає перед нами дискусію, що ж воно таке, отой «поганий тон». А паралельно маємо конфлікт поколінь – ця проблема фактично наскрізна в усіх її детективних творах.
**(58-68)** Та найцікавіше перечитувати романи Крісті після ознайомлення з її біографією. Для цього можна зазирнути в написану нею «Автобіографію» або книжку Річарда Гека «Герцогиня смерті: неофіційна біографія Агати Крісті». Адже її детективні історії так резонують із поворотами особистого життя! У 1916-му вона чекає нареченого, військового льотчика, як героїня її «Будинку на околиці». У 1921-му молода пара подорожує світом, як персонажі «Смерті на Нилі», а в 1922-му купує великий будинок у малому містечку, як у «Персті провидіння». Зрештою, зі своїм другим чоловіком, археологом, Крісті вже в 1930-х мандрує на Близький Схід – так з’являється «Убивство в Месопотамії». Фобії самої авторки стають очевидними, коли проаналізуємо, кого вона робить у своїх романах жертвами, а кого вбивцями. Але тут про це годі, адже в детективі головна річ – інтрига!
**(69-76)** Біографи Агати Крісті, маю враження, намагаються наголосити нам на її щасті в обох шлюбах: спершу як вірної жінки, що чекає свого героя, потім як надійної асистентки в розкопках чоловіка-професора. Натомість здається, що література цікавила її набагато більше: художній світ повсякчас перемагав світ реальний. Напевне, саме тому вона так часто усамітнювалася в готелі на морському узбережжі, де їй потрібна була лише друкарська машинка. Там тривіальні біографічні епізоди ставали непересічними сюжетами, а інтелектуальні вправи авторки оберталися інтелектуальною пригодою для читачів.
Правильним висновком щодо змісту шостого абзацу (рядки 49-57) є твердження:' 'А: Агата Крісті була не лише майстерною авторкою заплутаних детективних історій, а й глибоким знавцем людських стосунків.', 'Б: Романи Агати Крісті є набагато цікавішими для читачів підліткового віку, аніж для досвідчених шанувальників детективів.', 'В: Агата Крісті є не лише майстром детективного жанру, а й відомою авторкою багатьох соціально-психологічних романів.', 'Г: У своїх пізніх творах Агата Крісті відійшла від заплутаних детективних сюжетів і заглибилася в художній аналіз конфлікту поколінь.', | Chosen answer: А: Агата Крісті була не лише майстерною авторкою заплутаних детективних історій, а й глибоким знавцем людських стосунків., Rejected answers: Б: Романи Агати Крісті є набагато цікавішими для читачів підліткового віку, аніж для досвідчених шанувальників детективів., В: Агата Крісті є не лише майстром детективного жанру, а й відомою авторкою багатьох соціально-психологічних романів., Г: У своїх пізніх творах Агата Крісті відійшла від заплутаних детективних сюжетів і заглибилася в художній аналіз конфлікту поколінь. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'У *"темній темниці проживали, / Аж тридцять три годи / Світа Божого не забачали"* персонажі твору:' 'А: "Дума про Марусю Богуславку"', 'Б: "За світ встали козаченьки"', 'В: "Бондарівна"', 'Г: "Ой Морозе, Морозенку"', 'Д: "Чи не той то Хміль"', | Chosen answer: А: "Дума про Марусю Богуславку", Rejected answers: Б: "За світ встали козаченьки", В: "Бондарівна", Г: "Ой Морозе, Морозенку", Д: "Чи не той то Хміль" | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'У *"темній темниці проживали, / Аж тридцять три годи / Світа Божого не забачали"* персонажі твору:' 'А: "Дума про Марусю Богуславку"', 'Б: "За світ встали козаченьки"', 'В: "Бондарівна"', 'Г: "Ой Морозе, Морозенку"', 'Д: "Чи не той то Хміль"', | Chosen answer: А: "Дума про Марусю Богуславку", Rejected answers: Б: "За світ встали козаченьки", В: "Бондарівна", Г: "Ой Морозе, Морозенку", Д: "Чи не той то Хміль" | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '*"Крізь товщу століть задивляється в глибінь віків письменник, що був дитям запорозького сміху, здатного, попри всі нещастя, на руїнах рідної Трої утверджувати волю до життя"* - сказано про:' 'А: Тараса Шевченка', 'Б: Івана Котляревського', 'В: Григорія Квітку-Основ'яненка', 'Г: Івана Франка', 'Д: Григорія Сковороду', | Chosen answer: Б: Івана Котляревського, Rejected answers: А: Тараса Шевченка, В: Григорія Квітку-Основ'яненка, Г: Івана Франка, Д: Григорія Сковороду | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '*"Крізь товщу століть задивляється в глибінь віків письменник, що був дитям запорозького сміху, здатного, попри всі нещастя, на руїнах рідної Трої утверджувати волю до життя"* - сказано про:' 'А: Тараса Шевченка', 'Б: Івана Котляревського', 'В: Григорія Квітку-Основ'яненка', 'Г: Івана Франка', 'Д: Григорія Сковороду', | Chosen answer: Б: Івана Котляревського, Rejected answers: А: Тараса Шевченка, В: Григорія Квітку-Основ'яненка, Г: Івана Франка, Д: Григорія Сковороду | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Упевненість, що
*Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувати,
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.*
висловлено у творі:' 'А: Івана Котляревського', 'Б: Івана Франка', 'В: Тараса Шевченка', 'Г: Максима Рильського', 'Д: Павла Тичини', | Chosen answer: Б: Івана Франка, Rejected answers: А: Івана Котляревського, В: Тараса Шевченка, Г: Максима Рильського, Д: Павла Тичини | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Упевненість, що
*Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувати,
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.*
висловлено у творі:' 'А: Івана Котляревського', 'Б: Івана Франка', 'В: Тараса Шевченка', 'Г: Максима Рильського', 'Д: Павла Тичини', | Chosen answer: Б: Івана Франка, Rejected answers: А: Івана Котляревського, В: Тараса Шевченка, Г: Максима Рильського, Д: Павла Тичини | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Рядки Миколи Некрасова
*Все йому знане: тюрма петербурзькая,
Допит, заслання, жандармів люб'язності,
Сині, безкраї степи оренбурзькії,
Грати залізні...*
присвячено:' 'А: Іванові Котляревському', 'Б: Іванові Франку', 'В: Тарасові Шевченку', 'Г: Пантелеймонові Кулішу', 'Д: Панасові Мирному', | Chosen answer: В: Тарасові Шевченку, Rejected answers: А: Іванові Котляревському, Б: Іванові Франку, Г: Пантелеймонові Кулішу, Д: Панасові Мирному | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Рядки Миколи Некрасова
*Все йому знане: тюрма петербурзькая,
Допит, заслання, жандармів люб'язності,
Сині, безкраї степи оренбурзькії,
Грати залізні...*
присвячено:' 'А: Іванові Котляревському', 'Б: Іванові Франку', 'В: Тарасові Шевченку', 'Г: Пантелеймонові Кулішу', 'Д: Панасові Мирному', | Chosen answer: В: Тарасові Шевченку, Rejected answers: А: Іванові Котляревському, Б: Іванові Франку, Г: Пантелеймонові Кулішу, Д: Панасові Мирному | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '*"Пишу, що зустрінеться мені; от і виходять мої Марусі, Оксани, Науми, Мирони, Сотниківни..."*, - казав про свою творчість:' 'А: Григорій Квітка-Основ'яненко', 'Б: Іван-Нечуй Левицький', 'В: Панас Мирний', 'Г: Іван Франко', 'Д: Василь Стефаник', | Chosen answer: А: Григорій Квітка-Основ'яненко, Rejected answers: Б: Іван-Нечуй Левицький, В: Панас Мирний, Г: Іван Франко, Д: Василь Стефаник | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '*"Пишу, що зустрінеться мені; от і виходять мої Марусі, Оксани, Науми, Мирони, Сотниківни..."*, - казав про свою творчість:' 'А: Григорій Квітка-Основ'яненко', 'Б: Іван-Нечуй Левицький', 'В: Панас Мирний', 'Г: Іван Франко', 'Д: Василь Стефаник', | Chosen answer: А: Григорій Квітка-Основ'яненко, Rejected answers: Б: Іван-Нечуй Левицький, В: Панас Мирний, Г: Іван Франко, Д: Василь Стефаник | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '*"Дух нашого плем'я, дух людськості, дух богочоловічності виявив себе поважними і праведними художніми образами, як-от Катеринині батько і мати в Шевченка, як-от Кирило Тур і Божий чоловік у мене..."*, - писав:' 'А: Михайло Коцюбинський', 'Б: Пантелеймон Куліш', 'В: Іван Карпенко-Карий', 'Г: Василь Стефаник', 'Д: Панас Мирний', | Chosen answer: Б: Пантелеймон Куліш, Rejected answers: А: Михайло Коцюбинський, В: Іван Карпенко-Карий, Г: Василь Стефаник, Д: Панас Мирний | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '*"Дух нашого плем'я, дух людськості, дух богочоловічності виявив себе поважними і праведними художніми образами, як-от Катеринині батько і мати в Шевченка, як-от Кирило Тур і Божий чоловік у мене..."*, - писав:' 'А: Михайло Коцюбинський', 'Б: Пантелеймон Куліш', 'В: Іван Карпенко-Карий', 'Г: Василь Стефаник', 'Д: Панас Мирний', | Chosen answer: Б: Пантелеймон Куліш, Rejected answers: А: Михайло Коцюбинський, В: Іван Карпенко-Карий, Г: Василь Стефаник, Д: Панас Мирний | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Він *"ходив усе зібганий у поясі, а люди прозвали його Переломаний"* - сказано про персонажа:' 'А: комедії', 'Б: балади', 'В: драми', 'Г: новели', 'Д: роману', | Chosen answer: Г: новели, Rejected answers: А: комедії, Б: балади, В: драми, Д: роману | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Він *"ходив усе зібганий у поясі, а люди прозвали його Переломаний"* - сказано про персонажа:' 'А: комедії', 'Б: балади', 'В: драми', 'Г: новели', 'Д: роману', | Chosen answer: Г: новели, Rejected answers: А: комедії, Б: балади, В: драми, Д: роману | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Реальні факти з родинного життя автора лягли в основу твору:' 'А: "Мартин Боруля"', 'Б: "Кайдашева сім'я"', 'В: "Мина Мазайло"', 'Г: "Максим Гримач"', 'Д: "Маруся"', | Chosen answer: А: "Мартин Боруля", Rejected answers: Б: "Кайдашева сім'я", В: "Мина Мазайло", Г: "Максим Гримач", Д: "Маруся" | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Реальні факти з родинного життя автора лягли в основу твору:' 'А: "Мартин Боруля"', 'Б: "Кайдашева сім'я"', 'В: "Мина Мазайло"', 'Г: "Максим Гримач"', 'Д: "Маруся"', | Chosen answer: А: "Мартин Боруля", Rejected answers: Б: "Кайдашева сім'я", В: "Мина Мазайло", Г: "Максим Гримач", Д: "Маруся" | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'До одного літературного жанру належать обидва твори в рядку:' 'А: "Мартин Боруля", "Енеїда"', 'Б: "Наталка Полтавка", "Камінний хрест"', 'В: "Intermezzo", "Гімн"', 'Г: "Чорна рада", "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"', 'Д: "Лісова пісня", "Тіні забутих предків"', | Chosen answer: Г: "Чорна рада", "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", Rejected answers: А: "Мартин Боруля", "Енеїда", Б: "Наталка Полтавка", "Камінний хрест", В: "Intermezzo", "Гімн", Д: "Лісова пісня", "Тіні забутих предків" | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'До одного літературного жанру належать обидва твори в рядку:' 'А: "Мартин Боруля", "Енеїда"', 'Б: "Наталка Полтавка", "Камінний хрест"', 'В: "Intermezzo", "Гімн"', 'Г: "Чорна рада", "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"', 'Д: "Лісова пісня", "Тіні забутих предків"', | Chosen answer: Г: "Чорна рада", "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", Rejected answers: А: "Мартин Боруля", "Енеїда", Б: "Наталка Полтавка", "Камінний хрест", В: "Intermezzo", "Гімн", Д: "Лісова пісня", "Тіні забутих предків" | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'В уривку *"У місто вливається свіжа кров села, що змінить його вигляд і істоту. І він - один із цієї зміни, що їй від долі призначено перемогти"* йдеться про:' 'А: Василя Кравчину', 'Б: Мокія Мазайла', 'В: Степана Радченка', 'Г: Сашка Діденка', 'Д: Григорія Многогрішного', | Chosen answer: В: Степана Радченка, Rejected answers: А: Василя Кравчину, Б: Мокія Мазайла, Г: Сашка Діденка, Д: Григорія Многогрішного | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'В уривку *"У місто вливається свіжа кров села, що змінить його вигляд і істоту. І він - один із цієї зміни, що їй від долі призначено перемогти"* йдеться про:' 'А: Василя Кравчину', 'Б: Мокія Мазайла', 'В: Степана Радченка', 'Г: Сашка Діденка', 'Д: Григорія Многогрішного', | Chosen answer: В: Степана Радченка, Rejected answers: А: Василя Кравчину, Б: Мокія Мазайла, Г: Сашка Діденка, Д: Григорія Многогрішного | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Події Громадянської війни 1917-1921 років зображено у творі:' 'А: "Intermezzo"', 'Б: "За мить щастя"', 'В: "Тигролови"', 'Г: "Подвійне коло"', 'Д: "Україна в огні"', | Chosen answer: Г: "Подвійне коло", Rejected answers: А: "Intermezzo", Б: "За мить щастя", В: "Тигролови", Д: "Україна в огні" | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Події Громадянської війни 1917-1921 років зображено у творі:' 'А: "Intermezzo"', 'Б: "За мить щастя"', 'В: "Тигролови"', 'Г: "Подвійне коло"', 'Д: "Україна в огні"', | Chosen answer: Г: "Подвійне коло", Rejected answers: А: "Intermezzo", Б: "За мить щастя", В: "Тигролови", Д: "Україна в огні" | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Елементи імпресіонізму відіграють важливу роль у творі:' 'А: "Камінний хрест"', 'Б: "Максим Гримач"', 'В: "Маруся"', 'Г: "Три зозулі з поклоном"', 'Д: "Intermezzo"', | Chosen answer: Д: "Intermezzo", Rejected answers: А: "Камінний хрест", Б: "Максим Гримач", В: "Маруся", Г: "Три зозулі з поклоном", | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Елементи імпресіонізму відіграють важливу роль у творі:' 'А: "Камінний хрест"', 'Б: "Максим Гримач"', 'В: "Маруся"', 'Г: "Три зозулі з поклоном"', 'Д: "Intermezzo"', | Chosen answer: Д: "Intermezzo", Rejected answers: А: "Камінний хрест", Б: "Максим Гримач", В: "Маруся", Г: "Три зозулі з поклоном", | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Справжнє прізвище автора твору "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" -:' 'А: Кандиба', 'Б: Рудченко', 'В: Фітільов', 'Г: Лозов'ягін', 'Д: Тобілевич', | Chosen answer: Б: Рудченко, Rejected answers: А: Кандиба, В: Фітільов, Г: Лозов'ягін, Д: Тобілевич | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Справжнє прізвище автора твору "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" -:' 'А: Кандиба', 'Б: Рудченко', 'В: Фітільов', 'Г: Лозов'ягін', 'Д: Тобілевич', | Chosen answer: Б: Рудченко, Rejected answers: А: Кандиба, В: Фітільов, Г: Лозов'ягін, Д: Тобілевич | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '*"Всім серцем любіть Україну свою - і вічні ми будемо з нею!"