language
stringlengths 2
9
| page_url
stringlengths 25
757
| image_url
stringlengths 54
738
| page_title
stringlengths 1
239
| section_title
stringlengths 1
674
⌀ | hierarchical_section_title
stringlengths 1
1.2k
⌀ | caption_reference_description
stringlengths 1
15.6k
⌀ | caption_attribution_description
stringlengths 1
47.4k
⌀ | caption_alt_text_description
stringlengths 1
2.08k
⌀ | mime_type
stringclasses 7
values | original_height
int32 100
25.5k
| original_width
int32 100
46.6k
| is_main_image
bool 1
class | attribution_passes_lang_id
bool 1
class | page_changed_recently
bool 1
class | context_page_description
stringlengths 1
2.87k
⌀ | context_section_description
stringlengths 1
4.1k
⌀ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Westerngitaar | Westerngitaar | Soorten | Westerngitaar / Eigenschappen / Soorten | Gibson J-45 Dreadnought | Gibson J-45 (by Jim Hutcheson) | null | image/jpeg | 2,160 | 1,440 | true | true | true | De westerngitaar of steelstringgitaar is een akoestische gitaar met een vlak bovenblad en stalen snaren, niet te verwarren met de lap-steelgitaar. Evenals de Spaanse gitaar heeft de steelstringgitaar zes snaren. Een andere veel gebruikte benaming is flattopgitaar. Als het instrument aangeduid wordt met akoestische gitaar wordt dat meestal bedoeld in tegenstelling tot de elektrische gitaar. | Steelstringgitaren zijn er in vele vormen en maten. Anders dan bij de klassieke gitaar, waar de vormgeving meestal zeer traditioneel is, is het in de wereld van de steelstringgitaar zeer gebruikelijk te experimenteren met materialen, vormen en constructies. Dit zorgt voor een grote verscheidenheid aan instrumenten, waardoor de beginner door de bomen het bos vaak niet meer ziet. Een steelstringgitaar met twaalf snaren staat bekend als 12-snarige gitaar. Alle snaren zijn dubbel uitgevoerd, waarbij vier van de zes standaardsnaren er een snaar naast krijgen die een octaaf hoger klinkt. De twee hoogste (dunste) snaren krijgen er een snaar bij die identiek is. Dit alles veroorzaakt een voller en rijker geluid.
Een enkele keer worden steelstringgitaren met bijvoorbeeld zeven (of een ander afwijkend aantal) snaren gemaakt.
De belangrijkste basismodellen zijn:
Dreadnought, origineel door Martin ontwikkeld. Gitaren met vrij hoekige schouders en weinig taille en de neck-joint (overgang hals in klankkast) ter hoogte van de veertiende fret. Naast de Martin D-modellen zijn ook de Gibson J-45 en de Gibson Hummingbird bekende Dreadnoughts. Deze gitaren zijn geliefd omdat ze ook zeer stevig slaggitaarwerk, zoals onder meer in bluegrass toegepast, over het algemeen goed kunnen verwerken.
000 (triple-O naar de drie nullen aan het begin van de type nummers die Martin voor deze gitaren gebruikt ook wel grand audtorium genoemd) en OM-modellen (orchestra model) ontwikkeld door Martin met een diepere taille dan de dreadnought waardoor de body iets kleiner is. De OM modellen hebben een iets langere mensuur dan de 000-modellen waardoor de snaarspanning hoger is en er meer volume met meer sustain wordt geproduceerd. Dit gaat wel enigszins ten koste van de soepele bespeelbaarheid waar de 000 weer bekend om staat. Dit soort gitaren staat bekend als zeer geschikt voor fingerpicking en plectrumpicking door het in de klank sterk aanwezige mid-hoog.
Jumbo. Zowel Martin als Gibson hebben een gitaar ontwikkeld die Jumbo werd genoemd. De 0000 van Martin en de J-200 van Gibson. Die van Gibson is de bekendste en is een grote gitaar met ronde vormen en een diepe taille. De Martin 0000 is eigenlijk een uitvergroting van de 000-kast. Over het algemeen wordt de term Jumbo aan de Gibson J200 gekoppeld. Op de J200 gebaseerde maar iets kleiner uitgevoerde gitaren met dezelfde ronde vormen worden wel Medium-Jumbo of Auditorium-gitaren genoemd. Die laatste term is overigens ook in gebruik voor OM-stijl gitaren. Deze gitaren hebben een brede klank met zowel veel diepte als sprankel in het hoog.
Parlour-gitaar (ook wel Parlor). Dit zijn kleinere staalsnaargitaren met hun roots in de negentiende eeuw. Ze hebben vaak vormen die sterk doen denken aan klassieke gitaren uit die tijd maar zijn aangepast om de spanning van stalen snaren aan te kunnen. sommige parlor gitaren hebben een staartstuk waaraan de snaren worden bevestigd. Anderen hebben de voor westerngitaren gebruikelijker brug met brugpinnen. Vaak is de neck-joint ter hoogte van de twaalfde fret gepositioneerd. Ook worden sommige parlourgitaren met een open kop en achterwaartse stemknoppen uitgevoerd wat voor staalsnarige gitaren verder ongebruikelijk is. Onder meer de Martin 0- en 00-series zijn bekende lijnen parlourgitaren. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Timeline_of_Mary_Pickford | Timeline of Mary Pickford | 1911-1915 | Timeline of Mary Pickford / Timeline / 1911-1915 | null | Douglas Fairbanks | null | image/jpeg | 9,264 | 7,440 | true | true | true | Mary Pickford was a Canadian motion picture actress, producer, and writer. During the silent film era she became one of the first great celebrities of the cinema and a popular icon known to the public as "America's Sweetheart".
Pickford was born Gladys Louise Smith in Toronto and began acting on stage in 1900. She started her film career in the United States in 1909. Initially with the Biograph film company, she moved to the Independent Motion Picture Company in 1911, then briefly to the Majestic Film Company later that same year, followed by a return to Biograph in 1912. After appearing in over 150 short films during her years with these studios she began working in features with Adolph Zukor's Famous Players Film Company, a studio which eventually became part of Paramount Pictures. By 1916 Pickford's popularity had climbed to the point that she was awarded a contract that made her a partner with Zukor and allowed her to produce her films. In 1919 Pickford teamed with D.W. Griffith, Charlie Chaplin, and Douglas Fairbanks to create United Artists, an organization designed to distribute their films. She married Fairbanks in 1920. | null |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Biodiversit%C3%A9_marine_des_lagons_de_La_R%C3%A9union | Biodiversité marine des lagons de La Réunion | Poissons-perroquets | Biodiversité marine des lagons de La Réunion / Poissons / Poissons téléostéens / Poissons Perciformes / Poissons-perroquets | null | Français : Un poisson-perroquet à cinq selles (Template:Scarus scaber) en phase initiale à la Réunion. | null | image/jpeg | 867 | 1,200 | true | true | true | L'île de La Réunion est un département d'outre-mer français situé dans le sud-ouest de l'océan Indien.
C'est une île volcanique relativement jeune en forme caractéristique de cône, dont la base se situe directement sur le plancher océanique, ce qui explique son isolement. Sa jeunesse est la cause de la faible surface occupée par les formations coralliennes, âgées de 8 000 ans, se présentant pour la plupart sous la forme de récifs frangeants.
Ces formations délimitent des « lagons » peu profonds dont le plus grand ne dépasse pas 500 m de large, pour 1 à 2 m de fond environ. Ces lagons, qui forment une ceinture récifale discontinue de 25 km de long pour une surface totale de 12 km², sont situés sur la côte ouest et sud-ouest de l’île.
Les plus importants sont ceux de L’Hermitage, St Leu, L'Étang-Salé et St Pierre.
Mais il existe aussi des plates-formes récifales attenantes à ces lagons ou isolées, de taille plus modeste et dont la barrière est souvent rocailleuse.
Les platiers sont étroits et les tombants en arrière des barrières coralliennes plongent rapidement à des profondeurs importantes. | Les poissons-perroquets appartiennent à la famille des Scaridae, qui comprend 10 genres et 99 espèces. À quelques exceptions près ils ont des dents antérieures fusionnées en forme de bec de perroquet. Les Scaridae possèdent de larges écailles cycloïdes et ont généralement de vives couleurs. Ce sont des poissons herbivores, dont de nombreuses espèces raclent le corail pour se nourrir des algues qui le couvrent. Les éléments calcaires ainsi ingérés sont ensuite évacués et sont une des sources du sable corallien. Les Scaridae dont le statut sexuel est connu sont tous hermaphrodites protogynes, à l’exception du perroquet des herbiers (Leptoscarus vaigiensis), qui est gonochorique (chaque sexe est fixé à vie dès l’éclosion). La plupart sont diandriques, ce qui signifie qu’ils connaissent une phase initiale (femelles et mâles primaires), et une phase terminale (mâle secondaires). Les livrées des phases initiale et terminale, et souvent celles des juvéniles, sont très différentes, les individus en phase initiale étant plus ternes. 15 espèces de poissons-perroquets sont recensées à La Réunion. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Kissen | Kissen | null | Kissen | Schaufenster mit Kissen | Shopping, Åhléns store in Norway. | null | image/jpeg | 2,304 | 1,728 | true | true | true | Ein Kissen, in Österreich Polster, ist ein mit Daunen, Schaumstoff oder einem anderen weichen Material gefüllter und dichter Beutel. Das Gewebe zur Aufnahme der Füllung wird hierbei auch Einschütte oder Inlett genannt.
Auch Füllungen mit Kernen oder Körnern oder mit Schlämmen sind üblich, allerdings nicht als weiche Unterlage, sondern als Wärmespeicher. Es gibt keine einheitliche oder genormte Typisierung für Kissen. Kissen werden nach Verwendung und Füllung unterschieden. In asiatischen Ländern ist es üblich, Kissen mit Schafswolle zu füllen. | Ein Kissen, in Österreich Polster (Plural: Pölster), ist ein mit Daunen, Schaumstoff oder einem anderen weichen Material gefüllter und dichter Beutel. Das Gewebe zur Aufnahme der Füllung wird hierbei auch Einschütte oder Inlett genannt.
Auch Füllungen mit Kernen oder Körnern oder mit Schlämmen (Torf oder Tonerde) sind üblich, allerdings nicht als weiche Unterlage, sondern als Wärmespeicher. Es gibt keine einheitliche oder genormte Typisierung für Kissen. Kissen werden nach Verwendung und Füllung unterschieden. In asiatischen Ländern ist es üblich, Kissen mit Schafswolle zu füllen. |
|
ca | https://ca.wikipedia.org/wiki/Museu_de_la_Pell_d%27Igualada | Museu de la Pell d'Igualada | El Museu de la Pell | Museu de la Pell d'Igualada / El Museu de la Pell | Teler al Museu de la Pell d'Igualada | English: Igualada Leather museum. Textile loom Català: Igualada, Museu de la Pell. Teler Español: Igualada, Museo de la Piel. | null | image/jpeg | 614 | 819 | true | true | true | El Museu de la Pell d'Igualada i Comarcal de l'Anoia és un dels tres primers d'aquesta especialitat existents a Europa i té els seus orígens l'any 1954. Les col·leccions estan repartides en dos edificis d'Igualada: la fàbrica de Cal Boyer i l'antiga adoberia de Cal Granotes. Des de l'any 1996 és una secció del Museu Nacional de la Ciència i de la Tècnica de Catalunya.
Cal Boyer és una antiga fàbrica tèxtil cotonera de finals del segle XIX. Conserva dues naus i una xemeneia, amb columnes de ferro colat a la planta baixa i encavallades de fusta a les quadres superiors. En aquest edifici es pot visitar el Museu de la Pell, on dos àmbits configuren un recorregut pel món de la pell: la pell en la història, la producció, la utilitat i la significació cultural de la pell en la nostra civilització mediterrània, i un univers de pell que ens acosta a la diversitat dels seus usos. També es pot visitar la secció L'Home i l'Aigua, que dona una visió de diferents aspectes del món de l'aigua relacionats amb la nostra societat.
Cal Granotes és una de les adoberies més antigues d’Europa. Fou construïda en el segle xviii i conserva les dues plantes típiques d'una adoberia: la ribera i l'estenedor. | Constitueix el pilar fonamental del plantejament museogràfic. Per les seves característiques i estructuració, és un conjunt únic i capdavanter, un dels tres primers d'aquesta especialitat existents a Europa.
Tres àmbits configuren el seu discurs expositiu: la pell en la història, un univers de pell i la industrialització. El primer àmbit presenta aspectes de la producció, la utilitat i la significació cultural de la pell en la nostra civilització mediterrània, des del passat més remot a èpoques recents. Hi podem contemplar temàtiques com: la pell en la prehistòria, l'adoberia entra en la història, de cap a cap de la Mediterrània amb els mons grec i llatí, els pergaminers i enquadernadors monàstics i cordovaners i guadamassilers cortesans, i dos oficis tradicionals com el sabater i el guarnicioner.
El segon àmbit, "Un univers de pell", presenta temes monogràfics relacionats amb la pell: l'esport, fent la guerra, de viatge, els nòmades, sons de sempre que tracta la pell i la música, imatges a flor de pell i temptacions tàctils. A més dels corresponents vídeos, presenta cinc mòduls interactius que mostren algunes de les propietats de la pell: el tacte, el so, la resistència, la impermeabilitat i el trepant.
El tercer espai tracta sobre la recent evolució tècnica de la producció de cuir, denominada industrialització de la pell o també "dels clots als bombos". Aquesta zona d'exposició vol ser la continuació natural de l'itinerari històric partint de "Cal Granotes" i alhora la fi del trajecte pel museu. Comprèn tres moments: com s'adobava a Igualada l'any 1890, que és la connexió amb "Cal Granotes" o la fase artesanal; els inicis d'una especialització amb la primera generació de màquines; i finalment la fase industrial de la pell per a sola que representa la definitiva implantació de la mecanització a l'adoberia i pretén il·lustrar la seva evolució, fonamentalment des d'un punt de vista tècnic, fent patent els processos de producció, amb la substitució dels procediments antics d'adobat en clots per les modernes botes d'adobar, i el pas d'un sistema rudimentari de treball, recolzat en l'habilitat individual i l'esforç manual, a un sistema avançat de mecanització, basat en l'ús de l'electricitat. |
|
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Goniopholis | Goniopholis | Classificazione | Goniopholis / Classificazione | Illustrazione dello scheletro di Goniopholis simus | Nederlands: Tekening door Gustave Lavalette van Goniopholis crassidens (1882) zoals het ontdekt werd in de "Wealdiaanse" kleisteen van de "Cran du Midi" van Bernissart. | null | image/jpeg | 787 | 1,180 | true | true | true | Il goniofolide è un arcosauro fossile, strettamente imparentato con i coccodrilli. Visse tra il Giurassico superiore e il Cretaceo inferiore. I suoi resti sono stati rinvenuti in Nordamerica, Europa e Asia. | Un tempo questo animale era ascritto al gruppo “artificiale” dei mesosuchi (Mesosuchia), o “coccodrilli di mezzo”, che includeva anche forme marine come i teleosauridi (Teleosauridae) e i metriorinchidi (Metriorhynchidae). Per il suo aspetto “moderno”, molti paleontologi un tempo ritenevano che il goniofolide fosse un diretto antenato di coccodrilli e alligatori, ma l'opinione corrente è che questo animale avesse sviluppato caratteristiche simili ai generi attuali per convergenza evolutiva. Attualmente Goniopholis è considerato vicino all'origine delle forme odierne, anche se non direttamente ancestrale. |
|
da | https://da.wikipedia.org/wiki/Khorixas | Khorixas | null | Khorixas | Khorixas | English: Housing in Khorixas, Namibia Deutsch: Wohnhaus in Khorixas, Namibia | null | image/jpeg | 1,133 | 1,851 | true | true | true | Khorixa er en by i den nordlige del af Namibia, med et indbyggertal på cirka 12.000. Byen ligger i regionen Kunene. | Khorixa er en by i den nordlige del af Namibia, med et indbyggertal (pr. 2005) på cirka 12.000. Byen ligger i regionen Kunene. |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D1%86_%D0%93%D1%83%D1%80%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B8%D1%85 | Дворец Гурецких | null | Дворец Гурецких | null | Русский: Дворец Гурецких. Вильнюс, Доминикону 15 / Гаоно 1 Lietuvių: Gureckių rūmai. Vilnius, Dominikonų g. 15 / Gaono g. 1 Polski: Pałac Góreckich w Wilnie | null | image/jpeg | 1,944 | 2,592 | true | true | true | Дворе́ц Гуре́цких — трёхэтажный дворец в стиле раннего классицизма в Старом городе Вильнюса на стыке улицы Гаоно и Доминикону. Располагается в густо застроенном квартале, ограниченном с северо-запада улицей Доминикону, с востока — улицей Гаоно. Угол дворца на стыке улиц подчёркивает невысокая овальная башенка. С другой стороны дворец примыкает к дворцу Завишей. Главный северо-западный фасад несколько выгнут вдоль улицы Доминикону. Здание хорошо видно с улиц Университето и Швянто Йоно. Его относят к числу наиболее характерных на улице. Комплекс зданий дворца охраняется государством; код в Регистре культурных ценностей Литовской Республики 282. В настоящее время жилой дом, в котором располагаются также галерея Тамошайтисов „Židinys“ и некоторые учреждения. | Дворе́ц Гуре́цких (лит. Gureckių rūmai) — трёхэтажный дворец в стиле раннего классицизма в Старом городе Вильнюса на стыке улицы Гаоно и Доминикону (Dominikonų g. 15 / Gaono g. 1). Располагается в густо застроенном квартале, ограниченном с северо-запада улицей Доминикону, с востока — улицей Гаоно. Угол дворца на стыке улиц подчёркивает невысокая овальная башенка. С другой стороны дворец примыкает к дворцу Завишей. Главный северо-западный фасад несколько выгнут вдоль улицы Доминикону. Здание хорошо видно с улиц Университето и Швянто Йоно. Его относят к числу наиболее характерных на улице. Комплекс зданий дворца охраняется государством; код в Регистре культурных ценностей Литовской Республики 282 . В настоящее время жилой дом, в котором располагаются также галерея Тамошайтисов „Židinys“ и некоторые учреждения. |
|
sr-Latn | https://sh.wikipedia.org/wiki/Falkenberg_(Mark) | Falkenberg (Mark) | Geografski i demografski podaci | Falkenberg (Mark) / Geografski i demografski podaci | Položaj opštine u okrugu Merkiš-Oderland | Falkenberg in Brandenburg (Country) - District Märkisch-Oderland | null | image/png | 299 | 299 | true | true | true | Falkenberg je opština u njemačkoj saveznoj državi Brandenburg. Jedno je od 45 opštinskih središta okruga Merkiš-Oderland. Prema procjeni iz 2010. u opštini je živjelo 2.388 stanovnika. Posjeduje regionalnu šifru 12064125. | Falkenberg se nalazi u saveznoj državi Brandenburg u okrugu Merkiš-Oderland. Opština se nalazi na nadmorskoj visini od 10 metara. Površina opštine iznosi 59,4 km². U samom mjestu je, prema procjeni iz 2010. godine, živjelo 2.388 stanovnika. Prosječna gustina stanovništva iznosi 40 stanovnika/km². |
|
cs | https://cs.wikipedia.org/wiki/Seznam_premi%C3%A9r%C5%AF_It%C3%A1lie | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/93/Giolitti2.jpg | Seznam premiérů Itálie | Premiéři Italského království (1861–1946) | Seznam premiérů Itálie / Premiéři Itálie / Premiéři Italského království (1861–1946) | null | English: Prime ministers of Italy Giovanni Giolitti. | null | image/jpeg | 500 | 354 | true | true | true | Toto je seznam předsedů vlád Itálie od roku 1861 do současnosti. Od června 2018 je premiérem Giuseppe Conte. | null |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/S%C3%BC%C3%9Fenbrunn | Süßenbrunn | null | Süßenbrunn | null | Polski: Herb Süßenbrunn, Wiedeń English: Coat of Arms of Süßenbrunn, Vienna | Das Wappen von Süßenbrunn | image/png | 385 | 282 | true | true | true | Süßenbrunn war bis 1938 eine eigenständige Gemeinde und ist heute ein Stadtteil Wiens im 22. Wiener Gemeindebezirk Donaustadt sowie eine der 89 Wiener Katastralgemeinden. | Süßenbrunn war bis 1938 eine eigenständige Gemeinde und ist heute ein Stadtteil Wiens im 22. Wiener Gemeindebezirk Donaustadt sowie eine der 89 Wiener Katastralgemeinden. |
|
ko | https://ko.wikipedia.org/wiki/%EB%8C%80%ED%95%9C%EB%AF%BC%EA%B5%AD_%EC%A0%9C20%EB%8C%80_%EA%B5%AD%ED%9A%8C%EC%9D%98%EC%9B%90_%EC%84%A0%EA%B1%B0_%EA%B4%91%EC%A3%BC%EA%B4%91%EC%97%AD%EC%8B%9C | 대한민국 제20대 국회의원 선거 광주광역시 | 서구 갑 | 대한민국 제20대 국회의원 선거 광주광역시 / 후보자별 득표 / 서구 갑 | null | 조선말: 20총선광주서갑 | null | image/png | 474 | 626 | true | true | true | 대한민국 제20대 국회의원 선거 광주광역시는 2016년 4월 13일 치러진 국회의원 선거로, 1개의 선거구에서 1인을 선출하는 소선거구제를 취해 총 8개의 선거구에서 실시되었다. | null |
|
hsb | https://hsb.wikipedia.org/wiki/Spytecy | Spytecy | null | Spytecy | null | Spittwitz aus: Album der Rittergüter und Schlösser im Königreiche Sachsen Markgrafenthum Oberlausitz Section: III | Stary Spytečan hród | image/jpeg | 2,916 | 3,836 | true | true | true | Spytecy su wjes ze 115 wobydlerjemi w srjedźišću hornjołužiskeho wokrjesa Budyšin, kotraž słuša wot lěta 1974 ke gmejnje Hodźij. Hač do lěta 1974 běchu Spytecy samostatna gmejna z wjesnymi dźělemi Nowe Spytecy, Skała a Lutyjecy. | Spytecy (němsce Spittwitz) su wjes ze 115 wobydlerjemi w srjedźišću hornjołužiskeho wokrjesa Budyšin, kotraž słuša wot lěta 1974 ke gmejnje Hodźij. Hač do lěta 1974 běchu Spytecy samostatna gmejna z wjesnymi dźělemi Nowe Spytecy, Skała a Lutyjecy (wot 1936). |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Anna_In-Between | Anna In-Between | Publication and development | Anna In-Between / Publication and development | Nunez at the 2008 Brooklyn Book Festival | English: Elizabeth Nunez at the 2008 Brooklyn Book Festival. | null | image/jpeg | 3,264 | 2,448 | true | true | true | Anna In-Between is a 2009 English novel by Trinidadian American author Elizabeth Nunez. Anna, the lead character of the novel, finds herself in a situation where she is made to ponder on the differences between her native Caribbean, where her parents live, and her adopted lifestyle in Manhattan, and how race affects it. The novel was longlisted for the 2011 International Dublin Literary Award. | Anna In-Between was published in 2009 by Akashic Books. The 2003 novel The In-Between World of Vikram Lall by M. G. Vassanji and published by Doubleday Canada narrates a story of Vikram Lall in the colonial and post-colonial Kenya. Nunez, who grew up in Trinidad and later moved to the United States notes on how she relates with the story of Vikram Lall of being straddled in the two different worlds. When Nunez wrote her novel Anna In-Between and portrayed Anna, a character struggling in two identities, she said "[she] just stole Vassanji's line, 'in-between'". The novel was long-listed for the 2011 International Dublin Literary Award where Let the Great World Spin by Irish author Colum McCann eventually won. It was awarded at the 2010 PEN Oakland/Josephine Miles Literary Award for literary excellence. |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%BE-%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D1%87%D0%B6%D1%83%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/2/2f/Japan_Manchukuo_Protocol_15_September_1932.jpg | Японо-маньчжурский протокол | null | Японо-маньчжурский протокол | Японо-маньчжурский протокол, 15 сентября 1932 | English: Japan_Manchukuo_Protocol_15_September_1932. | null | image/jpeg | 1,438 | 2,563 | true | true | true | Японо-маньчжурский протокол был подписан 15 сентября 1932 года между Японией и Маньчжоу-го. Договор подтвердил признание Японией Маньчжоу-го, образованного после японского вторжения в Маньчжурию в 1931 году, 1 марта 1932 года. Договор определил совместную оборону, разрешил присутствие японских войск на железнодорожных станциях, и тем самым закрепил оккупацию.
