input
stringlengths 95
7.33k
| output
stringlengths 35
1.02k
| instruction
stringclasses 2
values |
|---|---|---|
Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Поза хатами стежка розширювалась і прямувала попід кам’яною горою до самісінького ліска. (2) Між деревами ховався невеличкий струмок, у ньому — завжди холодна й різка джерельна водиця. (3) Трохи віддалік дорога круто забирала праворуч, і опускалася *в/низ* до річки, блакитний відблиск якої було […] видно *з/верху* дерева. (4) *На/весні* річка в цьому місці широко розливалася, затоплюючи собою велику ділянку землі, а влітку, коли вода спадала, на лузі селилося безліч усякої дрібної звірини, і великий птах там полював. (5) Аж ген від отого лісочка, що *не/виразно* синів удалині, і до високого пагорба був його луг.
Окремо в тексті треба писати сполуку слів:' 'А: з/верху', 'Б: в/низ', 'В: на/весні', 'Г: не/виразно', | Chosen answer: А: з/верху, Rejected answers: Б: в/низ, В: на/весні, Г: не/виразно | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Поза хатами стежка розширювалась і прямувала попід кам’яною горою до самісінького ліска. (2) Між деревами ховався невеличкий струмок, у ньому — завжди холодна й різка джерельна водиця. (3) Трохи віддалік дорога круто забирала праворуч, і опускалася *в/низ* до річки, блакитний відблиск якої було […] видно *з/верху* дерева. (4) *На/весні* річка в цьому місці широко розливалася, затоплюючи собою велику ділянку землі, а влітку, коли вода спадала, на лузі селилося безліч усякої дрібної звірини, і великий птах там полював. (5) Аж ген від отого лісочка, що *не/виразно* синів удалині, і до високого пагорба був його луг.
Окремо в тексті треба писати сполуку слів:' 'А: з/верху', 'Б: в/низ', 'В: на/весні', 'Г: не/виразно', | Chosen answer: А: з/верху, Rejected answers: Б: в/низ, В: на/весні, Г: не/виразно | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Поза хатами стежка розширювалась і прямувала попід кам’яною горою до самісінького ліска. (2) Між деревами ховався невеличкий струмок, у ньому — завжди холодна й різка джерельна водиця. (3) Трохи віддалік дорога круто забирала праворуч, і опускалася *в/низ* до річки, блакитний відблиск якої було […] видно *з/верху* дерева. (4) *На/весні* річка в цьому місці широко розливалася, затоплюючи собою велику ділянку землі, а влітку, коли вода спадала, на лузі селилося безліч усякої дрібної звірини, і великий птах там полював. (5) Аж ген від отого лісочка, що *не/виразно* синів удалині, і до високого пагорба був його луг.
Простим є речення:' 'А: перше', 'Б: друге', 'В: третє', 'Г: п’яте', | Chosen answer: А: перше, Rejected answers: Б: друге, В: третє, Г: п’яте | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Поза хатами стежка розширювалась і прямувала попід кам’яною горою до самісінького ліска. (2) Між деревами ховався невеличкий струмок, у ньому — завжди холодна й різка джерельна водиця. (3) Трохи віддалік дорога круто забирала праворуч, і опускалася *в/низ* до річки, блакитний відблиск якої було […] видно *з/верху* дерева. (4) *На/весні* річка в цьому місці широко розливалася, затоплюючи собою велику ділянку землі, а влітку, коли вода спадала, на лузі селилося безліч усякої дрібної звірини, і великий птах там полював. (5) Аж ген від отого лісочка, що *не/виразно* синів удалині, і до високого пагорба був його луг.
Простим є речення:' 'А: перше', 'Б: друге', 'В: третє', 'Г: п’яте', | Chosen answer: А: перше, Rejected answers: Б: друге, В: третє, Г: п’яте | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Поза хатами стежка розширювалась і прямувала попід кам’яною горою до самісінького ліска. (2) Між деревами ховався невеличкий струмок, у ньому — завжди холодна й різка джерельна водиця. (3) Трохи віддалік дорога круто забирала праворуч, і опускалася *в/низ* до річки, блакитний відблиск якої було […] видно *з/верху* дерева. (4) *На/весні* річка в цьому місці широко розливалася, затоплюючи собою велику ділянку землі, а влітку, коли вода спадала, на лузі селилося безліч усякої дрібної звірини, і великий птах там полював. (5) Аж ген від отого лісочка, що *не/виразно* синів удалині, і до високого пагорба був його луг.
Пунктуаційну помилку допущено в реченні:' 'А: першому', 'Б: другому', 'В: третьому', 'Г: четвертому', | Chosen answer: В: третьому, Rejected answers: А: першому, Б: другому, Г: четвертому | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1) Поза хатами стежка розширювалась і прямувала попід кам’яною горою до самісінького ліска. (2) Між деревами ховався невеличкий струмок, у ньому — завжди холодна й різка джерельна водиця. (3) Трохи віддалік дорога круто забирала праворуч, і опускалася *в/низ* до річки, блакитний відблиск якої було […] видно *з/верху* дерева. (4) *На/весні* річка в цьому місці широко розливалася, затоплюючи собою велику ділянку землі, а влітку, коли вода спадала, на лузі селилося безліч усякої дрібної звірини, і великий птах там полював. (5) Аж ген від отого лісочка, що *не/виразно* синів удалині, і до високого пагорба був його луг.
Пунктуаційну помилку допущено в реченні:' 'А: першому', 'Б: другому', 'В: третьому', 'Г: четвертому', | Chosen answer: В: третьому, Rejected answers: А: першому, Б: другому, Г: четвертому | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка:' 'А: юридичний, щеплення, більярд', 'Б: дзюдоїст, Ольвія, шампіньйон', 'В: шлягер, Бессарабія, узбережжя', 'Г: щитоносець, Макіївка, дюжина', 'Д: б’ють, від’єднання, барельєф', | Chosen answer: Д: б’ють, від’єднання, барельєф, Rejected answers: А: юридичний, щеплення, більярд, Б: дзюдоїст, Ольвія, шампіньйон, В: шлягер, Бессарабія, узбережжя, Г: щитоносець, Макіївка, дюжина, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка:' 'А: юридичний, щеплення, більярд', 'Б: дзюдоїст, Ольвія, шампіньйон', 'В: шлягер, Бессарабія, узбережжя', 'Г: щитоносець, Макіївка, дюжина', 'Д: б’ють, від’єднання, барельєф', | Chosen answer: Д: б’ють, від’єднання, барельєф, Rejected answers: А: юридичний, щеплення, більярд, Б: дзюдоїст, Ольвія, шампіньйон, В: шлягер, Бессарабія, узбережжя, Г: щитоносець, Макіївка, дюжина, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Лексично неправильне словосполучення утворить іменник *легіон* із прикметником:' 'А: іноземний', 'Б: почесний', 'В: військовий', 'Г: промисловий', 'Д: жіночий', | Chosen answer: Г: промисловий, Rejected answers: А: іноземний, Б: почесний, В: військовий, Д: жіночий | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Лексично неправильне словосполучення утворить іменник *легіон* із прикметником:' 'А: іноземний', 'Б: почесний', 'В: військовий', 'Г: промисловий', 'Д: жіночий', | Chosen answer: Г: промисловий, Rejected answers: А: іноземний, Б: почесний, В: військовий, Д: жіночий | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Прочитайте уривок.
