language
stringlengths 2
9
| page_url
stringlengths 25
757
| image_url
stringlengths 54
738
| page_title
stringlengths 1
239
| section_title
stringlengths 1
674
⌀ | hierarchical_section_title
stringlengths 1
1.2k
⌀ | caption_reference_description
stringlengths 1
15.6k
⌀ | caption_attribution_description
stringlengths 1
47.4k
⌀ | caption_alt_text_description
stringlengths 1
2.08k
⌀ | mime_type
stringclasses 7
values | original_height
int32 100
25.5k
| original_width
int32 100
46.6k
| is_main_image
bool 1
class | attribution_passes_lang_id
bool 1
class | page_changed_recently
bool 1
class | context_page_description
stringlengths 1
2.87k
⌀ | context_section_description
stringlengths 1
4.1k
⌀ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Robert_Watson-Watt | Robert Watson-Watt | Contribution to Second World War | Robert Watson-Watt / Contribution to Second World War | Sir Robert descends from a plinth in Trafalgar Square, London in 1961 after speaking at a rally protesting at the spread of nuclear weapons | Sir Robert Watson-Watt KCB, FRS, FRAeS, the 'inventor' (scientist who developed the practical application) of radar, seen here descending from a plinth in Trafalgar Square, London, on Saturday 18 February, 1961, after speaking at a rally protesting the spread of nuclear weapons. | null | image/jpeg | 1,200 | 720 | true | true | true | Sir Robert Alexander Watson Watt, KCB, FRS, FRAeS was a British pioneer of radio direction finding and radar technology.
Watt began his career in radio physics with a job at the Met Office, where he began looking for accurate ways to track thunderstorms using the radio signals given off by lightning. This led to the 1920s development of a system later known as huff-duff. Although well publicized at the time, the system's enormous military potential was not developed until the late 1930s. Huff-duff allowed operators to determine the location of an enemy radio in seconds and it became a major part of the network of systems that helped defeat the U-boat threat. It is estimated that huff-duff was used in about a quarter of all attacks on U-boats.
In 1935 Watt was asked to comment on reports of a German death ray based on radio. Watt and his assistant Arnold Frederic Wilkins quickly determined it was not possible, but Wilkins suggested using radio signals to locate aircraft at long distances. This led to a February 1935 demonstration where signals from a BBC short-wave transmitter were bounced off a Handley Page Heyford aircraft. | In his English History 1914–1945, historian A. J. P. Taylor paid the highest of praise to Watson-Watt, Sir Henry Tizard and their associates who developed and put in place radar, crediting them with being fundamental to victory in the Second World War.
In July 1938, Watson-Watt left Bawdsey Manor and took up the post of Director of Communications Development (DCD-RAE). In 1939, Sir George Lee took over the job of DCD, and Watson-Watt became Scientific Advisor on Telecommunications (SAT) to the Ministry of Aircraft Production, travelling to the US in 1941 to advise them on the severe inadequacies of their air defence, illustrated by the Pearl Harbor attack. He was knighted by George VI in 1942 and received the US Medal for Merit in 1946.
Ten years after his knighthood, Watson-Watt was awarded £50,000 by the UK government for his contributions in the development of radar. He established a practice as a consulting engineer. In the 1950s, he moved to Canada and later he lived in the US, where he published Three Steps to Victory in 1958. Around 1958, he appeared as a mystery challenger on the American television programme To Tell The Truth.
In 1956, Watson-Watt reportedly was pulled over for speeding in Canada by a radar gun-toting policeman. His remark was, "Had I known what you were going to do with it I would never have invented it!". He wrote an ironic poem ("Rough Justice") afterwards:
Pity Sir Robert Watson-Watt,
strange target of this radar plot
And thus, with others I can mention,
the victim of his own invention.
His magical all-seeing eye
enabled cloud-bound planes to fly
but now by some ironic twist
it spots the speeding motorist
and bites, no doubt with legal wit,
the hand that once created it. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_Recorded_Texas_Historic_Landmarks_(Grayson-Hudspeth) | List of Recorded Texas Historic Landmarks (Grayson-Hudspeth) | Hays County | List of Recorded Texas Historic Landmarks (Grayson-Hudspeth) / Hays County | null | English: The Augusta Hofheinz House in San Marcos, Texas, United States. Mead & Eastwood Lumber Co. constructed this house in 1908 for Augusta Hofheinz, widow of Daniel Hofheinz. The house was listed on the National Register of Historic Places on August 26, 1983 and designated a Recorded Texas Historic Landmark in 1992. | null | image/jpeg | 1,728 | 2,160 | true | true | true | The following is a partial list of Recorded Texas Historic Landmarks arranged by county as designated by the Texas Historical Commission and local county historical commissions in Texas. This page includes RTHLs in the following counties: Grayson, Gregg, Grimes, Guadalupe, Hale, Hall, Hamilton, Hansford, Hardeman, Hardin, Harris, Harrison, Hartley, Haskell, Hays, Hemphill, Henderson, Hidalgo, Hill, Hockley, Hood, Hopkins, Houston, Howard, and Hudspeth.
KEY
Landmarks with multiple historic designations are colored according to their highest designation within the following hierarchy. | null |
|
yue | https://zh-yue.wikipedia.org/wiki/%E9%9B%BB%E6%BC%BF | 電漿 | null | 電漿 | 等離子燈 | Deutsch:  PlasmalampeEnglish:  Plasma globeFrançais :  Lampe à plasma | null | image/jpeg | 1,704 | 2,272 | true | true | true | 電漿（Plasma），亦叫等離子體，或者減筆等離子，係物質一相。佢係流體，似氣體，當中電子，可離開原子，自由流動，或依其他原子，所以電漿充斥陰陽離子。
電漿可以由加熱氣體轉成，亦可喺強電磁場下，施以雷射或微波咁整出來。 | 電漿（Plasma），亦叫等離子體，或者減筆等離子，係物質一相。佢係流體，似氣體，當中電子，可離開原子，自由流動，或依其他原子，所以電漿充斥陰陽離子。
電漿可以由加熱氣體轉成，亦可喺強電磁場下，施以雷射或微波咁整出來。 |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Derrick_Luckassen | Derrick Luckassen | null | Derrick Luckassen | null | Nederlands: Derrick Luckassen | null | image/jpeg | 1,889 | 1,259 | true | true | true | Derrick Luckassen is a Dutch professional footballer who plays as a centre back for Anderlecht on loan from PSV Eindhoven. | Derrick Luckassen (born 3 July 1995) is a Dutch professional footballer who plays as a centre back for Anderlecht on loan from PSV Eindhoven. |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%82%D1%8B%D0%BD%D0%BE%D0%B2,_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 | Артынов, Григорий Григорьевич | Сооружения Артынова в Виннице | Артынов, Григорий Григорьевич / Сооружения Артынова в Виннице | null | English: Building of Ministerial girl's gymnasium, architect - Gregory Artynov | null | image/png | 297 | 480 | true | true | true | Григо́рий Григо́рьевич Арты́нов — винницкий городской архитектор, гражданский инженер, титулярный советник, генерал-лейтенант строительной комиссии на службе военного ведомства до 1914 года. | Здание женской гимназии (1900 год), теперь — школа № 2.
Синагога Райхера (1903 год), теперь — ДЮСШ на ул. Краснокрестовской, 11.
Городская Гоголевская библиотека (1907 год), здание разрушено во время войны в 1944 году.
Отель «Савой» (1907—1913 гг.), теперь — отель «Украина».
Каменные ступеньки к парому (1908 год), теперь — ступеньки в парк «На Кумбарах».
Инженерные решения и руководство сооружением здания окружного суда и городской управы (1909—1912 гг.), теперь — дом судебных учреждений на ул. Грушевского, 17.
Городской театр (1910 год), разрушен во время войны в 1944 году.
Доходный дом Райхера (1910 год), теперь — жилой дом с аптекой на ул. Соборной, 44.
церковь Воскресения Христова на православном кладбище (1910 год), теперь — действующий храм на Хмельницком шоссе, 5.
Городская Дума (1911 год), теперь — Торгово-промышленная палата.
Вознесенский храм (1911 год) — в первоначальном виде не сохранился.
Водонапорная башня с первыми сооружениями винницкого водогона (1911—1912 гг.) — верхушка и положение часов изменены.
Особняк капитана Длуголенцкого, теперь — Детская Художественная школа.
Также по проекту Артынова были построены особняки и доходные дома — ул. Соборная 95, ул. Михайличенко 12, ул. Соборная 44, ул. Грушевского 2, ул. Зои Космодемянской — 5. |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B8%D1%88%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B8 | Шишмановичи | Правители | Шишмановичи / Правители | null | English: Portrait of the 17-th century Bulgarian noble Rostislav Stratimirovic, Prince of Tarnovo. | null | image/jpeg | 426 | 324 | true | true | true | Шишмановичи — династия болгарских царей, c 1323 года и до падения Второго Болгарского царства в 1396 году. Основатель рода — Шишман был половецкого происхождения. | null |
|
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%82%A2%E3%83%A9%E3%83%90%E3%83%9E%E3%83%BB%E3%82%A2%E3%83%B3%E3%83%89%E3%83%BB%E3%82%AC%E3%83%AB%E3%83%95%E3%83%BB%E3%82%B3%E3%83%BC%E3%82%B9%E3%83%88%E9%89%84%E9%81%93 | アラバマ・アンド・ガルフ・コースト鉄道 | null | アラバマ・アンド・ガルフ・コースト鉄道 | AGR EMD GP40 #4028. | Alabama Gulf Railroad No. 4028 | null | image/jpeg | 2,048 | 2,764 | true | true | true | アラバマ・アンド・ガルフ・コースト鉄道は、レール・アメリカ社 の所有するアメリカ合衆国の三級鉄道のひとつである。アラバマ州モンロービル に本社を置いている。 | アラバマ・アンド・ガルフ・コースト鉄道（アラバマ・アンド・ガルフ・コーストてつどう、英語 Alabama and Gulf Coast Railway）（アメリカ鉄道協会の報告記号はAGR）は、レール・アメリカ社 (RailAmerica, Inc.) の所有するアメリカ合衆国の三級鉄道のひとつである。アラバマ州モンロービル (Monroeville) に本社を置いている。 |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_French_paratrooper_units | List of French paratrooper units | Battalions and Colonial Parachute Groups | List of French paratrooper units / French Army / Colonial and Troupes de Marine / Battalions and Colonial Parachute Groups | null | Français : Insigne du groupe colonial de commandos parachutistes d'Afrique équatoriale française (GCCP AEF) | null | image/jpeg | 296 | 214 | true | true | true | The history of French airborne units began in the Interwar period when the French Armed Forces formed specialized paratroopers units. First formed in the French Air Force, they were rapidly integrated into the French Army, French Navy, National Gendarmerie and from the British Armed Forces. Some were later included in the postwar French Armed Forces. | 1st Colonial Parachute Commando Battalion (1e BCCP, 1e GCCP, 1e BPC, then B.P.C - 1ᵉʳ R.P.I.Ma).