Со стороны Японии договор подписывал Нобуёси Муто, со стороны Маньчжоу-го — Чжэн Сяосюй. | Японо-маньчжурский протокол (яп. 日満議定書) был подписан 15 сентября 1932 года между Японией и Маньчжоу-го. Договор подтвердил признание Японией Маньчжоу-го, образованного после японского вторжения в Маньчжурию в 1931 году, 1 марта 1932 года. Договор определил совместную оборону, разрешил присутствие японских войск на железнодорожных станциях, и тем самым закрепил оккупацию.
Со стороны Японии договор подписывал Нобуёси Муто, со стороны Маньчжоу-го — Чжэн Сяосюй. |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Nir_Am | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/31/Horseman_Hill_near_Kibbutz_Nir-Am.jpg | Nir Am | null | Nir Am | null | English: horseman hill near kibbutz nir-am גבעת הפרש ליד קיבוץ ניר עם | Ilustracja | image/jpeg | 1,536 | 2,048 | true | true | true | Nir Am – kibuc położony w Samorządzie Regionu Sza’ar ha-Negew, w Dystrykcie Południowym, w Izraelu. Członek Ruchu Kibuców. | Nir Am (hebr. ניר עם; oficjalna pisownia w ang. Nir Am; pol. Łąka Narodu) – kibuc położony w Samorządzie Regionu Sza’ar ha-Negew, w Dystrykcie Południowym, w Izraelu. Członek Ruchu Kibuców (Ha-Tenu’a ha-Kibbucit). |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Dermatoglyphe | Dermatoglyphe | null | Dermatoglyphe | Dermatoglyphe d'un magot. | English: Barbary Macaque (Macaca sylvanus) feet and hands, in Gibraltar. Français : Pieds et mains de Macaque Berbère (Macaca sylvanus) à Gibraltar. Italiano: Le mani e i piedi di una bertuccia o scimmia di Barberia (Macaca sylvanus) a Gibilterra. | null | image/jpeg | 713 | 1,259 | true | true | true | Les dermatoglyphes sont les figures de la face palmaire des mains, de la plante des pieds, des doigts et des orteils dessinées par les plis et les crêtes épidermiques chez les humains, ainsi que chez d'autres espèces animales comme les pongidés, les koalas et aussi sous la queue préhensile des platyrrhiniens, en forme de chevron chez les Alouatta. | Les dermatoglyphes (n. m., du grec derma, « peau », et gluphê, « gravure ») sont les figures de la face palmaire des mains, de la plante des pieds, des doigts (appelées dans ce cas empreintes digitales) et des orteils dessinées par les plis et les crêtes épidermiques chez les humains, ainsi que chez d'autres espèces animales comme les pongidés, les koalas et aussi sous la queue préhensile des platyrrhiniens (espèces de singes sud-américains), en forme de chevron chez les Alouatta. |
|
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Chiesa_di_San_Giorgio_(San_Secondo_Parmense) | Chiesa di San Giorgio (San Secondo Parmense) | null | Chiesa di San Giorgio (San Secondo Parmense) | null | English: San Secondo Parmense Pizzo Church1 | null | image/jpeg | 3,000 | 4,000 | true | true | true | La chiesa di San Giorgio Martire, è un luogo di culto cattolico dalle forme neoclassiche situato sulle sponde della Fossaccia Scannabecco in località Pizzo, frazione di San Secondo Parmense, in provincia di Parma. | La chiesa di San Giorgio Martire, è un luogo di culto cattolico dalle forme neoclassiche situato sulle sponde della Fossaccia Scannabecco in località Pizzo, frazione di San Secondo Parmense, in provincia di Parma. |
|
fa | https://fa.wikipedia.org/wiki/%D8%A2%D8%B3%D9%88%D8%B1%D8%A7 | آسورا | null | آسورا | null | Asura cervicalis Walker, 1854, to MV light, Blackheath, NSW, 23/24 January 2011 | null | image/jpeg | 1,704 | 2,272 | true | true | true | آسورا نام یک سرده از بالاخانواده جغدیواران است. | آسورا (نام علمی: Asura) نام یک سرده از بالاخانواده جغدیواران است. |
|
cs | https://cs.wikipedia.org/wiki/Seznam_turistick%C3%BDch_zna%C4%8Den%C3%BDch_tras_v_Praze | Seznam turistických značených tras v Praze | null | Seznam turistických značených tras v Praze | null | Čeština: Dolní Břežany-Lhota, okres Praha-západ. Břežanské údolí, lesnický zookoutek. English: Dolní Břežany-Lhota, Prague-West District, Central Bohemian Region, the Czech Republic. A forestry zoo spot. Camera location49° 58′ 11.1″ N, 14° 24′ 09.5″ E   View this and other nearby images on: OpenStreetMap - Google Earth | null | image/jpeg | 2,448 | 3,264 | true | true | true | Seznam turistických značených tras v Praze obsahuje turistické trasy, které vedou celé nebo částečně po území Hlavního města Prahy. Seznam nemusí být úplný. | Seznam turistických značených tras v Praze obsahuje turistické trasy, které vedou celé nebo částečně po území Hlavního města Prahy. Seznam nemusí být úplný. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Adhesive_label | Adhesive label | null | Adhesive label | A sheet containing adhesive labels | English: A sheet of 35 adhesive labels - 38 x 19 mm each | null | image/jpeg | 3,456 | 4,608 | true | true | true | An adhesive label or sticky label is a small piece of paper designed to be affixed to another larger piece of paper or other object, typically by the action of a layer of adhesive on the back of the label.
The most familiar type of label is the postage stamp, which was developed in the mid-19th century.
In 1935, R. Stanton Avery invented a machine to make self-adhesive labels.
The concept has since been extended into a variety of areas:
On mail:
airmail etiquettes
charity labels
address labels
return address labels
postage meter labels
certain types of postal labels
On other kinds of paper objects:
revenue stamps
savings stamps
general markers, notices, or warnings
Almost every imaginable type of paper and adhesive has been used at some point; see postage stamp paper and postage stamp gum for a more detailed discussion. Label may be produced individually, or in sheets, which case they are usually separated by perforations or rouletting, see postage stamp separation. | An adhesive label or sticky label is a small piece of paper designed to be affixed to another larger piece of paper or other object, typically by the action of a layer of adhesive on the back of the label.
The most familiar type of label is the postage stamp, which was developed in the mid-19th century.
In 1935, R. Stanton Avery invented a machine to make self-adhesive labels.
The concept has since been extended into a variety of areas:
On mail:
airmail etiquettes
charity labels
address labels
return address labels
postage meter labels
certain types of postal labels
On other kinds of paper objects:
revenue stamps
savings stamps
general markers, notices, or warnings
Almost every imaginable type of paper and adhesive has been used at some point; see postage stamp paper and postage stamp gum for a more detailed discussion. Label may be produced individually, or in sheets, which case they are usually separated by perforations or rouletting, see postage stamp separation. |
|
th | https://th.wikipedia.org/wiki/%E0%B8%A1%E0%B8%AD%E0%B8%99%E0%B9%81%E0%B8%9F%E0%B8%A3%E0%B9%8C%E0%B8%A3%E0%B8%B2%E0%B9%82%E0%B8%95 | มอนแฟร์ราโต | ภูเขาศักดิ์สิทธิ์แห่งเครอา | มอนแฟร์ราโต / วัฒนธรรม / ภูเขาศักดิ์สิทธิ์แห่งเครอา | null | Sacro Monte di Crea | null | image/jpeg | 1,600 | 1,200 | true | true | true | มอนแฟร์ราโต, มอนฟรา หรือ มงแฟรา เป็นภูมิภาคที่เป็นส่วนหนึ่งของแคว้นพีดมอนต์ ทางตอนเหนือของประเทศอิตาลี ที่มีเนื้อที่ในบริเวณที่ในปัจจุบันคือจังหวัดอาเลสซานเดรียและจังหวัดอัสตี | ภูเขาศักดิ์สิทธิ์แห่งเครอา (Sacro Monte di Crea) เป็นคริสต์ศาสนสถานโรมันคาทอลิกที่ตั้งอยู่ในมอนแฟร์ราโต ที่เป็นหนึ่งในเก้าภูเขาศักดิ์สิทธิ์แห่งพีดมอนต์และลอมบาร์ดีที่ได้รับเลือกจากองค์การยูเนสโกให้ขึ้นทะเบียนเป็นมรดกโลกเมื่อปีค.ศ. 2003
ภูเขาศักดิ์สิทธิ์แห่งเครอาเริ่มก่อตั้งในปี ค.ศ. 1589 รอบคริสต์ศาสนสถานเซนต์แมรีเดิม ที่เชื่อกันว่าสร้างโดยนักบุญยูเซเบียสราว ปี ค.ศ. 350 |
|
af | https://af.wikipedia.org/wiki/Duitsland | Duitsland | Geografie | Duitsland / Geografie | Topografiese kaart van Duitsland | English: Topographic map of Germany (Borders of the States of Germany approximately as of 1990) Deutsch: Topografische Karte Deutschlands (Verlauf der Ländergrenzen etwa Stand 1990) | null | image/jpeg | 2,654 | 2,011 | true | true | true | Duitsland, amptelik die Bondsrepubliek Duitsland, is in die sentrum van Europa geleë en vervul in baie opsigte 'n brugfunksie tussen Wes-Europa en die lande van Sentraal- en Oos-Europa.
Die land word in die noorde begrens deur die Noordsee, Denemarke en die Oossee, in die ooste deur Pole en Tsjeggië, in die suide deur Oostenryk en Switserland, en in die weste deur Frankryk, Luxemburg, België en Nederland. Geen ander land in die Europese Unie het meer buurlande as Duitsland nie.
As 'n geografies uiteenlopende land het Duitsland 'n groot verskeidenheid landskappe wat van die kusgebiede langs die Noord- en Oossee en die uitgestrekte vlaktes van Noord-Duitsland oor die berglandskappe van Sentraal- en Suid-Duitsland tot die Alpe in die uiterste suide strek. Vyf groot rivierstelsels – dié van Ryn, Donau, Elbe, Main en Weser – kom in die land voor en word deur kanale met mekaar en die Europese netwerk van waterweë verbind.
Die Duitse Keiserryk is as 'n nasiestaat verenig tydens die Frans-Duitse Oorlog in 1871. Die huidige Duitsland is 'n demokratiese, parlementêre en federale republiek wat uit 16 deelstate bestaan. | Duitsland strek van die kusgebiede langs die Noord- en Oossee tot by die Sentraal-Alpe in die suide (waarvan egter net 'n klein gedeelte op Duitse grondgebied lê). In noord-suidelike rigting strek die Duitse staatsgebied oor 'n afstand van 876 km, in wes-oostelike rigting oor 640 km. Die land word dikwels as die hartland van Europa beskryf en grens aan nege buurlande: Denemarke in die noorde; Nederland, België, Luxemburg en Frankryk in die weste; Oostenryk en Switserland in die suide; en Pole en Tsjeggië in die ooste. Duitsland se internasionale grense loop oor 'n totale afstand van 3 786 km. Die langste gemeenskaplike grens is dié met Oostenryk wat oor 'n afstand van 817 km strek (die Bodenmeer is hierby nie ingereken nie). Die Noord- en Oossee vorm 'n natuurlike grenslyn in die noorde.
In noord-suidelike rigting is daar vier groot geografiese landskappe, wat veral volgens hulle hoogte van mekaar verskil. Die noorde van Duitsland word oorheers deur die Noord-Duitse Vlakte, wat tydens die ystydperke gevorm is.
Die sentrale gedeelte van die land is gekenmerk deur beboste bergreekse, die sogenaamde Mittelgebirge ("Middelgebergtes"). Daar is verskillende tipes van landskappe, onder andere:
die gebied van die Mecklenburgse Mere in die noordoostelike vlakte, wat deur gletserpuine gevorm is;
die blokberge van die Harz, wat nog voor die Alpe ontstaan het;
die beboste bergreekse van die Schwarzwald (Swartwoud) en Böhmerwald, wat net soos die Franse Vogese deur opwaartse geologiese bewegings gevorm is;
bekkens van sedimentêre gesteentes soos in die Swabiese Alb (Schwäbische Alb), 'n hoogplato wat as gevolg van erosie gevorm is en nou bo-oor die Neckarvallei met 'n maksimale hoogte van 869 meter verrys;
geologies jonge bekkens soos die vlaktes van die Ryn tussen die Switserse stad Basel en Mainz in Rynland-Palts, wat in seismiese opsig nog baie aktief is; en
vulkaniese bergreekse soos die Vogelsberg (773 meter) in Hesse, die Vulkaan-Eifel in Rynland-Palts en die Hegau en Kaiserstuhl in Baden-Württemberg wat almal deur aardbewegings, vulkaniese aktiwiteite en uitbarstings gevorm is. Duitsland word lankal nie meer deur aktiewe vulkanisme geraak nie.
Aangesien Duitsland heeltemal op die Eurasiese Plaat lê, kom sterk aardbewings normaalweg nie voor nie. Nogtans word die Rynbreuk in Noordryn-Wesfale, veral in die omgewing van Keulen, as 'n gebied beskou waar 'n groot aardbewing moontlik tot ernstige rampe en lewensverlies kan lei.
Hierdie bergreekse gaan in die mees suidelike deelstate Baden-Württemberg en Beiere geleidelik oor na die Alpynse voetheuwels, 'n landskap wat ook hoofsaaklik teen die einde van die laaste ystydperk gevorm is en gekenmerk word deur gletserpuine, vlaktes en 'n aantal mere soos die Bodenmeer met 'n oppervlakte van 538 vierkante kilometer. Die hoogste bergpiek in die Alpe van Suid-Beiere is die Zugspitze met 2 962 meter.
Die Alpe is die enigste hooggebergte waaraan Duitsland 'n aandeel het. Nogtans is daar 'n aantal bergreekse met bergpieke wat hoogtes van meer as 1 000 meter bereik, soos die Swartwoud met die Feldberg (1 493 meter bo seevlak), die Beierse Woud met die Groot Arber (Großer Arber, 1 456 meter), die Ertsgebergte, die Fichtelgebergte, die Swabiese Gebergte en die Harzgebergte, wat danksy sy geïsoleerde noordelike ligging 'n uitsondering vorm. Die Harz bereik met die Brocken 'n hoogte van 1 142 meter bo seevlak.
Noord van die Middelgebergtes is daar net enkele formasies met 'n hoogte van meer as 100 meter, soos die Fläming in die deelstaat Brandenburg (200 meter). |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/%C3%85sg%C3%A5rdstrand | Åsgårdstrand | History | Åsgårdstrand / History | Summer Night at Åsgårdstrand
painted by Edvard Munch (1904) | Français : 1904 - Huile sur toile - Musée d'Orsay | null | image/jpeg | 3,267 | 3,418 | true | true | true | Åsgårdstrand is a small port town in Horten municipality, Vestfold, Norway. It is also the name of a former independent municipality and a center of trade. The town is situated 10 km south of Horten, 10 km north of Tønsberg and 100 km south of Oslo by the west coast of the Oslofjord. On 1 January 1965 Åsgårdstrand and Borre municipalities, plus a part of Sem were merged into the new municipality of Borre. By the time of the merger Åsgårdstrand had 488 inhabitants and was the smallest municipality in Norway.
Åsgårdsstrand is a summer resort destination with a number of restored old homes. It is home to various cafés, galleries, and a beach. Edvard Munch’s former home is now owned by the municipality and open to the public. It is also home to Borre Kystled, a hiking trail which leads to Borre National Park. | Åsgårdstrand was ladested (center of trade) from 1650 under Tønsberg, from 1660 under Holmestrand. In 1752 the center of trade was given the rights of doing business with national goods. From the beginning of the 19th century, Åsgårdstrand, was a lively export harbor for lumber, of which most was exported to the Netherlands. By the end of the sail ship era, the trade stagnated. The municipality was founded as Åsgårdstrand formannskapsdistrikt in 1837. Merchant and ship owner Anders Riddervold was elected as the first mayor.
Dating from the 1880s, the town had been increasingly known as an important center for artists and painters. A number of internationally noted painters has either visited or lived in the town including Edvard Munch, Christian Krogh and Hans Heyerdahl. In 1898 Edvard Munch bought a house in Åsgårdstrand where he spent the first of many summers. The house is now operated as a small museum which is associated with the Vestfold Museum (Vestfoldmuseene).
Since the 1920s Åsgårdstrand has been a popular vacation and recreational spot. Visitors come to the small town each summer and spend their holidays in one of the four hotels. From 2007, the town has had the classification of a Tourist Town, which gives the shop owners in the oldest part closest to the sea the right to keep open every day of the week. In order to become a Tourist Town the number of visitors needs to greatly exceed the number of residents throughout the year. In June every year, Åsgårdstrand celebrates Midsummer - the longest day of the year - with a large fire on the shore. |
|
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/KM_VT_628 | KM VT 628 | null | KM VT 628 | null | English: VT628 near Ostrołęka.Polski: VT628 niedaleko Ostrołęki. | KM 628 013 op 27 april 2007 in Ostrołęka | image/jpeg | 894 | 1,200 | true | true | true | De VT 628 is een tweedelig diesel hydraulische treinstel voor het regionaal personenvervoer van de Koleje Mazowieckie. | De VT 628 is een tweedelig diesel hydraulische treinstel voor het regionaal personenvervoer van de Koleje Mazowieckie (KM). |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Liste_de_statues_%C3%A9questres_de_France | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/74/Ferdinand-Philippe_dOrl%C3%A9ans_Carlo_Marochetti_All%C3%A9e_du_Cheval_Eu.jpg | Liste de statues équestres de France | Normandie | Liste de statues équestres de France / Liste / Normandie | null | English: Monument to the Duke of Orléans by Carlo Marocchetti, around 1844. It used to be at the Louvre till 1848 when it moved to Versailles and was placed later on here in Eu near the castle. An other version can be found in Neuilly-sur-Seine, which used to stand in Algiers till 1962. Français : Monument au duc d’Orléans par Carlo Marocchetti, vers 1844. Initialement exposée au Louvre, elle fut déplacée à Versailles en 1848, avant de finalement trouver sa place à Eu à proximité du château. Un autre version se trouve à Neuilly-sur-Seine ; elle était autrefois à Alger, jusqu'en 1962. | Statue équestre du duc d'Orléans | image/jpeg | 2,646 | 3,498 | true | true | true | Cet article recense les statues équestres en France | null |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Sporting_Clube_de_Portugal | Sporting Clube de Portugal | Un centre de formation réputé mondialement | Sporting Clube de Portugal / Joueurs et personnalités du club / Un centre de formation réputé mondialement | null | English: Ricardo Esgaio | null | image/jpeg | 520 | 476 | true | true | true | Le Sporting Clube de Portugal, appelé aussi Sporting Portugal, ou simplement Sporting, est un club portugais omnisports. En raison de son implantation à Lisbonne, il est parfois incorrectement dénommé Sporting Lisbonne par les médias hors de la sphère lusophone. Cet article est consacré à sa section football. Le club présidé par Frederico Varandas et entraîné par Rúben Amorim évoluant en 1ʳᵉ division portugaise.
Fondé le 1ᵉʳ juillet 1906, le Sporting est l'un des trois « grands » du Portugal avec ses rivaux le Benfica Lisbonne et le FC Porto. Membre fondateur de la Ligue Nationale en 1934, il n'a jamais quitté la première division. Les joueurs du club jouent en vert et blanc et sont surnommés les Leões, leurs supporters sont appelés les sportinguistas. L'hymne du club, A Marcha do Sporting, a été écrit en 1955.
Le Sporting Portugal est le troisième club portugais en termes de nombre de titres nationaux. Il compte un titre international à son palmarès : la Coupe des vainqueurs de coupes remportée en 1964. | En plus de faire partie des trois Grands du Portugal (trois plus Grands clubs portugais), le Sporting Clube de Portugal possède un centre de formation de réputation mondiale ayant formé de grandes légendes du football.
L'Academia Sporting a été reconnue comme l'un des meilleurs centres de formation du monde par Luiz Felipe Scolari (ancien sélectionneur national du Portugal) et José Pekerman (ancien sélectionneur national de l'Argentine).
L'Academia Sporting est un des centres de formation les plus réputés du Monde, et peut notamment se targuer d'avoir formé Luís Figo et Cristiano Ronaldo, tous les deux Ballon d'or et FIFA World Player. Le Sporting Clube de Portugal est l'unique club à avoir formé deux joueurs « Ballon d'Or ».
La légende portugaise Eusébio, premier footballeur portugais à remporter le Ballon d'Or et ainsi devenir le meilleur joueur du monde en 1965 a été parrainé à l'âge de quinze ans par le Sporting Clube de Portugal lorsqu'il jouait au SC Lourenço Marques (Mozambique) afin d'intégrer l'Academia Sporting. Repéré par des émissaires du Benfica Lisbonne, il débarque donc au Portugal le 16 décembre 1960, à l'âge de dix-huit ans, sous surveillance rapprochée en raison de la crainte des dirigeants du Benfica de voir les dirigeants du Sporting le reprendre. Cet épisode a contribué à amplifier la grande rivalité entre les deux grands clubs de Lisbonne qui est toujours d'actualité.