* - закликає українців:' 'А: Павло Тичина', 'Б: Дмитро Павличко', 'В: Василь Симоненко', 'Г: Ліна Костенко', 'Д: Володимир Сосюра', | Chosen answer: Д: Володимир Сосюра, Rejected answers: А: Павло Тичина, Б: Дмитро Павличко, В: Василь Симоненко, Г: Ліна Костенко, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '*"Всім серцем любіть Україну свою - і вічні ми будемо з нею!"* - закликає українців:' 'А: Павло Тичина', 'Б: Дмитро Павличко', 'В: Василь Симоненко', 'Г: Ліна Костенко', 'Д: Володимир Сосюра', | Chosen answer: Д: Володимир Сосюра, Rejected answers: А: Павло Тичина, Б: Дмитро Павличко, В: Василь Симоненко, Г: Ліна Костенко, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Лаврін Запорожець є персонажем твору:' 'А: Ольги Кобилянської', 'Б: Василя Стефаника', 'В: Юрія Яновського', 'Г: Олександра Довженка', 'Д: Івана Багряного', | Chosen answer: Г: Олександра Довженка, Rejected answers: А: Ольги Кобилянської, Б: Василя Стефаника, В: Юрія Яновського, Д: Івана Багряного | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Лаврін Запорожець є персонажем твору:' 'А: Ольги Кобилянської', 'Б: Василя Стефаника', 'В: Юрія Яновського', 'Г: Олександра Довженка', 'Д: Івана Багряного', | Chosen answer: Г: Олександра Довженка, Rejected answers: А: Ольги Кобилянської, Б: Василя Стефаника, В: Юрія Яновського, Д: Івана Багряного | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '*"А як хочеться знайти собі такого друга, теплого, щирого, щоб до нього можна було промовитися словом із Грінченкового словника та й з власного серця..."*, - мріє:' 'А: Григорій Многогрішний', 'Б: Василь Кравчина', 'В: Андрій Половець', 'Г: Карпо Ярковий', 'Д: Мокій Мазайло', | Chosen answer: Д: Мокій Мазайло, Rejected answers: А: Григорій Многогрішний, Б: Василь Кравчина, В: Андрій Половець, Г: Карпо Ярковий, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '*"А як хочеться знайти собі такого друга, теплого, щирого, щоб до нього можна було промовитися словом із Грінченкового словника та й з власного серця..."*, - мріє:' 'А: Григорій Многогрішний', 'Б: Василь Кравчина', 'В: Андрій Половець', 'Г: Карпо Ярковий', 'Д: Мокій Мазайло', | Chosen answer: Д: Мокій Мазайло, Rejected answers: А: Григорій Многогрішний, Б: Василь Кравчина, В: Андрій Половець, Г: Карпо Ярковий, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '*"Йдучи начебто від християнства до поганства, поет утілював у повноцінних художніх образах природність буття людини і її мислення, ту оживленість світу, яку він знаходив у лемківському фольклорі"* - сказано про:' 'А: Богдана-Ігоря Антонича', 'Б: Миколу Вороного', 'В: Василя Симоненка', 'Г: Євгена Маланюка', 'Д: Василя Стуса', | Chosen answer: А: Богдана-Ігоря Антонича, Rejected answers: Б: Миколу Вороного, В: Василя Симоненка, Г: Євгена Маланюка, Д: Василя Стуса | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '*"Йдучи начебто від християнства до поганства, поет утілював у повноцінних художніх образах природність буття людини і її мислення, ту оживленість світу, яку він знаходив у лемківському фольклорі"* - сказано про:' 'А: Богдана-Ігоря Антонича', 'Б: Миколу Вороного', 'В: Василя Симоненка', 'Г: Євгена Маланюка', 'Д: Василя Стуса', | Chosen answer: А: Богдана-Ігоря Антонича, Rejected answers: Б: Миколу Вороного, В: Василя Симоненка, Г: Євгена Маланюка, Д: Василя Стуса | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Образ сталінських *"ешелонів смерті"* є наскрізним у творі:' 'А: "Україна в огні"', 'Б: "Подвійне коло"', 'В: "Місто"', 'Г: "Земля"', 'Д: "Тигролови"', | Chosen answer: Д: "Тигролови", Rejected answers: А: "Україна в огні", Б: "Подвійне коло", В: "Місто", Г: "Земля", | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Образ сталінських *"ешелонів смерті"* є наскрізним у творі:' 'А: "Україна в огні"', 'Б: "Подвійне коло"', 'В: "Місто"', 'Г: "Земля"', 'Д: "Тигролови"', | Chosen answer: Д: "Тигролови", Rejected answers: А: "Україна в огні", Б: "Подвійне коло", В: "Місто", Г: "Земля", | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Літературне угруповання "Пропала грамота" виникло в добу:' 'А: модернізму', 'Б: реалізму', 'В: постмодернізму', 'Г: бароко', 'Д: романтизму', | Chosen answer: В: постмодернізму, Rejected answers: А: модернізму, Б: реалізму, Г: бароко, Д: романтизму | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Літературне угруповання "Пропала грамота" виникло в добу:' 'А: модернізму', 'Б: реалізму', 'В: постмодернізму', 'Г: бароко', 'Д: романтизму', | Chosen answer: В: постмодернізму, Rejected answers: А: модернізму, Б: реалізму, Г: бароко, Д: романтизму | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Правильно підкреслено літеру на позначення наголошеного звука в слові:' 'А: ол**е**нь', 'Б: к**о**лесо', 'В: ч**и**тання', 'Г: вип**а**док', | Chosen answer: Б: к**о**лесо, Rejected answers: А: ол**е**нь, В: ч**и**тання, Г: вип**а**док | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Правильно підкреслено літеру на позначення наголошеного звука в слові:' 'А: ол**е**нь', 'Б: к**о**лесо', 'В: ч**и**тання', 'Г: вип**а**док', | Chosen answer: Б: к**о**лесо, Rejected answers: А: ол**е**нь, В: ч**и**тання, Г: вип**а**док | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Частку *не* треба писати разом у варіанті:' 'А: не/зовсім зрозумілий', 'Б: зошит не/підписано', 'В: не/всі з цим обізнані', 'Г: не/забутня подорож', | Chosen answer: Г: не/забутня подорож, Rejected answers: А: не/зовсім зрозумілий, Б: зошит не/підписано, В: не/всі з цим обізнані, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Частку *не* треба писати разом у варіанті:' 'А: не/зовсім зрозумілий', 'Б: зошит не/підписано', 'В: не/всі з цим обізнані', 'Г: не/забутня подорож', | Chosen answer: Г: не/забутня подорож, Rejected answers: А: не/зовсім зрозумілий, Б: зошит не/підписано, В: не/всі з цим обізнані, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Суфікс *-ов-* має прикметник, утворений від іменника:' 'А: плащ', 'Б: читач', 'В: ситець', 'Г: насіння', | Chosen answer: А: плащ, Rejected answers: Б: читач, В: ситець, Г: насіння | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Суфікс *-ов-* має прикметник, утворений від іменника:' 'А: плащ', 'Б: читач', 'В: ситець', 'Г: насіння', | Chosen answer: А: плащ, Rejected answers: Б: читач, В: ситець, Г: насіння | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Помилково вжито слово в рядку:' 'А: розв'язувати задачу', 'Б: уникнути небезпеки', 'В: заказати букет квітів', 'Г: перекладати болгарською', | Chosen answer: В: заказати букет квітів, Rejected answers: А: розв'язувати задачу, Б: уникнути небезпеки, Г: перекладати болгарською | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Помилково вжито слово в рядку:' 'А: розв'язувати задачу', 'Б: уникнути небезпеки', 'В: заказати букет квітів', 'Г: перекладати болгарською', | Chosen answer: В: заказати букет квітів, Rejected answers: А: розв'язувати задачу, Б: уникнути небезпеки, Г: перекладати болгарською | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Неправильно утворено форму слова у варіанті:' 'А: пане Костянтине', 'Б: для всіх дослідників', 'В: восьмидесяти років', 'Г: візьмімо участь', | Chosen answer: В: восьмидесяти років, Rejected answers: А: пане Костянтине, Б: для всіх дослідників, Г: візьмімо участь | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Неправильно утворено форму слова у варіанті:' 'А: пане Костянтине', 'Б: для всіх дослідників', 'В: восьмидесяти років', 'Г: візьмімо участь', | Chosen answer: В: восьмидесяти років, Rejected answers: А: пане Костянтине, Б: для всіх дослідників, Г: візьмімо участь | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Спонукальним є речення:' 'А: Жінки втомились бути непрекрасними.', 'Б: За правду, браття, єднаймось щиро.', 'В: Весна прийшла, та якось несподівано!', 'Г: Шматок землі, ти звешся Україною.', | Chosen answer: Б: За правду, браття, єднаймось щиро., Rejected answers: А: Жінки втомились бути непрекрасними., В: Весна прийшла, та якось несподівано!, Г: Шматок землі, ти звешся Україною. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Спонукальним є речення:' 'А: Жінки втомились бути непрекрасними.', 'Б: За правду, браття, єднаймось щиро.', 'В: Весна прийшла, та якось несподівано!', 'Г: Шматок землі, ти звешся Україною.', | Chosen answer: Б: За правду, браття, єднаймось щиро., Rejected answers: А: Жінки втомились бути непрекрасними., В: Весна прийшла, та якось несподівано!, Г: Шматок землі, ти звешся Україною. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Боляче буває дивитися, як падає зірка. (2) *Як/би* хотілося запримітити, звідки вона зірвалася й куди мала б упасти спіткнувшись на рівному місці. (3) Дивишся у високий морок, де щойно був залишений слід. (4) Дивишся, вражений, сподіваючись, що не вмерла зірка, що спалахне вона в іншому місці. (5) *Про/те* ні, не спалахнула. (6) А потім не встигаєш помічати, де й котра зірка зірвалася, полетіла *до/низу*. (7) Що їх манить туди? (8) Що жене їх стрімкими табунами? (9) Яка непереможна сила старої землі? (10) Чи не та сама сила, що пробуджує в мене любов до неї, що все тримає на цьому світі? (11) Оглянься! (12) Прожиті твої дні летять слідом за тобою, *що/миті* згасаючи в темряві минулого...
Фразеологізмом є вислів:' 'А: на рівному місці', 'Б: високий морок', 'В: не вмерла зірка', 'Г: темрява минулого', | Chosen answer: А: на рівному місці, Rejected answers: Б: високий морок, В: не вмерла зірка, Г: темрява минулого | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Боляче буває дивитися, як падає зірка. (2) *Як/би* хотілося запримітити, звідки вона зірвалася й куди мала б упасти спіткнувшись на рівному місці. (3) Дивишся у високий морок, де щойно був залишений слід. (4) Дивишся, вражений, сподіваючись, що не вмерла зірка, що спалахне вона в іншому місці. (5) *Про/те* ні, не спалахнула. (6) А потім не встигаєш помічати, де й котра зірка зірвалася, полетіла *до/низу*. (7) Що їх манить туди? (8) Що жене їх стрімкими табунами? (9) Яка непереможна сила старої землі? (10) Чи не та сама сила, що пробуджує в мене любов до неї, що все тримає на цьому світі? (11) Оглянься! (12) Прожиті твої дні летять слідом за тобою, *що/миті* згасаючи в темряві минулого...
Фразеологізмом є вислів:' 'А: на рівному місці', 'Б: високий морок', 'В: не вмерла зірка', 'Г: темрява минулого', | Chosen answer: А: на рівному місці, Rejected answers: Б: високий морок, В: не вмерла зірка, Г: темрява минулого | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Боляче буває дивитися, як падає зірка. (2) *Як/би* хотілося запримітити, звідки вона зірвалася й куди мала б упасти спіткнувшись на рівному місці. (3) Дивишся у високий морок, де щойно був залишений слід. (4) Дивишся, вражений, сподіваючись, що не вмерла зірка, що спалахне вона в іншому місці. (5) *Про/те* ні, не спалахнула. (6) А потім не встигаєш помічати, де й котра зірка зірвалася, полетіла *до/низу*. (7) Що їх манить туди? (8) Що жене їх стрімкими табунами? (9) Яка непереможна сила старої землі? (10) Чи не та сама сила, що пробуджує в мене любов до неї, що все тримає на цьому світі? (11) Оглянься! (12) Прожиті твої дні летять слідом за тобою, *що/миті* згасаючи в темряві минулого...
Окремо в цьому тексті треба писати:' 'А: як/би', 'Б: про/те', 'В: до/низу', 'Г: що/миті', | Chosen answer: А: як/би, Rejected answers: Б: про/те, В: до/низу, Г: що/миті | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Боляче буває дивитися, як падає зірка. (2) *Як/би* хотілося запримітити, звідки вона зірвалася й куди мала б упасти спіткнувшись на рівному місці. (3) Дивишся у високий морок, де щойно був залишений слід. (4) Дивишся, вражений, сподіваючись, що не вмерла зірка, що спалахне вона в іншому місці. (5) *Про/те* ні, не спалахнула. (6) А потім не встигаєш помічати, де й котра зірка зірвалася, полетіла *до/низу*. (7) Що їх манить туди? (8) Що жене їх стрімкими табунами? (9) Яка непереможна сила старої землі? (10) Чи не та сама сила, що пробуджує в мене любов до неї, що все тримає на цьому світі? (11) Оглянься! (12) Прожиті твої дні летять слідом за тобою, *що/миті* згасаючи в темряві минулого...