2nd Colonial Parachute Commando Battalion (2e BCCP, 2e GCCP, 2e BPC, then 2e RPC - 2nd Marine Infantry Parachute Regiment(2e RPIMa).
3rd Colonial Parachute Commando Battalion (3e BCCP, 3e BPC, then 3e RPC, 3e RPIMa).
4th Colonial Parachute Commando Battalion (French: fr:4e bataillon colonial de commandos parachutistes) (4e BCCP - dissolved).
5th Colonial Parachute Infantry Battalion (French: 5ᵉ Bataillon Parachutiste d'Infanterie Colonial) (5ᵉ BPIC - dissolved).
5th Colonial Parachute Commando Battalion (French: 5ᵉ Bataillon Colonial de Commandos Parachutistes) (5ᵉ BCCP then 5ᵉ BPC - dissolved).
6th Colonial Parachute Commando Battalion (French: 6ᵉ Bataillon Colonial de Commandos Parachutistes) (6ᵉ BCCP, 6ᵉ GCCP then 6ᵉ BPC, then 6ᵉ R.P.C - 6ᵉ R.P.I.Ma).
7th Colonial Parachute Commando Battalion (French: 7ᵉ Bataillon Colonial de Commandos Parachutistes) (7ᵉ BCCP, 7ᵉ GCCP then 7ᵉ BPC - dissolved).
8th Colonial Parachute Battalion (French: 8ᵉ Bataillon de Parachutistes Coloniaux) (8ᵉ BPC, then 8ᵉ R.P.C - 8ᵉ R.P.I.Ma).
10th Colonial Parachute Battalion (French: 10ᵉ Bataillon de Parachutistes Coloniaux) (10ᵉ BPC).
Colonial Group Parachute Commando of Madagascar (French: Groupe Colonial de Commandos Parachutistes de Madagascar) (GCCP Madagascar - dissolved).
Colonial Group Parachute Commando of AEF (French: Groupe Colonial de Commandos Parachutistes d'AEF) (GCCP AEF - dissolved).
Marine Infantry Parachute Company (French: Compagnie Parachutiste d'Infanterie de Marine) (CPIMA and 6ᵉ CPIMa - dissolved). |
|
ba | https://ba.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D0%B5_(%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9) | Зарайский кремле (музей) | Комплекс составында | Зарайский кремле (музей) / Комплекс составында | null | Русский: Магистрат (Москва и Московская область, Зарайск, улица Музейная) This is a photo of a cultural heritage object in Russia, number: 5010112002 This template and pages using it are maintained by the Russian WLM team. Please read the guidelines before making any changes that can affect the monuments database! | null | image/jpeg | 2,667 | 4,000 | true | true | true | Дәүләт музей-ҡурсаулығы « Зарайский кремле» Мәскәү өлкәһе дәүләт бюджет мәҙәниәт учреждениеһы "Дәүләт музей-ҡурсаулығында «Зарайский кремле»— Зарайск ҡалаһындағы музей. Мәскәү өлкәһендәге ҙур музейҙарҙың береһе. Мәскәүҙең көньяҡ-көнсығышындағы берҙән-бер дәүләт музейы. | null |
|
ko | https://ko.wikipedia.org/wiki/2012%EB%85%84_%EB%B6%81%EB%8C%80%EC%84%9C%EC%96%91_%ED%97%88%EB%A6%AC%EC%BC%80%EC%9D%B8 | 2012년 북대서양 허리케인 | 제10호 열대폭풍 조이스 | 2012년 북대서양 허리케인 / 활동한 허리케인 / 제10호 열대폭풍 조이스 | null | English: Track map of Tropical Storm Joyce of the 2012 Atlantic hurricane season. The points show the location of the storm at 6-hour intervals. The colour represents the storm's maximum sustained wind speeds as classified in the Saffir–Simpson scale (see below), and the shape of the data points represent the nature of the storm, according to the legend below. Saffir–Simpson scale Tropical depression≤38 mph≤62 km/h Category 3111–129 mph178–208 km/h Tropical storm39–73 mph63–118 km/h Category 4130–156 mph209–251 km/h Category 174–95 mph119–153 km/h Category 5≥157 mph≥252 km/h Category 296–110 mph154–177 km/h Unknown Storm type Tropical cyclone Subtropical cyclone Extratropical cyclone / Remnant low / Tropical disturbance / Monsoon depression | 이동 경로 | image/png | 1,669 | 2,700 | true | true | true | 2012년 대서양 허리케인 은 북대서양에서 2012년에 발생한 허리케인들의 활동에 대해 기록한 문서이다. 북대서양 허리케인은 주로 6월 1일부터 11월 30일 사이에 발생한다. | 8월 20일 오전, NHC는 아프리카와 카보베르데 중간지점에 위치한 열대 파동을 주시하기 시작했다. 이틀 후 이 열대 파동은 제10호 열대저기압으로 지정될 정도로 발달하였고, 8월 23일 열대폭풍 "조이스"(Joyce)로 발달하였다. 그러나 남쪽에서 발생한 윈드시어로 인해 크게 발달하지 못하고 8월 24일 오후 3시 (UTC)에 저기압으로 약화되어 소멸하였다. |
|
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Embajada_de_Argentina_en_los_Estados_Unidos | Embajada de Argentina en los Estados Unidos | null | Embajada de Argentina en los Estados Unidos | Elecciones en el Consulado-General en Miami. | Sala de espera del Consulado Argentino en Miami, localizado en 1101 Brickell Avenue, Piso 9, en la cual los funcionarios del consulado reciben e informan a los ciudadanos que se acrecan a votar | null | image/jpeg | 480 | 640 | true | true | true | La Embajada de Argentina en Estados Unidos es la misión diplomática de la República Argentina ante los Estados Unidos. Se encuentra ubicada en el número 1600 de la Avenida Nuevo Hampshire en el Noroeste de Washington D. C. El Embajador actual es Jorge Argüello.
La embajada también opera con los consulados en Atlanta, Chicago, Miami, Nueva York, Los Ángeles y Houston. | La Embajada de Argentina en Estados Unidos (en inglés: Embassy of Argentina in Washington, D.C.) es la misión diplomática de la República Argentina ante los Estados Unidos. Se encuentra ubicada en el número 1600 de la Avenida Nuevo Hampshire en el Noroeste de Washington D. C. El Embajador actual es Jorge Argüello.
La embajada también opera con los consulados en Atlanta, Chicago, Miami, Nueva York, Los Ángeles y Houston. |
|
az | https://az.wikipedia.org/wiki/M%C9%99h%C9%99mm%C9%99dh%C3%BCseyn_%C5%9E%C9%99hriyar%C4%B1n_ev_muzeyi | Məhəmmədhüseyn Şəhriyarın ev muzeyi | Şəkillər | Məhəmmədhüseyn Şəhriyarın ev muzeyi / Şəkillər | null | فارسی: خانه استاد شهریار This is a photo of a monument in Iran identified by the ID 22729 | null | image/jpeg | 3,648 | 5,472 | true | true | true | Məhəmmədhüseyn Şəhriyarın ev muzeyi — Məhəmmədhüseyn Şəhriyarın ömrünün son 19 ilini keçirdiyi ev. Burada böyük şairdən yadigar qalan əşyalar, hətta vaxtı ilə geyindiyi ayaqqabı, istifadə etdiyi əl çantası və digər əşyalar saxlanılır. | null |
|
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Invasi%C3%B3n | Invasión | Defensas | Invasión / Defensas | Vista desde una batería en Oubrage Schoenenboug, en Alsacia. Nótese la torreta retráctil a la izquierda en primer plano. | The view from a battery at Ouvrage Schoenenbourg in Alsace. Notice the retractable turret in the left foreground. Author: John C. Watkins V, uploaded to en.wikipedia.org by en:User:Jorge1767 | null | image/jpeg | 538 | 2,000 | true | true | true | Una invasión es una acción militar que consiste en la entrada de las fuerzas armadas de una entidad geopolítica en el territorio controlado por otra entidad semejante, normalmente con el objetivo de conquistar el territorio o cambiar el gobierno establecido. Una invasión puede ser la causa de una guerra, puede usarse como parte de una estrategia mayor para terminar una guerra.
El término suele connotar un esfuerzo estratégico de considerable magnitud. Ya que los objetivos de una invasión suelen ser a gran escala y a largo plazo, se necesitan muchas fuerzas para mantener un territorio y proteger los intereses de la entidad invasora. En general, las infiltraciones tácticas más pequeñas no se consideran invasiones y normalmente se clasifican como escaramuzas, salidas, asesinatos selectivos o reconocimientos ofensivos. Por definición, una invasión es un ataque llevado a cabo por fuerzas externas. Por tanto, las rebeliones, guerras civiles, golpes de Estado, democidios u otros actos de opresión no se consideran invasiones. | Las naciones-estado con vecinos potencialmente hostiles normalmente adoptarán medidas defensivas para retrasar o impedir una invasión. Además de usar barreras geográficas como los ríos, los pantanos o el terreno accidentado, históricamente estas medidas han supuesto fortificaciones. Se pretende que una defensa así impida activamente que una fuerza invasora penetre en el país por medio de una barrera extensa y bien defendida; el Muro de Adriano, la Gran Muralla China y la Danevirke son ejemplos famosos. Entre estas barreras también están las líneas de trincheras y, en tiempos más modernos, los campos de minas, las cámaras y los sensores de movimiento. Sin embargo, estas barreras necesitan que una fuerza militar grande proporcione la defensa, además de mantener el equipamiento y las posiciones, algo que puede imponer una gran carga económica sobre el país. Algunas de estas técnicas también se pueden volver contra los defensores, cuando se usan para evitar que escapen o se reabastezcan. Durante la Operación Inanición, las fuerzas aliadas utilizaron minas para evitar que los japoneses recibieran los cargamentos de alimento.