De tous les joueurs convoqués pour l'Euro 2012, toutes sélections confondues, le Sporting est le club qui compte le plus de joueurs issus de son centre de formation (10 joueurs), devançant ainsi la prestigieuse Masia du FC Barcelone (9 joueurs).
Principaux joueurs formés au Sporting Clube de Portugal |
|
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Czepiak | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/af/Spider_monkey_%28Ateles%29_range.png | Czepiak | null | Czepiak | null | English: Range map of the spider monkey (Ateles). Self-made using file:BlankMap-World-noborders.png and IUCN data | Mapa występowania | image/png | 628 | 1,357 | true | true | true | Czepiak – rodzaj nadrzewnej małpy szerokonosej z podrodziny czepiaków w rodzinie czepiakowatych. | Czepiak (Ateles) – rodzaj nadrzewnej małpy szerokonosej z podrodziny czepiaków w (Atelinae) rodzinie czepiakowatych (Atelidae). |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D0%B7%D0%B5%D1%80 | Інзер | Галерея | Інзер / Галерея | null | English: Inzer River. Hrvatski: Rijeka Inzer. Русский: Река Инзер. | null | image/jpeg | 1,536 | 2,048 | true | true | true | Інзер — річка в Башкортостані, ліва притока річки Сім.
Бере початок на західних схилах Південного Уралу. | null |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82_(%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%B5) | Микролит (орудие) | Острия (остроконечники) | Микролит (орудие) / Техническая сторона / Негеометрические (ламинарные) микролиты (пластинки, острия и др.) / Острия (остроконечники) | null | English: Adelaida point, Australia English: Punta de Adelaida, Australia | null | image/png | 668 | 369 | true | true | true | Микролит — миниатюрное каменное орудие, которое использовалось человеком, начиная с позднего палеолита, наиболее характерно для мезолита, менее — для неолита, но встречается даже в бронзовом веке. Чаще всего микролиты изготавливались из кремня, представляли собой различные сечения призматических пластинок и имели размеры от нескольких миллиметров до 3 сантиметров. Микролиты были обнаружены по всей территории Европы и Азии. | Количество региональных вариантов микролитов этого типа очень велико, и их трудно различать, не зная, в каком археологическом контексте данный артефакт был найден. |
|
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Isabella_van_Valois_(1313-1383) | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/9e/Plantagenet%2C_Edward%2C_The_Black_Prince%2C_Iconic_Image.JPG | Isabella van Valois (1313-1383) | Dynastieke invloeden | Isabella van Valois (1313-1383) / Dynastieke invloeden | Eduard de Zwarte Prins. | null | null | image/jpeg | 230 | 175 | true | true | true | Isabella van Valois werd geboren in 1313 en stierf te Parijs op 26 juli 1383. Zij was een gravin uit het huis Valois. | Het jaar waarin Isabella ten huwelijk trad (1337), was tevens het startjaar van de Honderdjarige Oorlog die het einde zou betekenen van haar huwelijk door de dood van haar echtgenoot tijdens de Slag bij Poitiers (1356). De Honderdjarige Oorlog symboliseert een periode van 116 jaar waarin oorlogen en periodes van relatieve vrede elkaar opvolgden. Dit was een gevolg van de strijd tussen de huizen Valois en Plantagenet (ook bekend als het huis Anjou) om de Franse troon vanwege het uitsterven van het huis Capet. Anders dan het huis Valois maakten de Plantagenets aanspraak op zowel de Franse als de Engelse troon omdat zij in de 12-de eeuw over het koninkrijk Engeland heersten en in het bezit waren van de gebieden Anjou en Normandië in het toenmalige Frankrijk. Zij trachten hun gebieden te vergroten door de inzet van hun legers en troepen huurlingen. |
ro | https://ro.wikipedia.org/wiki/Districtul_Akat_Amnuai | Districtul Akat Amnuai | null | Districtul Akat Amnuai | null | English: Map of Sakon Nakhon province, Thailand, highlighting Amphoe Akat Amnuai. | Locatia amphoe-ului în Provincia Sakon Nakhon | image/png | 458 | 413 | true | true | true | Akat Amnuai este un district în Provincia Sakon Nakhon, situat in nord-estul Thailandei. | Akat Amnuai (thailandeză: อากาศอำนวย) este un district (Amphoe) în Provincia Sakon Nakhon, situat in nord-estul Thailandei. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/24._Juli | 24. Juli | 1951–1975 | 24. Juli / Geboren / 20. Jahrhundert / 1951–1975 | Aminatou Haidar (* 1966) | Aminatou Haidar Deutsch: Aminatou Haidar English: Aminatou Haidar Español: Aminatou Haidar Français : Aminatou Haidar | null | image/jpeg | 782 | 768 | true | true | true | Der 24. Juli ist der 205. Tag des gregorianischen Kalenders, somit bleiben noch 160 Tage bis zum Jahresende. | 1951: Govind P. Agrawal, indisch-US-amerikanischer Physiker
1951: Birgit Arnold, deutsche Politikerin
1951: Lynda Carter, US-amerikanische Schauspielerin, Sängerin und Schönheitskönigin
1951: Beatrice Frey, schweizerisch-österreichische Schauspielerin
1951: Renate Muhri, österreichische Schauspielerin
1952: Sandy Poulsen, US-amerikanische Skirennläuferin
1952: Gus Van Sant, US-amerikanischer Filmregisseur und Fotograf, Musiker und Autor
1953: Ute Berg, deutsche Politikerin, MdB
1953: Ana Botella, spanische Politikerin
1953: Thomas Bürger, deutscher Philologe und Bibliothekar
1953: Jon Faddis, US-amerikanischer Jazzmusiker und Komponist
1953: Hendryk Malewski, polnisch-litauischer Kriminalist, Sachverständiger, Strafverfahrensrechtler und Professor für Kriminalistik
1953: Claire McCaskill, US-amerikanische Politikerin
1953: Srividya, indische Schauspielerin
1953: Ingelore Rosenkötter, deutsche Politikerin
1954: Erdoğan Arıca, türkischer Fußballspieler, -trainer und Sportmanager
1954: Gustavo Farrera, venezolanischer Sänger
1954: Anne-Karin Glase, deutsche Politikerin
1954: Jorge Jesus, portugiesischer Fußballtrainer
1955: Dagmar Borrmann, deutsche Dramaturgin und Hochschullehrerin
1955: Andy Töfferl, österreichischer Musiker
1956: Charlie Crist, US-amerikanischer Politiker
1956: Alix Dudel, deutsche Sängerin und Schauspielerin
1956: Hubertus Meyer-Burckhardt, deutscher Moderator
1956: Carmen Nebel, deutsche Moderatorin
1956: Marianne Thyssen, belgische Politikerin
1957: Dirce Funari, italienische Schauspielerin
1957: Peter Lokk, deutscher Medienpädagoge und Journalist
1957: Shavkat Mirziyoyev, usbekischer Politiker
1957: Pam Tillis, US-amerikanische Country-Sängerin
1958: Mick Karn, britischer Musiker
1958: Alexandra Schörghuber, deutsche Unternehmerin
1958: Rimas Valčiukas, litauischer Politiker und Polizeikommissar
1958: Julie Zickefoose, US-amerikanische Naturbuchautorin, Biologin, Vogelillustratorin und Bloggerin
1959: Giuseppe Abbagnale, italienischer Ruderer
1959: Tilmann P. Gangloff, deutscher Journalist und Autor
1959: Thomas Schreiber, deutscher Journalist und TV-Programmleiter
1959: Saskia Vester, deutsche Schauspielerin
1959: Shawn Weatherly, US-amerikanische Schauspielerin und Schönheitskönigin
1959: Roland Wetzig, deutscher Bobfahrer
1960: Catherine Destivelle, französische Alpinistin
1960: Elvira Dones, albanische Schriftstellerin
1960: Stefanie Grüssl, österreichische Künstlerin
1960: Kaja Tael, estnische Diplomatin
1961: Teresa Jiménez-Becerril Barrio, spanische Politikerin
1961: Amy Buchwald, US-amerikanische Schauspielerin, Autorin und Komikerin
1962: Andreas Meurer, deutscher Musiker
1962: Johnny O’Connell, US-amerikanischer Autorennfahrer
1962: Sigga, isländische Pop- und Rocksängerin
1963: Oliver Dunk, deutscher Journalist und Unternehmer
1963: Dorothea Heymann-Reder, deutsche Übersetzerin und Politikerin
1963: Marion Junge, deutsche Politikerin
1963: Karl Malone, US-amerikanischer Basketballspieler, Olympiasieger
1963: Lars Nieberg, deutscher Springreiter
1964: Barry Bonds, US-amerikanischer Baseballspieler
1964: Jill Chaifetz, US-amerikanische Aktivistin für Kinder und Direktorin von Advocates for Children
1964: Robyn Lambourne, australische Squashspielerin
1964: Barbara Meisner, deutsche Künstlerin
1964: Banana Yoshimoto, japanische Schriftstellerin
1965: Ludger Keitlinghaus, deutscher Schachmeister
1965: Alexander Puzrin, Schweizer Geowissenschaftler und Geotechniker
1966: Aminatou Haidar, Menschenrechtsaktivistin und Trägerin des Right Livelihood Award
1966: Martin Keown, englischer Fußballspieler
1967: Melania Singer, Schweizer Filmeditorin
1968: Christian Beetz, deutscher Filmproduzent, Regisseur und Dozent
1968: Kristin Chenoweth, US-amerikanische Musicaldarstellerin und Filmschauspielerin
1968: Cecilia Dahlman, schwedische Tennisspielerin
1968: Klaus Klaffenböck, österreichischer Motorradrennfahrer
1968: Laura Leighton, US-amerikanische Schauspielerin
1968: Jörg Lemberg, deutscher Filmkomponist
1968: Heike Wieländer, deutsche und Schweizerische Curlerin
1969: Kim Bender, deutschsprachige Auto |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Green_Mosque,_Bursa | Green Mosque, Bursa | Gallery | Green Mosque, Bursa / Gallery | null | English: On the top side one can see, at the edge, the mihrab. Opposite one sees the sultan's box. | null | image/jpeg | 1,600 | 1,600 | true | true | true | The Green Mosque, also known as the Mosque of Mehmed I, is a part of a larger complex located on the east side of Bursa, Turkey, the former capital of the Ottoman Turks before they captured Constantinople in 1453. The complex consists of a mosque, türbe, madrasah, kitchen and bath. The name Green Mosque comes from its green and blue interior tile decorations. | null |
|
ar | https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%AA%D9%81%D8%B4%D9%8A_%D8%A7%D9%84%D9%83%D9%88%D9%84%D9%8A%D8%B1%D8%A7_%D9%81%D9%8A_%D8%B2%D9%8A%D9%85%D8%A8%D8%A7%D8%A8%D9%88%D9%8A_%D8%B9%D8%A7%D9%85_2008 | تفشي الكوليرا في زيمبابوي عام 2008 | الأسباب | تفشي الكوليرا في زيمبابوي عام 2008 / الأسباب | صرف صحي مفتوح في بلدة كوادزانا، هراري في عام 2004. وبحلول عام 2008، كانت مثل تلك المصارف تحمل الصرف والبراز من المناطق المجاورة مع انهيار نظام الصرف الصحي في المناطق الحضرية. وقد ساهم ذلك في الانتشار السريع لتفشي وباء الكوليرا. | Open drain in Kuwadzana township, Harare, Zimbabwe | null | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | يعتبر تفشي الكوليرا في زمبابوي عام 2008 أحد أوبئة الكوليرا التي أثرت على الكثير من أرجاء زيمبابوي في الفترة من أغسطس / آب 2008 حتى يونيو / حزيران 2009. بدأ تفشي المرض في شيتونغويزا في مقاطعة ماشونالاند الشرقية في أغسطس / آب 2008، ثم انتشر في جميع أنحاء البلاد حتى كانون الأول / ديسمبر 2008. في ديسمبر 2008، أعلنت حكومة زيمبابوي اندلاع حالة طوارئ وطنية وفعلت قانون الطوارئ وطلبت المساعدة الدولية. وقد بلغ تفشي المرض ذروته في يناير / كانون الثاني 2009 حيث سُجلت 8500 حالة في الأسبوع. كما تم الإبلاغ عن حالات من هذا الوباء في البلدان المجاورة مثل جنوب أفريقيا وملاوي وبوتسوانا وموزمبيق وزامبيا. وبمساعدة الوكالات الدولية، تم السيطرة على تفشي المرض، وبحلول يوليو / تموز 2009، نتيجةً لعدم الإبلاغ عن أي حالات لعدة أسابيع، أعلنت وزارة الصحة ورعاية الطفولة في زمبابوي انقضاء الوباء. تم الإبلاغ عن 985 96 حالة إصابة بالكوليرا و 369 4 حالة وفاة في المجمل، مما يجعل هذا أكبر تفشي للكوليرا سُجل في زمبابوي. ويعزى حجم وشدة انتشار الوباء إلى سوء المرافق الصحية، وقلة فرص الحصول على الرعاية الصحية، وعدم كفاية البنية التحتية للرعاية الصحية في جميع أنحاء زمبابوي. | نجم تفشي الكوليرا في عام 2008 عن انتشار عدوى بكتيريا ضمة الكوليرا التي تنتشر عن طريق المياه الملوثة ببراز الأشخاص المصابين. وقد شوهدت حالات الإصابة بالكوليرا في زيمبابوي في العقد السابق لتفشي وباء عام 2008. ومع ذلك، تُعزى شدة وباء عام 2008 إلى مجموعة من العوامل الاجتماعية، بما في ذلك ضعف فرص الحصول على الرعاية الصحية وضعف البنية التحتية للرعاية الصحية، وانتشار فيروس نقص المناعة البشرية، وعدم الاستقرار السياسي، ونقص الغذاء، وارتفاع مستويات النازحين، وعدم الحصول على المياه الصالحة للشرب. في عام 2008، كانت زيمبابوي تعاني من أزمة اقتصادية، كما عانت من التضخم الذي أدى إلى نقص المواد الغذائية والسلع الأساسية الأخرى، وتعطيل الخدمات العامة، وعدد كبير من اللاجئين الذين يتحركون داخل البلاد والدول المجاورة.
وكان أحد العوامل الرئيسية المساهمة في تفشي المرض هو انهيار إمدادات المياه البلدية، والصرف الصحي، وبرامج إدارة المخلفات في جميع أنحاء البلاد، وخاصة في المناطق الحضرية. ومع هذا، أدى بداية موسم الأمطار إلى اجراف البراز الملوث بالكوليرا إلى مصادر المياه، وخاصةً المصارف العامة، فضلًا عن توفير المياه الصالحة للشرب ولكنها ملوثة بالكوليرا. ونظرًا لنقص المواد الكيميائية لتنقية المياه، مثل الكلور، توقفت عالاصمة هراري عن استخدام المياه المنقولة بالأنابيب في 1 ديسمبر / كانون الأول 2008. وبحلول ذلك التاريخ، لم يكن لدى العديد من الضواحي أي إمدادات مياه لفترة أطول بكثير. وفي 4 كانون الأول / ديسمبر 2008، ذكر نائب وزير زمبابوي المعني بتنمية موارد المياه والبنية التحتية أنه لا توجد إلا مواد كيميائية لمعالجة المواد الكيميائية في المخزونات لمدة 12 أسبوعا على الصعيد الوطني. تم إلقاء اللوم على انهيار تلك الأنظمة على الأزمة الاقتصادية الحالية، ولم تستطع العديد من الأسر تحمل تكاليف الوقود لغلي الماء. ووفقًا لمنظمة أطباء بلا حدود، انتشر الكوليرا من المناطق الحضرية إلى المناطق الريفية من ديسمبر / كانون الأول 2008 فصاعدًا نتيجةً لنقل سكان المدن العدوى إلى المنازل الريفية أثناء زيارتهم لعائلاتهم في أعياد الميلاد ودفن سكان المدن المصابين في المناطق الريفية.
سجل وباء الكوليرا في زيمبابوي عام 2008 معدل وفيات مرتفع بشكل غير عادي؛ وأرجعت منظمة أوكسفام ارتفاع معدل الوفيات إلى عدد السكان قائلةً "ضعف المواطنون بشكل خطير بسبب الجوع وفيروس نقص المناعة البشرية والإيدز". وكان أحد العوامل الرئيسة المساهمة في شدة تفشي المرض هو انهيار نظام الصحة العامة في زمبابوي، وأُعلنت حالة طوارئ وطنية في 4 ديسمبر / كانون الأول 2008. وبحلول نهاية تشرين الثاني / نوفمبر 2008، أُغلقت ثلاثة من المستشفيات الرئيسة الأربعة في زيمبابوي، جنبًا إلى جنب مع كلية الطب في زمبابوي، وكان المستشفى الرئيسي الرابع يحتوي على جناحين فقط ولا يحتوي على أي غرفة عمليات. كما افتقرت مستشفيات زمبابوي التي ما زالت مفتوحة في ذلك التوقيت (كانون الأول / ديسمبر 2008) إلى الأدوية والموظفين. وبسبب التضخم المفرط في زمبابوي، لم تتمكن المستشفيات من شراء الأدوية والأدوية الأساسية، كما أن موارد عيادات الطوارئ الممولة دوليًا قد نفذت. وأسهمت الأزمة السياسية والاقتصادية الجارية في هجرة الأطباء والأشخاص ذوي المعرفة الطبية. كما سافر بعض ضحايا المرض إلى بوتسوانا وغيرها من الدول المجاورة لتلقي العلاج. |
|
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/Harald_S%C3%A6verud | Harald Sæverud | null | Harald Sæverud | Harald Sæverud (1967) | Format: Negativ 120 film Dato / Date: 17 April 1967 Fotograf / Photographer: Eirik Sundvor (1902 - 1992) Sted / Place: Studentersamfunnet i Bergen Wikipedia: Harald Sæverud (1897 - 1992) Hvem er hvem? (1973): Harald Sæverud (1897 - 1992) Eier / Owner Institution: Trondheim byarkiv, The Municipal Archives of Trondheim Arkivreferanse / Archive reference: Tor.H43.Bxx.F14203 Merknad: Komponist Harald Sæverud på 70-årsdagen i Studentersamfunnet. SÆVERUD Harald Sigurd Johan, komponist, Rådal, f. 17. april 1897 i Bergen, bror av ovenn. disp. Bjarne P. O. S. Gift 1934 Marie Hvoslef, f. 9. febr. 1900, dtr. av skipskapt., senere skipsmegler i New York Frederik Waldemar H. (1861-1926) og Madsella Lorenze Steen (1873-1955). Middelsk., 2 år gymn., Bergens Musikakad. 1915-20, Staatl. Hochschule für Musik, Berlin 1920-21, dirigentkurs Clement Krauss 1935. Komponist. Skr. 9 symfonier, den syvende (salme) med orgel, 50 orkestervariasjoner, Canto ostinato, Lucretia-suite, Gjetlevisevar., fiolinromanse, symfoniske danser, obokonsert, klaverkonsert, Kjempeviseslåtten, scenemusikk til Peer Gynt, alle for ork., og en rekke verker for klaver, bl.a. Slåtter og stev fra Siljustøl. Dessuten musikk til filmen Havretunet, 6 sonatiner for klaver, 20 små fiolinduetter, fiolinkonsert, Vade Mors, Allegria ork., Minnesota Symphony (efter best. av staten Minnesota ved 100-års jub.), Fagottkonsert, balletten Ridder Blåskjeggs mareridt, festmusikk til Håkonhallens gjenåpning. Fugle-fløyt-variasjoner, klaver, Strykekvartett, Fanfare og hymne, Sonata ginbilata, Entrata regale, Mozart-motto-sinfonietta. Statens kunstnerlønn siden 1955. Form. Kunstnersamf. i Bergen 1930-31, styremedl. Norsk Komp.for. 1946-48. Styremedl. Harmonien fra 1955, form. 1961-64, æresmedl. 1957. Varaordf. Tono 1954, medl. Kgl. Svenska Musikaliska Akad. 1952, U. N. Hon. Music Panel, New York 1953. Æresmedl. Finlands komponistfor., Kunstnersamf. i Bergen. R.1 St. O. O. (1957). [Fra Hvem er hvem? 1973] | Harald Sæverud (1967) | image/jpeg | 6,892 | 6,942 | true | true | true | Harald Sigurd Johan Sæverud, född 17 april 1897 i Bergen, död 27 mars 1992 i Bergen, var en norsk tonsättare. De allra mest kända av hans många pianoverk är Rondo amoroso och Kjempeviseslåtten. Den senare skrevs under andra världskriget i vrede mot ockupationsmakten. Med sina många symfonier är han en av 1900-talets viktigare skandinaviska symfoniker. Liksom Edvard Grieg har han skrivit musik till Henrik Ibsens Peer Gynt.
Sæveruds musik faller in i två huvudkategorier: verken för piano respektive orkester. Bland orkesterverken finns nio symfonier, flera solokonserter samt en del ensatsiga verk. Hans musik till Ibsens Peer Gynt blev en "antiromantisk" parallell till Griegs musik till samma drama.
Det är inte lätt att kategorisera Sæveruds musik. Han räknas ofta som en atonalist, men mycket av hans musik är tydligt tonal. Även om hans musik har karaktäriserats som barbarisk vid något tillfälle, förmedlar många verk påtagligt lyriskt romantiska stämningar. Stilen har ofta folkloristiska inslag. Hans bruk av dissonanser är kanske det som folk mest känner igen som det "sæverudska", men långt ifrån all hans musik är dissonant. | Harald Sigurd Johan Sæverud, född 17 april 1897 i Bergen, död 27 mars 1992 i Bergen, var en norsk tonsättare. De allra mest kända av hans många pianoverk är Rondo amoroso (op.14:7) och Kjempeviseslåtten (op.22:5). Den senare skrevs under andra världskriget i vrede mot ockupationsmakten. Med sina många symfonier är han en av 1900-talets viktigare skandinaviska symfoniker. Liksom Edvard Grieg har han skrivit musik till Henrik Ibsens Peer Gynt.
Sæveruds musik faller in i två huvudkategorier: verken för piano respektive orkester. Bland orkesterverken finns nio symfonier, flera solokonserter (för oboe, violin, piano respektive fagott) samt en del ensatsiga verk. Hans musik till Ibsens Peer Gynt blev en "antiromantisk" parallell till Griegs musik till samma drama.
Det är inte lätt att kategorisera Sæveruds musik. Han räknas ofta som en atonalist, men mycket av hans musik är tydligt tonal. Även om hans musik har karaktäriserats som barbarisk vid något tillfälle, förmedlar många verk påtagligt lyriskt romantiska stämningar. Stilen har ofta folkloristiska inslag. Hans bruk av dissonanser är kanske det som folk mest känner igen som det "sæverudska", men långt ifrån all hans musik är dissonant.
Som sina viktigaste inspirationskällor uppgav Sæverud själv ofta Wolfgang Amadeus Mozart och Joseph Haydn.
I verkförteckningen nedan nämns ofta Siljustøl, vilket är det stora hus Harald Sæverud och hans hustru Marie Hvoslef lät bygga och sedan bodde ifrån 1939. Delar av huset är idag ett museum, invigt 1997, vid hundraårsjubileet med anledning av Harald Sæveruds födelse.