> *Сонце з батогом промін(1)я — вогнян(2)ий погонич.
> Навпростець по небі — сині хмари в перегони.
> На куделі верховіт(3)я сиве павутин(4)я
> Підпирає далечін(5)ю гори сині.*
>
>
Подвоєні літери треба писати на місці всіх цифр, ОКРІМ:' 'А: 1', 'Б: 2', 'В: 3', 'Г: 4', 'Д: 5', | Chosen answer: Б: 2, Rejected answers: А: 1, В: 3, Г: 4, Д: 5 | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Прочитайте уривок.
> *Сонце з батогом промін(1)я — вогнян(2)ий погонич.
> Навпростець по небі — сині хмари в перегони.
> На куделі верховіт(3)я сиве павутин(4)я
> Підпирає далечін(5)ю гори сині.*
>
>
Подвоєні літери треба писати на місці всіх цифр, ОКРІМ:' 'А: 1', 'Б: 2', 'В: 3', 'Г: 4', 'Д: 5', | Chosen answer: Б: 2, Rejected answers: А: 1, В: 3, Г: 4, Д: 5 | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Усі слова написано правильно в рядку:' 'А: викладацький, молотьба, вохкість', 'Б: карпатський, дорожчати, робітництво', 'В: криворізький, об’їжджати, французський', 'Г: інтелігентський, сонячний, надхнення', 'Д: тюркський, свідотство, соняшник', | Chosen answer: Б: карпатський, дорожчати, робітництво, Rejected answers: А: викладацький, молотьба, вохкість, В: криворізький, об’їжджати, французський, Г: інтелігентський, сонячний, надхнення, Д: тюркський, свідотство, соняшник | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Усі слова написано правильно в рядку:' 'А: викладацький, молотьба, вохкість', 'Б: карпатський, дорожчати, робітництво', 'В: криворізький, об’їжджати, французський', 'Г: інтелігентський, сонячний, надхнення', 'Д: тюркський, свідотство, соняшник', | Chosen answer: Б: карпатський, дорожчати, робітництво, Rejected answers: А: викладацький, молотьба, вохкість, В: криворізький, об’їжджати, французський, Г: інтелігентський, сонячний, надхнення, Д: тюркський, свідотство, соняшник | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Літеру и треба писати в кінці кожного прислівника в рядку:' 'А: по-лицарськ.., по-вовч.., завбільшк.., трич..', 'Б: навкулачк.., заоч.., по-корейськ.., навпак..', 'В: по-лисяч.., почаст.., пошепк.., навколішк..', 'Г: мовчк.., по-угорськ.., зсередин.., по-латин..', 'Д: по-людськ.., завглибшк.., трох.., насторож..', | Chosen answer: В: по-лисяч.., почаст.., пошепк.., навколішк.., Rejected answers: А: по-лицарськ.., по-вовч.., завбільшк.., трич.., Б: навкулачк.., заоч.., по-корейськ.., навпак.., Г: мовчк.., по-угорськ.., зсередин.., по-латин.., Д: по-людськ.., завглибшк.., трох.., насторож.. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Літеру и треба писати в кінці кожного прислівника в рядку:' 'А: по-лицарськ.., по-вовч.., завбільшк.., трич..', 'Б: навкулачк.., заоч.., по-корейськ.., навпак..', 'В: по-лисяч.., почаст.., пошепк.., навколішк..', 'Г: мовчк.., по-угорськ.., зсередин.., по-латин..', 'Д: по-людськ.., завглибшк.., трох.., насторож..', | Chosen answer: В: по-лисяч.., почаст.., пошепк.., навколішк.., Rejected answers: А: по-лицарськ.., по-вовч.., завбільшк.., трич.., Б: навкулачк.., заоч.., по-корейськ.., навпак.., Г: мовчк.., по-угорськ.., зсередин.., по-латин.., Д: по-людськ.., завглибшк.., трох.., насторож.. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Прийменник у на місці пропуску слід уживати в усіх словах рядка:' 'А: перебував … Ватикані, експонат … музеї, наймиліше … світі', 'Б: поїхати … відрядження, птах … небі, купити … аптеці', 'В: побувати … Львові, квітник … саду, покласти … узголів’я', 'Г: приведення … відповідність, участь … форумі, оселя … рушниках', 'Д: висновок … статті, запевнили … добросусідстві, вишня … цвіту', | Chosen answer: А: перебував … Ватикані, експонат … музеї, наймиліше … світі, Rejected answers: Б: поїхати … відрядження, птах … небі, купити … аптеці, В: побувати … Львові, квітник … саду, покласти … узголів’я, Г: приведення … відповідність, участь … форумі, оселя … рушниках, Д: висновок … статті, запевнили … добросусідстві, вишня … цвіту | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Прийменник у на місці пропуску слід уживати в усіх словах рядка:' 'А: перебував … Ватикані, експонат … музеї, наймиліше … світі', 'Б: поїхати … відрядження, птах … небі, купити … аптеці', 'В: побувати … Львові, квітник … саду, покласти … узголів’я', 'Г: приведення … відповідність, участь … форумі, оселя … рушниках', 'Д: висновок … статті, запевнили … добросусідстві, вишня … цвіту', | Chosen answer: А: перебував … Ватикані, експонат … музеї, наймиліше … світі, Rejected answers: Б: поїхати … відрядження, птах … небі, купити … аптеці, В: побувати … Львові, квітник … саду, покласти … узголів’я, Г: приведення … відповідність, участь … форумі, оселя … рушниках, Д: висновок … статті, запевнили … добросусідстві, вишня … цвіту | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Неправильно побудовано словосполучення:' 'А: п’ятнадцять хвилин десятого', 'Б: зараз одинадцята', 'В: за п’ять хвилин сьома', 'Г: пів на першу', 'Д: буду після дев’ятої', | Chosen answer: А: п’ятнадцять хвилин десятого, Rejected answers: Б: зараз одинадцята, В: за п’ять хвилин сьома, Г: пів на першу, Д: буду після дев’ятої | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Неправильно побудовано словосполучення:' 'А: п’ятнадцять хвилин десятого', 'Б: зараз одинадцята', 'В: за п’ять хвилин сьома', 'Г: пів на першу', 'Д: буду після дев’ятої', | Chosen answer: А: п’ятнадцять хвилин десятого, Rejected answers: Б: зараз одинадцята, В: за п’ять хвилин сьома, Г: пів на першу, Д: буду після дев’ятої | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Помилку в утворенні імені по батькові допущено в рядку:' 'А: Григорівна, Савович', 'Б: Олексіївна, Миколайович', 'В: Павлівна, Антонович', 'Г: Андрієвна, Васильович', 'Д: Юліанівна, Ілліч', | Chosen answer: Г: Андрієвна, Васильович, Rejected answers: А: Григорівна, Савович, Б: Олексіївна, Миколайович, В: Павлівна, Антонович, Д: Юліанівна, Ілліч | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Помилку в утворенні імені по батькові допущено в рядку:' 'А: Григорівна, Савович', 'Б: Олексіївна, Миколайович', 'В: Павлівна, Антонович', 'Г: Андрієвна, Васильович', 'Д: Юліанівна, Ілліч', | Chosen answer: Г: Андрієвна, Васильович, Rejected answers: А: Григорівна, Савович, Б: Олексіївна, Миколайович, В: Павлівна, Антонович, Д: Юліанівна, Ілліч | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Неправильно утворено форму наказового способу дієслова в рядку:' 'А: пишемо', 'Б: пишімо', 'В: пиши', 'Г: пишіть', 'Д: хай пише', | Chosen answer: А: пишемо, Rejected answers: Б: пишімо, В: пиши, Г: пишіть, Д: хай пише | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Неправильно утворено форму наказового способу дієслова в рядку:' 'А: пишемо', 'Б: пишімо', 'В: пиши', 'Г: пишіть', 'Д: хай пише', | Chosen answer: А: пишемо, Rejected answers: Б: пишімо, В: пиши, Г: пишіть, Д: хай пише | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Правильно вжито прийменник у варіанті:' 'А: виконувати по зразку', 'Б: вишивати по шовку', 'В: лекція по історії', 'Г: проживати по адресі', 'Д: їхати по виклику', | Chosen answer: Б: вишивати по шовку, Rejected answers: А: виконувати по зразку, В: лекція по історії, Г: проживати по адресі, Д: їхати по виклику | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Правильно вжито прийменник у варіанті:' 'А: виконувати по зразку', 'Б: вишивати по шовку', 'В: лекція по історії', 'Г: проживати по адресі', 'Д: їхати по виклику', | Chosen answer: Б: вишивати по шовку, Rejected answers: А: виконувати по зразку, В: лекція по історії, Г: проживати по адресі, Д: їхати по виклику | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Слово «здавалося» є вставним (окремі розділові знаки пропущено) у реченні:' 'А: Усе довколишнє *здавалося* їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.', 'Б: Багатьом *здавалося* що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь — звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний.', 'В: Кущ *здавалося* і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.', 'Г: Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого *здавалося* що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.', 'Д: Уже придивилася до його очей і побачила: те, що *здавалося* байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням.', | Chosen answer: В: Кущ *здавалося* і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом., Rejected answers: А: Усе довколишнє *здавалося* їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір., Б: Багатьом *здавалося* що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь — звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний., Г: Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого *здавалося* що все тут пливе, рухається, злітає в просторі., Д: Уже придивилася до його очей і побачила: те, що *здавалося* байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Слово «здавалося» є вставним (окремі розділові знаки пропущено) у реченні:' 'А: Усе довколишнє *здавалося* їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.', 'Б: Багатьом *здавалося* що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь — звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний.', 'В: Кущ *здавалося* і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.', 'Г: Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого *здавалося* що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.', 'Д: Уже придивилася до його очей і побачила: те, що *здавалося* байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням.', | Chosen answer: В: Кущ *здавалося* і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом., Rejected answers: А: Усе довколишнє *здавалося* їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір., Б: Багатьом *здавалося* що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь — звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний., Г: Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого *здавалося* що все тут пливе, рухається, злітає в просторі., Д: Уже придивилася до його очей і побачила: те, що *здавалося* байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Відокремленою обставиною можна замінити підрядне речення в рядку:' 'А: Сергій був дуже задоволений, що поборов своє хвилювання.', 'Б: Коли згадую улюблені пісні, ноги самі пускаються в танок.', 'В: Щойно дівчина вийшла на сцену, її зустріли бурхливими оплесками.', 'Г: Треба бути обережним, якщо не хочеш потрапити в халепу.', 'Д: Лиш ми вирушили в дорогу, став накрапати дрібненький дощик.', | Chosen answer: А: Сергій був дуже задоволений, що поборов своє хвилювання., Rejected answers: Б: Коли згадую улюблені пісні, ноги самі пускаються в танок., В: Щойно дівчина вийшла на сцену, її зустріли бурхливими оплесками., Г: Треба бути обережним, якщо не хочеш потрапити в халепу., Д: Лиш ми вирушили в дорогу, став накрапати дрібненький дощик. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Відокремленою обставиною можна замінити підрядне речення в рядку:' 'А: Сергій був дуже задоволений, що поборов своє хвилювання.', 'Б: Коли згадую улюблені пісні, ноги самі пускаються в танок.', 'В: Щойно дівчина вийшла на сцену, її зустріли бурхливими оплесками.', 'Г: Треба бути обережним, якщо не хочеш потрапити в халепу.', 'Д: Лиш ми вирушили в дорогу, став накрапати дрібненький дощик.', | Chosen answer: А: Сергій був дуже задоволений, що поборов своє хвилювання., Rejected answers: Б: Коли згадую улюблені пісні, ноги самі пускаються в танок., В: Щойно дівчина вийшла на сцену, її зустріли бурхливими оплесками., Г: Треба бути обережним, якщо не хочеш потрапити в халепу., Д: Лиш ми вирушили в дорогу, став накрапати дрібненький дощик. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Складнопідрядне речення з підрядним наслідку утвориться, якщо до частини «Уся дорога була занесена снігом…» додати:' 'А: оскільки вчора була сильна хуртовина.', 'Б: хоча надворі вже була рання весна.', 'В: ніби лежала товста пухова перина.', 'Г: тому що не була розчищена від заметів.', 'Д: так що не можна було доїхати до міста.', | Chosen answer: Д: так що не можна було доїхати до міста., Rejected answers: А: оскільки вчора була сильна хуртовина., Б: хоча надворі вже була рання весна., В: ніби лежала товста пухова перина., Г: тому що не була розчищена від заметів., | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Складнопідрядне речення з підрядним наслідку утвориться, якщо до частини «Уся дорога була занесена снігом…» додати:' 'А: оскільки вчора була сильна хуртовина.', 'Б: хоча надворі вже була рання весна.', 'В: ніби лежала товста пухова перина.', 'Г: тому що не була розчищена від заметів.', 'Д: так що не можна було доїхати до міста.', | Chosen answer: Д: так що не можна було доїхати до міста., Rejected answers: А: оскільки вчора була сильна хуртовина., Б: хоча надворі вже була рання весна., В: ніби лежала товста пухова перина., Г: тому що не була розчищена від заметів., | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