Como alternativa, se pueden construir fortificaciones en ciertos emplazamientos, como los castillos o fortalezas situados cerca de una frontera. Estas estructuras se diseñan para retrasar una invasión el tiempo suficiente para que la nación que se defiende movilice un ejército lo bastante grande para defenderse o, en algunos casos, para contraatacar con otra invasión, por ejemplo, la Línea Maginot. Las fortalezas se pueden situar de manera que la guarnición pueda interceptar las líneas de suministro de los invasores. La teoría que hay detrás de estas fortalezas espaciadas es que el invasor no pueda permitirse traspasar estas defensas, y por tanto tenga que asediar las estructuras.
En los tiempos modernos, la idea de construir defensas estáticas a gran escala para luchar contra las amenazas terrestres se ha quedado en gran parte obsoleta. Las campañas aéreas de precisión y la mecanización a gran escala han hecho que las defensas ligeras y móviles sean preferibles a los ojos de los planificadores militares. Las naciones que se defienden contra las invasiones modernas suelen usar centros de alta población, como ciudades y pueblos, a modo de puntos defensivos. El invasor debe capturar estos puntos para destruir la capacidad del defensor de proseguir la guerra. El defensor utiliza divisiones acorazadas móviles e infantería para proteger estos puntos, pero siguen siendo muy móviles y normalmente pueden retirarse. Un ejemplo prominente del uso de las ciudades como fortificaciones se puede observar en las posiciones del ejército de Iraq en la invasión de Iraq de 2003, en Bagdad, Tikrit y Basora durante los combates de la Segunda Guerra del Golfo. Un defensor también puede usar estos recursos móviles para precipitar un contraataque, como hizo el Ejército Rojo soviético en la Batalla de Kursk, o la Alianza del Norte en Afganistán.
Sin embargo, los emplazamientos estáticos siguen siendo útiles tanto en la defensa contra ataques navales y contra ataques aéreos. Las minas marinas siguen siendo una forma barata pero efectiva de defender los puertos y estrangular las líneas de suministro. Los sistemas de defensa aérea estáticos que combinan cañones antiaéreos con lanzamisiles siguen siendo la mejor manera de defenderse contra los ataques aéreos. Fueron utilizados con efectividad por los norvietnamitas en los alrededores de Hanói. Además, Estados Unidos ha invertido una considerable cantidad de tiempo y dinero en la construcción del sistema National Missile Defense, una red estática de defensa capaz de interceptar misiles balísticos intercontinentales.
Las naciones isleñas, como el Reino Unido o Japón, y los países continentales con mucha costa, como Estados Unidos, han hecho uso de una presencia naval significativa para prevenir una invasión del país, en lugar de fortificar sus zonas fronterizas. Sin embargo, una defensa naval exitosa requiere una superioridad en potencia naval y la capacidad de sostener y dar serv |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D0%9B%D0%B5%D1%81%D1%8C%D0%BD%D0%B0 | Подкова-Лесьна | Персоналии | Подкова-Лесьна / Персоналии | Подкова-Лесьна | English: Nature reserve Parów Sójek in Podkowa Leśna, Poland. Polski: Rezerwat przyrody Parów Sójek w Podkowie Leśnej | null | image/jpeg | 599 | 800 | true | true | true | Подкова-Лесьна — город в Польше, входит в Мазовецкое воеводство, Гродзиский повят. Имеет статус городской гмины. Занимает площадь 10,1 км². Население — 3806 человек. | Герц, Бенедикт (1872—1952) — польский писатель, сатирик, баснописец, переводчик, журналист. |
|
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E6%97%A5%E6%9C%AC%E3%82%AD%E3%83%A3%E3%83%8B%E3%82%AA%E3%83%B3 | 日本キャニオン | null | 日本キャニオン | 日本キャニオン・谷底 | 日本語: 日本キャニオン 砂防ダム上部から影坂の池への道 | null | image/jpeg | 3,000 | 4,000 | true | true | true | 日本キャニオンは、青森県西津軽郡深浦町松神にある景勝地である。浸食崩壊によって凝灰岩の白い岩肌がむき出しになった
ダイナミックなU字谷大断崖で、アメリカ合衆国のグランドキャニオンにヒントを得て命名された。
世界遺産白神山地の日本海側にあり、津軽国定公園域に位置するが「白神山地世界遺産地域」には入っていない。 | 日本キャニオン（にほんキャニオン、にっぽんキャニオン）は、青森県西津軽郡深浦町松神にある景勝地である。浸食崩壊によって凝灰岩の白い岩肌がむき出しになった
ダイナミックなU字谷大断崖で、アメリカ合衆国のグランドキャニオンにヒントを得て命名された。
世界遺産白神山地の日本海側にあり、津軽国定公園域に位置するが「白神山地世界遺産地域」には入っていない。 |
|
la | https://la.wikipedia.org/wiki/Brussius_Beutler | Brussius Beutler | null | Brussius Beutler | Brussius Beutler anno 2011 | Deutsch: Nobelpreis 2011, Pressekonferenz mit den Preisträgern für Physiologie oder Medizin: Bruce Beutler. English: Nobel Prize 2011, press conference with the laureates of the Nobel prize in Physiology or Medicine: Bruce Beutler. Svenska: Nobelpriset år 2011, presskonferens med pristagare av Nobelpriset i medicin eller fysiologi: Bruce Beutler. | null | image/jpeg | 2,167 | 3,250 | true | true | true | Brussius Beutler est medicus et biologus Americanus, qui geneticae biochemiaeque peritus studium inflammationis fecit. Sua alma mater fuit Universitas Chicaginiensis, et socius Civitatum Foederatarum Academia Nationalis Scientiarum est.
Anno 2011, una cum Iulio Hoffmann et Radulpho Steinman, Praemio Nobeliano medicinae laureatus est, studii systematis immunitatis interni causa. | Brussius Beutler (Sicagi familia oriunda e Germania die 29 Decembris 1957 natus) est medicus et biologus Americanus, qui geneticae biochemiaeque peritus studium inflammationis fecit. Sua alma mater fuit Universitas Chicaginiensis, et socius Civitatum Foederatarum Academia Nationalis Scientiarum est.
Anno 2011, una cum Iulio Hoffmann et Radulpho Steinman, Praemio Nobeliano medicinae laureatus est, studii systematis immunitatis interni causa. |
|
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E5%BC%95%E8%B6%8A%E3%81%97 | 引越し | 荷物の移動 | 引越し / 荷物の移動 | 1900 | English: Germany in 2000 year (XXI century). Steam relocation "Hildebrand" houses (mobile building). Germany, Hildebrand Factory chocolade. Русский: Шоколад из серии "Германия в 2000 году" шоколадной фирмы "Гильдебранд" - "Передвижение зданий с помошью паровой тяги". Репродукция публиковалась в журнале "Очевидное и невероятное", 2008 год. | null | image/jpeg | 420 | 648 | true | true | true | 引越しは、人が生活する場所や活動する場所を他の場所へ移すこと、またその作業のことである。住居、あるいは企業・団体の事業所などの移動がこれにあたる。古くは宿替、転宅ともいう。 | 引越しの際には、住人が持っている家具や家電製品、衣服などを引越し先の住居へ運ぶ必要が出てくる。これらを引越しをする本人の手で運ぶこともできるが、大きな家具などを運ぶのは個人では大変な作業のため、運送業者、引越し専門業者にこれらを代行させることもできる。一般的には、
転居先が近距離
単身者で荷物が少ない
体力に自信がある
という場合には個人で行うケースが多く、
転居先が遠距離
数人の家族で、荷物が多い
大型の家具、家電製品がある
体力に自信がない
という場合には運送業者、引越し専門業者に代行させることが多い。比較的荷物が多い場合でも、友人に協力を依頼したり、個人で梱包して宅配便で送ってしまう場合もある。個人で行う場合、たいていはトラック、ワンボックスカーなどの貨物自動車が必要で、そのためにレンタカーを借りることが多い。
転居先の都合等で不要になる家財や、もはや使用しない家財等の処分を含め、転居時に家財等の廃棄を行う必要が発生する。廃棄の場合には居住自治体の廃棄物受入れ基準（一般ゴミ／可燃物／不燃物、粗大ゴミ、資源ゴミ等各自治体が設定している分類）に対応（回収の依頼連絡や廃棄物処理場への持ち込み等）することが求められる。また、家財によってはリサイクル業者に持込む（売却／引取り）ことも可能である。廃棄、回収には時間を要するため、こうした対応は可能な限り準備期間中に実施しておくべき事項に含まれる。
一家転住の場合には、ほとんどすべての荷物を移動させるから、このような荷物の搬出搬入の前後に、荷造りと荷ほどきの作業がある。荷造りはもとの家にあった荷物を、移動可能な状態にまとめる作業であり、この時点でその家での生活は不可能になる。荷ほどきは搬入した荷物を荷造りの状態から解放し、それらを使用可能な状態と配置にすることで、これがある程度進まなくては生活が始められない。したがって、荷造り・搬出・搬入・荷ほどきはできるだけ間を置かず一気に行う必要がある。
家族の一部のみが引っ越す場合には内容的にはかなり楽になる。大きな家具等は新たな転居先で補充する例も多い。 |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Isabella_Stewart_Gardner | Isabella Stewart Gardner | Travel and collecting | Isabella Stewart Gardner / Travel and collecting | Isabella Stewart Gardner in Venice (1894), by Anders Zorn (Gardner Museum) | null | null | image/jpeg | 2,400 | 1,772 | true | true | true | Isabella Stewart Gardner was a leading American art collector, philanthropist, and patron of the arts. She founded the Isabella Stewart Gardner Museum in Boston.
Gardner possessed an energetic intellectual curiosity and a love of travel. She was a friend of noted artists and writers of the day, including John Singer Sargent, James McNeill Whistler, Dennis Miller Bunker, Anders Zorn, Henry James, Okakura Kakuzo and Francis Marion Crawford.