Bland Haralds och Maries barn blev också Ketil Hvoslef tonsättare. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Grade_II*_listed_buildings_in_Swale | Grade II* listed buildings in Swale | Swale | Grade II* listed buildings in Swale / Swale | null | English: St James, Sheldwich, Kent | Church of St James | image/jpeg | 397 | 640 | true | true | true | There are over 20,000 Grade II* listed buildings in England. This page is a list of these buildings in the district of Swale in Kent. | null |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Netivot | Netivot | Future development | Netivot / Future development | Architecture in Netivot | English: Architecture of Israel עברית: בית החולים הסיעודי בנתיבות, Original Image Name:בית חולים גריאטרי, Notes:יישובי להבה, מרכז להב"ה נתיבות, Location:נתיבות | null | image/jpeg | 2,304 | 3,072 | true | true | true | Netivot is a city in the Southern District of Israel located between Beersheba and Gaza. In 2018, it had a population of 35,631. | Two additional neighborhoods with a total of 3,600 new housing units are planned for Netivot. They are expected to double the city's population. Two large supermarkets are also planned for the city, in addition to the seven already built there. |
|
eo | https://eo.wikipedia.org/wiki/23-a_IS | 23-a IS | null | 23-a IS | En la kastela parko: tombeja memorejo pri la eksaj kavaliroj de Schwanberg | Mausoleum der Herren vom Schwanberg, Schwanbergpark | null | image/jpeg | 1,984 | 1,488 | true | true | true | La 23-a Internacia Seminario de la Esperanto-Junularo okazis inter la 27-a de decembro 1979 kaj la 3-a de januaro 1980 en la seminariejo Schloss Schwanberg proksime de la urbo Kitzingen de la federacia lando Bavario en la sudo de Germanio. La kiel dum antaŭaj aranĝoj science altnivelajn prelegojn kaj laborgrupojn dumtage kaj la tutnoktan interkonatigan kaj festan programon partoprenis signife pli ol 250 lernantoj kaj studentoj el dek ok eŭropaj kaj tri pliaj landoj - rekorda nombro atingita en neniu antaŭa IS, kiu por la organizantoj signifis apartan streson, ĉar nur per pluraj amasloĝejoj eblis tranoktigi ĉiujn. La organizan teamon de GEJ konsistigis Ursula Felhölter, Thomas Bormann, Gerald Roemer, Elisabeth Schwarzer, Judith kaj Guido Brandenburg. La granda kvanto da partoprenantoj instigis la organizantojn eksperimenti per administra divido de la aranĝo, tiel ke la "Internacia Seminario" nur kovris la partoprenantojn ĝis aĝo de 25 jaroj, dum la pli aĝajn gastigis samloka kaj samenhava evento nomata Internacia Festivalo, kiu havis apartan, duan organizan teamon, konsistanta el Hans-Dieter Platz, Harald Schicke, Monika Gris Christiansen kaj Ursula Felhölter. | La 23-a Internacia Seminario de la Esperanto-Junularo okazis inter la 27-a de decembro 1979 kaj la 3-a de januaro 1980 en la seminariejo Schloss Schwanberg proksime de la urbo Kitzingen de la federacia lando Bavario en la sudo de Germanio. La kiel dum antaŭaj aranĝoj science altnivelajn prelegojn kaj laborgrupojn dumtage kaj la tutnoktan interkonatigan kaj festan programon partoprenis signife pli ol 250 lernantoj kaj studentoj (plus iuj lastmomentaj aliĝintoj) el dek ok eŭropaj kaj tri pliaj landoj (Barato, Israelo kaj Novzelando) - rekorda nombro atingita en neniu antaŭa IS, kiu por la organizantoj signifis apartan streson, ĉar nur per pluraj amasloĝejoj eblis tranoktigi ĉiujn. La organizan teamon de GEJ konsistigis Ursula Felhölter, Thomas Bormann, Gerald Roemer, Elisabeth Schwarzer, Judith kaj Guido Brandenburg. La granda kvanto da partoprenantoj instigis la organizantojn eksperimenti per administra divido de la aranĝo, tiel ke la "Internacia Seminario" nur kovris la partoprenantojn ĝis aĝo de 25 jaroj, dum la pli aĝajn gastigis samloka kaj samenhava evento nomata Internacia Festivalo, kiu havis apartan, duan organizan teamon, konsistanta el Hans-Dieter Platz, Harald Schicke, Monika Gris Christiansen kaj Ursula Felhölter. Kiel dum antaŭaj jaroj, la Federacia ministerio pri familioj, maljunuloj, virinoj kaj junuloj de Germanio subvenciis la aranĝon per plurdekmil germanaj markoj, tial ke ne nur la kotizoj estis parte pagitaj de la ŝtato, sed ĉiu partoprenanto sub 26 jaroj rericevis procentaĵon de siaj vojaĝkostoj, kio do aparte kuraĝigis partoprenantojn el pli foraj landoj alvojaĝi kaj kundiskuti.
Ĉi-foje la temo de la semajno - kiu laŭ nombro de partoprenantoj kaj komparoj de aliaj Esperanto-aranĝoj estis pli "kongreso" ol "seminario" - estis
"Eŭropo kaj la Tria mondo"
Elstaris inter alie prelegoj de Senad Čolić, Gerald Roemer, Klaus Schubert, Guido Brandenburg, Thomas Bormann, Ina Tautorat, Amri Wandel kaj Claude Trésorier, aldone al laborgrupoj de la prelegintoj kaj krome inter alie de Dario Besseghini, Elisabeth Schwarzer kaj Anna Brennan, aldone al multaj pliaj diskutgrupoj, kursoj kaj pliaj programeroj. Krom la nacia ministerio pri junularo, ĉi-foje ankaŭ la germania nacia "ministerio pri ekonomia kunlaboro" (neformale de multaj ankoraŭ nomata "ministerio pri evoluhelpo") subtenis la eventon pri amaso da afiŝoj, ampleksaj broŝuroj kaj pliaj detalaj informaroj en pluraj naciaj lingvoj. Kvankam ne en Esperanto, tiuj abundegaj materialoj por multaj seminarianoj estis interesaj kaj aprezataj. |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D1%83%D0%BD | Маджун | Описание | Маджун / Описание | Маджун | Osmanlı şeker elma şeker pamuk şeker Ottomancandy applecandy cottoncandy pamuk şeker elma şeker Macun şeker lolipop elmaseker macunseker pamukşeker osmanlı macunsekeri seker candystore lolipop şeker Mumu şeker dükkanı şeker kara pamukseker | null | image/jpeg | 375 | 281 | true | true | true | Маджун — турецкая мягкая, сладкая и красочная конфетная паста. Маджун — уличная еда, которая может быть приготовлена со множеством различных трав и специй. Он произошёл от пряных заготовок Месир маджуну, традиционной турецкой травяной пасты, изготовление которой известно со средневековья. В то время маджун был известен и как фармацевтическое средство. Он традиционно подаётся на круглом подносе с отдельными отсеками для различных цветов. Потребление маджуна является частью некоторых турецких обычаев. | Маджун — это уличная еда, часто продаваемая на открытом воздухе, особенно во время уличных фестивалей (тур. panayır). Это популярная сладость среди детей. Цвета различных видов маджуна бывают яркими или светлыми. Маджун можно приготовить с большим количеством трав и специй. В качестве ингредиентов для ароматизации маджуна традиционно выступают бергамот, корица, мастика, мята, роза, лимон и слива. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Kommunalwahlen_in_Nordrhein-Westfalen_2009/Ergebnisse_D%E2%80%93G | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/14/Karte_D_04.png | Kommunalwahlen in Nordrhein-Westfalen 2009/Ergebnisse D–G | Die 10 Bezirksvertretungen von Düsseldorf | Kommunalwahlen in Nordrhein-Westfalen 2009/Ergebnisse D–G / Düsseldorf / Die 10 Bezirksvertretungen von Düsseldorf | null | parts of the city of duesseldorf (04) / Karte mit den Düsseldorfer Stadtbezirken (04) | null | image/png | 2,363 | 1,633 | true | true | true | Dieser Artikel enthält die Ergebnisse der Kommunalwahlen in Nordrhein-Westfalen 2009 der Kreise und kreisfreien Städte mit den Anfangsbuchstaben D bis G. | Die 10 Stadtbezirke von Düsseldorf sind von 01 bis 10 durchnummeriert. Die Vorsitzenden der Bezirksvertretungen heißen Bezirksvorsteher.
In allen Bezirken ist die CDU 2004–2009 stärkste Fraktion. Von den 10 Bezirksvorstehern sind 7 von der CDU. Die SPD stellt drei Bezirksvorsteher. Neben diesen beiden Parteien ist nur noch die FDP in allen BVs vertreten. Die Grünen, die nur in 9 Bezirken vertreten sind, stellen aber im Ganzen mehr Bezirksvertreter.
Am linken Rand gibt es auf Bezirksebene noch die Partei Die Linke (5), die Linke Liste Düsseldorf (1), die Linke Liste Flingern (1) und die Deutsche Kommunistische Partei (2)
Der rechte Rand war von 2004 bis 2009 unbedeutend: Nur die Republikaner stellten 1 Bezirksvertreter im Stadtbezirk 10. |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%B5%D0%B3%D0%B8%D0%BF%D0%B5%D1%82%D1%81%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2 | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/1a/Serapis_Pio-Clementino_Inv689.jpg | Список египетских богов | Соответствие с греко-римскими богами | Список египетских богов / Соответствие с греко-римскими богами | null | English: Bust of Serapis. Marble, Roman copy after a Greek original from the 4th century BC, stored in the Serapaeum of Alexandria. Français : Buste de Sérapis. Marbre, copie romaine d'un original grec du IVe siècle av. J.-C. qui se trouvait dans le Sérapéion d'Alexandrie. Italiano: Busto di Serapide esposto nella "Sala Rotonda" del Museo Pio-Clementino, in Vaticano, rinvenuto nel 1771 sull'area della cosiddetta "Villa di Gallieno", con integrazioni moderne (specie per il canestro sopra il capo). Marmo, copia romana del secolo II d.C. di un originale greco del 320/310 a.C., scolpito da Bryaxis, che costituiva la statua del culto nel Serapeo di Alessandria d'Egitto. | Результат сенкретизма египетской и греческой религий — Серапис | image/jpeg | 2,500 | 1,650 | true | true | true | Список древнеегипетских богов — список сверхъестественных существ пантеона древних египтян, в который включены боги, богини, обожествлённые понятия, чудовища, основные символы и фетиши древнеегипетской религии. Для удобства список разбит на несколько таблиц. | Древние греки столкнулись с египетской религией в VI—V вв. до н. э., в этот период начинали развиваться торговые контакты в восточном Средиземноморье, эллины нанимались на службу к фараонам и основывали свои первые поселения в дельте Нила. Завоевание Египта Александром Македонским и основание Александрии (Эллинистический Египет) привело к некоторому слиянию и значительному взаимопроникновению двух мифологических систем. Осваивая верования египтян, греки пытались адаптировать египетскую картину мира в соответствии со своим мировоззрением, они придавали их мифам свою окраску и отождествляли многих египетских божеств со своими богами. По окончании эпохи эллинизма и установления господства Рима (Римский Египет), сложившаяся в Египте религиозная система не претерпела изменений, а процессы синкретизма греческой (а вместе с ней римской) и египетской религии продолжались наряду с параллельным развитием традиционных верований древних египтян.
Таблица соответствия согласно И. В. Раку и другим источникам: |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B9_%D0%A1%D0%A1%D0%A1%D0%A0 | Список медалей СССР | Легенда | Список медалей СССР / Список / Легенда | null | English: Soviet Medal For the Liberation of Warsaw Polski: Radziecki Medal za Wyzwolenie Warszawy Русский: Медаль «За освобождение Варшавы» (СССР) | null | image/jpeg | 400 | 216 | true | true | true | Медали СССР — государственные награды Советского Союза, призванные поощрить за особые заслуги в коммунистическом строительстве, защите социалистического Отечества, а также за иные особые заслуги перед государством и обществом. Государственные награды СССР включали в себя высшие степени отличия — звания Герой Советского Союза, Герой Социалистического Труда, «Город-Герой», «Крепость-Герой», «Мать-героиня», 20 орденов, 55 медалей, 19 почётных званий СССР. Кроме государственных наград, была ещё ведомственная медаль — «За безупречную службу». Она была трёх степеней. | null |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Abgar_VIII. | Abgar VIII. | null | Abgar VIII. | Porträt von Abgar VIII. | Deutsch: Rückseite der Bronzemünze Abgars VIII. | null | image/jpeg | 2,401 | 2,418 | true | true | true | Abgar VIII. war von etwa 177 bis zu seinem Tod König von Osrhoene mit der Hauptstadt Edessa, dem heutigen Şanlıurfa. | Abgar VIII. (Lucius Aelius Septimius Abgar VIII., der Große; † 212) war von etwa 177 bis zu seinem Tod König von Osrhoene mit der Hauptstadt Edessa, dem heutigen Şanlıurfa. |
|
bg | https://bg.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%B8 | Камило Оливети | Камило Оливети и политиката | Камило Оливети / Камило Оливети и политиката | Камило Оливети | Camillo Olivetti | null | image/jpeg | 914 | 830 | true | true | true | Самуел Давид Камило Оливети, накратко Камило Оливети е италиански инженер и предприемач, журналист и политик, основател на компанията Оливети. | Камило Оливети се помни не само за това, че е успешен индустриалец, но и с това, че активно се занимава с политика. В политиката Камило Оливети е с либерални социалистически убеждения: той финансира (преди появата на фашисткия режим, подкрепящ расовите закони) разпространението на периодични издания за политически дебат, като допринася лично с доста матерали.
От информация от субпрефектура Ивреа става ясно, че още от следването си той е социалист въпреки факта, че Социалистическата партия все още не е съществува в организирана форма на национално ниво, макар че в Торино съществува Партията на труда. На Оливети повлияват заобикалящата го среда и приятелствата му от Кралския индустриален музей (Regio Museo Industriale), който през 1906 г. се превръща в престижния Политехнически университет в Торино.
Политикът антифашист Клаудио Тревес, предприемачът и политик Донато Бачи, филологът и писател Густаво Балсамо-Кривели са негови връстници и приятели. Торино е интелектуална среда, подложена на силни позитивистки влияния благодарение и на антрополога Чезаре Ломброзо. Много от тези интелектуалци, подобно на Камило, са евреи. Еврейската общност в града не е многобройна, но е интелектуално богата и е част от добре образованата малка и средна буржоазия. В Торино има разнороден и слабо организиран социализъм - огледало на икономическата реалност на града. Торино е индустриализиран град, но все още страда от това, че вече не е столица на Кралство Италия и очаква да съзре истинското си индустриално призвание.
Работническата класа е „послушна“ и поставена в рамка, не толкова от партията, колкото от дружествата за взаимопомощ. Преобладаващият социализъм е романтичен и хуманитарен, и негов представител в Торино е Едмондо Де Амичис. Оливети се среща с организирания социализъм след дипломирането си, по време на пътуването си до Англия – страната, където съществуват организирани социалистически партии, макар и все още разделени по територия, и където има войствено съюзническо движение (което се слива в рамките на няколко години в Лейбъристка партия). Информацията за онзи престой на Камило е оскъдна и без политическа преценка.
По-решително влияние върху него оказва пътуването му до САЩ през 1893 г. След като се връща от САЩ той се присъединява през 1894 г. към създадената за кратко време Социалистическа партия. Знае се – отново от гореспоменатата префектурна информация – че участва в конгреса във Флоренция, превръщайки се в своеобразен социалистически контакт за Канавезе и Вале д'Аоста. През октомври същата година е избран за общински съветник в град Ивреа в рамките на социалистическата листа. През 1899 г. става член на Общинския съвет на Торино, но подава оставка след няколко месеца, след което се завръща в Общинския съвет на Ивреа, където остава до 1911 г.
Оливети също така започва да пише за „Народен вик“ (Grido del popolo) – социалистически вестник от Торино, редактиран от приятеля му антифашист Клаудио Тревес, както и за важното миланско периодично издание „Социална критика“ (Critica Sociale), ръководено от Филипо Турати.
Между 6 и 9 май 1898 г. участва в народните протести в Милано (на итал. Moti di Milano) срещу повишаването на цената на хляба и влошаването на условията на труд, по време на които генерал Фиоренцо Бава Бекарис в качеството му на извънреден кралски комисар кара оръдията да стрелят по демонстрантите. Това е решаващ политически поврат за Оливети, който го кара да се усъмни в революционния капацитет на организирания социализъм. Той разказва за тези факти десетилетие по-късно в писмо, написано по време на третото му пътуване до САЩ до съпругата му Луиза Ревел:
В Социалистическата партия започва спор между реформаторската и революционната мисъл. Камило, макар че подкрепя открито реформаторите (както се доказва от писма и статии), не се отказа от революционната хипотеза, която обаче не е тази на максималистичното, марксисткото и класовото крило, а е насочена към промяна на съществуващите институции. Оливети е убеден социалист. Той не смята, че социализмът е несъвместим с това, че е индустриалец, т. к. именно от пътуването си |
|
tr | https://tr.wikipedia.org/wiki/George_Benson | George Benson | null | George Benson | Benson 1998'de | From Wash D.C. Feb. 25, 1997 © copyright John Mathew Smith 2001 | null | image/jpeg | 1,579 | 1,042 | true | true | true | George Benson Amerikalı bir gitarist, şarkıcı ve söz yazarıdır. Profesyonel kariyerine 21 yaşında caz gitaristi olarak başladı. Benson, Django Reinhardt gibi çingene cazı sanatçılarına benzer bir rest-stroke toplama tekniği kullanır.
Eski bir harika çocuk olan Benson ilk olarak 1960'larda Jack McDuff ve diğerleri ile soul jazz çalmıştı. Daha sonra caz, pop, R&B şarkıları ve scat şarkıları arasında geçiş yaparak başarılı bir solo kariyer başlattı. Breezin ' albümü üç platin plak kazando ve 1976'daki Billboard albüm listesinde 1 numaraya ulaştı. Konserleri 1980'lere çok yoğun ilgi gördü; hala büyük bir takipçi kitlesi vardır. Benson, Hollywood Walk of Fame'de bir yıldızla onurlandırıldı. | George Benson (d. 22 Mart 1943) Amerikalı bir gitarist, şarkıcı ve söz yazarıdır. Profesyonel kariyerine 21 yaşında caz gitaristi olarak başladı. Benson, Django Reinhardt gibi çingene cazı (gypsy jazz) sanatçılarına benzer bir rest-stroke toplama tekniği kullanır.
Eski bir harika çocuk olan Benson ilk olarak 1960'larda Jack McDuff ve diğerleri ile soul jazz çalmıştı. Daha sonra caz, pop, R&B şarkıları ve scat şarkıları arasında geçiş yaparak başarılı bir solo kariyer başlattı. Breezin ' albümü üç platin plak kazando ve 1976'daki Billboard albüm listesinde 1 numaraya ulaştı. Konserleri 1980'lere çok yoğun ilgi gördü; hala büyük bir takipçi kitlesi vardır. Benson, Hollywood Walk of Fame'de bir yıldızla onurlandırıldı. |
|
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Sint_Maartensregt | Sint Maartensregt | null | Sint Maartensregt | Gemeente- en heerlijkheidswapen | null | null | image/svg+xml | 549 | 479 | true | true | true | Sint Maartensregt was een ambachtsheerlijkheid in het graafschap Holland.
Na 1795 vormde de voormalige heerlijkheid samen met de heerlijkheid Dorp de gemeente Sint Maartensregt die soms ook Sint Maartensregt en Dorppolder werd genoemd.
In 1855 werd de gemeente tegelijk met de gemeente Hodenpijl bij Schipluiden gevoegd. In 2004 fuseerde deze gemeente met Maasland tot de gemeente Midden-Delfland.
Het grondgebied van de gemeente bestond uit verscheidene delen: een deel lag in de Dorppolder, een ander deel in de Duifpolder en de Zouteveense polder ter weerszijden van de Vlaardingsevaart. Een derde deel strekte zich over twee polders uit, de Kerkpolder en de Papsouwse polder, tussen de huidige Keenenburgweg in het westen en de Schie in het oosten. In het uiterste westen van de Kerkpolder stond het kasteel Keenenburg.
De heerlijkheid Sint Maartensregt is tegenwoordig eigendom van de adellijke familie Gevaerts. | Sint Maartensregt was een ambachtsheerlijkheid in het graafschap Holland.
Na 1795 vormde de voormalige heerlijkheid samen met de heerlijkheid Dorp de gemeente Sint Maartensregt die soms ook Sint Maartensregt en Dorppolder werd genoemd.
In 1855 werd de gemeente tegelijk met de gemeente Hodenpijl bij Schipluiden gevoegd. In 2004 fuseerde deze gemeente met Maasland tot de gemeente Midden-Delfland.
Het grondgebied van de gemeente bestond uit verscheidene delen: een deel lag in de Dorppolder, een ander deel in de Duifpolder en de Zouteveense polder ter weerszijden van de Vlaardingsevaart. Een derde deel strekte zich over twee polders uit, de Kerkpolder en de Papsouwse polder, tussen de huidige Keenenburgweg in het westen en de Schie in het oosten. In het uiterste westen van de Kerkpolder stond het kasteel Keenenburg.
De (voormalige) heerlijkheid Sint Maartensregt is tegenwoordig eigendom van de adellijke familie Gevaerts. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Zentgrafenstra%C3%9Fe_(Frankfurt_am_Main) | Zentgrafenstraße (Frankfurt am Main) | Gebäude | Zentgrafenstraße (Frankfurt am Main) / Gebäude | null | Deutsch: Frankfurt-Seckbach, Zentgrafenstraße 8 | Zentgrafenstraße 8 | image/jpeg | 4,824 | 4,952 | true | true | true | Die Zentgrafenstraße in Frankfurt am Main liegt im nordöstlich gelegenen Stadtteil Seckbach. Die Straße ist nach einem namentlich nicht überlieferten Zentgrafen benannt, der während der Bauernkriege Wortführer der Seckbacher war. | Eine Reihe von Häusern in der Straße stehen unter Denkmalschutz, siehe hierzu auch die Liste der Kulturdenkmäler in Frankfurt-Seckbach. |
|
ce | https://ce.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D1%81%D0%BF%D0%B8%D1%80%D0%B0-%D0%B4%D0%B5-%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BB%D0%B0%D0%BD | Еспира-де-Конфлан | null | Еспира-де-Конфлан | null | Français : France - Pyrénées-Orientales - Église Sainte-Marie d'Espira-de-Conflent | Сурт | image/jpeg | 3,496 | 2,376 | true | true | true | Еспира-де-Конфлан — Францин гӀала-коммуна, лаьтта Окситани регионехь. Коммунан департамент — Малхбален Пиренейш. Кхузахь климат барамехь ю, аьхка йовха хуьлу, ткъа Ӏа барамехь-шийла хуьлу. ГӀалин бахархой французаш бу. Официалан Французийн мотт бу. | Еспира-де-Конфлан (фр. Espira-de-Conflent) — Францин гӀала-коммуна, лаьтта Окситани регионехь. Коммунан департамент — Малхбален Пиренейш. Кхузахь климат барамехь ю, аьхка йовха хуьлу, ткъа Ӏа барамехь-шийла хуьлу. ГӀалин бахархой французаш бу. Официалан Французийн мотт бу. |
|
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D0%9D%D0%BE%D1%82%D1%80-%D0%94%D0%B0%D0%BC | Університет Нотр-Дам | null | Університет Нотр-Дам | null | English: The dome on the main building at the University of Notre Dame in South Bend, IN | null | image/jpeg | 3,456 | 2,304 | true | true | true | Університет Нотр-Дам — католицький приватний елітний університет, заснований у 1842 році французьким священником Едвардом Соріном.