За стильовими ознаками текст є:' 'А: науковим', 'Б: художнім', 'В: публіцистичним', 'Г: офіційно-діловим', | Chosen answer: В: публіцистичним, Rejected answers: А: науковим, Б: художнім, Г: офіційно-діловим | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
За стильовими ознаками текст є:' 'А: науковим', 'Б: художнім', 'В: публіцистичним', 'Г: офіційно-діловим', | Chosen answer: В: публіцистичним, Rejected answers: А: науковим, Б: художнім, Г: офіційно-діловим | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
Найважливіше для Екзюпері, на переконання автора тексту, –:' 'А: «бути за все відповідальним» (рядок 8)', 'Б: «ризикувати життям за нашу справу» (рядок 55)', 'В: «знати, який тип людини створюється тим ладом» (рядки 23–24)', 'Г: «повернути людям духовний зміст» (рядки 34–35)', | Chosen answer: Г: «повернути людям духовний зміст» (рядки 34–35), Rejected answers: А: «бути за все відповідальним» (рядок 8), Б: «ризикувати життям за нашу справу» (рядок 55), В: «знати, який тип людини створюється тим ладом» (рядки 23–24), | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
Найважливіше для Екзюпері, на переконання автора тексту, –:' 'А: «бути за все відповідальним» (рядок 8)', 'Б: «ризикувати життям за нашу справу» (рядок 55)', 'В: «знати, який тип людини створюється тим ладом» (рядки 23–24)', 'Г: «повернути людям духовний зміст» (рядки 34–35)', | Chosen answer: Г: «повернути людям духовний зміст» (рядки 34–35), Rejected answers: А: «бути за все відповідальним» (рядок 8), Б: «ризикувати життям за нашу справу» (рядок 55), В: «знати, який тип людини створюється тим ладом» (рядки 23–24), | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
Згадуючи про «кризу цивілізації», яка так непокоїла Екзюпері (рядки 25-30), автор має на увазі:' 'А: книги, позбавлені захопливого сюжету', 'Б: безвідповідальність тих, хто наділений владою', 'В: захоплення матеріальними вигодами', 'Г: занепад вікових духовних надбань людства', | Chosen answer: Г: занепад вікових духовних надбань людства, Rejected answers: А: книги, позбавлені захопливого сюжету, Б: безвідповідальність тих, хто наділений владою, В: захоплення матеріальними вигодами, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
Згадуючи про «кризу цивілізації», яка так непокоїла Екзюпері (рядки 25-30), автор має на увазі:' 'А: книги, позбавлені захопливого сюжету', 'Б: безвідповідальність тих, хто наділений владою', 'В: захоплення матеріальними вигодами', 'Г: занепад вікових духовних надбань людства', | Chosen answer: Г: занепад вікових духовних надбань людства, Rejected answers: А: книги, позбавлені захопливого сюжету, Б: безвідповідальність тих, хто наділений владою, В: захоплення матеріальними вигодами, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
На переконання автора тексту, «тональність казки “Маленький принц” гармоніює з настроями Екзюпері тієї пори» (рядок 53), тому що письменник:' 'А: був одним із перших підкорювачів повітряних просторів', 'Б: так само вважав, що повинен бути за все відповідальним', 'В: також любив троянди і мріяв про час, коли знову їх побачить', 'Г: знав, що на його батьківщину насувалася страшна катастрофа', | Chosen answer: Б: так само вважав, що повинен бути за все відповідальним, Rejected answers: А: був одним із перших підкорювачів повітряних просторів, В: також любив троянди і мріяв про час, коли знову їх побачить, Г: знав, що на його батьківщину насувалася страшна катастрофа | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
На переконання автора тексту, «тональність казки “Маленький принц” гармоніює з настроями Екзюпері тієї пори» (рядок 53), тому що письменник:' 'А: був одним із перших підкорювачів повітряних просторів', 'Б: так само вважав, що повинен бути за все відповідальним', 'В: також любив троянди і мріяв про час, коли знову їх побачить', 'Г: знав, що на його батьківщину насувалася страшна катастрофа', | Chosen answer: Б: так само вважав, що повинен бути за все відповідальним, Rejected answers: А: був одним із перших підкорювачів повітряних просторів, В: також любив троянди і мріяв про час, коли знову їх побачить, Г: знав, що на його батьківщину насувалася страшна катастрофа | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
Фразеологізм ужито в реченні:' 'А: «Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт» (рядки 9–10).', 'Б: «Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя» (рядки 20–21).', 'В: «Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра» (рядки 31–32).', 'Г: «Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом» (рядки 21–22).', | Chosen answer: В: «Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра» (рядки 31–32)., Rejected answers: А: «Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт» (рядки 9–10)., Б: «Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя» (рядки 20–21)., Г: «Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом» (рядки 21–22). | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
Фразеологізм ужито в реченні:' 'А: «Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт» (рядки 9–10).', 'Б: «Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя» (рядки 20–21).', 'В: «Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра» (рядки 31–32).', 'Г: «Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом» (рядки 21–22).', | Chosen answer: В: «Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра» (рядки 31–32)., Rejected answers: А: «Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт» (рядки 9–10)., Б: «Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя» (рядки 20–21)., Г: «Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом» (рядки 21–22). | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