Gardner created much fodder for the gossip columns of the day with her reputation for stylish tastes and unconventional behavior. The Boston society pages called her by many names, including "Belle," "Donna Isabella," "Isabella of Boston," and "Mrs. Jack". Her surprising appearance at a 1912 concert wearing a white headband emblazoned with "Oh, you Red Sox" was reported at the time to have "almost caused a panic", and remains still in Boston one of the most talked about of her eccentricities. | In 1874, Isabella and Jack Gardner visited the Middle East, Central Europe and Paris. Beginning in the late 1880s, they traveled frequently across America, Europe and Asia to discover foreign cultures and expand their knowledge of art around the world. Jack and Isabella would take more than a dozen trips abroad over the years, keeping them out of the country for a total of ten years.
The earliest works in the Gardners' collection were accumulated during their trips to Europe especially. In 1891, she started to focus on European fine art after inheriting $1.75 million from her father. One of her first acquisitions was The Concert by Vermeer (c. 1664), purchased at a Paris auction house in 1892. She also collected from other places abroad such as Egypt, Turkey, and the Far East. The Gardners began to collect in earnest in the late 1890s, rapidly building a world-class collection primarily of paintings and statues, but also tapestries, photographs, silver, ceramics and manuscripts, and architectural elements such as doors, stained glass, and mantelpieces.
In the early years of the 20th century, Isabella traveled with friend and Boston architect Edmund March Wheelwright to collect for the Harvard Lampoon Building, also called "Lampoon Castle", a faux Flemish castle in Harvard Square. Isabella donated many pieces of art to the castle over her years of collecting. The value of this collection is uncertain, due to the secret nature of the Lampoon.
Nearly seventy works of art in her collection were acquired with the help of dealer Bernard Berenson. Among the collectors with whom she competed was Edward Perry Warren, who supplied a number of works to the Museum of Fine Arts, Boston. The Gardner collection includes works by some of Europe's most important artists, such as Botticelli's Madonna and Child with an Angel, Titian's Europa, Raphael's The Colonna Altarpiece, and Diego Velázquez. She purchased some of her collection on her own, but often asked for male colleagues, such as her business partner, to purchase on her behalf as it was uncommon for women to participate in art collecting.
Isabella Stewart Gardner's favorite foreign destination was Venice, Italy. The Gardners regularly stayed at the Palazzo Barbaro, a major artistic center for a circle of American and English expatriates in Venice, and visited Venice's artistic treasures with amateur artist and former Bostonian Ralph Curtis. While in Venice, Gardner bought art and antiques, attended the opera and dined with expatriate artists and writers. |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/El_Gouna | El Gouna | null | El Gouna | La Maison-tortue de l'architecte Kurt Völtzke à El Gouna | العربية: تُحفة معماريَّة للمُهندس المعماري الألماني كورت ڤولتزكي في مُنتجع الجونة السياحي بمُحافظة البحر الأحمر، وهي تُسمَّى "بيتُ السُلحفاة". (Atelier Color, Chemnitz) (www.turtle-guest-house.com; www.atelier-color.de) English: El Gouna (Red Sea, Egypt): the Turtle House by the German architect and designer Kurt Völtzke (Atelier Color, Chemnitz) (www.turtle-guest-house.com; www.atelier-color.de) Français : El Gouna (Mer Rouge, Égypte) : la Turtle House (litt. « maison tortue ») de l'architecte et designer allemand Kurt Völtzke (Atelier Color, Chemnitz) (www.turtle-guest-house.com; www.atelier-color.de). Nederlands: El Gouna (Rode Zee, Egypte): het zogenaamde Turtle House ('Schildpadhuis'), ontworpen door de Duitse architect en designer Kurt Völtzke (Atelier Color, Chemnitz) (www.turtle-guest-house.com; www.atelier-color.de) | null | image/jpeg | 2,848 | 4,288 | true | true | true | El Gouna est une station touristique égyptienne dans le Gouvernorat de la Mer-Rouge sur la côte de la mer du même nom à 20 kilomètres de Hurghada. | El Gouna (en arabe: الجونة, la lagune) est une station touristique égyptienne dans le Gouvernorat de la Mer-Rouge sur la côte de la mer du même nom à 20 kilomètres de Hurghada. |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Jean_Guillou | Jean Guillou | Médaille de la Monnaie de Paris | Jean Guillou / Distinctions / Médaille de la Monnaie de Paris | Revers de la médaille de Jean Guillou par la Monnaie de Paris, 1976 | Français : Photo du revers de la médaille réalisée par la Monnaie de Paris en hommage à Jean Guillou | null | image/png | 3,168 | 3,162 | true | true | true | Jean Victor Arthur Guillou, né le 18 avril 1930 à Angers et mort le 26 janvier 2019 à Paris, est un organiste, pianiste, compositeur et improvisateur français. | En hommage à Jean Guillou, la Monnaie de Paris a réalisé en 1976 une médaille à son effigie.
Au droit, on retrouve son nom « JEAN GUILLOU » accompagné de son visage de profil tourné à gauche, les yeux fermés. Au revers, un homme nu debout, portant ses mains à sa bouche pour lancer un cri et entouré des inscriptions « LATENCES • MUSIQUE - CRI • INDICIBLES ». Le motif a été réalisé en 1974 par le graveur Félix Schivo dont le monogramme « FS » est visible entre les jambes au revers. La tranche est lisse et porte les inscriptions « 1976 » et plus loin, le poinçon en forme de corne d'abondance (cornucopia) de la Monnaie de Paris suivi de « BRONZE ». La médaille est en bronze massif avec un poids de 340 grammes, un diamètre de 73 mm et une orientation à 12 heures. |
|
ar | https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%B3%D8%AD%D8%A7%D8%A8_(%D9%85%D8%AF%D9%8A%D9%86%D8%A9) | سحاب (مدينة) | null | سحاب (مدينة) | null | English: Amman districts | null | image/png | 870 | 740 | true | true | true | سحاب هي مدينة أردنية صناعية، وهي إحدى مناطق محافظة العاصمة، ومركز لواء سحاب. وتعد من المدن الصناعية الإنتاجية والتي يتم فيها إنتاج الأدوية والمواد الغذائية وغيرها، وتبلغ مساحتها أي أنها تشغل ما نسبته من إجمالي مساحة أمانة عمان الكبرى، ويبلغ عدد سكانها نسمة حسب إحصائيات عام 2011. | سحاب هي مدينة أردنية صناعية، وهي إحدى مناطق محافظة العاصمة، ومركز لواء سحاب. وتعد من المدن الصناعية الإنتاجية والتي يتم فيها إنتاج الأدوية والمواد الغذائية وغيرها، وتبلغ مساحتها (12 كم²) أي أنها تشغل ما نسبته (0.04 %) من إجمالي مساحة أمانة عمان الكبرى، ويبلغ عدد سكانها (71060) نسمة حسب إحصائيات عام 2011 . |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Fals_(monnaie) | Fals (monnaie) | null | Fals (monnaie) | Un fals frappé à Damas entre 696 et 750. | English: A fals minted in Damascus during the rule of the Umayyads. Issued between 696 and 750 AD. | null | image/jpeg | 596 | 702 | true | true | true | Le fals était une monnaie de cuivre produite par le califat des Omeyyades et celui des Abbassides à partir de la fin du VIIᵉ siècle. Ce nom est une corruption de follis, une pièce de cuivre romaine puis byzantine. Le fals présentait habituellement des inscriptions ornées en arabe sur les deux faces. Divers foulous de cuivre ont été produits jusqu'au XIXᵉ siècle.
Une variante de ce nom est fils, autre manière de prononcer "fals", qui est le nom de différentes monnaies des pays arabes.
Sous la dynastie alaouite, le fûlus est un pièce de cuivre pesant entre 3 et 4 g, produite par moulage.
Le pluriel fulûs est à l'origine du flouze argotique. | Le fals (pluriel fulûs) était une monnaie de cuivre produite par le califat des Omeyyades (661-750) et celui des Abbassides (750-1258) à partir de la fin du VIIᵉ siècle. Ce nom est une corruption de follis, une pièce de cuivre romaine puis byzantine. Le fals présentait habituellement des inscriptions ornées en arabe sur les deux faces. Divers foulous de cuivre ont été produits jusqu'au XIXᵉ siècle.
Une variante de ce nom est fils (pluriel fulûs), autre manière de prononcer "fals", qui est le nom de différentes monnaies des pays arabes.
Sous la dynastie alaouite, le fûlus est un pièce de cuivre pesant entre 3 et 4 g, produite par moulage (1666-1902).
Le pluriel fulûs est à l'origine du flouze argotique. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Mariner_10 | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/af/Mariner10.jpg | Mariner 10 | Instruments | Mariner 10 / Instruments | An illustration showing the instruments of Mariner 10. | English: Mariner 10 Diagram On November 3, 1973, the Mariner Venus/Mercury 1973 spacecraft - also known as Mariner 10 - was launched from Kennedy Space Center. It was the first spacecraft designed to use gravity assist. Three months after launch it flew by Venus, changed speed and trajectory, then crossed Mercury's orbit in March 1974. This photo identifies various parts of the spacecraft and the science instruments, which were used to study the atmospheric, surface, and physical characteristics of Venus and Mercury. This was the sixth in the series of Mariner spacecraft that explored the inner planets beginning in 1962. | null | image/jpeg | 1,642 | 2,178 | true | true | true | Mariner 10 was an American robotic space probe launched by NASA on 3 November 1973, to fly by the planets Mercury and Venus. It was the first spacecraft to perform flybys of multiple planets.
Mariner 10 was launched approximately two years after Mariner 9 and was the last spacecraft in the Mariner program.