Університет розташований у місті Саут-Бенд, що в американському штаті Індіана, за дві години їзди від Чикаго.
У виші навчаються близько 10 000 студентів. Протягом багатьох років він входить у двадцятку найкращих університетів США. До 1972 року спудеями були самі чоловіки.
Символ університету — собор із золотою банею, на вершині якої статуя Діви Марії.
Гурт американських астрономів під керівництвом Девіда Беннетта з університету оголосив, що йому за допомогою технології гравітаційного мікролінзування вдалось засікти супутник планети, що перебуває у 1800 світлових роках від Землі, тобто відкрити перший екзомісяць. | Університет Нотр-Дам (англ. University of Notre Dame du Lac) — католицький приватний елітний університет, заснований у 1842 році французьким священником Едвардом Соріном.
Університет розташований у місті Саут-Бенд, що в американському штаті Індіана, за дві години їзди від Чикаго.
У виші навчаються близько 10 000 студентів. Протягом багатьох років він входить у двадцятку найкращих університетів США. До 1972 року спудеями були самі чоловіки.
Символ університету — собор із золотою банею, на вершині якої статуя Діви Марії.
Гурт американських астрономів під керівництвом Девіда Беннетта (англ. David Bennett) з університету оголосив, що йому за допомогою технології гравітаційного мікролінзування вдалось засікти супутник планети, що перебуває у 1800 світлових роках від Землі, тобто відкрити перший екзомісяць. |
|
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5-%D0%91%D1%83%D0%BB%D0%BB%D0%B5-%D0%BB%D0%B5-%D0%94%D0%B5%D0%B7-%D0%95%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B7 | Ле-Булле-ле-Дез-Егліз | null | Ле-Булле-ле-Дез-Егліз | null | Français : mairie, le Boullay-les-Deux-Églises, Eure-et-Loir, France. | null | image/jpeg | 2,666 | 4,000 | true | true | true | Ле-Булле́-ле-Дез-Еглі́з, Ле-Булле-ле-Дез-Еґліз — муніципалітет у Франції, у регіоні Центр-Долина Луари, департамент Ер і Луар. Населення — 249 осіб.
Муніципалітет розташований на відстані близько 80 км на захід від Парижа, 95 км на північний захід від Орлеана, 23 км на північний захід від Шартра. | Ле-Булле́-ле-Дез-Еглі́з, Ле-Булле-ле-Дез-Еґліз (фр. Le Boullay-les-Deux-Églises) — муніципалітет у Франції, у регіоні Центр-Долина Луари, департамент Ер і Луар. Населення — 249 осіб (2011).
Муніципалітет розташований на відстані близько 80 км на захід від Парижа, 95 км на північний захід від Орлеана, 23 км на північний захід від Шартра. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Aaron_Finch | Aaron Finch | Junior and domestic career | Aaron Finch / Junior and domestic career | Finch playing for Victoria in 2011. | Aaron finch | null | image/jpeg | 1,614 | 1,278 | true | true | true | Aaron James Finch is an Australian international cricketer who captains the Australian cricket team in limited overs cricket. Finch currently holds the record for two of the three highest individual scores in Twenty20 Internationals, his score of 172 against Zimbabwe in July 2018 beating his previous record of 156 against England in 2013. In July 2018, he became the first player to reach 900 rating points on the official International Cricket Council T20I rankings. He made his Test debut for Australia in October 2018.
Finch plays domestically for Victoria, Surrey and Melbourne Renegades. He is a top order batsman, and occasional left arm orthodox spinner. | As a junior, Finch played at Colac West Cricket Club in the Colac & District Cricket Association (CDCA) as a wicket-keeper. A right-handed batsman, he played in the 2006 Under-19 Cricket World Cup in Sri Lanka.
Finch got his opportunity to become established as a regular in the Victorian side in the 2009/10 season. He hit his maiden first-class cricket century against Tasmania at the Melbourne Cricket Ground (MCG) in a partnership of 212 runs for the third wicket with David Hussey. In October 2012, while filling in as captain, he scored 154 runs at the Gabba against Queensland, a new highest score for Victoria in domestic one day cricket.
After playing for the Melbourne Renegades in the inaugural Big Bash League season in 2011, he captained the side in 2012 and was the Big Bash League player of the year. In December 2015, Finch became the first player to score 1,000 runs in the Big Bash.
Finch has played county cricket in England, first for Yorkshire County Cricket Club in 2014 and 2015 before joining Surrey from 2016. In July 2018, during the 2018 t20 Blast, he scored 131 not out for Surrey, setting a new record for the highest T20 individual score for Surrey in a county match. |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Rio_Potenji | Rio Potenji | Géographie | Rio Potenji / Géographie | null | Rio Potengi. | null | image/jpeg | 1,704 | 2,272 | true | true | true | Le rio Potenji, originellement nommé par les explorateurs portugais « Rio Grande » puis « Rio Grande do Norte », est un cours d'eau ou fleuve du la pointe nord-est du Brésil. Il se jette dans l'océan Atlantique à Natal, dans l'État du Rio Grande do Norte. | Il prend sa source sur le territoire de la municipalité de Cerro Corá. C'est le principal fleuve de l'État. Il arrose les communes de Cerro Corá, São Tomé, Barcelona, São Paulo do Potengi, São Pedro, Ielmo Marinho, São Gonçalo do Amarante et Natal, où son delta mêle ses eaux à celles de l'océan Atlantique. Il divise la ville de Natal en ses zones nord et sud. La plus grande partie de son cours est intermittent, en raison des sécheresses fréquentes dans la région du Nordeste.
Il a été utilisé par les colonisateurs pour pénétrer à l'intérieur des terres à cet endroit de la côte atlantique. Ceux-ci l'ont alors appelé « Rio Grande » ou encore « Rio Grande do Norte », en raison de son large lit et de son extension, passant le nom à la capitainerie coloniale portugaise du « Rio Grande do Norte », puis à la province brésilienne, et maintenant à l’État du « Rio Grande do Norte ». |
|
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/wiki/%E5%92%8C%E4%BB%81%E8%BB%8A%E7%AB%99 | 和仁車站 | 攝影集 | 和仁車站 / 攝影集 | null | 中文（繁體）: 臺灣花蓮縣和仁車站改建後，今日通往車站的地下道一景。 | null | image/jpeg | 2,112 | 2,816 | true | true | true | 和仁車站位於花蓮縣秀林鄉，為臺灣鐵路管理局北迴線的鐵路車站，貨運噸數及貨運營收排名為全國第一。 | null |
|
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E5%90%B9%E5%A5%8F%E6%A5%BD | 吹奏楽 | 楽団 | 吹奏楽 / 楽団 | 吹奏楽編成による演奏風景 | O&U in het Frits Philips Muziekcentrum in Eindhoven | null | image/jpeg | 492 | 737 | true | true | true | 吹奏楽は、最も広義には、管楽器を主体として演奏される音楽の総称である。一般には、ヨーロッパの軍楽隊とアメリカのスクールバンド、すなわち西洋の木管楽器・金管楽器を主体とし、弦楽器・特殊楽器・打楽器による編成で演奏される器楽を指す。軍隊や国民の士気を鼓舞するための実用音楽を背景に発達したものの、今では、コンサートホールにおける演奏会やマーチングバンドなどの活動が中心となっている。
日本では、吹奏楽団は、ブラスバンドまたはブラバンと呼ばれることがある。これは、ドイツ語には沿うものの、ブラスバンドはbrass bandという英語に由来すると考えられており、木管楽器を編成に含まないため、吹奏楽団と同義ではない。 | 特に厳密な編成は定められていない。 |
|
tr | https://tr.wikipedia.org/wiki/Bleona_Qereti | Bleona Qereti | null | Bleona Qereti | null | English: Bleona posing with beads in her mouth | null | image/jpeg | 3,600 | 2,400 | true | true | true | Bleona Qereti, Arnavut şarkıcı. | Bleona Qereti (14 Mayıs 1979, Görice), Arnavut şarkıcı. |
|
ar | https://ar.wikipedia.org/wiki/%D9%84%D9%84%D8%B3%D9%84_%D8%A3%D9%88%D9%83%D8%B3_%D9%83%D9%88%D8%AF%D8%B1%D9%8A%D8%B3_(%D9%83%D9%8A%D8%A8%D9%83) | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/53/Moulin_de_leconomusee.jpg | للسل أوكس كودريس (كيبك) | null | للسل أوكس كودريس (كيبك) | null | Français : Moulin à vent, Économusée de l'Isle-aux-Coudres. | null | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | للسل أوكس كودريس هي بلدية محلية في كيبيك تقع في كندا في بلدية مقاطعة شارليفوا الإقليمية. يقدر عدد سكانها بـ 1,279 نسمة ومساحتها 97.10 كم². | للسل أوكس كودريس (بالإنجليزية: L'Isle-aux-Coudres, Quebec) هي بلدية محلية في كيبيك تقع في كندا في بلدية مقاطعة شارليفوا الإقليمية . يقدر عدد سكانها بـ 1,279 نسمة ومساحتها 97.10 كم² . |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/St_Andrew%27s_College,_Drygrange | St Andrew's College, Drygrange | Gallery | St Andrew's College, Drygrange / Gallery | null | English: South entrance to Grange Hall The south lodge and entrance to what was formerly known as Drygrange House, off A68 near Leaderfoot in Scottish Borders. | null | image/jpeg | 480 | 640 | true | true | true | St Andrew's College, Drygrange, located near Melrose, Scotland, was a Roman Catholic seminary founded in 1953 and closed in 1986. | null |
|
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%94%D1%8E%D0%B3%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D1%94 | Мартіна Дюгреньє | null | Мартіна Дюгреньє | null | English: Martine Dugrenier at Olympic Heroes Parade in Toronto (September 2012) Español: Martine Dugrenier en el desfile de los héroes olímpicos en Toronto (Septiembre de 2012) | null | image/jpeg | 1,358 | 1,153 | true | true | true | Мартіна Дюгреньє — канадська борчиня вільного стилю, триразова чемпіонка світу, триразова переможниця Панамериканських чемпіонатів, чемпіонка Співдружності, учасниця Олімпійських ігор. | Мартіна Дюгреньє (англ. Martine Dugrenier; нар. 12 червня 1979, Монреаль) — канадська борчиня вільного стилю, триразова чемпіонка світу, триразова переможниця Панамериканських чемпіонатів, чемпіонка Співдружності, учасниця Олімпійських ігор. |
|
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Club_Atl%C3%A9tico_Independiente | Club Atlético Independiente | Jugadores destacados | Club Atlético Independiente / Jugadores destacados | José Pastoriza y Ricardo Pavoni con el trofeo de la Copa Libertadores 1972 | Español: 1971. José Omar Pastoriza y Ricardo Elbio Pavoni de Independiente con la Copa Libertadores. | null | image/jpeg | 353 | 489 | true | true | true | El Club Atlético Independiente, conocido popularmente como Independiente o por su sigla CAI, es una entidad deportiva de Argentina de la ciudad bonaerense de Avellaneda, situado en el sur del Gran Buenos Aires. Fue fundado el 1 de enero de 1905 por unos jóvenes empleados independistas del Club Maipú. El fútbol masculino es su disciplina más destacada, cuyo primer equipo participa en la Primera División de Argentina, aunque también se practican otras disciplinas deportivas a nivel amateur y semiprofesional.
Ejerce su localía en el estadio llamado Libertadores de América que cuenta con un aforo de 52 364 espectadores. Los colores que identifican al equipo son el rojo, y han sido utilizados en los colores de su uniforme desde 1908.
Es uno de los clubes más laureados y con mayor renombre históricamente de Argentina, Sudamérica y el mundo. En el ámbito local, el Rojo es poseedor de 16 ligas y 9 copas, sumando un total de 25 títulos nacionales. Además, en el ámbito internacional, el equipo ha conseguido el récord de siete títulos en la Copa Libertadores, siendo el único club en ganar cuatro finales consecutivas, entre 1972 y 1975. | A lo largo de su historia, han sido centenares los futbolistas en disputar al menos un encuentro con la camiseta del primer equipo de Independiente. Entre ellos, el ídolo indiscutido Ricardo Bochini, fue el jugador que disputó más encuentros oficiales en la historia del club, con 714 presentaciones entre 1972 y 1991. Además es el jugador con mayor cantidad de títulos (13). En tanto, el entrenador con más títulos de la institución es el pato José Omar Pastoriza (6), su carrera fue gloriosa no sólo como entrenador sino que también como jugador, ya que sumando ambas etapas conlleva un total de 10 títulos en el club.
Los jugadores que más goles han convertido por el club en encuentros de Primera División son Arsenio Erico (295), Manuel Seoane (233), Vicente de la Mata (152), Luis Ravaschino (135) y Antonio Sastre (112). Arsenio Erico, quien además de ser el goleador histórico del club, es con sus 295 goles el máximo anotador del fútbol argentino, dueño de un gran promedio de gol, es el jugador que más goles le convirtió a su clásico rival con 19 anotaciones. No obstante, Manuel Seoane tiene, el récord de goles en una misma temporada con 55 tantos en 1922. La delantera integrada por Arsenio Erico, Antonio Sastre y Vicente de la Mata fue la más letal y eficaz del país. En 66 partidos marcaron 218 goles, un promedio de 3,3 goles por encuentro. En su totalidad este tridente llegó a convertir un total de 556 goles.
Sergio Agüero es considerado por la mayoría de los hinchas como el ídolo en actividad más importante del club; hizo las inferiores en Independiente y actualmente es jugador del Manchester City quien adquirió los servicios del "Kun" abonando la suma de 45 millones de euros al club español Atlético de Madrid. Fue subcampeón del mundo con la Selección Argentina en 2014. Su traspaso por 28 millones de euros al Atlético de Madrid en 2007 se convirtió en la venta más grande del fútbol argentino. Además es el primer y hasta ahora único jugador originario de Independiente en ser nominado al FIFA Balón de Oro. |
|
ca | https://ca.wikipedia.org/wiki/Auditori_de_Gal%C3%ADcia | Auditori de Galícia | null | Auditori de Galícia | null | English: Auditorio de Galicia, Santiago de Compostela, Galicia, Spain. Español: Auditorio de Galicia, Santiago de Compostela, Galicia, España. | null | image/jpeg | 1,704 | 2,272 | true | true | true | L'Auditori de Galícia és un edifici situat a Santiago de Compostel·la, dissenyat per Julio Cano Lasso i Diego Cano Pintos. Es va inaugurar el 20 d'octubre de 1989.
Enquadrat en el Programa nacional d'auditoris, l'obra va ser finançada pel Ministeri de Cultura, la Xunta de Galicia i l'ajuntament de Santiago de Compostel·la, amb la col·laboració d'entitats privades.
Des de 1996 és la seu permanent de la Real Filharmonía de Galicia. | L'Auditori de Galícia (en gallec: Auditorio de Galicia) és un edifici situat a Santiago de Compostel·la, dissenyat per Julio Cano Lasso i Diego Cano Pintos. Es va inaugurar el 20 d'octubre de 1989.
Enquadrat en el Programa nacional d'auditoris, l'obra va ser finançada pel Ministeri de Cultura, la Xunta de Galicia i l'ajuntament de Santiago de Compostel·la, amb la col·laboració d'entitats privades.
Des de 1996 és la seu permanent de la Real Filharmonía de Galicia. |
|
zh | https://zh.wikipedia.org/wiki/%E9%95%BF%E6%B2%99%E8%B7%AF_(%E5%A4%A9%E6%B4%A5) | 长沙路 (天津) | 历史 | 长沙路 (天津) / 历史 | 1950年代的长沙路与成都道交口 | 中文（简体）: 二十世纪五十年代的成都道与长沙路交口 | null | image/jpeg | 745 | 1,138 | true | true | true | 长沙路是中国天津市和平区的一条街道。修筑于1922年，原位于天津英租界界内。长沙路北起南京路，南到重庆道，长726米，宽9米。目前，长沙路地区是天津市历史风貌建筑的聚集地之一，大量的名人故居坐落于此。 | 长沙路于1922年由天津英租界工部局辟建，当时分别为伯斯道（Perth Road）和加的夫道（Cardiff Road），西安道以北名为伯斯道，又称49号路，即今南京路至西安道段；西安道以南名为加的夫道，又称52号路，即今西安道至重庆道段。1943年，日治英租界时期，这两条道路分别改称兴亚二区49号路和兴亚二区52号路。1946年，天津市政府光复后将这两条道路接顺并以湖南省省会长沙市统一命名。长沙路因在天津英租界推广界中开发较早，故寓居长沙路的各界名流相对集中，现存名人旧宅为数不少。 |
|
no | https://no.wikipedia.org/wiki/Liste_over_kulturminner_i_Bergen | Liste over kulturminner i Bergen | null | Liste over kulturminner i Bergen | null | Hellandhuset | Nyhaugen (Hellandshuset) | image/jpeg | 2,304 | 3,072 | true | true | true | Liste over kulturminner i Bergen er en oversikt over fredede og/eller bevaringsverdige bygninger og elementer i Bergen. Data er hentet fra Riksantikvarens liste over kulturminner.
ID-nummer består av et lenket tall som går direkte til det aktuelle kulturminnet i Kulturminnesøk. | Liste over kulturminner i Bergen er en oversikt over fredede og/eller bevaringsverdige bygninger og elementer i Bergen. Data er hentet fra Riksantikvarens liste over kulturminner.
ID-nummer består av et lenket tall som går direkte til det aktuelle kulturminnet i Kulturminnesøk. |
|
id | https://id.wikipedia.org/wiki/Paparazi | Paparazi | null | Paparazi | Sekelompok jurnalis foto sering dikenal sebagai paparazi | Celebrity Photographers at the Tribeca Film Festival | null | image/jpeg | 2,448 | 3,264 | true | true | true | Paparazi adalah istilah dari bahasa Italia yang merujuk pada fotografer lepas yang sering membuntuti orang ternama atau orang terkenal untuk mengambil gambar atau foto dari orang tersebut tanpa disadari. Paparazi cendurung bekerja sendiri tanpa terikat dengan setiap perusahaan atau organisasi media massa. Fotografer paparazi biasanya dianggap sebagai pengacau oleh selebriti. | Paparazi adalah istilah dari bahasa Italia yang merujuk pada fotografer lepas yang sering membuntuti orang ternama atau orang terkenal untuk mengambil gambar atau foto dari orang tersebut tanpa disadari. Paparazi cendurung bekerja sendiri tanpa terikat dengan setiap perusahaan atau organisasi media massa. Fotografer paparazi biasanya dianggap sebagai pengacau oleh selebriti. |
|
pt | https://pt.wikipedia.org/wiki/Elon_Musk | Elon Musk | Tesla Motors | Elon Musk / Carreira / Tesla Motors | Elon ao lado do Tesla Model S em 2011 | Elon Musk, Tesla Factory, Fremont (CA, USA) in 2011 | null | image/jpeg | 1,848 | 2,224 | true | true | true | Elon Reeve Musk, é um empreendedor, filantropo e visionário sul-africano-canadense-americano. Ele é o fundador, CEO e CTO da SpaceX; CEO da Tesla Motors; vice-presidente da OpenAI; fundador e CEO da Neuralink; e co-fundador e presidente da SolarCity. Até agosto de 2020 a fortuna de Musk é estimada em 84,8 bilhões de dólares, o que o posiciona como a 4.ª pessoa mais rica do mundo segundo a Forbes.
Musk não só já demonstrou publicamente preocupações com a extinção da humanidade, como também propôs soluções, das quais algumas são o objetivo principal de suas empresas e já estão sendo feitas na prática. Entre elas, estão a redução do aquecimento global, através do uso de energias renováveis, um projeto multiplanetário, mais especificamente a colonização de Marte, e o desenvolvimento seguro da inteligência artificial.
Em janeiro de 2011, uma de suas empresas, a SpaceX, tornou-se a primeira empresa no mundo a vender um voo comercial à Lua. A missão, marcada para 2013, foi contratada pela empresa Astrobotic Technology, tendo como objectivo colocar um pequeno jipe na superfície lunar, o que não aconteceu. | Uma empresa que desenvolve e produz carros elétricos e baterias, a Tesla Motors é mais um projeto de Musk que pretende dar fim a supremacia do motor a combustão interna e, consequentemente, diminuir os efeitos do aquecimento global. Com foco nos sedans e nos utilitários esportivos, em 2017, se tornou a montadora mais valiosa dos Estados Unidos, ultrapassando gigantes como a General Motors e a Ford, ainda que possua menor número de vendas e presença internacional.
A Tesla lançou, em 2018, o primeiro carro elétrico considerado relativamente acessível, o Model 3, por US$35 000. Entretanto, a empresa tem mostrado dificuldade em cumprir as metas de produção e, portando, suprir a demanda dos clientes. Elon Musk classificou esse cenário como "production hell". O CEO assumiu a culpa, mas disse que trata-se apenas de um contratempo, causado principalmente por uma tentativa falha de automação quase total das indústrias em que o Model 3 é fabricado. Nesse cenário, a The Economist chegou a noticiar que a Tesla precisaria de um financiamento de US$2,5 bilhões para manter suas operações. Musk, porém, afirmou que a empresa se tornará lucrativa ainda em 2018, portanto a análise da revista estaria equivocada. |
|
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Anniversario_dell%27Unit%C3%A0_d%27Italia | Anniversario dell'Unità d'Italia | 50º anniversario | Anniversario dell'Unità d'Italia / 50º anniversario | Francesco Saverio Nitti (a sinistra) con il re Vittorio Emanuele III (2º a sinistra) al cinquantenario dell'unità d'Italia (Torino, 1911) | null | null | image/jpeg | 480 | 640 | true | true | true | L'anniversario dell'Unità d'Italia è una festività nazionale che cade annualmente il 17 marzo e che celebra la nascita dello Stato italiano, avvenuta in seguito alla proclamazione del Regno d'Italia del 17 marzo 1861.