Окремо в цьому тексті треба писати:' 'А: як/би', 'Б: про/те', 'В: до/низу', 'Г: що/миті', | Chosen answer: А: як/би, Rejected answers: Б: про/те, В: до/низу, Г: що/миті | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Боляче буває дивитися, як падає зірка. (2) *Як/би* хотілося запримітити, звідки вона зірвалася й куди мала б упасти спіткнувшись на рівному місці. (3) Дивишся у високий морок, де щойно був залишений слід. (4) Дивишся, вражений, сподіваючись, що не вмерла зірка, що спалахне вона в іншому місці. (5) *Про/те* ні, не спалахнула. (6) А потім не встигаєш помічати, де й котра зірка зірвалася, полетіла *до/низу*. (7) Що їх манить туди? (8) Що жене їх стрімкими табунами? (9) Яка непереможна сила старої землі? (10) Чи не та сама сила, що пробуджує в мене любов до неї, що все тримає на цьому світі? (11) Оглянься! (12) Прожиті твої дні летять слідом за тобою, *що/миті* згасаючи в темряві минулого...
Простим реченням з відокремленою обставиною є:' 'А: друге', 'Б: четверте', 'В: шосте', 'Г: дванадцяте', | Chosen answer: Г: дванадцяте, Rejected answers: А: друге, Б: четверте, В: шосте, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Боляче буває дивитися, як падає зірка. (2) *Як/би* хотілося запримітити, звідки вона зірвалася й куди мала б упасти спіткнувшись на рівному місці. (3) Дивишся у високий морок, де щойно був залишений слід. (4) Дивишся, вражений, сподіваючись, що не вмерла зірка, що спалахне вона в іншому місці. (5) *Про/те* ні, не спалахнула. (6) А потім не встигаєш помічати, де й котра зірка зірвалася, полетіла *до/низу*. (7) Що їх манить туди? (8) Що жене їх стрімкими табунами? (9) Яка непереможна сила старої землі? (10) Чи не та сама сила, що пробуджує в мене любов до неї, що все тримає на цьому світі? (11) Оглянься! (12) Прожиті твої дні летять слідом за тобою, *що/миті* згасаючи в темряві минулого...
Простим реченням з відокремленою обставиною є:' 'А: друге', 'Б: четверте', 'В: шосте', 'Г: дванадцяте', | Chosen answer: Г: дванадцяте, Rejected answers: А: друге, Б: четверте, В: шосте, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Боляче буває дивитися, як падає зірка. (2) *Як/би* хотілося запримітити, звідки вона зірвалася й куди мала б упасти спіткнувшись на рівному місці. (3) Дивишся у високий морок, де щойно був залишений слід. (4) Дивишся, вражений, сподіваючись, що не вмерла зірка, що спалахне вона в іншому місці. (5) *Про/те* ні, не спалахнула. (6) А потім не встигаєш помічати, де й котра зірка зірвалася, полетіла *до/низу*. (7) Що їх манить туди? (8) Що жене їх стрімкими табунами? (9) Яка непереможна сила старої землі? (10) Чи не та сама сила, що пробуджує в мене любов до неї, що все тримає на цьому світі? (11) Оглянься! (12) Прожиті твої дні летять слідом за тобою, *що/миті* згасаючи в темряві минулого...
Пунктуаційну помилку допущено в реченні:' 'А: другому', 'Б: четвертому', 'В: десятому', 'Г: дванадцятому', | Chosen answer: А: другому, Rejected answers: Б: четвертому, В: десятому, Г: дванадцятому | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Боляче буває дивитися, як падає зірка. (2) *Як/би* хотілося запримітити, звідки вона зірвалася й куди мала б упасти спіткнувшись на рівному місці. (3) Дивишся у високий морок, де щойно був залишений слід. (4) Дивишся, вражений, сподіваючись, що не вмерла зірка, що спалахне вона в іншому місці. (5) *Про/те* ні, не спалахнула. (6) А потім не встигаєш помічати, де й котра зірка зірвалася, полетіла *до/низу*. (7) Що їх манить туди? (8) Що жене їх стрімкими табунами? (9) Яка непереможна сила старої землі? (10) Чи не та сама сила, що пробуджує в мене любов до неї, що все тримає на цьому світі? (11) Оглянься! (12) Прожиті твої дні летять слідом за тобою, *що/миті* згасаючи в темряві минулого...
Пунктуаційну помилку допущено в реченні:' 'А: другому', 'Б: четвертому', 'В: десятому', 'Г: дванадцятому', | Chosen answer: А: другому, Rejected answers: Б: четвертому, В: десятому, Г: дванадцятому | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка:' 'А: п'ятниць, їстоньки, яблунька', 'Б: якість, кукурудза, український', 'В: гайок, об'єднування, сьогодення', 'Г: серйозний, щебечуть, джміль', 'Д: рюкзак, перемивають, кар'єра', | Chosen answer: А: п'ятниць, їстоньки, яблунька, Rejected answers: Б: якість, кукурудза, український, В: гайок, об'єднування, сьогодення, Г: серйозний, щебечуть, джміль, Д: рюкзак, перемивають, кар'єра | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка:' 'А: п'ятниць, їстоньки, яблунька', 'Б: якість, кукурудза, український', 'В: гайок, об'єднування, сьогодення', 'Г: серйозний, щебечуть, джміль', 'Д: рюкзак, перемивають, кар'єра', | Chosen answer: А: п'ятниць, їстоньки, яблунька, Rejected answers: Б: якість, кукурудза, український, В: гайок, об'єднування, сьогодення, Г: серйозний, щебечуть, джміль, Д: рюкзак, перемивають, кар'єра | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Виділене слово вжито в невластивому йому значенні в реченні:' 'А: Словник *являється* надійним джерелом інформації.', 'Б: Камера схову *розташована* на першому поверсі.', 'В: Ялту *вважають* одним з найкращих курортів.', 'Г: Директор банку *перебуває* за кордоном.', 'Д: У санаторії *є* кілька басейнів з морською водою.', | Chosen answer: А: Словник *являється* надійним джерелом інформації., Rejected answers: Б: Камера схову *розташована* на першому поверсі., В: Ялту *вважають* одним з найкращих курортів., Г: Директор банку *перебуває* за кордоном., Д: У санаторії *є* кілька басейнів з морською водою. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Виділене слово вжито в невластивому йому значенні в реченні:' 'А: Словник *являється* надійним джерелом інформації.', 'Б: Камера схову *розташована* на першому поверсі.', 'В: Ялту *вважають* одним з найкращих курортів.', 'Г: Директор банку *перебуває* за кордоном.', 'Д: У санаторії *є* кілька басейнів з морською водою.', | Chosen answer: А: Словник *являється* надійним джерелом інформації., Rejected answers: Б: Камера схову *розташована* на першому поверсі., В: Ялту *вважають* одним з найкращих курортів., Г: Директор банку *перебуває* за кордоном., Д: У санаторії *є* кілька басейнів з морською водою. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Спрощення у групах приголосних на місці пропуску позначається на письмі в усіх словах рядка:' 'А: блис..нути, улес..ливий, очис..ний, реміс..ник', 'Б: проїз..ний, хрус..нути, балас..ний, віс..ник', 'В: доблес..ний, якіс..ний, хрес..ний, випус..ний', 'Г: безшелес..но, гіган..ський, виїз..ний, облас..ний', 'Д: корис..ний, заздріс..но, хворос..няк, тріс..нути', | Chosen answer: А: блис..нути, улес..ливий, очис..ний, реміс..ник, Rejected answers: Б: проїз..ний, хрус..нути, балас..ний, віс..ник, В: доблес..ний, якіс..ний, хрес..ний, випус..ний, Г: безшелес..но, гіган..ський, виїз..ний, облас..ний, Д: корис..ний, заздріс..но, хворос..няк, тріс..нути | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Спрощення у групах приголосних на місці пропуску позначається на письмі в усіх словах рядка:' 'А: блис..нути, улес..ливий, очис..ний, реміс..ник', 'Б: проїз..ний, хрус..нути, балас..ний, віс..ник', 'В: доблес..ний, якіс..ний, хрес..ний, випус..ний', 'Г: безшелес..но, гіган..ський, виїз..ний, облас..ний', 'Д: корис..ний, заздріс..но, хворос..няк, тріс..нути', | Chosen answer: А: блис..нути, улес..ливий, очис..ний, реміс..ник, Rejected answers: Б: проїз..ний, хрус..нути, балас..ний, віс..ник, В: доблес..ний, якіс..ний, хрес..ний, випус..ний, Г: безшелес..но, гіган..ський, виїз..ний, облас..ний, Д: корис..ний, заздріс..но, хворос..няк, тріс..нути | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Без апострофа треба писати всі слова в рядку:' 'А: верб..я, кур..йозний, тьм..яний', 'Б: моркв..яний, розз..явити, цв..яшок', 'В: дзв..якнути, ін..єкція, різдв..яний', 'Г: дво..ярусний, різьб..яр, Лук..янович', 'Д: духм..яний, присв..ята, прим..ятий', | Chosen answer: Б: моркв..яний, розз..явити, цв..яшок, Rejected answers: А: верб..я, кур..йозний, тьм..яний, В: дзв..якнути, ін..єкція, різдв..яний, Г: дво..ярусний, різьб..яр, Лук..янович, Д: духм..яний, присв..ята, прим..ятий | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Без апострофа треба писати всі слова в рядку:' 'А: верб..я, кур..йозний, тьм..яний', 'Б: моркв..яний, розз..явити, цв..яшок', 'В: дзв..якнути, ін..єкція, різдв..яний', 'Г: дво..ярусний, різьб..яр, Лук..янович', 'Д: духм..яний, присв..ята, прим..ятий', | Chosen answer: Б: моркв..яний, розз..явити, цв..яшок, Rejected answers: А: верб..я, кур..йозний, тьм..яний, В: дзв..якнути, ін..єкція, різдв..яний, Г: дво..ярусний, різьб..яр, Лук..янович, Д: духм..яний, присв..ята, прим..ятий | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Літеру *и* треба писати на місці обох пропусків у рядку:' 'А: Пр..дніпровська залізниця, пр..вабливі ціни', 'Б: пр..зупинити виробництво, пр..чудовий зразок', 'В: пр..бічники реформ, пр..зирливе ставлення', 'Г: виконати пр..погано, подарунковий пр..мірник', 'Д: кадрове пр..значення, пр..звище секретаря', | Chosen answer: А: Пр..дніпровська залізниця, пр..вабливі ціни, Rejected answers: Б: пр..зупинити виробництво, пр..чудовий зразок, В: пр..бічники реформ, пр..зирливе ставлення, Г: виконати пр..погано, подарунковий пр..мірник, Д: кадрове пр..значення, пр..звище секретаря | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Літеру *и* треба писати на місці обох пропусків у рядку:' 'А: Пр..дніпровська залізниця, пр..вабливі ціни', 'Б: пр..зупинити виробництво, пр..чудовий зразок', 'В: пр..бічники реформ, пр..зирливе ставлення', 'Г: виконати пр..погано, подарунковий пр..мірник', 'Д: кадрове пр..значення, пр..звище секретаря', | Chosen answer: А: Пр..дніпровська залізниця, пр..вабливі ціни, Rejected answers: Б: пр..зупинити виробництво, пр..чудовий зразок, В: пр..бічники реформ, пр..зирливе ставлення, Г: виконати пр..погано, подарунковий пр..мірник, Д: кадрове пр..значення, пр..звище секретаря | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Подвоєне *нн* треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка:' 'А: бездога..ий, страше..ий, студе..ий', 'Б: свяще..ий, довгожда..ий, безіме..ий', 'В: невблага..ий, орли..ий, ешело..ий', 'Г: незбагне..ий, моното..ий, безці..ий', 'Д: леви..ий, електро..ий, благослове..ий', | Chosen answer: Г: незбагне..ий, моното..ий, безці..ий, Rejected answers: А: бездога..ий, страше..ий, студе..ий, Б: свяще..ий, довгожда..ий, безіме..ий, В: невблага..ий, орли..ий, ешело..ий, Д: леви..ий, електро..ий, благослове..ий | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Подвоєне *нн* треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка:' 'А: бездога..ий, страше..ий, студе..ий', 'Б: свяще..ий, довгожда..ий, безіме..ий', 'В: невблага..ий, орли..ий, ешело..ий', 'Г: незбагне..ий, моното..ий, безці..ий', 'Д: леви..ий, електро..ий, благослове..ий', | Chosen answer: Г: незбагне..ий, моното..ий, безці..ий, Rejected answers: А: бездога..ий, страше..ий, студе..ий, Б: свяще..ий, довгожда..ий, безіме..ий, В: невблага..ий, орли..ий, ешело..ий, Д: леви..ий, електро..ий, благослове..ий | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Закінчення *-е (-є)* у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку:' 'А: друг, Григорій, пісня, Київ', 'Б: земля, Зоя, директор, подруга', 'В: художниця, козак, Степан, мрія', 'Г: Надія, школяр, добродій, Віктор', 'Д: хлопець, Іван, площа, товариш', | Chosen answer: В: художниця, козак, Степан, мрія, Rejected answers: А: друг, Григорій, пісня, Київ, Б: земля, Зоя, директор, подруга, Г: Надія, школяр, добродій, Віктор, Д: хлопець, Іван, площа, товариш | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Закінчення *-е (-є)* у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку:' 'А: друг, Григорій, пісня, Київ', 'Б: земля, Зоя, директор, подруга', 'В: художниця, козак, Степан, мрія', 'Г: Надія, школяр, добродій, Віктор', 'Д: хлопець, Іван, площа, товариш', | Chosen answer: В: художниця, козак, Степан, мрія, Rejected answers: А: друг, Григорій, пісня, Київ, Б: земля, Зоя, директор, подруга, Г: Надія, школяр, добродій, Віктор, Д: хлопець, Іван, площа, товариш | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Граматичну помилку допущено в рядку:' 'А: яскравіші декорації', 'Б: краща інсценізація', 'В: найвиразніший монолог', 'Г: якнайкраща постановка', 'Д: щонайсучасне трактування', | Chosen answer: Д: щонайсучасне трактування, Rejected answers: А: яскравіші декорації, Б: краща інсценізація, В: найвиразніший монолог, Г: якнайкраща постановка, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Граматичну помилку допущено в рядку:' 'А: яскравіші декорації', 'Б: краща інсценізація', 'В: найвиразніший монолог', 'Г: якнайкраща постановка', 'Д: щонайсучасне трактування', | Chosen answer: Д: щонайсучасне трактування, Rejected answers: А: яскравіші декорації, Б: краща інсценізація, В: найвиразніший монолог, Г: якнайкраща постановка, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Правильно утворено форму 3-ї особи множини від інфінітива:' 'А: бігти - біжуть', 'Б: свистати - свистають', 'В: хотіти - хотять', 'Г: сідати - сидять', 'Д: губити - гублять', | Chosen answer: Д: губити - гублять, Rejected answers: А: бігти - біжуть, Б: свистати - свистають, В: хотіти - хотять, Г: сідати - сидять, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Правильно утворено форму 3-ї особи множини від інфінітива:' 'А: бігти - біжуть', 'Б: свистати - свистають', 'В: хотіти - хотять', 'Г: сідати - сидять', 'Д: губити - гублять', | Chosen answer: Д: губити - гублять, Rejected answers: А: бігти - біжуть, Б: свистати - свистають, В: хотіти - хотять, Г: сідати - сидять, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Правильну відмінкову форму числівника *сто вісімдесят сім* наведено у рядку:' 'А: ***Р.