The mission objectives were to measure Mercury's environment, atmosphere, surface, and body characteristics and to make similar investigations of Venus. Secondary objectives were to perform experiments in the interplanetary medium and to obtain experience with a dual-planet gravity assist mission. Mariner 10's science team was led by Bruce C. Murray at the Jet Propulsion Laboratory. | Mariner 10 conducted seven experiments at Venus and Mercury. Six of these experiments had a dedicated scientific instrument to collect data. The experiments and instruments were designed by research laboratories and educational institutions from across the United States. Out of forty-six submissions, JPL selected seven experiments on the basis of maximizing science return without exceeding cost guidelines: together, the seven scientific experiments cost US12.6 million dollars, about one-eighth of the total mission budget. |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Louis_Robertshaw | Louis Robertshaw | Vietnam War | Louis Robertshaw / Biography / Vietnam War | Robertshaw (6th from left, 2nd row from bottom) at the 1967 General Officers Symposium | English: Group photo of the attendees of the U.S. Marine Corps General Officers Symposium in 1967. Attendees: # (from left) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Front row MajGen Van Ryzin,Assistant Chief of Staff G-4 MajGen Murray,Assistant Chief of Staff G-3 LtGen Weede,CG Fleet Marine Force LtGen Masters,Commandant Marine Corps Schools LtGen Buse,Chief of staff LtGen Chapman,Assistant Commandant of the Marine Corps Gen Greene,Commandant of the Marine Corps LtGen Krulak,CG, Fleet Marine Force LtGen Walt,Deputy Chief of Staff (Manpower) / Director of Personnel LtGen Ralph K. Rottet,Deputy Chief of Staff (Property & Procurement) MajGen Fields,CG MCB Camp Pendleton & 4th Marine Division MajGen Paul R. Tyler,Quartermaster general 2nd row MajGen Charles F. Duchein, Jr.,Reserve MajGen Kyle,CG 5th Marine Division MajGen Robert B. Bell,Reserve MajGen John H. Masters,CG MCSC Barstow MajGen Tompkins,CG MCRD Parris Island MajGen Robertshaw,Marine liaison to the Chief of Naval Operations MajGen Paul J. Fontanta,Marine Corps Equipment Command MajGen George S. Bowman,Deputy CG FMFLant MajGen Simpson,CG 2nd Marine Division MajGen Butcher,CG MCB Camp Lejeune MajGen McCutcheon,Deputy Chief of Staff (Air) Middle row BGen Carl,CAB East & MCAS Cherry Point BGen Gayle,Deputy Chief of Staff G-3 BGen Hurst,Marine Corps Landing Force Development Center MajGen Thrash,CAB West & MCAS El Toro MajGen Davis,Assistant Chief of Staff G-1 MajGen Jones,Deputy Director of Presonnel MajGen Hugh M. Elwood,CG 2nd Marine Aircraft Wing Mr. Joseph F. Wright,Fiscal Director MajGen Russell A. Bowen,Reserve BGen Douglas J. Peacher,Reserve BGen Arthur H. Adams,Marine Air Reserve Training Command Glenview & 4th Marine Aircraft Wing 4th Row BGen Ryan,Director C&SColl BGen Virgil W. Banning,Deputy Director for Commands/Areas (JCS) BGen Drake,Director Marine Corps Reserve BGen Charles T. Hagan, Jr.,Reserve BGen William A. Stiles,CG Landing Force Training Command Atlantic BGen John W. Antonelli,Chairman of the Long Range Study Panel BGen Homer G. Hutchinson, Jr.,Assistant Chief of Staff J-3 for United States Pacific Command BGen Platt,Assistant Chief of Staff G-1 BGen Robinson,CG Marine Corps Supply Activity Philadelphia BGen Anderson,Deputy Chief of Staff (Research, Development & Studies) BGen Frank E. Garretson,Director of Information Back row BGen Robert R. Fairburn,CG MCSC Albany BGen Wilson,Legislative assistant for the Commandant BGen Webster,CG Landing Force Training Command Pacific BGen Alan J. Armstrong,Assistant Deputy Chief of Staff (Air) BGen Regan Fuller,Force Troops Pacific & MCB 29 Palms BGen George E. Dooley,Assistant Deputy Chief of Staff (Programs) BGen Peatross,Director Military Advisory Group BGen Axtell,Assistant Deputy Chief of Staff G-4 BGen James A. Feeley,Deputy J-3 for United States European Command BGen John E. Williams,CG Force Troops Atlantic BGen James F. Lawrence,Deputy Assistant Secretary of Defense for Legislative Affairs | null | image/jpeg | 912 | 1,963 | true | true | true | Louis Bentham Robertshaw was an American football player and lieutenant general in the United States Marine Corps. He flew combat missions in World War II and the Korean War and flew an F4B Phantom II fighter in the Vietnam War as commanding general of the 1st Marine Aircraft Wing. He received three Distinguished Flying Crosses, 12 Air Medals, the Navy Distinguished Service Medal, and three Legion of Merit with Combat "V." | During the Vietnam War, he flew an F-4B Phantom II fighter and served as commanding general of the 1st Marine Aircraft Wing in Da Nang, then as the Marine liaison for the Chief of Naval Operations. He rose to the rank of lieutenant general and was the Inspector General of the Marine Corps from July 1967 to March 1969. He was the deputy chief of staff for manpower at Headquarters Marine Corps when he retired in 1971. |
|
cv | https://cv.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BC | Ром | Технологи | Ром / Технологи | Пылак хăмăшĕ | English: Saccharum officinarum (habit). Location: Maui, Haliimaile | null | image/jpeg | 1,632 | 1,224 | true | true | true | Ром -- хаяр алкоголь ĕçми. Ром валли чĕртаварсем: пылак хăмăшăн сĕтекĕ тата сахăр тунин каяшĕ - меласса. Паян 90 % рома мелассаран тăваççĕ. Чылайрахăш рома Кариб тинĕсĕ таврашĕнчи çĕр-шывсемче хатĕрлеççĕ. | Мелассăна çĕпрепе 2-12 кун хушши йӳçтереççĕ. 10 градуса хăпарнă кăрчамана пăслантарса тасатаççĕ. Тухнă тĕссĕр 60-70 градуслă спирта шывпа хутăшьарсан шурă ром пулать. |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Boulevard_du_Montparnasse | Boulevard du Montparnasse | Du carrefour Vavin à l'avenue de l'Observatoire | Boulevard du Montparnasse / Bâtiments remarquables et lieux de mémoire / Du carrefour Vavin à l'avenue de l'Observatoire | null | Français : Plaque au 80 boulevard du Montparnasse, en hommage au résistant Robert Marchand (Paris, 14). | null | image/jpeg | 2,425 | 4,495 | true | true | true | Le boulevard du Montparnasse est un boulevard de Paris qui se situe à la limite des 6ᵉ, 14ᵉ et 15ᵉ arrondissements de Paris. | Nᵒˢ 112 à 136 et Nᵒˢ 201 à 229 du boulevard Raspail: emplacement, de 1788 à 1853, du bal de la Grande-Chaumière.
Nᵒ 120 bis : Rogatien de Cidrac, architecte en chef des bâtiments civils et palais nationaux y a eu une agence d'architecture dans les années 1960.
Le poète et dramaturge libanais Georges Schehadé (1905-1989) y vit entre 1984 et 1989, l'année de sa mort.
Nᵒ 124 : adresse, à un angle du boulevard avec la rue Léopold-Robert, du New Jimmy’s créé en 1961 par Régine, dans les locaux d'une boîte de striptease fermée depuis un an. Le twist y est lancé. Régine habite à cette époque au-dessus de cette boîte de nuit. Dans les murs de cet établissement, depuis longtemps disparu, se succèdent jusqu'à aujourd’hui plusieurs restaurants.
Nᵒ 125 : la librairie Tschann, créée en 1929.
Nᵒ 126 : groupe d'immeubles-ateliers avec deux cours intérieures (1908 et 1912) de l'architecte Louis Süe et de son collaborateur Paul Huillard, architecte, commanditaire Georges Moreau, aux éditions Larousse.
Nᵒ 126 : le peintre Paul Albert Laurens après son mariage en 1900 emménage à cet adresse, dans le même immeuble que le peintre Émile-René Ménard. Puis, dans les nouveaux immeubles à ce numéro, vivent au rez-de-chaussée, le diplomate Philippe Berthelot et son épouse Hélène Linder en 1906. Léon Blum habite lui au premier étage.
Nᵒ 127 : seconde adresse du club Le Jockey, après avoir commencé au nᵒ 146. Il est depuis situé nᵒ 122 boulevard Raspail.
Nᵒ 127 : Johan Barthold Jongkind s'installe à cette adresse en 1846 (plaque).
Nᵒ 132 : le peintre Henri Matisse s'installe à cette adresse en 1927.
Nᵒ 135 : John Singer Sargent vécu à cette adresse, après avoir demeuré au nᵒ 81.
Nᵒ 135 bis : Paul et Camille Claudel vivent à cette adresse de 1882 à 1886, avec leur mère et leur sœur Louise.
Nᵒ 139 : le peintre Louis Français vit et meurt à cette adresse (plaque).
Nᵒ 142 : en 1865, Émile Zola demeure, avec à sa mère, dans un logement au second étage à cette adresse, un des multiples domiciles parisiens successifs de l'écrivain durant l'existence précaire de sa jeunesse. En 1882, Paul Alexis rapporte que le bruit de détonations, provenant d'un stand de tir à proximité de cet appartement, empêchait Zola de travailler.
Nᵒ 145 : la professeur de philosophie Marie-Louise Imbert y créé L'École à l'hôpital en 1929 ; une plaque lui rend hommage.
Nᵒ 146 : adresse, au coin de la rue Campagne-Première de deux établissements successifs aujourd’hui disparus, emblématiques de la bohème « montparnos ». Tout d’abord, le café-cabaret littéraire Le Caméléon (inspiré de celui du Chat Noir), dont les animations et conférences sont dirigées avant la Première Guerre mondiale par Alexandre Mercereau, lieu ensuite fréquenté après cette guerre par l’avant-garde russe dans un bistrot nommé Le Cocher fidèle. Lui succède, à partir de novembre 1923, le cabaret-club Le Jockey, où se produit Kiki de Montparnasse et d'où le Dahoméen Kojo Touvalou est expulsé, sur la pression d'une partie de la clientèle américaine, raciste, au printemps 1923 avant de l'être aussi du Bal Tabarin de Montmartre, motivant une note du quai d'Orsay (Poincaré étant à l'époque président du Conseil) à l'adresse des touristes étrangers chatouilleux sur les questions de race, condamnant officiellement ces incidents et les discriminations. Le Jockey traverse ultérieurement le boulevard pour s'installer au nᵒ 127. La modeste bâtisse qui hébergea ces établissements est remplacée en 1932 par un immeuble, réalisé pour Helena Rubinstein, par Bruno Elkouken, blanc et formé de longues baies horizontales, un angle arrondi, deux derniers étages en terrasse et en contre-courbes pour rester fidèle au style « paquebot » alors en vogue. Au troisième étage de l'immeuble est l' « appartement-studio-musée-salle de poker » du chanteur Daniel Bevilacqua, dit Christophe, mort en 2020.
Nᵒ 147 : après avoir quitté le nᵒ 70 du boulevard, Jeanne Simon et son mari Lucien Simon, emménagent dans cet immeuble en 1895.