La completa unificazione del territorio nazionale avvenne però solo negli anni seguenti: nel 1866 vennero annessi il Veneto e la provincia di Mantova, nel 1870 il Lazio e nel 1918 il Trentino-Alto Adige e la Venezia Giulia. A tal proposito, venne anche istituita la Giornata dell'Unità Nazionale e delle Forze Armate, che viene celebrata annualmente il 4 novembre ricordando la vittoria italiana nella prima guerra mondiale, evento bellico considerato completamento del processo di unificazione risorgimentale.
L'anniversario della nascita dello Stato italiano è stato solennemente festeggiato nel 1911, nel 1961 e nel 2011. | Nel 1911, tra i mesi di marzo ed aprile, fu celebrato il 50º anniversario della nascita del Regno d'Italia con una serie di mostre a Roma, Firenze e Torino. In quest'ultima città si tenne l'Esposizione internazionale dell'Industria e del Lavoro. Nella capitale, il cui sindaco a quel tempo era Ernesto Nathan, venne organizzata l'Esposizione etnografica delle regioni (inaugurata il 21 aprile) e la Rassegna internazionale d'arte contemporanea, fu inaugurato il Vittoriano, il ponte "Vittorio Emanuele II" e, sul Gianicolo, il faro degli italiani di Argentina. A Firenze si tenne da marzo a luglio la "Mostra del ritratto italiano dalla fine del XVI secolo al 1861" e l'Esposizione internazionale di floricoltura. Il materiale esposto alla Mostra Etnografica di Roma del 1911 fu successivamente raccolto ed è attualmente esposto nel Museo nazionale delle arti e tradizioni popolari (MAT) a Roma.
A corredo delle celebrazioni del cinquantenario fu pubblicato il volume "Le tre capitali: Torino-Firenze-Roma" scritto da Edmondo De Amicis nel 1898.
Il regista Luigi Maggi diresse il film Nozze d'oro, basato su una storia del Risorgimento, facendo un parallelo ideale fra il cinquantesimo dell'Unità d'Italia e il cinquantesimo di matrimonio di un bersagliere, combattente nella seconda guerra d'indipendenza, il titolo del film gioca sul fatto che questo anniversario nuziale tradizionalmente è noto come nozze d'oro.
Il 1º maggio 1911 fu emessa una serie di francobolli per commemorare l'avvenimento appunto nota come Cinquantenario dell'Unità d'Italia.
L'Accademia dei Lincei, sotto la guida di Pietro Blaserna produsse l'opera "Cinquant'anni di storia italiana" formata da tre volumi nei quali era descritta la storia politica,
economica e della vita civile d'Italia dal 1861 al 1911.
Queste celebrazioni furono, per ovvi motivi, le uniche a cui parteciparono i reduci sopravvissuti degli avvenimenti legati alla seconda guerra di indipendenza e alla Spedizione dei Mille. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/%C3%89tienne-Fran%C3%A7ois_Letourneur | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/4/4c/%C3%89tienne-Fran%C3%A7ois_Le_Tourneur_caricature.jpg | Étienne-François Letourneur | Republic and Empire | Étienne-François Letourneur / Republic and Empire | Political caricature showing Letourneur leaving the French Directory (19 April 1797) | Caricature of French politician Étienne-François Le Tourneur (1751-1817) leaving the Directoire. "Époque du 30 Floréal l'an 5 de la République Française." (19 April 1797). Library of Congress description: "Print shows on the left, a female figure representing the Republic of France drawing a slip of paper from an urn labeled "Directoire de la République Francaise" with Etienne-François-Louis-Honoré Le Tourneur's name on it; she turns and indicates that Le Tourneur must relinquish his position as one of the five leaders of the Directory, his cape and sword lie on the floor as he hastens to depart on the right; the remaining four leaders dance together in the center background." | null | image/jpeg | 707 | 1,024 | true | true | true | Étienne-François-Louis-Honoré Letourneur, Le Tourneur, or Le Tourneur de la Manche was a French lawyer, soldier, and politician of the French Revolution. | Letourneur served the Republic's National Convention as an overseer of defense during the Siege of Toulon, and took the task of reorganizing the Mediterranean Fleet. He was elected to the French Directory's Council of Ancients, became one of the government leaders ("directors") on 2 November 1795. In April 1797 he left office, under the system whereby one director retired each year, chosen by lot (illustration). He then became a general of the French Revolutionary Army.
Under the Consulate, Letourneur was designated by Napoleon Bonaparte préfet of the Loire-Inférieure département, then counsel for the Cour des Comptes. Nevertheless, Letourneur was exiled after the end of the French Empire, living the rest of his life in Brussels. |
nn | https://nn.wikipedia.org/wiki/Vize | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/f3/Vize_city_wall_-_P1020897.JPG | Vize | Galleri | Vize / Galleri | null | English: Remainders of the Byzantine city wall of Vize, Turkey (not much more than a single tower, and small pieces of the wall nearby), located on a forested hill north of the modern downtown Türkçe: Vize Kalesi | null | image/jpeg | 1,920 | 2,560 | true | true | true | Vize er ein by og eit distrikt i provinsen Kırklareli i Marmararegionen i Tyrkia. Byen har kring 12 000 innbyggjarar, medan distriket har opp mot 30 000. Byen ligg 56 km frå Kırklareli og langs vegen mellom Istanbul og Edirne.
Vize vart i antikken kalla Bizye og var hovudstad for det antikke thrakiske kongedømet. På akropolisen på ein ås ovanom byen finst bygningar frå antikken og ei bevart austromersk kyrkje frå 400- eller 500-talet. | null |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Recep_Tayyip_Erdo%C4%9Fan | Recep Tayyip Erdoğan | Europe | Recep Tayyip Erdoğan / Presidency (2014–present) / Foreign policy / Europe | Foreign trips made by Recep Tayyip Erdoğan as President (since 2014) | Türkçe: Recep Tayyip Edoğan'ın Türkiye Cumhuriyeti Cumhurbaşkanı sıfatıyla yurtdışına gerçekleştirdiği ziyaretler.English: Foreign trips made by Recep Tayyip Erdoğan as President of Republic of Turkey. | null | image/png | 625 | 1,425 | true | true | true | Recep Tayyip Erdoğan is a Turkish politician serving as the 12th and current President of Turkey. He previously served as Prime Minister of Turkey from 2003 to 2014 and as Mayor of Istanbul from 1994 to 1998. He founded the Justice and Development Party in 2001, leading it to election victories in 2002, 2007, and 2011 before standing down upon his election as President in 2014. He later returned to the AKP leadership in 2017 following the constitutional referendum that year. Coming from an Islamist political background and as a self-described conservative democrat, he has promoted socially conservative and populist policies during his administration.
Erdoğan played football for Kasımpaşa before being elected as the Mayor of Istanbul in 1994, as the candidate of the Islamist Welfare Party. He was later stripped of his position, banned from political office, and imprisoned for four months for inciting religious hatred, due to his recitation of a poem by Ziya Gökalp. Erdoğan subsequently abandoned openly Islamist politics, establishing the moderate conservative AKP in 2001, which he went on to lead to a landslide victory in 2002. | In February 2016 Erdoğan threatened to send the millions of refugees in Turkey to EU member states, saying: "We can open the doors to Greece and Bulgaria anytime and we can put the refugees on buses ... So how will you deal with refugees if you don't get a deal?"
In an interview to the news magazine Der Spiegel, the German minister of defence Ursula von der Leyen said on Friday, 11 March 2016, that the refugee crisis had made good cooperation between EU and Turkey an "existentially important" issue. "Therefore it is right to advance now negotiations on Turkey's EU accession".
In its resolution "The functioning of democratic institutions in Turkey" from 22 June 2016, the Parliamentary Assembly of the Council of Europe warned that "recent developments in Turkey pertaining to freedom of the media and of expression, erosion of the rule of law and the human rights violations in relation to anti-terrorism security operations in south-east Turkey have ... raised serious questions about the functioning of its democratic institutions".
On 20 August 2016 Erdoğan told his Ukrainian counterpart Petro Poroshenko that Turkey would not recognize the 2014 Russian annexation of Crimea; calling it "Crimea's occupation".
In January 2017, Erdoğan said that the withdrawal of Turkish troops from Northern Cyprus is "out of the question" and Turkey will be in Cyprus "forever". |
|
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D1%80%D0%B8%D0%B1_%D0%A8%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%96%D1%97 | Список риб Швеції | Родина Ліпарисові (Liparidae) | Список риб Швеції / Ряд Скорпеноподібні (Scorpaeniformes) / Родина Ліпарисові (Liparidae) | null | Liparis montagui | null | image/jpeg | 740 | 948 | true | true | true | Цей список є списком видів риб, спостережених в річках, озерах та морській акваторії Швеції. Рідними та поширеними у фауні Швеції є близько 140 видів риб, ще 90 видів — завезені, інвазивні, випадкові, вимерли або непідтвержені.
Теги, що використовуються для виділення охоронного статусу кожного виду за оцінками МСОП: | null |
|
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Manuel_Garc%C3%ADa_Doncel | Manuel García Doncel | null | Manuel García Doncel | Doncel durante una conferencia (2005) | Español: Doncel durante una conferencia (2005) | null | image/jpeg | 1,536 | 2,048 | true | true | true | Manuel García Doncel o Manuel G. Doncel es un físico teórico e historiador de las ciencias conocido por sus trabajos sobre simetrías y sus trabajos sobre historia de la física, y su estrecha relación intelectual y personal con el conocido matemático español Albert Dou. | Manuel García Doncel o Manuel G. Doncel (Santander, 1930) es un físico teórico e historiador de las ciencias conocido por sus trabajos sobre simetrías y sus trabajos sobre historia de la física, y su estrecha relación intelectual y personal con el conocido matemático español Albert Dou (1915-2009). |
|
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Eerste_Engels-Nederlandse_Oorlog | Eerste Engels-Nederlandse Oorlog | Verdrag van Westminster | Eerste Engels-Nederlandse Oorlog / Verdrag van Westminster | Akte van Seclusie | Nederlands: Akte met afhangend zegel waarbij de Staten van Holland verklaren nooit meer een lid van het huis van Oranje-Nassau als stadhouder of ambtsdrager van Holland te zullen benoemen, bekend als "Akte van Seclusie". English: The "Act of Seclusion" in which the States of Holland declare never to appoint a member of the House of Orange-Nassau as stadtholder or officer of Holland. | null | image/jpeg | 2,933 | 3,000 | true | true | true | De Eerste Engels-Nederlandse Oorlog of Eerste Engelse Zeeoorlog, was een oorlog, geheel op zee bevochten, tussen het Engelse Gemenebest en de Republiek der Zeven Verenigde Nederlanden, van 29 mei 1652 tot 8 mei 1654. | De vredesonderhandelingen werden afgesloten op 15 april 1654 met het tekenen van het Verdrag van Westminster (1654). Dit verdrag had een geheime clausule: de Akte van Seclusie, waarbij de Nederlanders zich bonden nooit de zoon van de aan het huis van Stuart verbonden Willem II, de latere Willem III van Oranje, tot stadhouder te benoemen. Deze clausule was schijnbaar op aandringen van de anti-orangistische Cromwell opgenomen; maar wellicht zat Johan de Witt hierachter, om zo de orangisten de pas af te snijden. In ruil daarvoor zou de Republiek Cromwell niet lastig vallen met steun aan de nog in ballingschap levende troonpretendent van het Huis Stuart, de latere Karel II van Engeland.
De oorlog was nu officieel voorbij, maar de handelsrivaliteit tussen de twee naties bestond nog altijd, vooral in de koloniale rijken, die beide aan het opbouwen waren, mede ten koste van de Spanjaarden en de Portugezen. De vijandelijkheden tussen de twee handelsvloten gingen door; de verschillende Indische Compagnieën hadden eigen oorlogsschepen en troepen. De in opeenvolgende orders in 1654 bestelde tweemaal dertig nieuwe schepen van de Nederlanders, die vlak na de oorlog van stapel zouden lopen, mochten bij wet nooit meer verkocht worden. De Tweede Nederlands-Engelse Oorlog was dus al in voorbereiding. |
|
sco | https://sco.wikipedia.org/wiki/Newcastle_upon_Tyne | Newcastle upon Tyne | null | Newcastle upon Tyne | Frae tap-left: Newcastle Quayside an River Tyne, St James' Park stadium, Theatre Royal, Georgian airchitectur aroond Grey's Monument, the Castle | null | null | image/jpeg | 1,600 | 1,372 | true | true | true | Newcastle upon Tyne is a ceety in the north-east o Ingland. It is locatit alang the north baunk o the River Tyne an the umwhile coonty toun o Northumberland. Mair nor 190,000 fowk bide in the ceety, but e'en mair bides in the surroondin aurie. | Newcastle upon Tyne (for ordinar cried juist Newcastle) is a ceety in the north-east o Ingland. It is locatit alang the north baunk o the River Tyne an the umwhile coonty toun o Northumberland. Mair nor 190,000 fowk bide in the ceety, but e'en mair bides in the surroondin aurie. |
|
ro | https://ro.wikipedia.org/wiki/SuperLuna | SuperLuna | Efecte | SuperLuna / Efecte | Eclipsa de Lună din 28 septembrie 2015, la SuperLună, cum s-a văzut la München, în Germania. | Deutsch: Mondfinsternis am 28.09.2015 in München. Im Vordergrund die Frauenkirche. English: Lunar Eclipse at September 28th 2015 in Munich, Germany. In the Foreground the Frauenkirche. | null | image/jpeg | 2,133 | 3,200 | true | true | true | SuperLuna reprezintă acel fenomen astronomic care constă în suprapunerea fazei de Lună plină sau Lună nouă cu poziția Lunii la perigeul traiectoriei sale circumterestre.
Atunci când ne referim doar la Luna plină, avem un maxim de luminozitate a Lunii, care se va vedea cu circa 12% mai mare decât în mod normal, iar strălucirea acestia va fi mai mare cu circă 16%.
Deoarece forța mareelor scade cu cubul distanței Pământ-Lună, procentul de mărire al acestei forțe în faza de superlună față de medie devine 18%. | null |
|
ca | https://ca.wikipedia.org/wiki/Hist%C3%B2ria_de_l%27antic_Israel | Història de l'antic Israel | Divisió en dos regnes | Història de l'antic Israel / Divisió en dos regnes | Antic segell israelita. Lleó de Judà i segell israelita amb lleó rugent i inscripció en hebreu; empleat durant el regnat de Jeroboam, el segell té per destinatari a un alt oficial anomenat "Xemà".[40] | English: Joyous Festivals 5718 stamp - 160 mil - Ancient Hebrew seals from the time of the Kings of Israel. Inscription on tab: "Ancient Hebrew seal", translation from seal: "To Shema servant of Yerobeam". עברית: בול מועדים לשמחה ה'תשי"ח - 160 פרוטות - חותם מתקופת מלכי יהודה | null | image/jpeg | 561 | 238 | true | true | true | La història de l'antic Israel abasta des del segle XX aC fins a l'expulsió i Diàspora al primer segle de nostra era, en una àrea compresa entre el Mediterrani, el desert del Sinaí, les muntanyes del Líban i el desert. Es concentra especialment en l'estudi dels hebreus o israelites durant aquest període, i de forma secundària dels altres pobles que amb ell van conviure, com filisteus, fenicis, moabites, hittites, madianites, amorrites i ammonites. Les fonts sobre aquest període són principalment els escrits bíblics la Bíblia hebrea o Tanakh, coneguda pels cristians com a Antic Testament, el Talmud, el llibre etíop Kebra Nagast i escrits de Nicolau Damascè, Artaban d'Alexandria, Filó d'Alexandria i Flavi Josep. Així mateix, una altra font principal d'informació són els descobriments arqueològics a Egipte, Moab, Assíria o Babilònia, així com els vestigis i inscripcions al propi territori d'estudi de les regions. | Amb la mort de Salomó en 928 aC, deixant com a hereu al seu fill Roboam, les tensions entre les deu tribus israelites del nord i aquelles de Judà i Benjamí en el sud van aconseguir un punt de crisi. Quan Roboam va desoir les queixes econòmiques, el territori d'Israel va ser dividit en dues entitats hebrees: el Regne d'Israel en el nord i el Regne de Judà en el sud. El primer va incloure al seu territori a Siquem i Samaria; el segon va conservar Jerusalem. La majoria de les altres províncies vassalles no-hebrees es van perdre.
El Regne d'Israel es va mantenir independent des de l'any 928 aC fins a 722 aC, quan va ser conquistat per l'imperi assiri. El Regne de Judà va tenir una vida més llarga que el seu rival i va existir fins al 586 aC, quan va ser conquistat per l'imperi babilònic.
Respecte a la monarquia dividida, la septuaginta, els masoretes i Flavi Josep esmenten diferents figures. Es desconeix si els dos regnes van utilitzar el mateix calendari, a més de si els anys dels regnats són complets o en part, i s'ignora si va haver-hi corregències.