Пишучи про Екзюпері, автор:' 'А: намагається перевтілитись у свого героя, зануритись у вир його проблем', 'Б: захоплюється його талантом, розуміє проблеми, шляхи розв’язання яких шукав письменник', 'В: возвеличує письменника, створює довкола нього ореол мученика, якого світ не сприймав', 'Г: прагне бути безстороннім, дати виважену характеристику поглядів і вподобань письменника', | Chosen answer: Б: захоплюється його талантом, розуміє проблеми, шляхи розв’язання яких шукав письменник, Rejected answers: А: намагається перевтілитись у свого героя, зануритись у вир його проблем, В: возвеличує письменника, створює довкола нього ореол мученика, якого світ не сприймав, Г: прагне бути безстороннім, дати виважену характеристику поглядів і вподобань письменника | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
Пишучи про Екзюпері, автор:' 'А: намагається перевтілитись у свого героя, зануритись у вир його проблем', 'Б: захоплюється його талантом, розуміє проблеми, шляхи розв’язання яких шукав письменник', 'В: возвеличує письменника, створює довкола нього ореол мученика, якого світ не сприймав', 'Г: прагне бути безстороннім, дати виважену характеристику поглядів і вподобань письменника', | Chosen answer: Б: захоплюється його талантом, розуміє проблеми, шляхи розв’язання яких шукав письменник, Rejected answers: А: намагається перевтілитись у свого героя, зануритись у вир його проблем, В: возвеличує письменника, створює довкола нього ореол мученика, якого світ не сприймав, Г: прагне бути безстороннім, дати виважену характеристику поглядів і вподобань письменника | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
У тексті немає мікротеми:' 'А: самотність Екзюпері', 'Б: фронтові подвиги майора Екзюпері', 'В: подорожі Антуана де Сент-Екзюпері', 'Г: останній політ майора Екзюпері', | Chosen answer: Б: фронтові подвиги майора Екзюпері, Rejected answers: А: самотність Екзюпері, В: подорожі Антуана де Сент-Екзюпері, Г: останній політ майора Екзюпері | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
У тексті немає мікротеми:' 'А: самотність Екзюпері', 'Б: фронтові подвиги майора Екзюпері', 'В: подорожі Антуана де Сент-Екзюпері', 'Г: останній політ майора Екзюпері', | Chosen answer: Б: фронтові подвиги майора Екзюпері, Rejected answers: А: самотність Екзюпері, В: подорожі Антуана де Сент-Екзюпері, Г: останній політ майора Екзюпері | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
Засобом міжфразового зв’язку першого та другого речень тексту (рядки 1-4) є:' 'А: лексичний повтор', 'Б: вставне слово', 'В: сполучник', 'Г: займенник', | Chosen answer: Г: займенник, Rejected answers: А: лексичний повтор, Б: вставне слово, В: сполучник, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Антуан де Сент-Екзюперi**
(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю. «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною — означає бути за все вiдповiдальним».
(9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».
(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...
(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi — це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».
(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього — на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї — «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.
(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».
(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство — крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, — i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.
(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно — потiм не позбудешся.
(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi
(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням — «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».
(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.
(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.
(60) Але вiн став її пiснею.
*За Є. Сверстюком,*
*605 слів*
Засобом міжфразового зв’язку першого та другого речень тексту (рядки 1-4) є:' 'А: лексичний повтор', 'Б: вставне слово', 'В: сполучник', 'Г: займенник', | Chosen answer: Г: займенник, Rejected answers: А: лексичний повтор, Б: вставне слово, В: сполучник, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'На Савур-могилі відбуваються події твору:' 'А: «Бондарівна»', 'Б: «Чи не той то хміль»', 'В: «Маруся Богуславка»', 'Г: «Віють вітри, віють буйні»', 'Д: «Ой Морозе, Морозенку»', | Chosen answer: Д: «Ой Морозе, Морозенку», Rejected answers: А: «Бондарівна», Б: «Чи не той то хміль», В: «Маруся Богуславка», Г: «Віють вітри, віють буйні», | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'На Савур-могилі відбуваються події твору:' 'А: «Бондарівна»', 'Б: «Чи не той то хміль»', 'В: «Маруся Богуславка»', 'Г: «Віють вітри, віють буйні»', 'Д: «Ой Морозе, Морозенку»', | Chosen answer: Д: «Ой Морозе, Морозенку», Rejected answers: А: «Бондарівна», Б: «Чи не той то хміль», В: «Маруся Богуславка», Г: «Віють вітри, віють буйні», | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Мутен сон бачив у Києві на горах» герой «Слова про Ігорів похід»:' 'А: Володимир', 'Б: Святослав', 'В: Всеволод', 'Г: Олег', 'Д: Ігор', | Chosen answer: Б: Святослав, Rejected answers: А: Володимир, В: Всеволод, Г: Олег, Д: Ігор | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Мутен сон бачив у Києві на горах» герой «Слова про Ігорів похід»:' 'А: Володимир', 'Б: Святослав', 'В: Всеволод', 'Г: Олег', 'Д: Ігор', | Chosen answer: Б: Святослав, Rejected answers: А: Володимир, В: Всеволод, Г: Олег, Д: Ігор | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Я покорюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж… перенесу своє горе», — говорить своїй матері:' 'А: Маруся Дрот', 'Б: Леся Череванівна', 'В: Наталка Полтавка', 'Г: Катря Гримач', 'Д: Галя Ґудзь', | Chosen answer: В: Наталка Полтавка, Rejected answers: А: Маруся Дрот, Б: Леся Череванівна, Г: Катря Гримач, Д: Галя Ґудзь | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Я покорюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж… перенесу своє горе», — говорить своїй матері:' 'А: Маруся Дрот', 'Б: Леся Череванівна', 'В: Наталка Полтавка', 'Г: Катря Гримач', 'Д: Галя Ґудзь', | Chosen answer: В: Наталка Полтавка, Rejected answers: А: Маруся Дрот, Б: Леся Череванівна, Г: Катря Гримач, Д: Галя Ґудзь | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Батьком української повісті» називають:' 'А: Івана Котляревського', 'Б: Григорія Квітку-Основ’яненка', 'В: Пантелеймона Куліша', 'Г: Панаса Мирного', 'Д: Михайла Коцюбинського', | Chosen answer: Б: Григорія Квітку-Основ’яненка, Rejected answers: А: Івана Котляревського, В: Пантелеймона Куліша, Г: Панаса Мирного, Д: Михайла Коцюбинського | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Батьком української повісті» називають:' 'А: Івана Котляревського', 'Б: Григорія Квітку-Основ’яненка', 'В: Пантелеймона Куліша', 'Г: Панаса Мирного', 'Д: Михайла Коцюбинського', | Chosen answer: Б: Григорія Квітку-Основ’яненка, Rejected answers: А: Івана Котляревського, В: Пантелеймона Куліша, Г: Панаса Мирного, Д: Михайла Коцюбинського | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, попротоптувані — і пучки видно. Хіба по шаблі можна б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська», — це портрет:' 'А: Кирила Тура', 'Б: Івана Шрама', 'В: Якима Сомка', 'Г: Матвія Гвинтовки', 'Д: Івана Брюховецького', | Chosen answer: Д: Івана Брюховецького, Rejected answers: А: Кирила Тура, Б: Івана Шрама, В: Якима Сомка, Г: Матвія Гвинтовки, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, попротоптувані — і пучки видно. Хіба по шаблі можна б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська», — це портрет:' 'А: Кирила Тура', 'Б: Івана Шрама', 'В: Якима Сомка', 'Г: Матвія Гвинтовки', 'Д: Івана Брюховецького', | Chosen answer: Д: Івана Брюховецького, Rejected answers: А: Кирила Тура, Б: Івана Шрама, В: Якима Сомка, Г: Матвія Гвинтовки, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'У Чигирині, Лисянці, Лебедині, Умані відбуваються події твору:' 'А: «Кайдашева сім’я»', 'Б: «Мартин Боруля»', 'В: «Гайдамаки»', 'Г: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»', 'Д: «Чорна рада»', | Chosen answer: В: «Гайдамаки», Rejected answers: А: «Кайдашева сім’я», Б: «Мартин Боруля», Г: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», Д: «Чорна рада» | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'У Чигирині, Лисянці, Лебедині, Умані відбуваються події твору:' 'А: «Кайдашева сім’я»', 'Б: «Мартин Боруля»', 'В: «Гайдамаки»', 'Г: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»', 'Д: «Чорна рада»', | Chosen answer: В: «Гайдамаки», Rejected answers: А: «Кайдашева сім’я», Б: «Мартин Боруля», Г: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», Д: «Чорна рада» | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Історія розбійника Василя Гнидки лягла в основу твору:' 'А: Марка Вовчка', 'Б: Василя Стефаника', 'В: Ольги Кобилянської', 'Г: Панаса Мирного', 'Д: Івана Нечуя-Левицького', | Chosen answer: Г: Панаса Мирного, Rejected answers: А: Марка Вовчка, Б: Василя Стефаника, В: Ольги Кобилянської, Д: Івана Нечуя-Левицького | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Історія розбійника Василя Гнидки лягла в основу твору:' 'А: Марка Вовчка', 'Б: Василя Стефаника', 'В: Ольги Кобилянської', 'Г: Панаса Мирного', 'Д: Івана Нечуя-Левицького', | Chosen answer: Г: Панаса Мирного, Rejected answers: А: Марка Вовчка, Б: Василя Стефаника, В: Ольги Кобилянської, Д: Івана Нечуя-Левицького | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«З серії кумедних подій виростає реальна і трагічна за своєю суттю картина життя селянства, яке потрапило з кріпосницького ярма у безвихідь нових пореформених відносин», — сказано про твір:' 'А: «Чорна рада»', 'Б: «Камінний хрест»', 'В: «Кайдашева сім’я»', 'Г: «Маруся»', 'Д: «Тіні забутих предків»', | Chosen answer: В: «Кайдашева сім’я», Rejected answers: А: «Чорна рада», Б: «Камінний хрест», Г: «Маруся», Д: «Тіні забутих предків» | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«З серії кумедних подій виростає реальна і трагічна за своєю суттю картина життя селянства, яке потрапило з кріпосницького ярма у безвихідь нових пореформених відносин», — сказано про твір:' 'А: «Чорна рада»', 'Б: «Камінний хрест»', 'В: «Кайдашева сім’я»', 'Г: «Маруся»', 'Д: «Тіні забутих предків»', | Chosen answer: В: «Кайдашева сім’я», Rejected answers: А: «Чорна рада», Б: «Камінний хрест», Г: «Маруся», Д: «Тіні забутих предків» | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Рядки
*Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі*
написано:' 'А: Тарасом Шевченком', 'Б: Іваном Котляревським', 'В: Максимом Рильським', 'Г: Лесею Українкою', 'Д: Миколою Вороним', | Chosen answer: Г: Лесею Українкою, Rejected answers: А: Тарасом Шевченком, Б: Іваном Котляревським, В: Максимом Рильським, Д: Миколою Вороним | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Рядки
*Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі*
написано:' 'А: Тарасом Шевченком', 'Б: Іваном Котляревським', 'В: Максимом Рильським', 'Г: Лесею Українкою', 'Д: Миколою Вороним', | Chosen answer: Г: Лесею Українкою, Rejected answers: А: Тарасом Шевченком, Б: Іваном Котляревським, В: Максимом Рильським, Д: Миколою Вороним | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Танець головного героя в сюжеті твору «Камінний хрест» є:' 'А: кульмінацією', 'Б: зав’язкою', 'В: розвитком дії', 'Г: експозицією', 'Д: розв’язкою', | Chosen answer: А: кульмінацією, Rejected answers: Б: зав’язкою, В: розвитком дії, Г: експозицією, Д: розв’язкою | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Танець головного героя в сюжеті твору «Камінний хрест» є:' 'А: кульмінацією', 'Б: зав’язкою', 'В: розвитком дії', 'Г: експозицією', 'Д: розв’язкою', | Chosen answer: А: кульмінацією, Rejected answers: Б: зав’язкою, В: розвитком дії, Г: експозицією, Д: розв’язкою | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Паралель до казки про курочку рябу наявна в творі:' 'А: «Чари ночі»', 'Б: «Пісня про рушник»', 'В: «Лебеді материнства»', 'Г: «Українське альфреско»', 'Д: «О земле втрачена, явися!..»', | Chosen answer: Г: «Українське альфреско», Rejected answers: А: «Чари ночі», Б: «Пісня про рушник», В: «Лебеді материнства», Д: «О земле втрачена, явися!..» | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Паралель до казки про курочку рябу наявна в творі:' 'А: «Чари ночі»', 'Б: «Пісня про рушник»', 'В: «Лебеді материнства»', 'Г: «Українське