Nᵒ 150 : à cette adresse était l'atelier du peintre portugais Amadeo de Souza-Cardoso, où il a œuvré d’octobre 1907 à mars |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/2014_European_Parliament_election_in_Finland | 2014 European Parliament election in Finland | null | 2014 European Parliament election in Finland | null | Deutsch: Heidi Hautala, eine finnische PolitikerinEnglish: Heidi Hautala, a finnish politicianРусский: Хейди Хаутала, финский политик | null | image/jpeg | 2,824 | 3,708 | true | true | true | The 2014 European Parliament election in Finland for the election of the delegation from Finland to the European Parliament took place on 25 May 2014 with advance voting from 14 to 20 May. Finnish voters elected thirteen members to the European Parliament. | The 2014 European Parliament election in Finland for the election of the delegation from Finland to the European Parliament took place on 25 May 2014 with advance voting from 14 to 20 May. Finnish voters elected thirteen members to the European Parliament. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Fairbury,_Illinois | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/ae/Thomas_A._Beach_House2.JPG | Fairbury, Illinois | History | Fairbury, Illinois / History | The Thomas A. Beach House is one of two Fairbury properties listed on the National Register of Historic Places. | Thomas A. Beach House, Fairbury, Illinois, USA. U.S. National Register of Historic Places. | null | image/jpeg | 1,536 | 2,048 | true | true | true | Fairbury is a city in Livingston County, Illinois, United States. The population was 3,757 at the 2010 census.
Fairbury is located on U.S. Route 24 11 miles east of Chenoa and six miles west of Forrest. It was founded in 1857. The town has a large population of members of the Apostolic Christian faith, who first settled in the area in 1864. | Fairbury was laid out on November 10, 1857 by Caleb L. Patton and Octave Chanute. Like most Illinois towns of the 1850s, the original town of Fairbury was centered on a depot ground. It consisted of twenty-six blocks, each divided into fourteen to sixteen lots. There was no central public square, but one was later included in Marsh's addition. The plan used was virtually identical to that at Chatsworth Illinois, including the street names, and the plan very similar to that at Gridley and El Paso on the same railroad.
Octave Chanute was a civil engineer employed by the new Peoria and Oquawka Railroad, which is now the Toledo, Peoria and Western Railroad. Caleb L. Patton was an early settler on the land where the town was built. Chanute, a French native, was later famed for publishing Progress in Flying Machines, which helped pioneer aviation. The Wright brothers even mentioned Chanute as a mentor to them. Chanute built the railroad that made Fairbury possible, but did so against the will of Patton, Fairbury's first citizen.
It is Caleb Patton who should really be credited for the creation of Fairbury. It was he who owned the land that the original town was built on, and it was he who advertised lots for sale and attracted other people to live there. Today, the original town's area starts at the corner of Maple Street and First Street and stretches to the corner of Oak Street and Seventh Street. When Patton heard that Chanute wanted to build a railroad in his general direction, he saw it as an opportunity to make use of his otherwise deserted land and struck a deal. If Chanute built his railroad through Fairbury, then Patton would give Chanute half of the town's property.
Patton and Chanute reached an agreement, and Chanute kept up his end of the deal. Patton gave a small chunk of the land to the Baptist Church and set aside an area for the railroad and a depot. However, when Chanute reached Fairbury, he was met by a group of armed citizens. The town had passed an ordinance that no railroad would pass through Fairbury, and they advised Chanute to simply build around the town (preferably where the golf course is currently). They had even received an injunction from Pontiac, Illinois forbidding Chanute from building a railroad through the town. Alma Lewis-James, author of Stuffed Clubs and Antimacassars: Account and Tales of Early Fairbury, best describes what Chanute did next:
"...Chanute was clever. He did not use force, but quietly laid his rails to the eastern edge of town, skipped Fairbury, began again at the western edge, and worked straight on until Saturday night. In the darkness and secretly, he moved his crews back; and the next morning, at first dawn; and reinforced by armed guards of his own, he was ready for business. To the consternation of the dumbfounded and helpless villagers, he rushed the track straight through the town and the courthouse was closed. By Monday morning he was well on his way to Peoria."
In 1859 John Marsh bought 80 acres (320,000 m²) of land to the west of Patton's. He donated a section of his property to the town, and it was named Marsh Park. He named another part of his addition to the town Livingston Square. It was to be used for businesses and markets. He built the Arcade Block in another section, which were a series of brick buildings connected to each other. Inside this block were two saddle and harness stores, a gun and sporting goods store, a poultry house, a drug store, Fairbury Marble Works (they made tomb stones for the cemetery), and a bed spring factory. Many more businesses were located here later on. In 1866, the Livingston Hotel was built. It was renowned for being the only hotel in Illinois with running water.
Marsh did not like the east side of Fairbury and developed his west side vigorously. His addition to the town caused it to split; the east side versus the west side. Each side wanted to have the better houses, the better buildings, the better parks, the better everything. No one really knows how this feud started, but the town was clearly divided. After that devastati |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Ho_Tin_stop | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/9d/LRT_Ho_Tin_Stop.jpg | Ho Tin stop | null | Ho Tin stop | Ho Tin Stop platform
Platform 1---Route 507
Platform 2---Route 751 | English: MTR Light Rail Ho Tin Stop, Hong Kong | null | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | Ho Tin, named after nearby Ho Tin Street, is an at-grade MTR Light Rail stop located at Kin Fung Circuit, opposite to Tuen Mun River and Tuen Mun Station in Tuen Mun District. It began service on 18 September 1988 and belongs to Zone 2. It serves the nearby industrial area. | Ho Tin (Chinese: 河田), named after nearby Ho Tin Street, is an at-grade MTR Light Rail stop located at Kin Fung Circuit, opposite to Tuen Mun River and Tuen Mun Station in Tuen Mun District. It began service on 18 September 1988 and belongs to Zone 2. It serves the nearby industrial area. |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Lijst_van_personen_geboren_in_1961 | Lijst van personen geboren in 1961 | Februari | Lijst van personen geboren in 1961 / Februari | null | English: Ranking Roger - Godiva Festival 2015 | null | image/jpeg | 2,452 | 2,077 | true | true | true | Dit is een lijst van personen die geboren zijn in 1961.
De inhoud van deze pagina is gebaseerd op gegevens in Wikidata. Als er onvolkomenheden in deze lijst zitten, gelieve dan aldaar de gegevens aan te passen. Achter iedere persoon is hiervoor een link aanwezig met de aanduiding bewerken.
Wijzigingen in Wikidata worden met enige regelmatigheid geautomatiseerd overgenomen naar deze pagina. | 1 - John Byrne, Ierse voetballer bewerken
1 - Volker Fried, Duitse hockeyspeler bewerken
1 - Daniel M. Tani, Amerikaanse ruimtevaarder en ingenieur bewerken
1 - Armin Veh, Duitse trainer van VfL Wolfsburg, voetballer en voetbaltrainer bewerken
1 - Michel Vermaerke, Belgische bankier bewerken
1 - Yassin al-Haj Saleh, Syrische bewerker, auteur, schrijver, dissident en politicus bewerken
2 - Ruud Koopmans, Nederlandse socioloog en academisch docent bewerken
2 - Lauren Lane, Amerikaanse televisieactrice, filmactrice, toneelactrice en stemactrice bewerken
2 - Eleni Mavrou, Cypriotische Europees Parlementslid bewerken
2 - Lars Olsen, Deense voetballer en voetbaltrainer bewerken
2 - Alfonso Petersen Farah, Mexicaanse politicus en arts bewerken
2 - Spinvis, Nederlandse componist, muzikant en zanger bewerken
3 - Iny Driessen, Belgische schrijver (overleden in 2015) bewerken
3 - Keith Gordon, Amerikaanse filmacteur, filmregisseur, filmproducent, scenarioschrijver, schrijver en televisieacteur bewerken
3 - Jules Kortenhorst, Nederlands Tweede Kamerlid bewerken
3 - Colin McNab, Britse schaker bewerken
3 - Geoffrey Nauffts, Amerikaanse scenarioschrijver, toneelschrijver, televisieacteur, filmacteur, filmregisseur, acteur, filmproducent en toneelacteur bewerken
3 - Marcel Peek, Nederlandse schaker bewerken
3 - Maria de Barros, Kaapverdiaanse vocalist en zangeres bewerken
4 - Michel Beukers, Nederlandse voetballer bewerken
4 - Carine Crutzen, Nederlandse actrice bewerken
4 - Johan Schot, Nederlandse historicus en academisch docent bewerken
4 - Annemie Struyf, Belgische journalist bewerken
5 - Ronnie Baxter, Britse darter bewerken
5 - Ton Brouwer, Nederlandse zwemmer bewerken
5 - Thorsten Hoffmann, Duits lid van de Bondsdag bewerken
5 - Tim Meadows, Amerikaanse scenarioschrijver, televisieacteur, filmacteur en stemacteur bewerken
5 - Guy Namurois, Belgische atleet (overleden in 2012) bewerken
5 - Chris Van Doorslaer, Belgische ingenieur en manager (overleden in 2017) bewerken
5 - Linda Vissers, Belgische Vlaams Parlementslid en lid van de Kamer van volksvertegenwoordigers bewerken
6 - John Cornet d'Elzius, Nederlandse diplomaat bewerken