Isaïes va expressar que els regnes de "Israel i Judà persegueixen solament el lucre" (Is 9:18-21). Aquelles pràctiques corruptes que es trobaven als pobles veïns (ambició, enveja, opressió dels més febles…) van ser introduïdes a Israel contrariant la Llei de Jahvè. L'antic advertiment (viure a part… no imitar els costums de les altres nacions) (Deuteronomi 12:29,30) s'havia tirat a l'oblit. Es va deixar de costat aquell sentit de ‘poble religiós’(Dt 12:5,14) i les tribus es van dividir a causa d'un problema d'índole econòmic (els tributs) (1ª Re 12:15, 18) |
|
zh | https://zh.wikipedia.org/zh-cn/%E7%91%AA%E9%BA%97%E4%BA%9E%C2%B7%E5%B0%BC%E5%8F%A4%E6%8B%89%E8%80%B6%E8%8A%99%E5%A8%9C | 瑪麗亞·尼古拉耶芙娜 | 第一次世界大战、革命与监禁 | 瑪麗亞·尼古拉耶芙娜 / 第一次世界大战、革命与监禁 | 由左至右分别是玛丽亚大公、奥丽加大公、阿纳斯塔西娅大公与塔季扬娜大公，她们于1917年春天被监禁在沙皇别墅中 | English: Photograph of Grand Duchesses Maria, Olga, Anastasia and Tatiana Nikolaevna of Russia in captivity at Tsarskoe Selo in the spring of 1917. Anastasia's King Charles Spaniel was called Jimmy and Tatiana's French Bulldog was called Ortino. It is from Livadia.org. It has been reproduced multiple times in different publications. Because of its age, I think it's probably in the public domain. If it's not, please delete the photo. Portrait of the Four Grand Duchesses, Maria, Olga, Anastasia, and Tatiana (may 1917) - by Pierre Gilliard, The Last Days of the Romanovs Русский: Царское Село, Александровский парк. Арест императора и его семьи. Дочери Николая Романова и его сын Алексей. | null | image/jpeg | 1,944 | 2,592 | true | true | true | 玛丽亚·尼古拉耶芙娜女大公是俄罗斯帝国末代皇帝尼古拉二世与妻子亚历山德拉·费奥多萝芙娜第三个女儿。她于俄国爆发十月革命后遭到布尔什维克军队逮捕，最后遭到杀害。
玛丽亚·尼古拉耶芙娜跟随着她的姐姐于第一次世界大战时成为红十字会的护士，虽然实际上她并没有照顾受伤的士兵，而是成为医院的赞助者。在她的一生中，她与士兵的接触相当频繁。多情的玛丽亚从童年开始就对于许多青年男子怀抱着爱慕之情。她也希望结婚并拥有一个大家庭。
玛丽亚的妹妹也就是著名的阿纳斯塔西娅，她在尼古拉二世全家遭到暗杀后，下落不明将近90年之久，后来也出现尼古拉二世全家唯一存活下来的人其实是玛丽亚的说法。在1990年代，有人认为玛丽亚的遗体并未出现在1991年叶卡捷琳堡附近的罗曼克夫坟墓中。俄罗斯学者在2007年发现其他遗体，后续的DNA分析证明尼古拉二世全家在1918年确实全部遭到谋杀。 | 在第一次世界大战期间，玛丽亚与妹妹阿纳斯塔西娅一同前往位于沙皇别墅（俄语：Ца́рское Село́）的私人医院来探望受伤的士兵。虽然因为玛丽亚与阿纳斯塔西娅实在是太年轻了，所以她们无法像另外两个姐姐与母亲亚历山德拉皇后一样成为红十字会的护士，不过她们与士兵们一起玩西洋跳棋与台球，试图来鼓舞他们的精神。一位名叫德米特里的伤兵在玛丽亚的备忘录上签名，称呼她为“著名的Mandrifolie”。
玛丽亚与阿纳斯塔西娅在战争期间还先后造访一间育儿学校，并且帮忙照顾孩子。她写信给父亲说，她在用汤匙喂孩子与擦拭他们下巴沾到的稀粥时会联想到他。在战事稍停的期间，玛丽亚、她的姐姐和母亲有时会造访位在莫吉廖夫战争指挥部的沙皇与阿列克谢。在造访这里期间，玛丽亚受到沙皇指挥部的一名官员尼古拉·德米特里耶维奇·杰缅科夫所吸引。当玛丽亚回到沙皇别墅后，玛丽亚常常要求父亲替她问候杰缅科夫，有时也会开玩笑地在她写给沙皇的信上签署“杰缅科夫夫人”。
二月革命在1917年的春天于圣彼得堡爆发。在高度混乱的情况下，玛丽亚与她的兄弟姐妹罹患了麻疹。亚历山德拉皇后不愿意将儿女迁移到加特契纳安全的皇室住所，即使她受到这样的建议。玛丽亚是沙皇五个子女中最后染病的，当她身体依然健康的时候是亚历山德拉皇后主要的帮手。玛丽亚跟她的母亲曾在1917年3月13日夜间走到皇宫外面恳求士兵继续效忠皇室。17岁的玛丽亚紧接着罹患致命的肺炎与麻疹，几乎夺走她的生命。在她的身体开始好转后，玛丽亚才得知她的父亲已经放弃王位了。
沙皇全家在沙皇别墅遭到逮捕，随后被监禁在托博尔斯克与西伯利亚的叶卡捷琳堡。玛丽亚试图亲近在沙皇别墅和托博尔斯克看守他们的守卫，很快的就知道他们的姓名与妻儿的资讯。玛丽亚不了解当时危险的情况，她在托博尔斯克曾说，只要可以在没有遭到监视的情况下去外面散步，她很乐意在那里生活下去。不过玛丽亚明白她仍然持续遭到监视。玛丽亚和她的妹妹阿纳斯塔西娅在1917年8月焚烧他们的信件和日记，因为他们担心自己的财产将遭到搜查。
亚历山德拉皇后选择让玛丽亚陪伴沙皇尼古拉二世跟她一起前往叶卡捷琳堡，所以沙皇家庭成员在1917年8月曾短暂分离。根据男爵夫人索菲亚·布克斯赫夫登的说法，在这段监禁的期间内，玛丽亚已经从一个小孩成为一个女人，亚历山德拉皇后能感觉到她可以依赖三女儿来帮助她。因为奥丽加与阿纳斯塔西娅仍是个小孩，所以她因为无法依靠她们而深感沮丧，而头脑冷静的塔季扬娜则需要照顾生病的弟弟。沙皇夫妇被迫与自己的孩子在托博尔斯克分开，因为玛丽亚的弟弟阿列克谢生病了，其他四个孩子则待在叶卡捷琳堡几个星期后才与家人会合。
在她写给其他留在托博尔斯克兄弟姐妹的信件中，玛丽亚述说她对待在叶卡捷琳堡的皇室家庭受到新的限制对感到不安。伊帕切夫别墅（俄语：Дом Ипатьева）的守卫搜查她和她的父母，并警告他们将受到进一步的搜索。房屋四周架设木质的栅栏，为了限制他们观察街道。“哦，现在一切是多么的复杂”她在1918年5月2日写道。“我们如此和平生活了8个月，现在这一切都将重新开始。”玛丽亚试图靠着亲近伊帕切夫别墅守卫来消磨时间。她拿相簿里面的照片给他们看，跟他们谈论家人与自己在英国展开新生活的希望（如果她被释放的话）。其中一个守卫亚历山大·史翠柯京在他的回忆录中说她“是一个喜爱生活乐趣的女孩”。另一个守卫则回忆起玛丽亚丰满美丽的身影，并说她没有皇族的架子。一位前哨兵则指出，玛丽亚常常遭到她的母亲“严厉和愤怒的低声”责骂，因为她对于叶卡捷琳堡的守卫显然过于友善。史翠柯京后来写道，他们之间的谈话总是由皇室其中一个女孩起头，“我们感到很无聊！在托博尔斯克总是有事情做。我知道了！试着猜猜这只狗的名字！”十几岁的女孩们走过哨兵的身边，伴随着耳语与傻笑的方式让守卫认为她们在跟他调情。
一名守卫在其回忆录写道，有一次另一名守卫忘记自己的身份，在一次会议中向女大公说了一个黄色笑话。感到被冒犯的塔季扬娜从房间跑了出来，“脸色非常苍白。”玛丽亚看着该男子说：“你为什么不会因为说出这种可耻的话感到恶心，难道你以为可以用这种字眼向一位出身名门的女孩求婚吗，这会对你有帮助？作一位有教养与令人尊敬的男人，我们才能相处下去。 ”一名21岁的守卫伊万宣称他打算与一位女大公结婚，如果沙皇夫妇拒绝的话，他自己会将她从伊帕切夫别墅拯救出来。
另一名守卫伊万·斯科罗霍多夫在1918年6月26日偷偷挟带一个生日蛋糕来庆祝玛利亚的19岁生日。玛丽亚与伊万·斯科罗霍多夫从聚会中溜走，想要私下活动，后来他的两位上司对房子进行突击检查时，发现他们正在一起。于是斯科罗霍多夫的职务遭到解除，而他与女大公之间的友谊与行为也被他的指挥官发现。几个守卫在他们的回忆录中写道，塔季扬娜与她的姐姐奥丽加在事件发生后对玛丽亚似乎感到非常气愤，奥丽加甚至会躲开她。在这次事件发生后，一个新的命令开始生效，皇室家庭被禁止跟守卫太过亲密，而他们的监禁情势变得更加严酷。
1918年7月14日，叶卡捷琳堡当地的神父在私人教堂服侍皇室家庭，根据报导，塔季扬娜与她的家人违背习俗，下跪为死者祈祷。在隔天7月15日，玛丽亚与她的姐妹们的精神似乎很好，因为她们彼此互开玩笑，移动自己房间里的床，以便清洁妇可以擦洗地板。他们放下身段用手并屈膝来帮助清洁妇，而且当守卫不注意时会跟他们窃窃私语。四个女大公都穿着黑色的裙子，白色丝绸衬衫，与前一天穿的衣服一样，她们的短发“坍塌且杂乱”。他们夸口说，玛丽亚是如此强壮，可以举起阿列克谢，也告诉清洁妇她们多么享受体力劳动，而且希望在伊帕切夫别墅有更多事可以做。1918年7月16日下午，玛丽亚与她的父亲及姐妹们在花园里散步，当时守卫发现皇室家庭的精神状态并无任何异常。当皇室家庭正在享用晚餐时，派遣队首脑雅科夫·尤罗夫斯基（俄语：Яков Михайлович Юровский）走了进来，并宣布皇室的厨房男工14岁的列昂·尼德谢德涅夫（也是阿列克谢的玩伴），必须整理他的东西与一位皇室成员会合。这位男孩实际上被送到对面街道上的旅馆中，因为守卫不想杀死他与罗曼诺夫皇室其余的成员。沙皇全家不知道这是谋杀他们的计划，并对谢德涅夫的缺席感到难过与不安，而谢德涅夫则与5名其他派遣队的成员离开。波特金医生与塔季扬娜当晚最后一次造访尤罗夫斯基的办公室，要求他将长期囚禁期间中逗乐阿列克谢的厨房男工送回来。尤罗夫斯基安抚他们，并且告诉她，男孩很快就会回来，但沙皇全家并不相信。
7月16日当天，尼古拉二世沙皇全家在深夜被叫醒，守卫要求他们下楼集合，因为城镇非常动荡不安，为了他们的安全着想，要将他们迁移到新的地方。沙皇全家从他们的房间中取出枕头、袋子与其他物品，好让亚历山德拉皇后与阿列克谢感到比较舒适。阿纳斯塔西娅则带着一只名为吉米的哈巴狗，这是三只沙皇全家饲养的狗当中的一只。当他们看到放置于楼梯平台的母熊与幼熊标本时，沙皇全家停顿了一下，并用手凭空划出十字，或许是一个尊重死者动作。尼古拉二世告诉仆人与家人说“嗯，我们将要离开这个地方。”他们询问守卫问题，但是似乎没有察觉他们即将被杀死。尤罗夫斯基曾是一名专业摄影师，指挥沙皇全家分散在不同的位置展现出摄影师的功力。亚历山德拉皇后说自己与阿列克谢需要椅子，并且坐在她儿子的左侧。沙皇站在阿列克谢的后面，波特金医生则站在沙皇的右侧，玛丽亚与她的姐妹们及仆人一起站在亚历山德拉皇后的后面，沙皇全家离开约半小时进行进一步准备。他们在这段时间内很少说话，但是亚历山德拉皇后以英文低声对女孩们交谈，违反了守卫的规定，因为他们必须使用俄语来交谈。1918年7月17日凌晨，尤罗夫斯基进入房间，命令他们站着，并且宣读执行死刑的判决。在尤罗夫斯基下令开枪杀死他们之前，玛丽亚与她的家人只有时间去发出几个不连贯惊吓或抗议的声音。
第一波炮火杀死沙皇尼古拉二世、皇后及两位男佣人，并导致家庭医生与皇后婢女受伤。玛丽亚试图从房间后面的门来逃走，它通往一个存储区，但是这扇门遭到封死。她发出的音响引起喝醉酒的军事委员彼得·埃尔马科夫的注意。由于在短时间内有许多武器开火，且因子弹击中墙壁上的石膏，所以房间内布满浓烟，所以枪手只能借着地上的尸体辨认有谁仍然活着。埃尔马科夫向玛丽亚开火，子弹击中了她的大腿。她与阿纳斯塔西娅及杰米多娃倒在地上，然后躺在那里呻吟。枪手随后离开房间几分钟让浓烟散去，然后回来杀死波特金医生，阿列克谢·尼古拉耶维奇、奥丽加与塔季扬娜大公。埃尔马科夫然后翻开受伤的玛丽亚与仍然安然无恙的阿纳斯塔西娅。他与玛丽亚扭打并试图用刺刀杀死她，但是缝制在衣服里的珠宝保护着她，于是他说他最后向她的头部开枪，但几乎可以肯定玛丽亚的头骨并没有子弹造成的伤口。也许喝醉酒的埃尔马科夫只造成头皮受伤，导致她失去意识并造成相当大量的出血，因此埃尔马科夫认为他已杀死她。然后他与阿纳斯塔西娅扭打，他也声称对她的头部开枪。当尸体从房屋里移出时，玛丽亚恢复意识并放声尖叫。埃尔马科夫试图再次刺伤她，但是没有成功，于是他殴打她的脸，直到她不再发出声音。玛丽亚头骨的脸部的确遭到破坏，但尤罗夫斯基写道，他们在埋葬地点用枪托破坏被害人的脸。虽然玛丽亚毫无疑问与她的家人一起遭到杀害，不过确切的死亡原因仍是一个谜。 |
|
sk | https://sk.wikipedia.org/wiki/NGC_1105 | NGC 1105 | null | NGC 1105 | null | Français : Image créée à l'aide du logiciel Aladin Sky Atlas du Centre de Données astronomiques de Strasbourg et des données de DSS (Digitized Sky Survey). | null | image/jpeg | 889 | 1,482 | true | true | true | NGC 1105 je galaxia v súhvezdí Veľryba, ktorú objavil americký astronóm Francis Preserved Leavenworth v roku 1886.
Jej zdanlivá hviezdna veľkosť je 14,3. | NGC 1105 je galaxia v súhvezdí Veľryba, ktorú objavil americký astronóm Francis Preserved Leavenworth v roku 1886.
Jej zdanlivá hviezdna veľkosť je 14,3. |
|
it | https://it.wikipedia.org/wiki/McLaren_MP4/12 | McLaren MP4/12 | La stagione | McLaren MP4/12 / La stagione | Coulthard porta la MP4/12 alla vittoria a Monza | Monza, Autodromo Nazionale, 7 settembre 1997. Il pilota automobilistico britannico David Coulthard su McLaren-Mercedes MP4/12 taglia vittorioso il traguardo del Gran Premio d'Italia 1997. | null | image/jpeg | 900 | 1,365 | true | true | true | La McLaren MP4/12 fu la vettura di Formula 1 con la quale la McLaren partecipò al campionato del 1997. Come già nei due anni precedenti, la vettura era azionata dai motori Mercedes-Benz. I piloti furono Mika Häkkinen e David Coulthard, entrambi confermati dall'anno precedente. Le gomme erano fornite da Goodyear. | La nuova monoposto consentì alla McLaren di tornare alla vittoria che mancava dal 1993, quando alla guida c'era Ayrton Senna. Nel corso della stagione tre furono i successi: due con Coulthard (in Australia, prima gara della stagione, e a Monza) e uno con Häkkinen (al Gran Premio d'Europa, ultima gara della stagione, con Coulthard secondo). Altre vittorie non giunsero per problemi di affidabilità che costrinsero numerose volte le vetture al ritiro, specialmente Hakkinen, il quale si trovò in più occasioni al comando della gara, salvo poi alzare bandiera bianca per problemi al propulsore.
Nel corso della stagione la McLaren MP4/12 salì 7 volte sul podio (3 vittorie, 2 secondi e 2 terzi posti), ottenendo inoltre una pole position e due giri più veloci, per un totale di 63 punti che le valsero il quarto posto nella classifica del campionato costruttori. |
|
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D1%87_%D0%B6%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D1%8F%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B9 | Погонич жовтоплямистий | null | Погонич жовтоплямистий | null | Українська: Мапа поширення Sarothrura elegans | Мапа поширення виду | image/jpeg | 815 | 900 | true | true | true | Погонич жовтоплямистий — вид журавлеподібних птахів родини Sarothruridae. | Погонич жовтоплямистий (Sarothrura elegans) — вид журавлеподібних птахів родини Sarothruridae. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Tsung_Pak_Long | Tsung Pak Long | null | Tsung Pak Long | Entrance gate of Hakk Wai | 中文（香港）: 松柏塱客家圍 | null | image/jpeg | 2,136 | 2,848 | true | true | true | Tsung Pak Long is a village and the name of an area in Sheung Shui, North District, Hong Kong. | Tsung Pak Long (Chinese: 松柏塱) is a village and the name of an area in Sheung Shui, North District, Hong Kong. |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/New_York_City_Police_Department | New York City Police Department | Équipements | New York City Police Department / Équipements | null | 2007-2010 Cadillac Escalade photographed in College Park, Maryland, USA. | null | image/jpeg | 1,268 | 2,192 | true | true | true | Le New York City Police Department ou NYPD est le service de police de la ville de New York, aux États-Unis. Fondé en 1845, le NYPD est l'un des premiers services de police du pays, ainsi que le plus important service de police municipale en termes d'effectif. Il est chargé du respect de la loi et de la lutte contre la criminalité sur l'ensemble des cinq arrondissements de la ville de New York. Lors de sa création, au XIXᵉ siècle, le NYPD prit pour modèle le Metropolitan Police Service de Londres. Depuis, 1973, son quartier général se situe au 1 Police Plaza dans le quartier de Lower Manhattan. | En 2012, le NYPD compte plus de 8 200 véhicules. La majeure partie arbore une livrée blanche et bleue sur laquelle figure le sigle NYPD. |
|
et | https://et.wikipedia.org/wiki/Segmentkaar | Segmentkaar | Mujal | Segmentkaar / Pildid / Mujal | null | Eesti: Toolse linnuse varemed This is a photo of cultural heritage monument of Estonia number 15951. | null | image/jpeg | 2,848 | 4,288 | true | true | true | Segmentkaar ehk lamekaar on kaaretüüp, mille puhul kaare raadius on tõmmatud kaare lähtejoonest allpool asuvast punktist ja kaare palendi ning lähtejoone vahele jääv osa on ringi segmendi kujuline.
Mida kaugemal lähtejoone all asub ringi keskpunkt, seda madalam on segmentkaar ja kitsam on kaart moodustav ringisegment, kuid ava külgede ja kaare palendi vahele jääv nurk on alati suurem kui 90 kraadi. Näiteks võib segmentkaar olla peaaegu poolringi kõrgune nagu Kehra mõisa frontooniaken või väga lame nagu Tartu Botaanikaaia väravate kaared. | null |
|
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E4%BF%9D%E7%94%B0%E9%9A%86%E8%8A%B3 | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a2/Ripurusu.jpg | 保田隆芳 | 若手騎手として | 保田隆芳 / 経歴 / 騎手時代 / 若手騎手として | 五歳馬特別の決勝線。 | 日本語: 1937東京五歳馬特別（リプルス） | null | image/jpeg | 385 | 570 | true | true | true | 保田 隆芳は日本の騎手、調教師。
1936年に騎手デビュー。10代の頃から名門・尾形藤吉厩舎の主戦騎手として頭角を現し、数々の大競走を制する。1958年、アメリカ遠征を機に、従来の日本では見られなかったアメリカ式のモンキー乗りを習得し、日本における騎手の騎乗フォームに大きな変革をもたらしたことから、モンキー乗りの先駆者とされている。1959～1961年、中央競馬全国リーディングジョッキー。1963年、中央競馬史上初の通算1000勝を達成。1968年には史上初の八大競走完全制覇を達成した。なかでも天皇賞10勝という記録から特に「天皇賞男」とも称された。通算1295勝は引退時点の中央競馬記録。
1970年3月より調教師に転身し、八大競走2勝を挙げ「天馬」の異名を取ったトウショウボーイ、天皇賞優勝馬メジロアサマなどを手掛けた。1990-1995年、日本調教師会々長。1995年、勲四等瑞宝章受章。1997年、定年引退。2004年、騎手顕彰者に選出され中央競馬の殿堂入りした。 | 1936年11月21日、東京競馬場の秋季開催で騎手としてデビュー。初戦は17頭立ての15着で、当年は4戦0勝に終わった。当時は若手に多くの機会が与えられるものではなく、初勝利は翌1937年10月のことであった。しかし翌月には騎乗馬リプルスで、主要競走のひとつであった五歳馬特別（東京）を制している。3年目の1938年からは急速に成績を上向かせ、5月28日には牝馬アステリモアで東京優駿（日本ダービー）に初騎乗し、3着。秋には同馬と、当年より創設されたクラシック競走・阪神優駿牝馬に臨み、優勝を果たした。18歳8カ月でのクラシック制覇は史上最年少記録として保持されている。1939年11月には、テツモンで当時の最高格競走であった帝室御賞典（後の天皇賞）を制覇し、通算10勝への端緒をひらいた。1939年にはタイレイで中山四歳牝馬特別（後の桜花賞）を制した。当時、保田と同年代の騎手には、尾形厩舎で双璧と称されるようになる八木沢勝美ほか、高橋英夫、佐藤勇、仲住芳雄といった面々がいたが、その中でも保田の活躍は際立つものだった。同い年の境勝太郎は、名門・尾形厩舎の看板を背負い華々しく活躍する保田に感心し、刺激を受け、また羨んでもいたと述べている。 |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%85%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0 | Захента | null | Захента | null | This file was uploaded to Wikimedia Commons by participants of Zachęta do Wikipedii, a GLAM-Wiki event organised at Zachęta - National Gallery of Art as part of a partnership project with Wikimedia Polska. Polski | English | +/− | null | image/jpeg | 2,418 | 4,097 | true | true | true | Національна галерея мистецтв Захента - музей сучасного мистецтва в центрі Варшави, Польща. Основна мета Галереї - представити та підтримати польське сучасне мистецтво та художників. Маючи численні тимчасові виставки відомих зарубіжних художників, галерея також зарекомендувала себе на міжнародному рівні.
Слово " zachęta " означає заохочення. Свою назву галерея Zachęta отримала від Towarzystwo Zachęty do Sztuk Pięknych, заснованого у Варшаві в 1860 році. | Національна галерея мистецтв Захента ( польська : Zachęta Narodowa Galeria Sztuki ) - музей сучасного мистецтва в центрі Варшави, Польща. Основна мета Галереї - представити та підтримати польське сучасне мистецтво та художників. Маючи численні тимчасові виставки відомих зарубіжних художників, галерея також зарекомендувала себе на міжнародному рівні.
Слово " zachęta " означає заохочення . Свою назву галерея Zachęta отримала від Towarzystwo Zachęty do Sztuk Pięknych (Товариства заохочення образотворчих мистецтв), заснованого у Варшаві в 1860 році. |
|
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Cabimas | Cabimas | Feria del Rosario | Cabimas / Fiestas patronales / Feria del Rosario | Virgen del Rosario Patrona de Cabimas. | Español: Imagen de Nuestra Señora del Rosario que se conserva en la catedral de Nuestra Señora del Rosario de la ciudad de Cabimas. Estado Zulia. Venezuela. La imagen fue tomada en la bajada de la virgen y el inicio de la feria el 6 de octubre del 2012. English: Image of Our Lady of the Rosary held in Our Lady of the Rosary Cathedral in the city of Cabimas. Zulia State. Venezuela. The picture was taken at the beginning of the fair when the Virgin is taken from the altar on october 6th 2012 | null | image/jpeg | 333 | 299 | true | true | true | Cabimas es una ciudad venezolana ubicada en el estado Zulia, en la costa este del Lago de Maracaibo. Es la capital del municipio del mismo nombre. Se posiciona como la segunda ciudad más grande y poblada del estado y decimocuarta en el país. Ha sido siempre pilar de la economía venezolana por su producción de petróleo, extrayéndose crudo mediano/pesado en pozos regados por toda la ciudad y parte del lago. | Celebrada el 7 de octubre de cada año, con elección de reina, conciertos en vivo, procesión de la Virgen del Rosario, exposición de la Cámara de Industria y Comercio de Cabimas (EXPOCAICOC), atracciones mecánicas, bandas civiles y desfiles. Anteriormente conocida como fiesta del retorno a Cabimas, desde 1980 recibe el nombre de Feria del Rosario.
La devoción a la Virgen del Rosario fue traída por la señora Juana Villazmil, quien en 1829 donó la iglesia de nuestra señora del Rosario que fue la primera iglesia de Cabimas. En 1840 dicha iglesia fue elevada a parroquia y en 1965 a catedral con la creación de la Diócesis de Cabimas y la ordenación de su primer obispo. |
|
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/La_Neuville-Bosmont | La Neuville-Bosmont | null | La Neuville-Bosmont | null | Français : vue depuis La Neuville-Bosmont. | null | image/jpeg | 3,264 | 4,912 | true | true | true | La Neuville-Bosmont is een gemeente in het Franse departement Aisne en telt 196 inwoners. De plaats maakt deel uit van het arrondissement Laon. | La Neuville-Bosmont is een gemeente in het Franse departement Aisne (regio Hauts-de-France) en telt 196 inwoners (1999). De plaats maakt deel uit van het arrondissement Laon. |
|
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Pel%C3%ADculas_de_Resident_Evil | Películas de Resident Evil | Reparto | Películas de Resident Evil / Reparto | null | English: Madeline Carroll at the 38th People's Choice Awards, Red Carpet 2012. | null | image/jpeg | 522 | 419 | true | true | true | Las películas de Resident Evil son una serie de películas alemanas basadas en la serie de videojuegos del mismo nombre. Son publicadas bajo el título de Resident Evil y distribuidas por Screen Gems. Ninguna de las cintas es canónica dentro de la cronología de los videojuegos, pero sí adaptan las tramas particulares o generales de estos e incluyen a los personajes de la franquicia, por ejemplo, Leon S. Kennedy, Claire Redfield y Chris Redfield, Albert Wesker, Jill Valentine, Ada Wong y Barry Burton. La protagonista de todas las cintas es Alice Abernathy, quien obtiene poderes sobrenaturales a lo largo de las películas en las que hace frente a hordas de zombies. | null |
|
vi | https://vi.wikipedia.org/wiki/Luisa_Dur%C3%A1n | Luisa Durán | null | Luisa Durán | null | Maria Luisa Durán de Lagos | null | image/jpeg | 1,355 | 706 | true | true | true | Luisa Durán de la Fuente là vợ của cựu Tổng thống Chile Ricardo Lagos. Bà là Đệ nhất phu nhân Chile trong nhiệm kỳ của chồng. | Luisa Durán de la Fuente (sinh ngày 27 tháng 2 năm 1941) là vợ của cựu Tổng thống Chile Ricardo Lagos. Bà là Đệ nhất phu nhân Chile trong nhiệm kỳ của chồng (2000-2006). |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Michael_Vartan | Michael Vartan | null | Michael Vartan | Michael Vartan in Rom (2010) | RomaFictionFest - Michael Vartan | null | image/jpeg | 421 | 301 | true | true | true | Michael Vartan ist ein französisch-US-amerikanischer Schauspieler. | Michael Vartan (* 27. November 1968 in Boulogne-Billancourt) ist ein französisch-US-amerikanischer Schauspieler. |
|
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%B0_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD_%D0%B2_%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%97 | Епоха громадянських воєн в Норвегії | Примирення між баглерами і біркебейнерами | Епоха громадянських воєн в Норвегії / Події епохи громадянських воєн / Примирення між баглерами і біркебейнерами | Юного Гокона Гоконсона перевозять, щоб врятувати від ворогів. Картина К. Бергсліна (1869) | According to legend, the top two Birkebeiner skiers, Torstein Skjevla and Skjervald Skrukka, took Håkon Håkonsson (the king's son) to safety with King Inge II at Christmas. To avoid the expected Bagler opposition, they avoided the normal way through Gudbrandsdalen, but instead moved in frost, snow, and bad weather on Østerdalen into the mountains. In memory of this particular act, in 1932 the Birkebeinerlauf was lifted from the baptism. ("Birkebeiner" called themselves rebels in the time of the Norwegian Civil War in the 13th century. The name comes from the propaganda of their political opponents, the Bagler, because the rebels had fled after an initial defeat in the woods and had wrapped their calves with birch bark as protection from the cold. The Bagler sought the king's son Håkon Håkonsson, who later as King Håkon IV of Norway would govern from 1217 to 1263, for life.) | null | image/jpeg | 3,006 | 3,949 | true | true | true | Епоха громадянських воєн в Норвегії — термін, що використовуваний для позначення періоду між 1130 і 1240 роками в історії Норвегії. У цей час у країні відбулося кілька воєн між ворогуючими королями і претендентами на норвезький трон. Причини війн являють собою одну з найбільш обговорюваних тем середньовічної історії Норвегії. З 1130 року, після смерті короля Сігурда I Хрестоносця метою ворогуючих партій завжди було звести на трон свою людину. В перші десятиріччя громадянських воєн союзи об'єднувалися і зміщувалися навколо персони короля або претендента на престол, але потім до кінця XII ст. утворилися дві ворожі партії, відомі як біркебейнери і баглери. Після примирення цих двох партій в 1217 році була створена більш впорядкована структура уряду на чолі з королем, яка змогла покласти край постійним повстаням. Останнім епізодом епохи громадянських воєн стало придушення повстання герцога Скуле Бардссона в 1240 році. | В 1217 році помер король біркебейнерів Інге Бардсон. Біркебейнери, побоюючись залишитися без вождя в разі нападу баглерів, обрали своїм королем 13-річного Гокона Гоконсона, а ярл Скуле Бардссон очолив армію. Гокон Гоконссон був посмертним сином Гокона Сверрірсона, якого біркебейнери не побоювалися, коли вибирали Інге своїм королем у 1204 році він прибув до двору короля Інге в 1206 році. Скуле був братом короля Інге, і сам мав претензії на трон, проте на час задовольнився для себе роллю головнокомандувача, ставши фактично наймогутнішою людиною в королівстві. Коли в тому ж році помер король баглеров Пилип, Скуле діяв швидко. Він переконав баглерів не вибирати власного короля. Замість цього вони офіційно розпустили свою партію і присягнули у вірності Гокону, таким чином об'єднавши королівство. Залишалися незадоволені елементи, і в східній Норвегії спалахнуло повстання на чолі з сином Ерлінга Стейнвега по імені Сігурд Ріббунг, що тривало до 1227 року. Після смерті Сігурда від природних причин його прихильники припинили повстання. 1227 рік іноді вказується рік закінчення епохи громадянських воєн, але частіше в неї включають також повстання Скуле Бардссона в 1239—1240 роках.