альфреско»', 'Д: «О земле втрачена, явися!..»', | Chosen answer: Г: «Українське альфреско», Rejected answers: А: «Чари ночі», Б: «Пісня про рушник», В: «Лебеді материнства», Д: «О земле втрачена, явися!..» | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Стану я, гляну я — скрізь поточки як дзвіночки, жайворон як золотий», — писав:' 'А: Павло Тичина', 'Б: Андрій Малишко', 'В: Максим Рильський', 'Г: Володимир Сосюра', 'Д: Богдан-Ігор Антонич', | Chosen answer: А: Павло Тичина, Rejected answers: Б: Андрій Малишко, В: Максим Рильський, Г: Володимир Сосюра, Д: Богдан-Ігор Антонич | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Стану я, гляну я — скрізь поточки як дзвіночки, жайворон як золотий», — писав:' 'А: Павло Тичина', 'Б: Андрій Малишко', 'В: Максим Рильський', 'Г: Володимир Сосюра', 'Д: Богдан-Ігор Антонич', | Chosen answer: А: Павло Тичина, Rejected answers: Б: Андрій Малишко, В: Максим Рильський, Г: Володимир Сосюра, Д: Богдан-Ігор Антонич | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Біблійну оповідь про Каїна й Авеля нагадує конфлікт твору:' 'А: «Три зозулі з поклоном»', 'Б: «Тигролови»', 'В: «Україна в огні»', 'Г: «Маруся Чурай»', 'Д: «Подвійне коло»', | Chosen answer: Д: «Подвійне коло», Rejected answers: А: «Три зозулі з поклоном», Б: «Тигролови», В: «Україна в огні», Г: «Маруся Чурай», | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Біблійну оповідь про Каїна й Авеля нагадує конфлікт твору:' 'А: «Три зозулі з поклоном»', 'Б: «Тигролови»', 'В: «Україна в огні»', 'Г: «Маруся Чурай»', 'Д: «Подвійне коло»', | Chosen answer: Д: «Подвійне коло», Rejected answers: А: «Три зозулі з поклоном», Б: «Тигролови», В: «Україна в огні», Г: «Маруся Чурай», | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'У царині пригодницького роману працював:' 'А: Володимир Винниченко', 'Б: Іван Багряний', 'В: Юрій Яновський', 'Г: Микола Хвильовий', 'Д: Олександр Довженко', | Chosen answer: Б: Іван Багряний, Rejected answers: А: Володимир Винниченко, В: Юрій Яновський, Г: Микола Хвильовий, Д: Олександр Довженко | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'У царині пригодницького роману працював:' 'А: Володимир Винниченко', 'Б: Іван Багряний', 'В: Юрій Яновський', 'Г: Микола Хвильовий', 'Д: Олександр Довженко', | Chosen answer: Б: Іван Багряний, Rejected answers: А: Володимир Винниченко, В: Юрій Яновський, Г: Микола Хвильовий, Д: Олександр Довженко | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя… послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись Милосердному», — писав про своїх батьків:' 'А: Микола Фітільов', 'Б: Панас Рудченко', 'В: Іван Лозов’ягін', 'Г: Олександр Кандиба', 'Д: Павло Губенко', | Chosen answer: Д: Павло Губенко, Rejected answers: А: Микола Фітільов, Б: Панас Рудченко, В: Іван Лозов’ягін, Г: Олександр Кандиба, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя… послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись Милосердному», — писав про своїх батьків:' 'А: Микола Фітільов', 'Б: Панас Рудченко', 'В: Іван Лозов’ягін', 'Г: Олександр Кандиба', 'Д: Павло Губенко', | Chosen answer: Д: Павло Губенко, Rejected answers: А: Микола Фітільов, Б: Панас Рудченко, В: Іван Лозов’ягін, Г: Олександр Кандиба, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Філологічним водевілем» назвав автор свій твір:' 'А: «Стилет чи стилос?»', 'Б: «Балада про соняшник»', 'В: «Зачарована Десна»', 'Г: «Мина Мазайло»', 'Д: «Я (Романтика)»', | Chosen answer: Г: «Мина Мазайло», Rejected answers: А: «Стилет чи стилос?», Б: «Балада про соняшник», В: «Зачарована Десна», Д: «Я (Романтика)» | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Філологічним водевілем» назвав автор свій твір:' 'А: «Стилет чи стилос?»', 'Б: «Балада про соняшник»', 'В: «Зачарована Десна»', 'Г: «Мина Мазайло»', 'Д: «Я (Романтика)»', | Chosen answer: Г: «Мина Мазайло», Rejected answers: А: «Стилет чи стилос?», Б: «Балада про соняшник», В: «Зачарована Десна», Д: «Я (Романтика)» | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Чомусь я часто, коли не щодня згадую про Сосницю і про вас усіх, особливо про батька і про Вас, моя рідна старенька мамо. Очевидно тому, що й сам уже сивий.., почав визирати в холодне чуже вікно — а чи не пливуть до мене в гості молоді літа деснянською водою на дубах», — писав про задум свого твору:' 'А: Олександр Довженко', 'Б: Юрій Яновський', 'В: Остап Вишня', 'Г: Іван Багряний', 'Д: Григір Тютюнник', | Chosen answer: А: Олександр Довженко, Rejected answers: Б: Юрій Яновський, В: Остап Вишня, Г: Іван Багряний, Д: Григір Тютюнник | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Чомусь я часто, коли не щодня згадую про Сосницю і про вас усіх, особливо про батька і про Вас, моя рідна старенька мамо. Очевидно тому, що й сам уже сивий.., почав визирати в холодне чуже вікно — а чи не пливуть до мене в гості молоді літа деснянською водою на дубах», — писав про задум свого твору:' 'А: Олександр Довженко', 'Б: Юрій Яновський', 'В: Остап Вишня', 'Г: Іван Багряний', 'Д: Григір Тютюнник', | Chosen answer: А: Олександр Довженко, Rejected answers: Б: Юрій Яновський, В: Остап Вишня, Г: Іван Багряний, Д: Григір Тютюнник | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'У рядках «Із звичайного став незвичайним, став щедрим, багатим, багатшим за царів, королів!.. Наче напоєний чарами, тільки й жив він тепер своїми золотими видіннями, отими снопами, її красою, тільки й ждав, коли вийде з гауптвахти та знов гайне до своєї циганочки» йдеться про:' 'А: Григорія Многогрішного', 'Б: Сашка Діденка', 'В: Мусія Половця', 'Г: Василя Кравчину', 'Д: Степана Радченка', | Chosen answer: Б: Сашка Діденка, Rejected answers: А: Григорія Многогрішного, В: Мусія Половця, Г: Василя Кравчину, Д: Степана Радченка | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'У рядках «Із звичайного став незвичайним, став щедрим, багатим, багатшим за царів, королів!.. Наче напоєний чарами, тільки й жив він тепер своїми золотими видіннями, отими снопами, її красою, тільки й ждав, коли вийде з гауптвахти та знов гайне до своєї циганочки» йдеться про:' 'А: Григорія Многогрішного', 'Б: Сашка Діденка', 'В: Мусія Половця', 'Г: Василя Кравчину', 'Д: Степана Радченка', | Chosen answer: Б: Сашка Діденка, Rejected answers: А: Григорія Многогрішного, В: Мусія Половця, Г: Василя Кравчину, Д: Степана Радченка | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Образи «версальців» та «інсургентів» постійно фігурують у думках героя твору:' 'А: «Україна в огні»', 'Б: «Тигролови»', 'В: «Я (Романтика)»', 'Г: «Подвійне коло»', 'Д: «Місто»', | Chosen answer: В: «Я (Романтика)», Rejected answers: А: «Україна в огні», Б: «Тигролови», Г: «Подвійне коло», Д: «Місто» | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Образи «версальців» та «інсургентів» постійно фігурують у думках героя твору:' 'А: «Україна в огні»', 'Б: «Тигролови»', 'В: «Я (Романтика)»', 'Г: «Подвійне коло»', 'Д: «Місто»', | Chosen answer: В: «Я (Романтика)», Rejected answers: А: «Україна в огні», Б: «Тигролови», Г: «Подвійне коло», Д: «Місто» | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Появу в кінці ХХ століття «нової літератури, іронічної, видовищної, котра пародіювала ідеологічні кліше, відроджувала форми барокової гри, озвучувала новий маскарад персонажів і ролей» пов’язують із:' 'А: постмодернізмом', 'Б: романтизмом', 'В: імпресіонізмом', 'Г: неоромантизмом', 'Д: експресіонізмом', | Chosen answer: А: постмодернізмом, Rejected answers: Б: романтизмом, В: імпресіонізмом, Г: неоромантизмом, Д: експресіонізмом | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Появу в кінці ХХ століття «нової літератури, іронічної, видовищної, котра пародіювала ідеологічні кліше, відроджувала форми барокової гри, озвучувала новий маскарад персонажів і ролей» пов’язують із:' 'А: постмодернізмом', 'Б: романтизмом', 'В: імпресіонізмом', 'Г: неоромантизмом', 'Д: експресіонізмом', | Chosen answer: А: постмодернізмом, Rejected answers: Б: романтизмом, В: імпресіонізмом, Г: неоромантизмом, Д: експресіонізмом | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'На перший склад падає наголос у слові:' 'А: жалюзі', 'Б: чіткий', 'В: перепис', 'Г: деякий', | Chosen answer: Г: деякий, Rejected answers: А: жалюзі, Б: чіткий, В: перепис, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'На перший склад падає наголос у слові:' 'А: жалюзі', 'Б: чіткий', 'В: перепис', 'Г: деякий', | Chosen answer: Г: деякий, Rejected answers: А: жалюзі, Б: чіткий, В: перепис, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Літеру *и* на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка:' 'А: пр..буток, пр..крашений, пр..своїти', 'Б: пр..бічник, пр..славний, пр..леглий', 'В: пр..ховати, пр..звище, пр..гріти', 'Г: пр..подобний, пр..бій, пр..ваба', | Chosen answer: А: пр..буток, пр..крашений, пр..своїти, Rejected answers: Б: пр..бічник, пр..славний, пр..леглий, В: пр..ховати, пр..звище, пр..гріти, Г: пр..подобний, пр..бій, пр..ваба | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Літеру *и* на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка:' 'А: пр..буток, пр..крашений, пр..своїти', 'Б: пр..бічник, пр..славний, пр..леглий', 'В: пр..ховати, пр..звище, пр..гріти', 'Г: пр..подобний, пр..бій, пр..ваба', | Chosen answer: А: пр..буток, пр..крашений, пр..своїти, Rejected answers: Б: пр..бічник, пр..славний, пр..леглий, В: пр..ховати, пр..звище, пр..гріти, Г: пр..подобний, пр..бій, пр..ваба | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Спільнокореневим до слова «сонний» є:' 'А: унісон', 'Б: спросонку', 'В: соняшник', 'Г: підсоння', | Chosen answer: Б: спросонку, Rejected answers: А: унісон, В: соняшник, Г: підсоння | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Спільнокореневим до слова «сонний» є:' 'А: унісон', 'Б: спросонку', 'В: соняшник', 'Г: підсоння', | Chosen answer: Б: спросонку, Rejected answers: А: унісон, В: соняшник, Г: підсоння | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Помилково вжито слово в рядку:' 'А: відхилити пропозицію', 'Б: давно знати друг друга', 'В: передплатити дві газети', 'Г: довгостроковий проект', | Chosen answer: Б: давно знати друг друга, Rejected answers: А: відхилити пропозицію, В: передплатити дві газети, Г: довгостроковий проект | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Помилково вжито слово в рядку:' 'А: відхилити пропозицію', 'Б: давно знати друг друга', 'В: передплатити дві газети', 'Г: довгостроковий проект', | Chosen answer: Б: давно знати друг друга, Rejected answers: А: відхилити пропозицію, В: передплатити дві газети, Г: довгостроковий проект | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Неправильно утворено форму слова у варіанті:' 'А: їздити по понеділкам', 'Б: вісім десятих кілограма', 'В: виголосить промову', 'Г: задля спільної вигоди', | Chosen answer: А: їздити по понеділкам, Rejected answers: Б: вісім десятих кілограма, В: виголосить промову, Г: задля спільної вигоди | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Неправильно утворено форму слова у варіанті:' 'А: їздити по понеділкам', 'Б: вісім десятих кілограма', 'В: виголосить промову', 'Г: задля спільної вигоди', | Chosen answer: А: їздити по понеділкам, Rejected answers: Б: вісім десятих кілограма, В: виголосить промову, Г: задля спільної вигоди | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Неправильно побудовано речення:' 'А: Князь Святослав був мудрим і хоробрим полководцем.', 'Б: Козаки були озброєні пістолями й мушкетами.', 'В: Авторами стрілецьких пісень часто є невідомі поети й композитори.', 'Г: У полон узяли двох генералів й один документ.', | Chosen answer: Г: У полон узяли двох генералів й один документ., Rejected answers: А: Князь Святослав був мудрим і хоробрим полководцем., Б: Козаки були озброєні пістолями й мушкетами., В: Авторами стрілецьких пісень часто є невідомі поети й композитори., | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Неправильно побудовано речення:' 'А: Князь Святослав був мудрим і хоробрим полководцем.', 'Б: Козаки були озброєні пістолями й мушкетами.', 'В: Авторами стрілецьких пісень часто є невідомі поети й композитори.', 'Г: У полон узяли двох генералів й один документ.', | Chosen answer: Г: У полон узяли двох генералів й один документ., Rejected answers: А: Князь Святослав був мудрим і хоробрим полководцем., Б: Козаки були озброєні пістолями й мушкетами., В: Авторами стрілецьких пісень часто є невідомі поети й композитори., | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.