в.*** ста вісімдесяти семи', 'Б: ***Д.в.*** сто вісімдесяти семи', 'В: ***З.в.*** ста вісімдесят сім', 'Г: ***О.в.*** ста вісімдесятьма сіма', 'Д: ***М.в.*** (у) сто вісімдесяти семи', | Chosen answer: А: ***Р.в.*** ста вісімдесяти семи, Rejected answers: Б: ***Д.в.*** сто вісімдесяти семи, В: ***З.в.*** ста вісімдесят сім, Г: ***О.в.*** ста вісімдесятьма сіма, Д: ***М.в.*** (у) сто вісімдесяти семи | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Правильну відмінкову форму числівника *сто вісімдесят сім* наведено у рядку:' 'А: ***Р.в.*** ста вісімдесяти семи', 'Б: ***Д.в.*** сто вісімдесяти семи', 'В: ***З.в.*** ста вісімдесят сім', 'Г: ***О.в.*** ста вісімдесятьма сіма', 'Д: ***М.в.*** (у) сто вісімдесяти семи', | Chosen answer: А: ***Р.в.*** ста вісімдесяти семи, Rejected answers: Б: ***Д.в.*** сто вісімдесяти семи, В: ***З.в.*** ста вісімдесят сім, Г: ***О.в.*** ста вісімдесятьма сіма, Д: ***М.в.*** (у) сто вісімдесяти семи | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Вставне слово, що вказує на послідовність і зв'язок думок, ужито в реченні:' 'А: Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.', 'Б: Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.', 'В: Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати.', 'Г: Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити.', 'Д: Розв'язати проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.', | Chosen answer: А: Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні., Rejected answers: Б: Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів., В: Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати., Г: Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити., Д: Розв'язати проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Вставне слово, що вказує на послідовність і зв'язок думок, ужито в реченні:' 'А: Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.', 'Б: Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.', 'В: Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати.', 'Г: Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити.', 'Д: Розв'язати проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.', | Chosen answer: А: Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні., Rejected answers: Б: Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів., В: Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати., Г: Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити., Д: Розв'язати проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Двокрапку треба поставити в складному безсполучниковому реченні (розділові знаки пропущено):' 'А: Здобули волю відшукали долю.', 'Б: Посієш впору збереш зерна гору.', 'В: Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся.', 'Г: Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.', 'Д: Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.', | Chosen answer: Д: Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди., Rejected answers: А: Здобули волю відшукали долю., Б: Посієш впору збереш зерна гору., В: Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся., Г: Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна., | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Двокрапку треба поставити в складному безсполучниковому реченні (розділові знаки пропущено):' 'А: Здобули волю відшукали долю.', 'Б: Посієш впору збереш зерна гору.', 'В: Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся.', 'Г: Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.', 'Д: Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.', | Chosen answer: Д: Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди., Rejected answers: А: Здобули волю відшукали долю., Б: Посієш впору збереш зерна гору., В: Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся., Г: Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна., | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Складнопідрядне речення з підрядним умови утвориться, якщо до частини *"У неділю ми обов'яково поїдемо до Києва..."* додати:' 'А: незважаючи на люті морози.', 'Б: якщо купимо квитки на потяг.', 'В: бо вже скучили за рідним містом.', 'Г: так що неодмінно відвідаємо Лавру.', 'Д: щоб краще дізнатися історію столиці.', | Chosen answer: Б: якщо купимо квитки на потяг., Rejected answers: А: незважаючи на люті морози., В: бо вже скучили за рідним містом., Г: так що неодмінно відвідаємо Лавру., Д: щоб краще дізнатися історію столиці. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Складнопідрядне речення з підрядним умови утвориться, якщо до частини *"У неділю ми обов'яково поїдемо до Києва..."* додати:' 'А: незважаючи на люті морози.', 'Б: якщо купимо квитки на потяг.', 'В: бо вже скучили за рідним містом.', 'Г: так що неодмінно відвідаємо Лавру.', 'Д: щоб краще дізнатися історію столиці.', | Chosen answer: Б: якщо купимо квитки на потяг., Rejected answers: А: незважаючи на люті морози., В: бо вже скучили за рідним містом., Г: так що неодмінно відвідаємо Лавру., Д: щоб краще дізнатися історію столиці. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Синє яблуко для Ілонки**
(1, 2) Сидить Ілонка біля хати така сумна, аж хустка на голові займається. Перед нею стерні та стерні. Є і ліс, на який уже дихнула осінь.
(3-6) Оце тільки повернулася з лікарні. Ішла селом, а люди, хто стрічався, казали: що з тобою, як поїхала, так половини й не стало. Та, одмахувалася Ілонка, їсти душа не прийма, а хіба тіло дурне, щоб саме по собі наростало. То так, А тільки ж чому барилась?
(7, 8) Димко (Дмитро її) вже й картоплю викубляв і пізні сливи познімав, хоч на роботі з темна до темна.
(9-11) Їй і не віриться – вдома. Он коза на обніжку спить. Справнюща та біла. Он дика грушка всолодала і розміліла. А півники давно в колодочках, кукурікають і б’ються, аж пір’я летить.
(12-21) Через її задуму проторохтів віз. Це Сергій з діжкою води брати. Жвавий і моцніший за коня.
- Здастуйте, тітко! Прибули?
- Атож. Воду на город повезеш?
- Ну.
- Хай Параска з Ольгою до мене ввечері зайдуть.
- Скажу, та чи зайдуть. Там огірків, як гороху, набралося. До ночі будуть.
- Аби морозу не кинуло.
- А по радіо передавали два градуси.
- От-то.
(22, 23) За Сергієм прокурявилося, і знову лагідна тиша. Дерева, як цівки, бабине літо розпускають.
(24-30) А признайся, Ілонко, боїшся? Як привезли тебе в лікарню, а тоді в другу переклали. Слідом попід руки жінку завели, а вона звивалась і кричала: «Убийте, вдавіть мене, не хочу! Що вирячились? У нас тут у кожній смерть сидить!» - «Заспокойся, - сказала ти, - не поможеться. А може, ще й мине» - «Стара карга, - вискнула жінка, - тобі все одно здихати, а в мене одне в пелюшках, а друге тільки ходити навчилось!» - «Жити всім хочеться, дитино», - одказала ти. А потім одвернулась до вікна, а там сонце слабке, мов крапля олії, висіло.
(31-34) Не прикидайся, боїшся. Бо все життя чогось чекала. Поки Дмитро вивчиться, поки сини підростуть, поки хату поставите. Тепер сини на Камчатці. Сказала Дмитрові не писати, що з нею, може, й не страшне. Аби дітей зривати. Лесю, внучку, як згадає, так сльози і вдавлять. Ти ж моя маленька бабуська, казало.
(35-38) Позаторік будуватися кінчили. Кухня, зала, спальня і ще одна спальня – про гостей. Туди килим повісили, як за корову грошей уторгували, і двоє ліжок, мов пароплави, поставили. Коли немає довго листів, то підеш туди, посидиш, перини переб’єш.
(39-43) Любиш ти нову хату, хоч довго звикнути не могла. Уже кругом цегляні стіни звели, уже й дах, наче капелюх, звісився, а ти майстрам вариш, а собі сліз не збереш. Тепер хто не зайде – й похвалить. Чисто, прибрано, доріжок понатикала, рушники дівоцькі почепила. Аж цвіте скрізь. Дмитро завжди з чобітьми носиться - наче й поставить ніде.
(44-50) Аж ось він. Скочив із мотоцикла, біжить, картузом утирається.
- Лоню! – гукнув ще здалеку. А ближче застидався. – Як добралася?
- Автобусом прямо ізвідти сюди.
- А в хаті була? Я тут то наче й не насмічував. Там у газовій плиті юшка заварена. Може, води од Гаманів принести?
- Чого ти? Я й сама принесу. А обідав?
- На таборі.
(51-56) Замовкли. Ілонка дивилась на його вироблений піджак, на роз’їжджені черевики, на комір, виношений у мотузку, і щасливо думала, скільки в неї попереду роботи.
- Там винограду кичок десять нав’язалося. Зріж, як хочеш.
- А синіх яблук уже й немає. Мабуть, дощі пострушували та вітер позбивав.
- Не може бути! – аж скрикнув. – Ану ходім!
(57) Вона встала – Димко аж одхитнувся. Пів-Ілонки.
(58) У траві гнилички мухи доїдали, а на яблуні порожньо.
(59-63) «Як я жив з тобою? Чи хоч після весілля водив тебе в сад або на річку? Чи жалів тебе, як тягали колоди, носили відрами цементі накладали глиною стелю? Чи питав, що болить у тебе, коли вночі, щоб мене не розбудити, виходила з хати і до ранку блукала на подвір’ї?»
- Не може бути, - ще раз видихнув Димко.
(64-68) Він скинувся на стовбур, ковзав черевиком по гілках, чіплявся за суччя, обламувався, нарешті дістався до верхівки. Ех-х-х! Щосили труснув, і поодиноке листя, злітаючи, осміхнулось до неї.
- Я й хотів назбирати, та хіба за роботою вправишся, - обтрушуючи, звинявся перед нею. – Іще ті дітлахи. Ось мотнуся в колгоспний сад, там точно зосталися.
(69-72) Уже хотів до мотоцикла, але повернувся, вивернув кишеню, чорну, мов кузня, і подав їй три горішки.
- Ось на, вже поналивались.
- Нащо ти? – спаленіла.
(73-81) Схитнув плечима і знов одступив. Пом’явся, а тоді спитав:
- А як там… У Чернігові… що сказали?
- Нічого, - обізвалась тихо, - того нема.
- А тримали довго.
- Вигрівали. Усе якимись лампами.
- Так справді? Справді нема?
- Кажу ж.
- Слухай! Ну й заживемо ми з тобою, жінко! – Він гупнув картузом об землю, ляснув себе в коліна, а тоді по підборах. – Село загуде!
(82, 83) Жартома, як у молодості, зісмикнув на плечі їй хустку, підстрибом кинувся до хвіртки.
(84-86) Нараз їй стало млосно. Поточилася, обіперлася об стовпець. Треба ж отак зледащіти! А мотоцикл уже деренчав. У колесі бадилинка застряла і летіла невідомо куди…
*(За Л. Пономаренко, 800 слів)*
Змістові тексту НЕ ВІДПОВІДАЄ твердження:' 'А: Дія, зображена в новелі, відбувається восени.', 'Б: Дмитро з Ілонкою мають нову дерев'яну хату.', 'В: Ілончині сини живуть далеко за межами України.', 'Г: Ілонка дуже схудла, перебуваючи в лікарнях.', | Chosen answer: Б: Дмитро з Ілонкою мають нову дерев'яну хату., Rejected answers: А: Дія, зображена в новелі, відбувається восени., В: Ілончині сини живуть далеко за межами України., Г: Ілонка дуже схудла, перебуваючи в лікарнях. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Синє яблуко для Ілонки**
(1, 2) Сидить Ілонка біля хати така сумна, аж хустка на голові займається. Перед нею стерні та стерні. Є і ліс, на який уже дихнула осінь.
(3-6) Оце тільки повернулася з лікарні. Ішла селом, а люди, хто стрічався, казали: що з тобою, як поїхала, так половини й не стало. Та, одмахувалася Ілонка, їсти душа не прийма, а хіба тіло дурне, щоб саме по собі наростало. То так, А тільки ж чому барилась?
(7, 8) Димко (Дмитро її) вже й картоплю викубляв і пізні сливи познімав, хоч на роботі з темна до темна.
(9-11) Їй і не віриться – вдома. Он коза на обніжку спить. Справнюща та біла. Он дика грушка всолодала і розміліла. А півники давно в колодочках, кукурікають і б’ються, аж пір’я летить.
(12-21) Через її задуму проторохтів віз. Це Сергій з діжкою води брати. Жвавий і моцніший за коня.
- Здастуйте, тітко! Прибули?
- Атож. Воду на город повезеш?
- Ну.
- Хай Параска з Ольгою до мене ввечері зайдуть.
- Скажу, та чи зайдуть. Там огірків, як гороху, набралося. До ночі будуть.
- Аби морозу не кинуло.
- А по радіо передавали два градуси.
- От-то.
(22, 23) За Сергієм прокурявилося, і знову лагідна тиша. Дерева, як цівки, бабине літо розпускають.
(24-30) А признайся, Ілонко, боїшся? Як привезли тебе в лікарню, а тоді в другу переклали. Слідом попід руки жінку завели, а вона звивалась і кричала: «Убийте, вдавіть мене, не хочу! Що вирячились? У нас тут у кожній смерть сидить!» - «Заспокойся, - сказала ти, - не поможеться. А може, ще й мине» - «Стара карга, - вискнула жінка, - тобі все одно здихати, а в мене одне в пелюшках, а друге тільки ходити навчилось!» - «Жити всім хочеться, дитино», - одказала ти. А потім одвернулась до вікна, а там сонце слабке, мов крапля олії, висіло.