6 - Malu Dreyer, Duitse burgemeester, lid van het deelstaatparlement van Rijnland-Palts en Voorzitter van de Bondsraad, jurist en rechter bewerken
6 - Juriy Ivanovitsj Onoefrienko, Oekraïense ruimtevaarder en piloot bewerken
6 - Christa Vandercruyssen, Belgische atleet bewerken
7 - Jaap Boots, Nederlandse zanger, radio-dj en gitarist bewerken
7 - Helmut Kagerer, Duitse gitarist en jazzgitarist bewerken
8 - Ralf Åkesson, Zweedse schaker bewerken
9 - Koji Tano, Japanse muzikant en auteur van manga (overleden in 2005) bewerken
9 - Steve Wilson, Amerikaanse jazzmuzikant en saxofonist bewerken
9 - Bert van Boggelen, Nederlandse vakbondsbestuurder bewerken
10 - Tapio Korjus, Finse speerwerper bewerken
10 - Rik Luyten, Belgische volleybalcoach (overleden in 2013) bewerken
10 - Jan Mulder, Nederlandse voetballer bewerken
10 - Alexander Payne, Amerikaanse scenarioschrijver, filmregisseur, filmproducent en schrijver bewerken
10 - Eva Pfaff, Duitse tennisser bewerken
10 - George Stephanopoulos, Amerikaanse Senior Adviseur van de president, White House Communications Director en persvoorlichter van het Witte Huis, journalist, schrijver, blogger, nieuwslezer bewerken
11 - Mary Docter, Amerikaanse schaatser bewerken
11 - Carey Lowell, Amerikaanse actrice, model, televisieactrice, filmactrice en stemactrice bewerken
11 - Vincent Paes, Nederlandse sportbestuurder bewerken
12 - Tonnie Dirks, Nederlandse atleet bewerken
12 - David Graeber, Amerikaanse antropoloog, academisch docent, schrijver en vakbondsbestuurder bewerken
12 - Michel Martelly, Haïtiaanse president van Haiti, muzikant en singer-songwriter bewerken
12 - Lucas Sang, Keniaanse atleet en agrariër (overleden in 2008) bewerken
12 - Jos Stassen, Belgische Vlaams Parlementslid bewerken
12 - Myriam Thys, Nederlandse actrice bewerken
13 - Henry Rollins, Amerikaanse acteur, schrijver, muzikant, blogger, singer-songwriter, mensenrechtenverdediger, zanger, televisieac |
|
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Droga_I/23_(Czechy) | Droga I/23 (Czechy) | null | Droga I/23 (Czechy) | null | English: Street Sportovní in Třebíč, Czech Republic. Čeština: Sportovní ulice v Třebíči. | Zdjęcie DK23 | image/jpeg | 2,592 | 3,888 | true | true | true | Droga krajowa 23 – droga krajowa w południowych Czechach. Łączy miasto drogę krajową nr 3 przez Jindřichův Hradec, Třebíč z autostradą D1 pod Brnem. Na krótkim odcinku w rejonie miasta Jindřichův Hradec trasa pokrywa się z drogą krajową 34 i trasą europejską E551. W latach 20 XX wieku śladem obecnej drogi nr 23 planowano budowę nowoczesnej autostrady łączącej Pilzno z Brnem. | Droga krajowa 23 (cz. Silnice I/23) – droga krajowa w południowych Czechach. Łączy miasto drogę krajową nr 3 (ok.20 km. na południe od miasta Tabor) przez Jindřichův Hradec, Třebíč z autostradą D1 pod Brnem. Na krótkim odcinku w rejonie miasta Jindřichův Hradec trasa pokrywa się z drogą krajową 34 i trasą europejską E551. W latach 20 XX wieku śladem obecnej drogi nr 23 planowano budowę nowoczesnej autostrady łączącej Pilzno z Brnem. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_Kulturdenkmale_in_Berlin-Kreuzberg | Liste der Kulturdenkmale in Berlin-Kreuzberg | Baudenkmale | Liste der Kulturdenkmale in Berlin-Kreuzberg / Baudenkmale | null | Deutsch: Hofgebäude This is a picture of the Berliner Kulturdenkmal (cultural monument) with the ID 09031168 | null | image/jpeg | 2,441 | 3,323 | true | true | true | In der Liste der Kulturdenkmale von Kreuzberg sind die Kulturdenkmale des Berliner Ortsteils Kreuzberg im Bezirk Friedrichshain-Kreuzberg aufgeführt. | null |
|
sr | https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D1%9A%D0%B8%D1%86%D0%B5 | Стракоњице | null | Стракоњице | Поглед на старо језгро Стракоњица зими | Čeština: Letecký pohled na střed Strakonic se soutokem Otavy (zleva) a Volyňky (zprava). V popředí hrad a zámek, sídlo Muzea středního Pootaví, s kostelem sv. Prokopa. Vlevo od hradu za řekou kostel sv. Markéty. | null | image/jpeg | 1,468 | 1,800 | true | true | true | Стракоњице су град у Чешкој Републици, у оквиру историјске покрајине Бохемије. Стракоњице су четврти по величини град управне јединице Јужночешки крај, у оквиру којег је седиште засебног округа Стракоњице. | Стракоњице (чеш. Strakonice, нем. Strakonitz) су град у Чешкој Републици, у оквиру историјске покрајине Бохемије. Стракоњице су четврти по величини град управне јединице Јужночешки крај, у оквиру којег је седиште засебног округа Стракоњице. |
|
arz | https://arz.wikipedia.org/wiki/%D9%87%D9%88%D8%A7%D8%B1%D8%AF_%D8%B1%D9%88%D8%A8%D9%8A%D8%B1%D8%AA%D8%B3%D9%88%D9%86 | هوارد روبيرتسون | null | هوارد روبيرتسون | null | English: Photograph of Howard Morley Robertson, British architect and Royal Academician | null | image/png | 393 | 310 | true | true | true | هوارد روبيرتسون كان مهندس من المملكه المتحده. | هوارد روبيرتسون كان مهندس من المملكه المتحده. |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%83%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%80%D1%83%D1%87%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%BC%D0%B5%D1%87 | Полутораручный меч | Типы полутораручных мечей по Оукшотту | Полутораручный меч / Типы полутораручных мечей по Оукшотту | null | The Dane Limited Edition Scandinavian Two-handed Sword | null | image/jpeg | 4,080 | 5,440 | true | true | true | Полутора́ручный меч — современное обозначение группы средневековых западноевропейских мечей, которые удерживали в основном двумя руками, но при этом их вес и баланс допускал при необходимости одноручный хват. Обозначение введено оружиеведами и коллекционерами оружия в XIX—XX веках, в частности — использовалось британским исследователем средневекового оружия Оукшотом.
В средневековых трактатах такое оружие называется просто «меч» без каких либо уточнений, «меч-бастард» или «длинный меч». Чётко разделять «обычный», «длинный» и «полуторный» меч стали только в позднейшее время, когда это оружие имело значение лишь как объект коллекционирования. | Цветом выделены типы мечей по разным причинам не вошедшие в окончательный вариант классификации. |
|
arz | https://arz.wikipedia.org/wiki/%D8%AC%D9%88%D9%86_%D8%A7%D9%8A%D9%87_%D8%B1%D9%88%D8%AC%D8%B1%D8%B2 | جون ايه روجرز | null | جون ايه روجرز | null | English: John Rogers - Swanlund Chair, Professor of Materials Science and Engineering; Professor of Chemistry; Director, F. Seitz Materials Research Laboratory | null | image/jpeg | 3,600 | 2,400 | true | true | true | الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
جون ايه روجرز عالم فيزيا من امريكا. | الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
جون ايه روجرز عالم فيزيا من امريكا. |
|
tr | https://tr.wikipedia.org/wiki/T%C3%BCrkiye%27deki_kaleler_listesi | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/b/b2/Meydanc%C4%B1k_Castle%2C_Mersin_Province.jpg | Türkiye'deki kaleler listesi | null | Türkiye'deki kaleler listesi | null | English: Meydancık Castle in Mersin Province, Turkey | null | image/jpeg | 1,020 | 1,587 | true | true | true | Türkiye'de kaleler Antik ve Orta Çağ'da inşa edilmiştir. | Türkiye'de kaleler Antik ve Orta Çağ'da inşa edilmiştir. |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D1%8D%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%86%D0%B8%D1%8F_%D0%A8%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%B0 | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/1d/Shackleton_nimrod_26.jpg | Первая экспедиция Шеклтона | Путь к полюсу | Первая экспедиция Шеклтона / Ход экспедиции / Поход Южной партии / Путь к полюсу | null | Photographs of the Nimrod Expedition (1907-09) to the Antarctic, led by Ernest Sheckleton | null | image/jpeg | 2,667 | 3,180 | true | true | true | Брита́нская антаркти́ческая экспеди́ция 1907—1909 годов, также известна как Экспеди́ция на «Ни́мроде» — первая из трёх самостоятельных экспедиций Эрнеста Шеклтона в Антарктику, целью которой было достижение географического Южного полюса на фоне многочисленных попыток достижения Северного. Главой экспедиции двигало желание стать первооткрывателем и рекордсменом, однако ради сохранения респектабельности в глазах общества и поддержки спонсоров на первый план им выносились научные задачи: так, одними из основных им анонсировались более детальное исследование полярного плато, исследования в области климатологии, минералогии и геологии. Также в полевых условиях Шеклтон планировал проверить возможность использования механических транспортных средств, однако в качестве основной тягловой силы он рассчитывал на маньчжурских пони, ранее использовавшихся в экспедиции Джексона — Хармсворта. Поддержку предприятию оказал король Эдуард VII.
Экспедиция проходила в условиях давления со стороны бывшего начальника Шеклтона Роберта Скотта, который потребовал от Шеклтона письменного обязательства не использовать остров Росса для зимовки и в качестве базы для организации походов. | Полярная группа стартовала 29 октября; её сопровождал Дэй, к машине которого прицепили двое саней. В группу сопровождения вошли Джойс, Марстон, Армитедж, Броклхёрст и Пристли. Каждый участник полярной партии погонял свою лошадь: Уайлд — Сока, Адамс — Чайнамена, Маршалл — Гризи и Шеклтон — Куана. Шеклтон рассчитал, что по меридиану путь на полюс и обратно составит 2765 км (1719 миль). По плану на его преодоление требовался 91 день, для чего дневной переход должен был составлять 30 км (18 миль). График расстроился непосредственно после старта: рыхлый снег, травмы пони и людей резко сократили дневные переходы (Адамс повредил колено — его лягнул собственный пони). Пришлось остановиться на мысе Хат, а Шеклтон поспешил обратно на базу за дополнительной кукурузой, солью и проволочными поводьями, так как пони сжевали кожаную упряжь. Далее был сильный снегопад, и окончательный выход состоялся 1 ноября. Уходящую полярную команду сфотографировал Броклхёрст.