Обрання королем Гокона в 1217 році здавалося тимчасовим рішенням до тих пір, поки не буде укладено постійної угоди, і Скуле, безсумнівно, сподівався незабаром сам зайняти трон. На зборах всієї знаті країни в Бергені у 1223 році, Скуле виставив свою кандидатуру на пост проти короля Гокона разом з Сігурдом Ріббунгом і двома іншими претендентами. Однак з'їзд затвердив королем Гокона. Дорослішаючи, Гокон поступово брав владу в країні в свої руки, а влада Скуле неухильно слабшала. Намагаючись зберегти мир між ними, Гокон одружився в 1225 році на дочці Скуле Маргариті. У 1237 році Скуле був подарований титул герцога (hertogi), вперше в Норвегії. Цього виявилося недостатньо, щоб задовольнити Скуле, і в 1239 році він проголосив себе королем і почав війну проти Гокона. Його заколот був безуспішним, і в 1240 він був убитий людьми Гокона, коли шукав притулку в монастирі в Нідарусі. Епоха громадянських воєн завершилася. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_listed_buildings_in_Alloa,_Clackmannanshire | List of listed buildings in Alloa, Clackmannanshire | List | List of listed buildings in Alloa, Clackmannanshire / List | null | English: Business centre This in Kilncraig Mills Business centre which was formed by the merging of two former textiles mills. www.scottish-enterprise.com/sedotcom_home/about_se/local_enterprise_companies/forthvalley/forthvalleyinitiatives/kilncraigsmill.htm | Greenside Street, Kilncraigs | image/jpeg | 407 | 640 | true | true | true | This is a list of listed buildings in the parish of Alloa in Clackmannanshire, Scotland.
775881 | null |
|
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Catharina_Lodders | Catharina Lodders | null | Catharina Lodders | Rina Lodders (1963) | Nederlands: Rina Lodders van Schiphol naar Londen vetrokken om haar kroon te overhandigen 2 november 1963 | null | image/jpeg | 2,439 | 1,829 | true | true | true | Catharina Johanna Lodders is een Nederlands ex-fotomodel. Ze werd in op 9 november 1962 tot Miss World gekroond. Ze was na Corine Rottschäfer de tweede Miss World van Nederlandse afkomst. De titel leverde haar destijds 30.000 gulden op.
In oktober 1963 leerde Rina de Amerikaanse zanger Chubby Checker kennen. In 1964 trouwden ze in de Lutherse kerk van Pennsauken in de Amerikaanse staat New Jersey. Kort voor het huwelijk schreef Checker de hit "Loddy Lo", voor Rina. Checker en Lodders kregen drie kinderen, van wie twee dochters als fotomodel hun brood verdienen. | Catharina Johanna (Rina) Lodders (Haarlem, 18 augustus 1942) is een Nederlands ex-fotomodel. Ze werd in op 9 november 1962 tot Miss World gekroond. Ze was na Corine Rottschäfer de tweede Miss World van Nederlandse afkomst. De titel leverde haar destijds 30.000 gulden op.
In oktober 1963 leerde Rina de Amerikaanse zanger Chubby Checker kennen. In 1964 trouwden ze in de Lutherse kerk van Pennsauken in de Amerikaanse staat New Jersey. Kort voor het huwelijk schreef Checker de hit "Loddy Lo", voor Rina. Checker en Lodders kregen drie kinderen, van wie twee dochters als fotomodel hun brood verdienen. |
|
kk | https://kk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80 | Планиметр | null | Планиметр | Амслер-Корад планиметрі | Русский: Планиметр Амслера-Коради: собранный прибор | null | image/jpeg | 2,247 | 3,581 | true | true | true | Планиметр — дұрыс емес пішінді жазық фигуралардың ауданын өлшейтін математикалық өлшеу аспабы. Планиметрия екі иінтіректен тұрады. Біреуінің ұшында пішіннің қарамын айналдыра жүргізуге арналған сұққышы бар, ал екінші иінтірек бағыттауыш бойымен жүреді. Планиметрияның сызықтық түрі болады. Оның бағыттаушы — түзу сызық, планиметрияның полярлы түрінде бағыттауыш шеңбер және радиалды түрінде бағыттауыш міндетін нүкте атқарады. Планиметрдің сызықтық және полярлы түрі жазық пішіндердің ауданын анықтау үшін, сонымен қатар ∮ydx интегралын есептеу үшін қолданылады. Радиалды планиметр ∮rdψ интегралын полярлы координаттарда берілген жағдайда шешу үшін қолданылады. | Планиметр (лат. planum — тегіс жер, жазықтық және гр. metre — өлшеймін) — дұрыс емес пішінді жазық фигуралардың ауданын өлшейтін математикалық өлшеу аспабы. Планиметрия екі иінтіректен тұрады. Біреуінің ұшында пішіннің қарамын айналдыра жүргізуге арналған сұққышы бар, ал екінші иінтірек бағыттауыш бойымен жүреді. Планиметрияның сызықтық түрі болады. Оның бағыттаушы — түзу сызық, планиметрияның полярлы түрінде бағыттауыш шеңбер және радиалды түрінде бағыттауыш міндетін нүкте атқарады. Планиметрдің сызықтық және полярлы түрі жазық пішіндердің ауданын анықтау үшін, сонымен қатар ∮ydx интегралын есептеу үшін қолданылады. Радиалды планиметр ∮rdψ интегралын (функция) полярлы координаттарда берілген жағдайда шешу үшін қолданылады. |
|
gl | https://gl.wikipedia.org/wiki/Papuxa_cincenta | Papuxa cincenta | null | Papuxa cincenta | null | English: Lesser whitethroat (Sylvia curruca) Deutsch: Klappergrasmücke (Sylvia curruca), mit Larve des Schlehen-Bürstenspinners (Orgyia antiqua) | Exemplar adulto | image/jpeg | 1,015 | 1,397 | true | true | true | A Papuxa cincenta é unha ave da familia das Sylviidae | A Papuxa cincenta (Sylvia curruca) é unha ave da familia das Sylviidae |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Listed_buildings_in_Todmorden_(outer_areas) | Listed buildings in Todmorden (outer areas) | Buildings | Listed buildings in Todmorden (outer areas) / Buildings | null | English: Ragby Bridge A packhorse bridge in Ramsden Clough | null | image/jpeg | 426 | 640 | true | true | true | Todmorden is a market town and civil parish in the metropolitan borough of Calderdale, West Yorkshire, England. It contains over 300 listed buildings that are recorded in the National Heritage List for England. Of these, two are listed at Grade I, the highest of the three grades, eleven are at Grade II*, the middle grade, and the others are at Grade II, the lowest grade. This list contains the listed buildings in the more outlying areas of the parish, namely those along Rochdale Road to the south of its junction with Bacup Road, including the settlement of Walsden and Warland, along Bacup Road, including Clough Foot, and the surrounding outlying rural and moorland areas, including the settlements of Mankinholes and Lumbutts. The listed buildings in the inner area are in Listed buildings in Todmorden.
A high proportion of the listed buildings in these areas are farmhouses, farm buildings, houses and cottages, and laithe houses. The Rochdale Canal runs through the areas, and the listed buildings associated with it are bridges and locks. | null |
|
iw | https://he.wikipedia.org/wiki/%D7%90%D7%9C%D7%9B%D7%A1%D7%A0%D7%93%D7%A8%D7%95_%D7%94%D7%A9%D7%A0%D7%99_%D7%9E%D7%99%D7%A8%D7%A6%27%D7%94 | אלכסנדרו השני מירצ'ה | null | אלכסנדרו השני מירצ'ה | null | Alexandru II in Suceviţa monastery's Evangheliar. | אלכסנדרו השני מירצ'ה, שליט ולאכיה, בציור בספר ה"אוונגליון" שבמנזר סוצ'ביצה שבמולדובה | image/jpeg | 1,270 | 714 | true | true | true | אלכסנדרו השני מירצ'ה, המכונה "כבשה עקרה" היה שליט של נסיכות ולאכיה בין השנים 1568–1577, עם הפסקה של כ-4 ימים מ-30 במרץ עד 4 באפריל 1574, כשהוחלף בטוען לכתר וינטילה, שהוכתר בזמן מתקפת הנגד של שליט מולדובה, יואן האיום. אלכסנדרו מי'רצה השתייך לבית דרקולשט, ענף של השושלת בסראב. בתפקידו כווייבוד של ולאכיה, אלכסנדר השני היה "מינוי" ישיר של השער הנשגב. בעת מלכותו הוקם בית הדפוס הראשון בבוקרשט. | אלכסנדרו השני מירצ'ה, המכונה "כבשה עקרה" ("Oaie Seacă") (ברומנית: Alexandru al II-lea (al Doilea) Mircea, 3 במרץ? 1529 טרנסילבניה ? - אחרי 11 בספטמבר 1577 בוקרשט) היה שליט (ווייבוד) של נסיכות ולאכיה בין השנים 1568–1577, עם הפסקה של כ-4 ימים מ-30 במרץ עד 4 באפריל 1574, כשהוחלף בטוען לכתר וינטילה, שהוכתר בזמן מתקפת הנגד של שליט מולדובה, יואן האיום. אלכסנדרו מי'רצה השתייך לבית דרקולשט, ענף של השושלת בסראב. בתפקידו כווייבוד של ולאכיה, אלכסנדר השני היה "מינוי" ישיר של השער הנשגב. בעת מלכותו הוקם בית הדפוס הראשון בבוקרשט. |
|
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/wiki/%E6%97%A5%E6%9C%AC%E5%A4%A9%E7%9A%87%E5%88%97%E8%A1%A8 | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/31/Suizei_thumb_1.jpg | 日本天皇列表 | 大和時代 | 日本天皇列表 / 一覧 / 天皇一覧 / 大和時代 | null | 日本語: 綏靖天皇 English: Emperor Suizei, who was the 2nd emperor of Japan | null | image/jpeg | 720 | 600 | true | true | true | 歷代天皇列表列舉出自第1代神武天皇至第126代今上天皇期間的126代天皇名單，其中第35代皇極天皇與第37代齊明天皇是同一人、第46代孝謙天皇和第48代稱德天皇亦為同一人，這兩位都是退位之後再次復辟，因此天皇總計124人。
然而南北朝時代北朝的天皇雖然未被列入正統天皇之列，但依然享受皇室祭祀，因此事實上迄今總計共129位天皇。
一般相信，日本自古以來未曾改朝換代，始終為皇室一系。但首9代天皇是傳說上的天皇，名字記載於《古事記》及《日本書紀》的系譜中。從第10代崇神天皇開始考古學才確認實際存在，自第15代應神天皇開始歷史可信度才大為提高。
首28代天皇的在位日期是傳統上農曆的日期。從明治天皇開始，每個天皇只用一個年號；而當今天皇德仁的年號是「令和」。依據日本習俗，稱呼今上天皇爲某年號天皇是不成文的禁忌，因為這有可能成為他的諡號。在明治實施一世一元後，通常會將天皇年號作為其死後的諡號。不過，因為僅是不成文慣例，也並不一定絕對如此。 | null |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Ceramica_di_Cerreto_Sannita_e_di_San_Lorenzello | Ceramica di Cerreto Sannita e di San Lorenzello | Dal 1688 ad oggi | Ceramica di Cerreto Sannita e di San Lorenzello / Storia / Dal 1688 ad oggi | Piatto in ceramica cerretese del Settecento conservato presso il museo civico e della ceramica cerretese. | Italiano: Piatto in ceramica cerretese raffigurante un leone e conservato presso il Museo civico e della ceramica cerretese di Cerreto Sannita (Bn). | null | image/jpeg | 485 | 422 | true | true | true | Per Ceramica di Cerreto Sannita e di San Lorenzello si intende la produzione ceramica dei comuni limitrofi di Cerreto Sannita e di San Lorenzello. Questa denominazione ha unito i precedenti appellativi di "ceramica cerretese" e di "ceramica laurentina".
La ceramica di Cerreto Sannita e di San Lorenzello, riconosciuta dal Ministero dell'Industria, del Commercio e dell'Artigianato come "ceramica artistica e tradizionale", ha antiche origini anche se il periodo più florido e di maggiore produzione fu quello successivo il terremoto del 5 giugno 1688. La ricostruzione di Cerreto Sannita infatti attirò molti "faenzari" forestieri, soprattutto, napoletani che contribuirono a dare vita alle forme e ai decori settecenteschi che caratterizzano ancora oggi la produzione cerretese.
Padre della ceramica di Cerreto Sannita e di San Lorenzello è stato il faenzaro napoletano Nicolò Russo, trasferitosi a Cerreto Sannita nel 1692. Nella sua bottega si formarono uomini che diedero vita a intere generazioni di ceramisti cerretesi e laurentini: Antonio Giustiniani, Domenico Marchitto e Santi Festa. | Il terremoto del 5 giugno 1688 rase al suolo Cerreto Sannita e provocò ingenti danni a San Lorenzello. La ricostruzione delle due cittadine attirò diverse maestranze forestiere, in particolare napoletane. Molti ceramisti si stabilirono nei due paesi contribuendo, con la loro opera, alla nascita di un nuovo repertorio decorativo più vicino al periodo artistico di quell'epoca.
Nella "nuova" Cerreto esisteva un vero e proprio quartiere dei ceramisti che trovava posto nei pressi della Cattedrale. Durante la ristrutturazione di numerose abitazioni site in quella zona sono stati ritrovati resti di fornaci per la cottura delle terracotte e delle ceramiche. In questa "insula dei faenzari" c'erano le botteghe di Francesco Iadomaso, cerretese, e Carlo Coluccio, di Campobasso. Nella stessa zona sorgeva la bottega di Nicolò Russo, maestro faenzaro trasferitosi da Napoli nel 1693. Nella sua bottega lavorarono molti giovani apprendisti che nel corso del Settecento divennero i principali esponenti della ceramica cerretese: Domenico Marchitto, Santi Festa, Melchiorre Cerri, Nicola e Crescenzo Petruccio, Nicola Marchitto, Salvatore Paduano, Giuseppe Paolino. Il Russo eseguì numerose opere a Cerreto Sannita tra cui diverse pavimentazioni in architetture religiose.
Agli inizi del Settecento il governatore della contea Migliorini così descriveva in una poesia la zona dove lavoravano i ceramisti cerretesi:
Nel 1710 si ha notizia di un certo Lorenzo Salandri, pittore napoletano, che aiutava il ceramista Nicolò Russo nella decorazione delle ceramiche. Si trasferirono inoltre a Cerreto i ceramisti Nicola di Gemma, Domenico Scarano, Giuseppe Buonanotte, Giuseppe Giustiniani e Antonio Gaudioso. Nel 1723 venne citata la bottega di Giuseppe Jacobelli, padre di Silvestro Jacobelli, scultore. Nel 1735 si ha notizia di una bottega con fornace di proprietà di Filippo e Giovan Camillo Petrucci sita nei pressi dell'attuale via Fabbri.
Intanto nel 1706 si andava a stabilire a San Lorenzello il napoletano Antonio Giustiniano (o Giustiniani), figlio di Simone e padre del più famoso Nicola. Antonio Giustiniani, proveniente da una famiglia di decoratori pavimentali (Ignazio, un suo parente, eseguì la splendida pavimentazione della chiesa di Sant'Andrea delle Dame a Napoli), realizzò diverse opere tra le quali il pannello incastonato nel timpano del portale della chiesa della Congregazione della Sanità in San Lorenzello. Questo pannello maiolicato raffigura la Madonna della Sanità che, seduta su delle nuvole, regge il bambino. Delle decorazioni floreali con dei tulipani adornano la scena sacra. Di Antonio Giustinani sono anche numerose ceramiche conservate nel museo civico di Piedimonte Matese tra le quali una via crucis.
Nicola Giustiniani, figlio di Antonio, si trasferì a Napoli nel 1752 dove in via Marinella fondò una fabbrica di ceramiche nella quale lavorarono, oltre i Giustiniani, altre dinastie di ceramisti napoletani come i Massa, i Del Vecchio, i Grue, i Porreca ed i Chianese. Producevano anche minuterie per presepe napoletano, cioè stoviglie in ceramica colorata di piccole dimensioni, per apparecchiare le tavole dell'osteria nel presepe.
A Cerreto Sannita nella prima metà del Settecento si affermò Domenico Marchitto, allievo di Nicolò Russo e capostipite di una dinastia di ceramisti che opereranno a Cerreto fino al XIX secolo. La bottega di Domenico Marchitto trovava posto nei pressi della chiesa di Santa Maria in una casa dove nella facciata ancora oggi si vedono due pannelli maiolicati raffiguranti l'Assunzione della Vergine e lo stemma dei Marchitto, realizzati rispettivamente nel 1758 e nel 1752. Carmelo e Giuseppe Marchitto furono gli autori della lunetta maiolicata che sovrastava l'ingresso della chiesa di San Donato in San Lorenzello (oggi conservata nella mostra di ceramiche dell'Associazione Giustiniano) mentre Tommaso fu un bravo imitatore di ceramiche etrusche. Quest'ultimo, in società con il Duca di Pescolanciano, fondò una rinomata fabbrica di ceramiche a Napoli.
Nel 1742, grazie all'introduzione da parte del re Carlo di Borbone del cat |
|
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Snellegem | Snellegem | Galerij | Snellegem / Galerij | null | Nederlands: Snellegem (provincie West-Vlaanderen, België): de Boerenmolen English: Snellegem (province of West Flanders, Belgium): former windmill Boerenmolen Français : Snellegem (province de Flandre Occidentale) : l'ancien moulin à vent Boerenmolen | null | image/jpeg | 2,708 | 3,608 | true | true | true | Snellegem is een dorp in de Belgische provincie West-Vlaanderen en een deelgemeente van Jabbeke. | null |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/MBC-550 | MBC-550 | null | MBC-550 | Sanyo MBC-555. Currently on display at the Living Computer Museum in Seattle, Washington. | English: Sayno MBC 555 Computer. Currently on display at the Living Computer Museum in Seattle, Washington. | null | image/jpeg | 708 | 2,667 | true | true | true | The Sanyo MBC-550 is a small and inexpensive personal computer in "pizza-box" style, featuring an Intel 8088 microprocessor and running a version of MS-DOS. Sold by Sanyo, it was the least expensive early IBM PC compatible.
The MBC-550 has much better video display possibilities than the CGA card, but it is not completely compatible with the IBM-PC. The computer lacks a standard BIOS, having only a minimal bootloader in ROM that accesses hardware directly to load a RAM-based BIOS. The diskette format used is not completely compatible with the IBM PC, but special software on an original PC or PC/XT can read and write the diskettes, and software expecting a standard 18.2 Hz clock interrupt has to be rewritten.
The MBC-550 was also the computer for NRI training. Starting by building the computer, the NRI promised you would be "qualified to service and repair virtually every major brand of computer". NRI advertised in Popular Mechanics and Popular Science throughout 1985.
The MBC-550 is less PC compatible than the IBM PCjr. | The Sanyo MBC-550 is a small and inexpensive personal computer in "pizza-box" style, featuring an Intel 8088 microprocessor and running a version of MS-DOS. Sold by Sanyo, it was the least expensive early IBM PC compatible.
The MBC-550 has much better video display possibilities than the CGA card (8 colors at 640x200 resolution, vs CGA's 4 colors at 320x200 or 2 colors at 640x200), but it is not completely compatible with the IBM-PC. The computer lacks a standard BIOS, having only a minimal bootloader in ROM that accesses hardware directly to load a RAM-based BIOS. The diskette format (FM rather than MFM) used is not completely compatible with the IBM PC, but special software on an original PC or PC/XT (but not PC/AT) can read and write the diskettes, and software expecting a standard 18.2 Hz clock interrupt has to be rewritten.
The MBC-550 was also the computer for NRI training. Starting by building the computer, the NRI promised you would be "qualified to service and repair virtually every major brand of computer". NRI advertised in Popular Mechanics and Popular Science throughout 1985.
The MBC-550 is less PC compatible than the IBM PCjr. Its inability to use much PC software was a significant disadvantage; InfoWorld reported in August 1985 that Sanyo "has initiated a campaign to sell off" of MBC-550 inventory. The company's newer computers were, an executive claimed, 99% PC compatible. |
Subsets and Splits