(31-34) Не прикидайся, боїшся. Бо все життя чогось чекала. Поки Дмитро вивчиться, поки сини підростуть, поки хату поставите. Тепер сини на Камчатці. Сказала Дмитрові не писати, що з нею, може, й не страшне. Аби дітей зривати. Лесю, внучку, як згадає, так сльози і вдавлять. Ти ж моя маленька бабуська, казало.
(35-38) Позаторік будуватися кінчили. Кухня, зала, спальня і ще одна спальня – про гостей. Туди килим повісили, як за корову грошей уторгували, і двоє ліжок, мов пароплави, поставили. Коли немає довго листів, то підеш туди, посидиш, перини переб’єш.
(39-43) Любиш ти нову хату, хоч довго звикнути не могла. Уже кругом цегляні стіни звели, уже й дах, наче капелюх, звісився, а ти майстрам вариш, а собі сліз не збереш. Тепер хто не зайде – й похвалить. Чисто, прибрано, доріжок понатикала, рушники дівоцькі почепила. Аж цвіте скрізь. Дмитро завжди з чобітьми носиться - наче й поставить ніде.
(44-50) Аж ось він. Скочив із мотоцикла, біжить, картузом утирається.
- Лоню! – гукнув ще здалеку. А ближче застидався. – Як добралася?
- Автобусом прямо ізвідти сюди.
- А в хаті була? Я тут то наче й не насмічував. Там у газовій плиті юшка заварена. Може, води од Гаманів принести?
- Чого ти? Я й сама принесу. А обідав?
- На таборі.
(51-56) Замовкли. Ілонка дивилась на його вироблений піджак, на роз’їжджені черевики, на комір, виношений у мотузку, і щасливо думала, скільки в неї попереду роботи.
- Там винограду кичок десять нав’язалося. Зріж, як хочеш.
- А синіх яблук уже й немає. Мабуть, дощі пострушували та вітер позбивав.
- Не може бути! – аж скрикнув. – Ану ходім!
(57) Вона встала – Димко аж одхитнувся. Пів-Ілонки.
(58) У траві гнилички мухи доїдали, а на яблуні порожньо.
(59-63) «Як я жив з тобою? Чи хоч після весілля водив тебе в сад або на річку? Чи жалів тебе, як тягали колоди, носили відрами цементі накладали глиною стелю? Чи питав, що болить у тебе, коли вночі, щоб мене не розбудити, виходила з хати і до ранку блукала на подвір’ї?»
- Не може бути, - ще раз видихнув Димко.
(64-68) Він скинувся на стовбур, ковзав черевиком по гілках, чіплявся за суччя, обламувався, нарешті дістався до верхівки. Ех-х-х! Щосили труснув, і поодиноке листя, злітаючи, осміхнулось до неї.
- Я й хотів назбирати, та хіба за роботою вправишся, - обтрушуючи, звинявся перед нею. – Іще ті дітлахи. Ось мотнуся в колгоспний сад, там точно зосталися.
(69-72) Уже хотів до мотоцикла, але повернувся, вивернув кишеню, чорну, мов кузня, і подав їй три горішки.
- Ось на, вже поналивались.
- Нащо ти? – спаленіла.
(73-81) Схитнув плечима і знов одступив. Пом’явся, а тоді спитав:
- А як там… У Чернігові… що сказали?
- Нічого, - обізвалась тихо, - того нема.
- А тримали довго.
- Вигрівали. Усе якимись лампами.
- Так справді? Справді нема?
- Кажу ж.
- Слухай! Ну й заживемо ми з тобою, жінко! – Він гупнув картузом об землю, ляснув себе в коліна, а тоді по підборах. – Село загуде!
(82, 83) Жартома, як у молодості, зісмикнув на плечі їй хустку, підстрибом кинувся до хвіртки.
(84-86) Нараз їй стало млосно. Поточилася, обіперлася об стовпець. Треба ж отак зледащіти! А мотоцикл уже деренчав. У колесі бадилинка застряла і летіла невідомо куди…
*(За Л. Пономаренко, 800 слів)*
Змістові тексту НЕ ВІДПОВІДАЄ твердження:' 'А: Дія, зображена в новелі, відбувається восени.', 'Б: Дмитро з Ілонкою мають нову дерев'яну хату.', 'В: Ілончині сини живуть далеко за межами України.', 'Г: Ілонка дуже схудла, перебуваючи в лікарнях.', | Chosen answer: Б: Дмитро з Ілонкою мають нову дерев'яну хату., Rejected answers: А: Дія, зображена в новелі, відбувається восени., В: Ілончині сини живуть далеко за межами України., Г: Ілонка дуже схудла, перебуваючи в лікарнях. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Синє яблуко для Ілонки**
(1, 2) Сидить Ілонка біля хати така сумна, аж хустка на голові займається. Перед нею стерні та стерні. Є і ліс, на який уже дихнула осінь.
(3-6) Оце тільки повернулася з лікарні. Ішла селом, а люди, хто стрічався, казали: що з тобою, як поїхала, так половини й не стало. Та, одмахувалася Ілонка, їсти душа не прийма, а хіба тіло дурне, щоб саме по собі наростало. То так, А тільки ж чому барилась?
(7, 8) Димко (Дмитро її) вже й картоплю викубляв і пізні сливи познімав, хоч на роботі з темна до темна.
(9-11) Їй і не віриться – вдома. Он коза на обніжку спить. Справнюща та біла. Он дика грушка всолодала і розміліла. А півники давно в колодочках, кукурікають і б’ються, аж пір’я летить.
(12-21) Через її задуму проторохтів віз. Це Сергій з діжкою води брати. Жвавий і моцніший за коня.
- Здастуйте, тітко! Прибули?
- Атож. Воду на город повезеш?
- Ну.
- Хай Параска з Ольгою до мене ввечері зайдуть.
- Скажу, та чи зайдуть. Там огірків, як гороху, набралося. До ночі будуть.
- Аби морозу не кинуло.
- А по радіо передавали два градуси.
- От-то.
(22, 23) За Сергієм прокурявилося, і знову лагідна тиша. Дерева, як цівки, бабине літо розпускають.
(24-30) А признайся, Ілонко, боїшся? Як привезли тебе в лікарню, а тоді в другу переклали. Слідом попід руки жінку завели, а вона звивалась і кричала: «Убийте, вдавіть мене, не хочу! Що вирячились? У нас тут у кожній смерть сидить!» - «Заспокойся, - сказала ти, - не поможеться. А може, ще й мине» - «Стара карга, - вискнула жінка, - тобі все одно здихати, а в мене одне в пелюшках, а друге тільки ходити навчилось!» - «Жити всім хочеться, дитино», - одказала ти. А потім одвернулась до вікна, а там сонце слабке, мов крапля олії, висіло.
(31-34) Не прикидайся, боїшся. Бо все життя чогось чекала. Поки Дмитро вивчиться, поки сини підростуть, поки хату поставите. Тепер сини на Камчатці. Сказала Дмитрові не писати, що з нею, може, й не страшне. Аби дітей зривати. Лесю, внучку, як згадає, так сльози і вдавлять. Ти ж моя маленька бабуська, казало.
(35-38) Позаторік будуватися кінчили. Кухня, зала, спальня і ще одна спальня – про гостей. Туди килим повісили, як за корову грошей уторгували, і двоє ліжок, мов пароплави, поставили. Коли немає довго листів, то підеш туди, посидиш, перини переб’єш.
(39-43) Любиш ти нову хату, хоч довго звикнути не могла. Уже кругом цегляні стіни звели, уже й дах, наче капелюх, звісився, а ти майстрам вариш, а собі сліз не збереш. Тепер хто не зайде – й похвалить. Чисто, прибрано, доріжок понатикала, рушники дівоцькі почепила. Аж цвіте скрізь. Дмитро завжди з чобітьми носиться - наче й поставить ніде.
(44-50) Аж ось він. Скочив із мотоцикла, біжить, картузом утирається.
- Лоню! – гукнув ще здалеку. А ближче застидався. – Як добралася?
- Автобусом прямо ізвідти сюди.
- А в хаті була? Я тут то наче й не насмічував. Там у газовій плиті юшка заварена. Може, води од Гаманів принести?
- Чого ти? Я й сама принесу. А обідав?
- На таборі.
(51-56) Замовкли. Ілонка дивилась на його вироблений піджак, на роз’їжджені черевики, на комір, виношений у мотузку, і щасливо думала, скільки в неї попереду роботи.
- Там винограду кичок десять нав’язалося. Зріж, як хочеш.
- А синіх яблук уже й немає. Мабуть, дощі пострушували та вітер позбивав.
- Не може бути! – аж скрикнув. – Ану ходім!
(57) Вона встала – Димко аж одхитнувся. Пів-Ілонки.
(58) У траві гнилички мухи доїдали, а на яблуні порожньо.
(59-63) «Як я жив з тобою? Чи хоч після весілля водив тебе в сад або на річку? Чи жалів тебе, як тягали колоди, носили відрами цементі накладали глиною стелю? Чи питав, що болить у тебе, коли вночі, щоб мене не розбудити, виходила з хати і до ранку блукала на подвір’ї?»
- Не може бути, - ще раз видихнув Димко.
(64-68) Він скинувся на стовбур, ковзав черевиком по гілках, чіплявся за суччя, обламувався, нарешті дістався до верхівки. Ех-х-х! Щосили труснув, і поодиноке листя, злітаючи, осміхнулось до неї.
- Я й хотів назбирати, та хіба за роботою вправишся, - обтрушуючи, звинявся перед нею. – Іще ті дітлахи. Ось мотнуся в колгоспний сад, там точно зосталися.
(69-72) Уже хотів до мотоцикла, але повернувся, вивернув кишеню, чорну, мов кузня, і подав їй три горішки.
- Ось на, вже поналивались.
- Нащо ти? – спаленіла.
(73-81) Схитнув плечима і знов одступив. Пом’явся, а тоді спитав:
- А як там… У Чернігові… що сказали?
- Нічого, - обізвалась тихо, - того нема.
- А тримали довго.
- Вигрівали. Усе якимись лампами.
- Так справді? Справді нема?
- Кажу ж.
- Слухай! Ну й заживемо ми з тобою, жінко! – Він гупнув картузом об землю, ляснув себе в коліна, а тоді по підборах. – Село загуде!
(82, 83) Жартома, як у молодості, зісмикнув на плечі їй хустку, підстрибом кинувся до хвіртки.
(84-86) Нараз їй стало млосно. Поточилася, обіперлася об стовпець. Треба ж отак зледащіти! А мотоцикл уже деренчав. У колесі бадилинка застряла і летіла невідомо куди…
*(За Л. Пономаренко, 800 слів)*
Буяння життя навколо Ілонки авторка показує через усі образи, ОКРІМ образу:' 'А: грушки (рядок 10)', 'Б: огірків (рядок 18)', 'В: дерев (рядки 22, 23)', 'Г: сонця (рядки 29, 30)', | Chosen answer: Г: сонця (рядки 29, 30), Rejected answers: А: грушки (рядок 10), Б: огірків (рядок 18), В: дерев (рядки 22, 23), | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Синє яблуко для Ілонки**
(1, 2) Сидить Ілонка біля хати така сумна, аж хустка на голові займається. Перед нею стерні та стерні. Є і ліс, на який уже дихнула осінь.
(3-6) Оце тільки повернулася з лікарні. Ішла селом, а люди, хто стрічався, казали: що з тобою, як поїхала, так половини й не стало. Та, одмахувалася Ілонка, їсти душа не прийма, а хіба тіло дурне, щоб саме по собі наростало. То так, А тільки ж чому барилась?
(7, 8) Димко (Дмитро її) вже й картоплю викубляв і пізні сливи познімав, хоч на роботі з темна до темна.
(9-11) Їй і не віриться – вдома. Он коза на обніжку спить. Справнюща та біла. Он дика грушка всолодала і розміліла. А півники давно в колодочках, кукурікають і б’ються, аж пір’я летить.
(12-21) Через її задуму проторохтів віз. Це Сергій з діжкою води брати. Жвавий і моцніший за коня.
- Здастуйте, тітко! Прибули?
- Атож. Воду на город повезеш?
- Ну.
- Хай Параска з Ольгою до мене ввечері зайдуть.
- Скажу, та чи зайдуть. Там огірків, як гороху, набралося. До ночі будуть.
- Аби морозу не кинуло.
- А по радіо передавали два градуси.
- От-то.
(22, 23) За Сергієм прокурявилося, і знову лагідна тиша. Дерева, як цівки, бабине літо розпускають.
(24-30) А признайся, Ілонко, боїшся? Як привезли тебе в лікарню, а тоді в другу переклали. Слідом попід руки жінку завели, а вона звивалась і кричала: «Убийте, вдавіть мене, не хочу! Що вирячились? У нас тут у кожній смерть сидить!» - «Заспокойся, - сказала ти, - не поможеться. А може, ще й мине» - «Стара карга, - вискнула жінка, - тобі все одно здихати, а в мене одне в пелюшках, а друге тільки ходити навчилось!» - «Жити всім хочеться, дитино», - одказала ти. А потім одвернулась до вікна, а там сонце слабке, мов крапля олії, висіло.
(31-34) Не прикидайся, боїшся. Бо все життя чогось чекала. Поки Дмитро вивчиться, поки сини підростуть, поки хату поставите. Тепер сини на Камчатці. Сказала Дмитрові не писати, що з нею, може, й не страшне. Аби дітей зривати. Лесю, внучку, як згадає, так сльози і вдавлять. Ти ж моя маленька бабуська, казало.
(35-38) Позаторік будуватися кінчили. Кухня, зала, спальня і ще одна спальня – про гостей. Туди килим повісили, як за корову грошей уторгували, і двоє ліжок, мов пароплави, поставили. Коли немає довго листів, то підеш туди, посидиш, перини переб’єш.
(39-43) Любиш ти нову хату, хоч довго звикнути не могла. Уже кругом цегляні стіни звели, уже й дах, наче капелюх, звісився, а ти майстрам вариш, а собі сліз не збереш. Тепер хто не зайде – й похвалить. Чисто, прибрано, доріжок понатикала, рушники дівоцькі почепила. Аж цвіте скрізь. Дмитро завжди з чобітьми носиться - наче й поставить ніде.
(44-50) Аж ось він. Скочив із мотоцикла, біжить, картузом утирається.
- Лоню! – гукнув ще здалеку. А ближче застидався. – Як добралася?
- Автобусом прямо ізвідти сюди.
- А в хаті була? Я тут то наче й не насмічував. Там у газовій плиті юшка заварена. Може, води од Гаманів принести?
- Чого ти? Я й сама принесу. А обідав?
- На таборі.
(51-56) Замовкли. Ілонка дивилась на його вироблений піджак, на роз’їжджені черевики, на комір, виношений у мотузку, і щасливо думала, скільки в неї попереду роботи.
- Там винограду кичок десять нав’язалося. Зріж, як хочеш.
- А синіх яблук уже й немає. Мабуть, дощі пострушували та вітер позбивав.
- Не може бути! – аж скрикнув. – Ану ходім!
(57) Вона встала – Димко аж одхитнувся. Пів-Ілонки.
(58) У траві гнилички мухи доїдали, а на яблуні порожньо.
(59-63) «Як я жив з тобою? Чи хоч після весілля водив тебе в сад або на річку? Чи жалів тебе, як тягали колоди, носили відрами цементі накладали глиною стелю? Чи питав, що болить у тебе, коли вночі, щоб мене не розбудити, виходила з хати і до ранку блукала на подвір’ї?»
- Не може бути, - ще раз видихнув Димко.
(64-68) Він скинувся на стовбур, ковзав черевиком по гілках, чіплявся за суччя, обламувався, нарешті дістався до верхівки. Ех-х-х! Щосили труснув, і поодиноке листя, злітаючи, осміхнулось до неї.
- Я й хотів назбирати, та хіба за роботою вправишся, - обтрушуючи, звинявся перед нею. – Іще ті дітлахи. Ось мотнуся в колгоспний сад, там точно зосталися.
(69-72) Уже хотів до мотоцикла, але повернувся, вивернув кишеню, чорну, мов кузня, і подав їй три горішки.
- Ось на, вже поналивались.
- Нащо ти? – спаленіла.
(73-81) Схитнув плечима і знов одступив. Пом’явся, а тоді спитав:
- А як там… У Чернігові… що сказали?
- Нічого, - обізвалась тихо, - того нема.
- А тримали довго.
- Вигрівали. Усе якимись лампами.
- Так справді? Справді нема?
- Кажу ж.
- Слухай! Ну й заживемо ми з тобою, жінко! – Він гупнув картузом об землю, ляснув себе в коліна, а тоді по підборах. – Село загуде!
(82, 83) Жартома, як у молодості, зісмикнув на плечі їй хустку, підстрибом кинувся до хвіртки.
(84-86) Нараз їй стало млосно. Поточилася, обіперлася об стовпець. Треба ж отак зледащіти! А мотоцикл уже деренчав. У колесі бадилинка застряла і летіла невідомо куди…
*(За Л. Пономаренко, 800 слів)*
Буяння життя навколо Ілонки авторка показує через усі образи, ОКРІМ образу:' 'А: грушки (рядок 10)', 'Б: огірків (рядок 18)', 'В: дерев (рядки 22, 23)', 'Г: сонця (рядки 29, 30)', | Chosen answer: Г: сонця (рядки 29, 30), Rejected answers: А: грушки (рядок 10), Б: огірків (рядок 18), В: дерев (рядки 22, 23), | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Синє яблуко для Ілонки**
(1, 2) Сидить Ілонка біля хати така сумна, аж хустка на голові займається. Перед нею стерні та стерні. Є і ліс, на який уже дихнула осінь.
(3-6) Оце тільки повернулася з лікарні. Ішла селом, а люди, хто стрічався, казали: що з тобою, як поїхала, так половини й не стало. Та, одмахувалася Ілонка, їсти душа не прийма, а хіба тіло дурне, щоб саме по собі наростало. То так, А тільки ж чому барилась?
(7, 8) Димко (Дмитро її) вже й картоплю викубляв і пізні сливи познімав, хоч на роботі з темна до темна.
(9-11) Їй і не віриться – вдома. Он коза на обніжку спить. Справнюща та біла. Он дика грушка всолодала і розміліла. А півники давно в колодочках, кукурікають і б’ються, аж пір’я летить.
(12-21) Через її задуму проторохтів віз. Це Сергій з діжкою води брати. Жвавий і моцніший за коня.
- Здастуйте, тітко! Прибули?
- Атож. Воду на город повезеш?
- Ну.
- Хай Параска з Ольгою до мене ввечері зайдуть.
- Скажу, та чи зайдуть. Там огірків, як гороху, набралося. До ночі будуть.
- Аби морозу не кинуло.
- А по радіо передавали два градуси.
- От-то.
(22, 23) За Сергієм прокурявилося, і знову лагідна тиша. Дерева, як цівки, бабине літо розпускають.
(24-30) А признайся, Ілонко, боїшся? Як привезли тебе в лікарню, а тоді в другу переклали. Слідом попід руки жінку завели, а вона звивалась і кричала: «Убийте, вдавіть мене, не хочу! Що вирячились? У нас тут у кожній смерть сидить!» - «Заспокойся, - сказала ти, - не поможеться. А може, ще й мине» - «Стара карга, - вискнула жінка, - тобі все одно здихати, а в мене одне в пелюшках, а друге тільки ходити навчилось!» - «Жити всім хочеться, дитино», - одказала ти. А потім одвернулась до вікна, а там сонце слабке, мов крапля олії, висіло.
(31-34) Не прикидайся, боїшся. Бо все життя чогось чекала. Поки Дмитро вивчиться, поки сини підростуть, поки хату поставите. Тепер сини на Камчатці. Сказала Дмитрові не писати, що з нею, може, й не страшне. Аби дітей зривати. Лесю, внучку, як згадає, так сльози і вдавлять. Ти ж моя маленька бабуська, казало.
(35-38) Позаторік будуватися кінчили. Кухня, зала, спальня і ще одна спальня – про гостей. Туди килим повісили, як за корову грошей уторгували, і двоє ліжок, мов пароплави, поставили. Коли немає довго листів, то підеш туди, посидиш, перини переб’єш.
(39-43) Любиш ти нову хату, хоч довго звикнути не могла. Уже кругом цегляні стіни звели, уже й дах, наче капелюх, звісився, а ти майстрам вариш, а собі сліз не збереш. Тепер хто не зайде – й похвалить. Чисто, прибрано, доріжок понатикала, рушники дівоцькі почепила. Аж цвіте скрізь. Дмитро завжди з чобітьми носиться - наче й поставить ніде.
(44-50) Аж ось він. Скочив із мотоцикла, біжить, картузом утирається.
- Лоню! – гукнув ще здалеку. А ближче застидався. – Як добралася?
- Автобусом прямо ізвідти сюди.
- А в хаті була? Я тут то наче й не насмічував. Там у газовій плиті юшка заварена. Може, води од Гаманів принести?
- Чого ти? Я й сама принесу. А обідав?
- На таборі.
(51-56) Замовкли. Ілонка дивилась на його вироблений піджак, на роз’їжджені черевики, на комір, виношений у мотузку, і щасливо думала, скільки в неї попереду роботи.
- Там винограду кичок десять нав’язалося. Зріж, як хочеш.
- А синіх яблук уже й немає. Мабуть, дощі пострушували та вітер позбивав.
- Не може бути! – аж скрикнув. – Ану ходім!
(57) Вона встала – Димко аж одхитнувся. Пів-Ілонки.
(58) У траві гнилички мухи доїдали, а на яблуні порожньо.
(59-63) «Як я жив з тобою? Чи хоч після весілля водив тебе в сад або на річку? Чи жалів тебе, як тягали колоди, носили відрами цементі накладали глиною стелю? Чи питав, що болить у тебе, коли вночі, щоб мене не розбудити, виходила з хати і до ранку блукала на подвір’ї?»
- Не може бути, - ще раз видихнув Димко.
(64-68) Він скинувся на стовбур, ковзав черевиком по гілках, чіплявся за суччя, обламувався, нарешті дістався до верхівки. Ех-х-х! Щосили труснув, і поодиноке листя, злітаючи, осміхнулось до неї.
- Я й хотів назбирати, та хіба за роботою вправишся, - обтрушуючи, звинявся перед нею. – Іще ті дітлахи. Ось мотнуся в колгоспний сад, там точно зосталися.
(69-72) Уже хотів до мотоцикла, але повернувся, вивернув кишеню, чорну, мов кузня, і подав їй три горішки.
- Ось на, вже поналивались.
- Нащо ти? – спаленіла.
(73-81) Схитнув плечима і знов одступив. Пом’явся, а тоді спитав:
- А як там… У Чернігові… що сказали?
- Нічого, - обізвалась тихо, - того нема.
- А тримали довго.
- Вигрівали. Усе якимись лампами.
- Так справді? Справді нема?
- Кажу ж.
- Слухай! Ну й заживемо ми з тобою, жінко! – Він гупнув картузом об землю, ляснув себе в коліна, а тоді по підборах. – Село загуде!
(82, 83) Жартома, як у молодості, зісмикнув на плечі їй хустку, підстрибом кинувся до хвіртки.
(84-86) Нараз їй стало млосно. Поточилася, обіперлася об стовпець. Треба ж отак зледащіти! А мотоцикл уже деренчав. У колесі бадилинка застряла і летіла невідомо куди…
*(За Л. Пономаренко, 800 слів)*
Діалоги тієї самої пари персонажів наведено в усіх рядках тексту, ОКРІМ:' 'А: 14-21', 'Б: 45-50', 'В: 54-56', 'Г: 74-81', | Chosen answer: А: 14-21, Rejected answers: Б: 45-50, В: 54-56, Г: 74-81 | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Синє яблуко для Ілонки**
(1, 2) Сидить Ілонка біля хати така сумна, аж хустка на голові займається. Перед нею стерні та стерні. Є і ліс, на який уже дихнула осінь.
(3-6) Оце тільки повернулася з лікарні. Ішла селом, а люди, хто стрічався, казали: що з тобою, як поїхала, так половини й не стало. Та, одмахувалася Ілонка, їсти душа не прийма, а хіба тіло дурне, щоб саме по собі наростало. То так, А тільки ж чому барилась?
(7, 8) Димко (Дмитро її) вже й картоплю викубляв і пізні сливи познімав, хоч на роботі з темна до темна.
(9-11) Їй і не віриться – вдома. Он коза на обніжку спить. Справнюща та біла. Он дика грушка всолодала і розміліла. А півники давно в колодочках, кукурікають і б’ються, аж пір’я летить.
(12-21) Через її задуму проторохтів віз. Це Сергій з діжкою води брати. Жвавий і моцніший за коня.
- Здастуйте, тітко! Прибули?
- Атож. Воду на город повезеш?
- Ну.
- Хай Параска з Ольгою до мене ввечері зайдуть.
- Скажу, та чи зайдуть. Там огірків, як гороху, набралося. До ночі будуть.
- Аби морозу не кинуло.
- А по радіо передавали два градуси.
- От-то.
(22, 23) За Сергієм прокурявилося, і знову лагідна тиша. Дерева, як цівки, бабине літо розпускають.
(24-30) А признайся, Ілонко, боїшся? Як привезли тебе в лікарню, а тоді в другу переклали. Слідом попід руки жінку завели, а вона звивалась і кричала: «Убийте, вдавіть мене, не хочу! Що вирячились? У нас тут у кожній смерть сидить!» - «Заспокойся, - сказала ти, - не поможеться. А може, ще й мине» - «Стара карга, - вискнула жінка, - тобі все одно здихати, а в мене одне в пелюшках, а друге тільки ходити навчилось!» - «Жити всім хочеться, дитино», - одказала ти. А потім одвернулась до вікна, а там сонце слабке, мов крапля олії, висіло.
(31-34) Не прикидайся, боїшся. Бо все життя чогось чекала. Поки Дмитро вивчиться, поки сини підростуть, поки хату поставите. Тепер сини на Камчатці. Сказала Дмитрові не писати, що з нею, може, й не страшне. Аби дітей зривати. Лесю, внучку, як згадає, так сльози і вдавлять. Ти ж моя маленька бабуська, казало.
(35-38) Позаторік будуватися кінчили. Кухня, зала, спальня і ще одна спальня – про гостей. Туди килим повісили, як за корову грошей уторгували, і двоє ліжок, мов пароплави, поставили. Коли немає довго листів, то підеш туди, посидиш, перини переб’єш.
(39-43) Любиш ти нову хату, хоч довго звикнути не могла. Уже кругом цегляні стіни звели, уже й дах, наче капелюх, звісився, а ти майстрам вариш, а собі сліз не збереш. Тепер хто не зайде – й похвалить. Чисто, прибрано, доріжок понатикала, рушники дівоцькі почепила. Аж цвіте скрізь. Дмитро завжди з чобітьми носиться - наче й поставить ніде.
(44-50) Аж ось він. Скочив із мотоцикла, біжить, картузом утирається.
- Лоню! – гукнув ще здалеку. А ближче застидався. – Як добралася?
- Автобусом прямо ізвідти сюди.
- А в хаті була? Я тут то наче й не насмічував. Там у газовій плиті юшка заварена. Може, води од Гаманів принести?
- Чого ти? Я й сама принесу. А обідав?
- На таборі.
(51-56) Замовкли. Ілонка дивилась на його вироблений піджак, на роз’їжджені черевики, на комір, виношений у мотузку, і щасливо думала, скільки в неї попереду роботи.
- Там винограду кичок десять нав’язалося. Зріж, як хочеш.
- А синіх яблук уже й немає. Мабуть, дощі пострушували та вітер позбивав.
- Не може бути! – аж скрикнув. – Ану ходім!
(57) Вона встала – Димко аж одхитнувся. Пів-Ілонки.
(58) У траві гнилички мухи доїдали, а на яблуні порожньо.
(59-63) «Як я жив з тобою? Чи хоч після весілля водив тебе в сад або на річку? Чи жалів тебе, як тягали колоди, носили відрами цементі накладали глиною стелю? Чи питав, що болить у тебе, коли вночі, щоб мене не розбудити, виходила з хати і до ранку блукала на подвір’ї?»
- Не може бути, - ще раз видихнув Димко.
(64-68) Він скинувся на стовбур, ковзав черевиком по гілках, чіплявся за суччя, обламувався, нарешті дістався до верхівки. Ех-х-х! Щосили труснув, і поодиноке листя, злітаючи, осміхнулось до неї.
- Я й хотів назбирати, та хіба за роботою вправишся, - обтрушуючи, звинявся перед нею. – Іще ті дітлахи. Ось мотнуся в колгоспний сад, там точно зосталися.
(69-72) Уже хотів до мотоцикла, але повернувся, вивернув кишеню, чорну, мов кузня, і подав їй три горішки.
- Ось на, вже поналивались.
- Нащо ти? – спаленіла.
(73-81) Схитнув плечима і знов одступив. Пом’явся, а тоді спитав:
- А як там… У Чернігові… що сказали?
- Нічого, - обізвалась тихо, - того нема.
- А тримали довго.
- Вигрівали. Усе якимись лампами.
- Так справді? Справді нема?
- Кажу ж.
- Слухай! Ну й заживемо ми з тобою, жінко! – Він гупнув картузом об землю, ляснув себе в коліна, а тоді по підборах. – Село загуде!
(82, 83) Жартома, як у молодості, зісмикнув на плечі їй хустку, підстрибом кинувся до хвіртки.
(84-86) Нараз їй стало млосно. Поточилася, обіперлася об стовпець. Треба ж отак зледащіти! А мотоцикл уже деренчав. У колесі бадилинка застряла і летіла невідомо куди…
*(За Л. Пономаренко, 800 слів)*
Діалоги тієї самої пари персонажів наведено в усіх рядках тексту, ОКРІМ:' 'А: 14-21', 'Б: 45-50', 'В: 54-56', 'Г: 74-81', | Chosen answer: А: 14-21, Rejected answers: Б: 45-50, В: 54-56, Г: 74-81 | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Синє яблуко для Ілонки**
(1, 2) Сидить Ілонка біля хати така сумна, аж хустка на голові займається. Перед нею стерні та стерні. Є і ліс, на який уже дихнула осінь.
(3-6) Оце тільки повернулася з лікарні. Ішла селом, а люди, хто стрічався, казали: що з тобою, як поїхала, так половини й не стало. Та, одмахувалася Ілонка, їсти душа не прийма, а хіба тіло дурне, щоб саме по собі наростало. То так, А тільки ж чому барилась?
(7, 8) Димко (Дмитро її) вже й картоплю викубляв і пізні сливи познімав, хоч на роботі з темна до темна.
(9-11) Їй і не віриться – вдома. Он коза на обніжку спить. Справнюща та біла. Он дика грушка всолодала і розміліла. А півники давно в колодочках, кукурікають і б’ються, аж пір’я летить.
(12-21) Через її задуму проторохтів віз. Це Сергій з діжкою води брати. Жвавий і моцніший за коня.
- Здастуйте, тітко! Прибули?
- Атож. Воду на город повезеш?
- Ну.
- Хай Параска з Ольгою до мене ввечері зайдуть.
- Скажу, та чи зайдуть. Там огірків, як гороху, набралося. До ночі будуть.
- Аби морозу не кинуло.
- А по радіо передавали два градуси.
- От-то.
(22, 23) За Сергієм прокурявилося, і знову лагідна тиша. Дерева, як цівки, бабине літо розпускають.
(24-30) А признайся, Ілонко, боїшся? Як привезли тебе в лікарню, а тоді в другу переклали. Слідом попід руки жінку завели, а вона звивалась і кричала: «Убийте, вдавіть мене, не хочу! Що вирячились? У нас тут у кожній смерть сидить!» - «Заспокойся, - сказала ти, - не поможеться. А може, ще й мине» - «Стара карга, - вискнула жінка, - тобі все одно здихати, а в мене одне в пелюшках, а друге тільки ходити навчилось!» - «Жити всім хочеться, дитино», - одказала ти. А потім одвернулась до вікна, а там сонце слабке, мов крапля олії, висіло.
(31-34) Не прикидайся, боїшся. Бо все життя чогось чекала. Поки Дмитро вивчиться, поки сини підростуть, поки хату поставите. Тепер сини на Камчатці. Сказала Дмитрові не писати, що з нею, може, й не страшне. Аби дітей зривати. Лесю, внучку, як згадає, так сльози і вдавлять. Ти ж моя маленька бабуська, казало.
(35-38) Позаторік будуватися кінчили. Кухня, зала, спальня і ще одна спальня – про гостей. Туди килим повісили, як за корову грошей уторгували, і двоє ліжок, мов пароплави, поставили. Коли немає довго листів, то підеш туди, посидиш, перини переб’єш.
(39-43) Любиш ти нову хату, хоч довго звикнути не могла. Уже кругом цегляні стіни звели, уже й дах, наче капелюх, звісився, а ти майстрам вариш, а собі сліз не збереш. Тепер хто не зайде – й похвалить. Чисто, прибрано, доріжок понатикала, рушники дівоцькі почепила. Аж цвіте скрізь. Дмитро завжди з чобітьми носиться - наче й поставить ніде.
(44-50) Аж ось він. Скочив із мотоцикла, біжить, картузом утирається.
- Лоню! – гукнув ще здалеку. А ближче застидався. – Як добралася?
- Автобусом прямо ізвідти сюди.
- А в хаті була? Я тут то наче й не насмічував. Там у газовій плиті юшка заварена. Може, води од Гаманів принести?
- Чого ти? Я й сама принесу. А обідав?
- На таборі.
(51-56) Замовкли. Ілонка дивилась на його вироблений піджак, на роз’їжджені черевики, на комір, виношений у мотузку, і щасливо думала, скільки в неї попереду роботи.
- Там винограду кичок десять нав’язалося. Зріж, як хочеш.
- А синіх яблук уже й немає. Мабуть, дощі пострушували та вітер позбивав.
- Не може бути! – аж скрикнув. – Ану ходім!
(57) Вона встала – Димко аж одхитнувся. Пів-Ілонки.
(58) У траві гнилички мухи доїдали, а на яблуні порожньо.
(59-63) «Як я жив з тобою? Чи хоч після весілля водив тебе в сад або на річку? Чи жалів тебе, як тягали колоди, носили відрами цементі накладали глиною стелю? Чи питав, що болить у тебе, коли вночі, щоб мене не розбудити, виходила з хати і до ранку блукала на подвір’ї?»
- Не може бути, - ще раз видихнув Димко.
(64-68) Він скинувся на стовбур, ковзав черевиком по гілках, чіплявся за суччя, обламувався, нарешті дістався до верхівки. Ех-х-х! Щосили труснув, і поодиноке листя, злітаючи, осміхнулось до неї.
- Я й хотів назбирати, та хіба за роботою вправишся, - обтрушуючи, звинявся перед нею. – Іще ті дітлахи. Ось мотнуся в колгоспний сад, там точно зосталися.
(69-72) Уже хотів до мотоцикла, але повернувся, вивернув кишеню, чорну, мов кузня, і подав їй три горішки.
- Ось на, вже поналивались.
- Нащо ти? – спаленіла.
(73-81) Схитнув плечима і знов одступив. Пом’явся, а тоді спитав:
- А як там… У Чернігові… що сказали?
- Нічого, - обізвалась тихо, - того нема.
- А тримали довго.
- Вигрівали. Усе якимись лампами.
- Так справді? Справді нема?
- Кажу ж.
- Слухай! Ну й заживемо ми з тобою, жінко! – Він гупнув картузом об землю, ляснув себе в коліна, а тоді по підборах. – Село загуде!
(82, 83) Жартома, як у молодості, зісмикнув на плечі їй хустку, підстрибом кинувся до хвіртки.
(84-86) Нараз їй стало млосно. Поточилася, обіперлася об стовпець. Треба ж отак зледащіти! А мотоцикл уже деренчав. У колесі бадилинка застряла і летіла невідомо куди…
*(За Л. Пономаренко, 800 слів)*
Слова, виділені у словосполученнях «вироблений піджак»,*** «роз******’******їжджені черевики»,*** «звинявся перед нею» авторка вживає для:' 'А: створення образів простих і щиросердних людей', 'Б: підкреслення того, що дія новели відбувається в селі', 'В: достовірного відтворення місцевого колориту', 'Г: ілюстрування бідності, нужденності існування героїв', | Chosen answer: А: створення образів простих і щиросердних людей, Rejected answers: Б: підкреслення того, що дія новели відбувається в селі, В: достовірного відтворення місцевого колориту, Г: ілюстрування бідності, нужденності існування героїв | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Синє яблуко для Ілонки**
(1, 2) Сидить Ілонка біля хати така сумна, аж хустка на голові займається. Перед нею стерні та стерні. Є і ліс, на який уже дихнула осінь.
(3-6) Оце тільки повернулася з лікарні. Ішла селом, а люди, хто стрічався, казали: що з тобою, як поїхала, так половини й не стало. Та, одмахувалася Ілонка, їсти душа не прийма, а хіба тіло дурне, щоб саме по собі наростало. То так, А тільки ж чому барилась?
(7, 8) Димко (Дмитро її) вже й картоплю викубляв і пізні сливи познімав, хоч на роботі з темна до темна.
(9-11) Їй і не віриться – вдома. Он коза на обніжку спить. Справнюща та біла. Он дика грушка всолодала і розміліла. А півники давно в колодочках, кукурікають і б’ються, аж пір’я летить.
(12-21) Через її задуму проторохтів віз. Це Сергій з діжкою води брати. Жвавий і моцніший за коня.
- Здастуйте, тітко! Прибули?
- Атож. Воду на город повезеш?
- Ну.
- Хай Параска з Ольгою до мене ввечері зайдуть.
- Скажу, та чи зайдуть. Там огірків, як гороху, набралося. До ночі будуть.
- Аби морозу не кинуло.
- А по радіо передавали два градуси.
- От-то.
(22, 23) За Сергієм прокурявилося, і знову лагідна тиша. Дерева, як цівки, бабине літо розпускають.
(24-30) А признайся, Ілонко, боїшся? Як привезли тебе в лікарню, а тоді в другу переклали. Слідом попід руки жінку завели, а вона звивалась і кричала: «Убийте, вдавіть мене, не хочу! Що вирячились? У нас тут у кожній смерть сидить!» - «Заспокойся, - сказала ти, - не поможеться. А може, ще й мине» - «Стара карга, - вискнула жінка, - тобі все одно здихати, а в мене одне в пелюшках, а друге тільки ходити навчилось!» - «Жити всім хочеться, дитино», - одказала ти. А потім одвернулась до вікна, а там сонце слабке, мов крапля олії, висіло.
(31-34) Не прикидайся, боїшся. Бо все життя чогось чекала. Поки Дмитро вивчиться, поки сини підростуть, поки хату поставите. Тепер сини на Камчатці. Сказала Дмитрові не писати, що з нею, може, й не страшне. Аби дітей зривати. Лесю, внучку, як згадає, так сльози і вдавлять. Ти ж моя маленька бабуська, казало.
(35-38) Позаторік будуватися кінчили. Кухня, зала, спальня і ще одна спальня – про гостей. Туди килим повісили, як за корову грошей уторгували, і двоє ліжок, мов пароплави, поставили. Коли немає довго листів, то підеш туди, посидиш, перини переб’єш.
(39-43) Любиш ти нову хату, хоч довго звикнути не могла. Уже кругом цегляні стіни звели, уже й дах, наче капелюх, звісився, а ти майстрам вариш, а собі сліз не збереш. Тепер хто не зайде – й похвалить. Чисто, прибрано, доріжок понатикала, рушники дівоцькі почепила. Аж цвіте скрізь. Дмитро завжди з чобітьми носиться - наче й поставить ніде.
(44-50) Аж ось він. Скочив із мотоцикла, біжить, картузом утирається.
- Лоню! – гукнув ще здалеку. А ближче застидався. – Як добралася?
- Автобусом прямо ізвідти сюди.
- А в хаті була? Я тут то наче й не насмічував. Там у газовій плиті юшка заварена. Може, води од Гаманів принести?
- Чого ти? Я й сама принесу. А обідав?
- На таборі.
(51-56) Замовкли. Ілонка дивилась на його вироблений піджак, на роз’їжджені черевики, на комір, виношений у мотузку, і щасливо думала, скільки в неї попереду роботи.
- Там винограду кичок десять нав’язалося. Зріж, як хочеш.
- А синіх яблук уже й немає. Мабуть, дощі пострушували та вітер позбивав.
- Не може бути! – аж скрикнув. – Ану ходім!
(57) Вона встала – Димко аж одхитнувся. Пів-Ілонки.
(58) У траві гнилички мухи доїдали, а на яблуні порожньо.
(59-63) «Як я жив з тобою? Чи хоч після весілля водив тебе в сад або на річку? Чи жалів тебе, як тягали колоди, носили відрами цементі накладали глиною стелю? Чи питав, що болить у тебе, коли вночі, щоб мене не розбудити, виходила з хати і до ранку блукала на подвір’ї?»
- Не може бути, - ще раз видихнув Димко.
(64-68) Він скинувся на стовбур, ковзав черевиком по гілках, чіплявся за суччя, обламувався, нарешті дістався до верхівки. Ех-х-х! Щосили труснув, і поодиноке листя, злітаючи, осміхнулось до неї.
- Я й хотів назбирати, та хіба за роботою вправишся, - обтрушуючи, звинявся перед нею. – Іще ті дітлахи. Ось мотнуся в колгоспний сад, там точно зосталися.
(69-72) Уже хотів до мотоцикла, але повернувся, вивернув кишеню, чорну, мов кузня, і подав їй три горішки.
- Ось на, вже поналивались.
- Нащо ти? – спаленіла.
(73-81) Схитнув плечима і знов одступив. Пом’явся, а тоді спитав:
- А як там… У Чернігові… що сказали?
- Нічого, - обізвалась тихо, - того нема.
- А тримали довго.
- Вигрівали. Усе якимись лампами.
- Так справді? Справді нема?
- Кажу ж.
- Слухай! Ну й заживемо ми з тобою, жінко! – Він гупнув картузом об землю, ляснув себе в коліна, а тоді по підборах. – Село загуде!
(82, 83) Жартома, як у молодості, зісмикнув на плечі їй хустку, підстрибом кинувся до хвіртки.
(84-86) Нараз їй стало млосно. Поточилася, обіперлася об стовпець. Треба ж отак зледащіти! А мотоцикл уже деренчав. У колесі бадилинка застряла і летіла невідомо куди…
*(За Л. Пономаренко, 800 слів)*
Слова, виділені у словосполученнях «вироблений піджак»,*** «роз******’******їжджені черевики»,*** «звинявся перед нею» авторка вживає для:' 'А: створення образів простих і щиросердних людей', 'Б: підкреслення того, що дія новели відбувається в селі', 'В: достовірного відтворення місцевого колориту', 'Г: ілюстрування бідності, нужденності існування героїв', | Chosen answer: А: створення образів простих і щиросердних людей, Rejected answers: Б: підкреслення того, що дія новели відбувається в селі, В: достовірного відтворення місцевого колориту, Г: ілюстрування бідності, нужденності існування героїв | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Синє яблуко для Ілонки**
(1, 2) Сидить Ілонка біля хати така сумна, аж хустка на голові займається. Перед нею стерні та стерні. Є і ліс, на який уже дихнула осінь.
(3-6) Оце тільки повернулася з лікарні. Ішла селом, а люди, хто стрічався, казали: що з тобою, як поїхала, так половини й не стало. Та, одмахувалася Ілонка, їсти душа не прийма, а хіба тіло дурне, щоб саме по собі наростало. То так, А тільки ж чому барилась?
(7, 8) Димко (Дмитро її) вже й картоплю викубляв і пізні сливи познімав, хоч на роботі з темна до темна.
(9-11) Їй і не віриться – вдома. Он коза на обніжку спить. Справнюща та біла. Он дика грушка всолодала і розміліла. А півники давно в колодочках, кукурікають і б’ються, аж пір’я летить.
(12-21) Через її задуму проторохтів віз. Це Сергій з діжкою води брати. Жвавий і моцніший за коня.
- Здастуйте, тітко! Прибули?
- Атож. Воду на город повезеш?
- Ну.
- Хай Параска з Ольгою до мене ввечері зайдуть.
- Скажу, та чи зайдуть. Там огірків, як гороху, набралося. До ночі будуть.
- Аби морозу не кинуло.
- А по радіо передавали два градуси.
- От-то.
(22, 23) За Сергієм прокурявилося, і знову лагідна тиша. Дерева, як цівки, бабине літо розпускають.
(24-30) А признайся, Ілонко, боїшся? Як привезли тебе в лікарню, а тоді в другу переклали. Слідом попід руки жінку завели, а вона звивалась і кричала: «Убийте, вдавіть мене, не хочу! Що вирячились? У нас тут у кожній смерть сидить!» - «Заспокойся, - сказала ти, - не поможеться. А може, ще й мине» - «Стара карга, - вискнула жінка, - тобі все одно здихати, а в мене одне в пелюшках, а друге тільки ходити навчилось!» - «Жити всім хочеться, дитино», - одказала ти. А потім одвернулась до вікна, а там сонце слабке, мов крапля олії, висіло.
(31-34) Не прикидайся, боїшся. Бо все життя чогось чекала. Поки Дмитро вивчиться, поки сини підростуть, поки хату поставите. Тепер сини на Камчатці. Сказала Дмитрові не писати, що з нею, може, й не страшне. Аби дітей зривати. Лесю, внучку, як згадає, так сльози і вдавлять. Ти ж моя маленька бабуська, казало.
(35-38) Позаторік будуватися кінчили. Кухня, зала, спальня і ще одна спальня – про гостей. Туди килим повісили, як за корову грошей уторгували, і двоє ліжок, мов пароплави, поставили. Коли немає довго листів, то підеш туди, посидиш, перини переб’єш.
(39-43) Любиш ти нову хату, хоч довго звикнути не могла. Уже кругом цегляні стіни звели, уже й дах, наче капелюх, звісився, а ти майстрам вариш, а собі сліз не збереш. Тепер хто не зайде – й похвалить. Чисто, прибрано, доріжок понатикала, рушники дівоцькі почепила. Аж цвіте скрізь. Дмитро завжди з чобітьми носиться - наче й поставить ніде.
(44-50) Аж ось він. Скочив із мотоцикла, біжить, картузом утирається.
- Лоню! – гукнув ще здалеку. А ближче застидався. – Як добралася?
- Автобусом прямо ізвідти сюди.
- А в хаті була? Я тут то наче й не насмічував. Там у газовій плиті юшка заварена. Може, води од Гаманів принести?
- Чого ти? Я й сама принесу. А обідав?
- На таборі.
(51-56) Замовкли. Ілонка дивилась на його вироблений піджак, на роз’їжджені черевики, на комір, виношений у мотузку, і щасливо думала, скільки в неї попереду роботи.
- Там винограду кичок десять нав’язалося. Зріж, як хочеш.
- А синіх яблук уже й немає. Мабуть, дощі пострушували та вітер позбивав.
- Не може бути! – аж скрикнув. – Ану ходім!
(57) Вона встала – Димко аж одхитнувся. Пів-Ілонки.
(58) У траві гнилички мухи доїдали, а на яблуні порожньо.
(59-63) «Як я жив з тобою? Чи хоч після весілля водив тебе в сад або на річку? Чи жалів тебе, як тягали колоди, носили відрами цементі накладали глиною стелю? Чи питав, що болить у тебе, коли вночі, щоб мене не розбудити, виходила з хати і до ранку блукала на подвір’ї?»
- Не може бути, - ще раз видихнув Димко.
(64-68) Він скинувся на стовбур, ковзав черевиком по гілках, чіплявся за суччя, обламувався, нарешті дістався до верхівки. Ех-х-х! Щосили труснув, і поодиноке листя, злітаючи, осміхнулось до неї.
- Я й хотів назбирати, та хіба за роботою вправишся, - обтрушуючи, звинявся перед нею. – Іще ті дітлахи. Ось мотнуся в колгоспний сад, там точно зосталися.
(69-72) Уже хотів до мотоцикла, але повернувся, вивернув кишеню, чорну, мов кузня, і подав їй три горішки.
- Ось на, вже поналивались.
- Нащо ти? – спаленіла.
(73-81) Схитнув плечима і знов одступив. Пом’явся, а тоді спитав:
- А як там… У Чернігові… що сказали?
- Нічого, - обізвалась тихо, - того нема.
- А тримали довго.
- Вигрівали. Усе якимись лампами.
- Так справді? Справді нема?
- Кажу ж.
- Слухай! Ну й заживемо ми з тобою, жінко! – Він гупнув картузом об землю, ляснув себе в коліна, а тоді по підборах. – Село загуде!
(82, 83) Жартома, як у молодості, зісмикнув на плечі їй хустку, підстрибом кинувся до хвіртки.
(84-86) Нараз їй стало млосно. Поточилася, обіперлася об стовпець. Треба ж отак зледащіти! А мотоцикл уже деренчав. У колесі бадилинка застряла і летіла невідомо куди…
*(За Л. Пономаренко, 800 слів)*
Рядки 31-43 характеризують Ілонку як людину:' 'А: м'якосерду, яка ніколи не відсоює власної думки й кориться забаганкам інших', 'Б: прагматичну, яку в житті передусім цікавить комфорт, створений у власній оселі', 'В: старосвітську, для якої тихе, хоч і бідне сімейне щастя важливіше, ніж заможність', 'Г: турботливу, для якої створення затишку є виявом любові до чоловіка й дітей', | Chosen answer: Г: турботливу, для якої створення затишку є виявом любові до чоловіка й дітей, Rejected answers: А: м'якосерду, яка ніколи не відсоює власної думки й кориться забаганкам інших, Б: прагматичну, яку в житті передусім цікавить комфорт, створений у власній оселі, В: старосвітську, для якої тихе, хоч і бідне сімейне щастя важливіше, ніж заможність, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Синє яблуко для Ілонки**
(1, 2) Сидить Ілонка біля хати така сумна, аж хустка на голові займається. Перед нею стерні та стерні. Є і ліс, на який уже дихнула осінь.
(3-6) Оце тільки повернулася з лікарні. Ішла селом, а люди, хто стрічався, казали: що з тобою, як поїхала, так половини й не стало. Та, одмахувалася Ілонка, їсти душа не прийма, а хіба тіло дурне, щоб саме по собі наростало. То так, А тільки ж чому барилась?
(7, 8) Димко (Дмитро її) вже й картоплю викубляв і пізні сливи познімав, хоч на роботі з темна до темна.
(9-11) Їй і не віриться – вдома. Он коза на обніжку спить. Справнюща та біла. Он дика грушка всолодала і розміліла. А півники давно в колодочках, кукурікають і б’ються, аж пір’я летить.
(12-21) Через її задуму проторохтів віз. Це Сергій з діжкою води брати. Жвавий і моцніший за коня.
- Здастуйте, тітко! Прибули?
- Атож. Воду на город повезеш?
- Ну.
- Хай Параска з Ольгою до мене ввечері зайдуть.
- Скажу, та чи зайдуть. Там огірків, як гороху, набралося. До ночі будуть.
- Аби морозу не кинуло.
- А по радіо передавали два градуси.
- От-то.
(22, 23) За Сергієм прокурявилося, і знову лагідна тиша. Дерева, як цівки, бабине літо розпускають.
(24-30) А признайся, Ілонко, боїшся? Як привезли тебе в лікарню, а тоді в другу переклали. Слідом попід руки жінку завели, а вона звивалась і кричала: «Убийте, вдавіть мене, не хочу! Що вирячились? У нас тут у кожній смерть сидить!» - «Заспокойся, - сказала ти, - не поможеться. А може, ще й мине» - «Стара карга, - вискнула жінка, - тобі все одно здихати, а в мене одне в пелюшках, а друге тільки ходити навчилось!» - «Жити всім хочеться, дитино», - одказала ти. А потім одвернулась до вікна, а там сонце слабке, мов крапля олії, висіло.
(31-34) Не прикидайся, боїшся. Бо все життя чогось чекала. Поки Дмитро вивчиться, поки сини підростуть, поки хату поставите. Тепер сини на Камчатці. Сказала Дмитрові не писати, що з нею, може, й не страшне. Аби дітей зривати. Лесю, внучку, як згадає, так сльози і вдавлять. Ти ж моя маленька бабуська, казало.
(35-38) Позаторік будуватися кінчили. Кухня, зала, спальня і ще одна спальня – про гостей. Туди килим повісили, як за корову грошей уторгували, і двоє ліжок, мов пароплави, поставили. Коли немає довго листів, то підеш туди, посидиш, перини переб’єш.
(39-43) Любиш ти нову хату, хоч довго звикнути не могла. Уже кругом цегляні стіни звели, уже й дах, наче капелюх, звісився, а ти майстрам вариш, а собі сліз не збереш. Тепер хто не зайде – й похвалить. Чисто, прибрано, доріжок понатикала, рушники дівоцькі почепила. Аж цвіте скрізь. Дмитро завжди з чобітьми носиться - наче й поставить ніде.
(44-50) Аж ось він. Скочив із мотоцикла, біжить, картузом утирається.
- Лоню! – гукнув ще здалеку. А ближче застидався. – Як добралася?
- Автобусом прямо ізвідти сюди.
- А в хаті була? Я тут то наче й не насмічував. Там у газовій плиті юшка заварена. Може, води од Гаманів принести?
- Чого ти? Я й сама принесу. А обідав?
- На таборі.
(51-56) Замовкли. Ілонка дивилась на його вироблений піджак, на роз’їжджені черевики, на комір, виношений у мотузку, і щасливо думала, скільки в неї попереду роботи.
- Там винограду кичок десять нав’язалося. Зріж, як хочеш.
- А синіх яблук уже й немає. Мабуть, дощі пострушували та вітер позбивав.
- Не може бути! – аж скрикнув. – Ану ходім!
(57) Вона встала – Димко аж одхитнувся. Пів-Ілонки.
(58) У траві гнилички мухи доїдали, а на яблуні порожньо.
(59-63) «Як я жив з тобою? Чи хоч після весілля водив тебе в сад або на річку? Чи жалів тебе, як тягали колоди, носили відрами цементі накладали глиною стелю? Чи питав, що болить у тебе, коли вночі, щоб мене не розбудити, виходила з хати і до ранку блукала на подвір’ї?»
- Не може бути, - ще раз видихнув Димко.
(64-68) Він скинувся на стовбур, ковзав черевиком по гілках, чіплявся за суччя, обламувався, нарешті дістався до верхівки. Ех-х-х! Щосили труснув, і поодиноке листя, злітаючи, осміхнулось до неї.
- Я й хотів назбирати, та хіба за роботою вправишся, - обтрушуючи, звинявся перед нею. – Іще ті дітлахи. Ось мотнуся в колгоспний сад, там точно зосталися.
(69-72) Уже хотів до мотоцикла, але повернувся, вивернув кишеню, чорну, мов кузня, і подав їй три горішки.
- Ось на, вже поналивались.
- Нащо ти? – спаленіла.
(73-81) Схитнув плечима і знов одступив. Пом’явся, а тоді спитав:
- А як там… У Чернігові… що сказали?
- Нічого, - обізвалась тихо, - того нема.
- А тримали довго.
- Вигрівали. Усе якимись лампами.
- Так справді? Справді нема?
- Кажу ж.
- Слухай! Ну й заживемо ми з тобою, жінко! – Він гупнув картузом об землю, ляснув себе в коліна, а тоді по підборах. – Село загуде!
(82, 83) Жартома, як у молодості, зісмикнув на плечі їй хустку, підстрибом кинувся до хвіртки.
(84-86) Нараз їй стало млосно. Поточилася, обіперлася об стовпець. Треба ж отак зледащіти! А мотоцикл уже деренчав. У колесі бадилинка застряла і летіла невідомо куди…
*(За Л. Пономаренко, 800 слів)*
Рядки 31-43 характеризують Ілонку як людину:' 'А: м'якосерду, яка ніколи не відсоює власної думки й кориться забаганкам інших', 'Б: прагматичну, яку в житті передусім цікавить комфорт, створений у власній оселі', 'В: старосвітську, для якої тихе, хоч і бідне сімейне щастя важливіше, ніж заможність', 'Г: турботливу, для якої створення затишку є виявом любові до чоловіка й дітей', | Chosen answer: Г: турботливу, для якої створення затишку є виявом любові до чоловіка й дітей, Rejected answers: А: м'якосерду, яка ніколи не відсоює власної думки й кориться забаганкам інших, Б: прагматичну, яку в житті передусім цікавить комфорт, створений у власній оселі, В: старосвітську, для якої тихе, хоч і бідне сімейне щастя важливіше, ніж заможність, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.