Из-за рыхлого снега пони проваливались по брюхо, что сильно сдерживало передвижение, поскольку изнуряло животных. Пришлось заложить в склад часть снаряжения, в том числе 100 фунтов керосина; недостаток топлива мог оказаться критическим, поскольку людям и пони после тяжёлого дневного перехода требовалось много воды, получаемой растопкой льда, а также тёплая пища. Тем не менее, к 4 ноября удалось проходить в день по 16 миль. Далее начальник экспедиции вынужден был сократить переходы до 13½ миль в день, соответственно, уменьшив пайки людям и лошадям, что должно было увеличить автономность группы до 110 дней. Причиной стало то, что после 7 ноября пришлось простоять 48 часов из-за сильной пурги. Передвижение сдерживалось физическими возможностями лошадей: во время переходов они потели, их надо было обтирать, покрывать попонами на ночь и возводить снежные стены от ветра во избежание замерзания. 9 ноября у Шеклтона случился сильный приступ снежной слепоты. Достигнув склада «А», люди размешали конский рацион в горячем пеммикане и варево пришлось им по вкусу. Несмотря на это, Шеклтон считал, что условия выгодно отличаются от похода вместе со Скоттом шесть лет назад. Первого пони пришлось пристрелить 21 ноября на 81° ю. ш., его мясо было заложено в склад «В», и частично съедено. За счёт новой диеты четыре дня подряд удавалось делать по 17 миль за переход. Рекорд Скотта 82°17′ ю. ш. команда преодолела 26 ноября, на 29-й день похода (в 1902 году на это потребовалось 59 дней). В этот день Маршалл со второй попытки удалил Адамсу больной зуб.
Далее путь пролегал по неизвестной территории. Ледовые и погодные условия сильно ухудшились, это стоило жизни ещё двум пони (Гризи и Куану). Прямой путь по меридиану был прерван Трансантарктическими горами, Шеклтон беспокоился, что придётся совершать восхождение. Однако 3 декабря было замечено сильное свечение на юго-востоке, которое оказалось отражением солнечного света от пологого ледника. По выражению Уайлда, ледник простирался перед путешественниками как «столбовая дорога к полюсу». Вновь открытая гора получила имя Хоуп — Надежды. Леднику было дано имя Бирдмора — в честь главного спонсора экспедиции. Восхождение по нему началось 5 декабря, несмотря на изломанный рельеф и глубокие трещины. Шеклтон вновь пострадал от снежной слепоты и главным проводником сделался Уайлд.
7 декабря последний пони провалился в ледниковую трещину. По случайности, оборвались постромки, и нарты со снаряжением удалось сохранить. Падения в трещины (неизбежные без лыж) исчислялись десятками и подавляли экспедиционеров. Теперь людям пришлось тащить на себе тяжёлые грузы челночным способом, что сильно увеличивало сроки похода, несмотря на хорошую погоду. Усталость и голод (в пищу пошли рационы для лошадей) приводили к конфликтам людей и развитию психозов, что отразилось в дневниках членов экспедиции. Вдобавок, за ненадобностью выбросили ступку и пестик для измельчения гороха и теперь пришлось тащить с собой камни, которыми растирали маис и другие твёрдые корма. Из-за недостатка керосина приходилось есть их полусырыми. 12 декабря удалось пройти всего 3 мили: под ярким солнцем экспе |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A1%D1%84%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%81 | Наксосский Сфинкс | null | Наксосский Сфинкс | Наксосский Сфинкс был установлен рядом с храмом Аполлона в Дельфах, религиозном центре Древней Греции. | English: Sphinx of Naxos in front of the Temple of Apollo at Delphi | null | image/jpeg | 840 | 1,548 | true | true | true | Наксосский Сфинкс — колоссальная 2,22-метровая мраморная статуя Сфинкса, ныне хранящаяся в Дельфийском археологическом музее. Она изображает мифическое существо с головой женщины, грудью и внушительными крыльями хищной птицы, обращёнными вверх, и телом львицы. Сфинкс стоял на 10-метровой колонне, вершиной которой служила одна из первых ионических капителей, которая была возведена рядом с храмом Аполлона в Дельфах, религиозном центре Древней Греции, в 560 году до н. э.
Первые фрагменты колонны были извлечены из святилища храма Аполлона в Дельфах в 1860 году. Остальное было найдено в 1893 году. Первоначально Сфинкс был установлен на стеле около 560 года до нашей эры в качестве подношения храму Аполлона от Наксоса, одного из богатейших Кикладских островов того времени. Общая высота статуи, колонны и её основания достигала 12,5 метров.
Греческий сфинкс, лев с лицом женщины, считался обладателем свирепой силы и стражем, часто окружавшим входы в храмы. | Наксосский Сфинкс — колоссальная 2,22-метровая мраморная статуя Сфинкса, ныне хранящаяся в Дельфийском археологическом музее. Она изображает мифическое существо с головой женщины, грудью и внушительными крыльями хищной птицы, обращёнными вверх, и телом львицы. Сфинкс стоял на 10-метровой колонне, вершиной которой служила одна из первых ионических капителей, которая была возведена рядом с храмом Аполлона в Дельфах, религиозном центре Древней Греции, в 560 году до н. э.
Первые фрагменты колонны были извлечены из святилища храма Аполлона в Дельфах в 1860 году. Остальное было найдено в 1893 году. Первоначально Сфинкс был установлен на стеле около 560 года до нашей эры в качестве подношения храму Аполлона от Наксоса, одного из богатейших Кикладских островов того времени. Общая высота статуи, колонны и её основания достигала 12,5 метров.
Греческий сфинкс, лев с лицом женщины, считался обладателем свирепой силы и стражем, часто окружавшим входы в храмы. |
|
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/zh-tw/%E5%8D%A1%E6%96%AF%E6%B3%B0%E5%B0%94%E8%AF%BA%E5%BE%B7%E7%9B%96%E5%B0%94 | 卡斯泰尔诺德盖尔 | null | 卡斯泰尔诺德盖尔 | null | Français : Castelnau-de-Guers, depuis le nord-est, Hérault, France.English: Castelnau-de-Guers from Northeast, Hérault, France. | null | image/jpeg | 3,459 | 5,534 | true | true | true | 卡斯泰爾諾德蓋爾是法國埃羅省的一個市鎮，屬於貝濟耶區弗洛朗薩克縣。該市鎮總面積22.51平方公里，2009年時的人口為1115人。 | 卡斯泰爾諾德蓋爾（法語：Castelnau-de-Guers）是法國埃羅省的一個市鎮，屬於貝濟耶區（Béziers）弗洛朗薩克縣（Florensac）。該市鎮總面積22.51平方公里，2009年時的人口為1115人。 |
|
ko | https://ko.wikipedia.org/wiki/%ED%9A%8C%EC%83%89%EB%8A%91%EB%8C%80 | 회색늑대 | 후각적 | 회색늑대 / 의사 소통 / 후각적 | 덴마크 콜마덴 동물원에서 배뇨하는 늑대. 다리 올림 배뇨는 늑대의 후각적 의사소통의 60–80%를 차지하는 가장 중요한 의사소통이다.[167] | Español: Lobo marcando su territorio mediante sus fluidos corporales. Zoo de Kolmården (Suecia). | null | image/jpeg | 294 | 380 | true | true | true | 회색늑대는 북아메리카, 유라시아, 북아프리카 황무지에 서식하는 개과의 종으로 이리나 말승냥이로도 불린다. 늑대는 수컷 평균 43~45 kg, 암컷 평균 36~38.5kg이고 어깨높이는 0.6~0.9m로 개과에 속한 종 중 가장 큰 종이다. 늑대는 썰매개 또는 저먼 셰퍼드와 모양과 비율이 비슷하나, 늑대가 큰 머리, 좁은 가슴, 긴 다리, 똑바로 선 꼬리와 큰 발을 가지고 있는 점이 다르다. 겨울 털은 크고 무성하며 털 색은 일반적으로 얼룩덜룩한 회색이지만 거의 순수한 흰색, 붉은색, 갈색, 검은색 등의 다양한 색도 있다.
늑대의 속은 개속에 속하며, 회색늑대는 더 작은 아속인 코요테나 황금자칼과 비교하여 형태학적으로 몸집이 큰 먹이를 사냥하는 데 갖춰주었고 좀 더 집단적인 성격을 갖추며, 고도의 의사소통을 갖추어서 전문종으로 분류한다. 늑대는 사회적 동물로서 한 쌍의 성체와 그 자손으로 구성된 핵가족의 부계사회 형태로 이루어져 있다. 늑대는 최상위 포식자로 천적이 호랑이 와 표범, 불곰과 회색곰, 검독수리 그리고 인간밖에 없다. 다만 검독수리의 경우 중소형 개체만을 노리며 대형 개체는 사냥하지 않는다. 늑대는 주로 대형 유제류를 먹이로 삼으나 이 먹이들이 부족한 경우에는 작은 동물, 가축, 썩은 고기, 쓰레기를 먹기도 한다.
회색늑대는 세계에서 가장 잘 연구된 동물 중 하나이며, 다른 야생 동물 종들보다 더 많은 연구 서적이 있다. 늑대는 인간과의 오랜 역사를 가지고 있으며, 보통 농업 사회에서 가축을 공격하는 경멸받는 존재로 인식되어서 사냥되기도 하였지만, 반대로 일부 아메리카 토착민들에게는 존중되기도 하였다. 개의 선조는 늑대이며, 북아시아에서 가축화가 시작되었다. 인간 사회에서는 늑대가 중세 늑대의 인간 공격으로 발생한 광견병에 기인하여 두려움의 상징으로 퍼져 있었다. 광견병에 걸리지 않은 늑대가 주로 어린이들을 공격한 적도 있으나, 이는 특이한 경우이고 상대적으로 늑대는 인간 사회와 떨어져서 생활하며 사냥꾼과 목동들로 인해 인간이 두려운 존재로 습득되었다. 늑대는 사냥과 덫으로 인해 종 범위가 3번째로 빨리 감소하였으나, 여전히 광범위한 범위의 서식지와 안정적인 개체 수로 인해 세계적으로 종 감소 위협은 아니라고 인식되어 국제 자연 보호 연맹은 "관심 필요"의 낮은 등급을 부여했다. | 늑대의 후각은 가장 예민하고 근본적인 의사소통의 역할을 한다. 늑대의 얼굴, 입술, 발가락 뒤에는 아포크린선이 많다. 이 내분비선에서 나오는 냄새는 늑대의 미생물상과 식슥관에 따라 다르며, 각자 고유한 후각적 지문을 가진다. 아포크린과 에크린한선이 섞여, 늑대가 땅을 긁으면 그 곳에 냄새가 배이며 이는 배뇨 후와 번식기에 깨끗하게 하기 위해 한다. 늑대 뒷면 머리카락의 모공은 아포크린선과 피지선이 나오는 장소이다. 일반적으로 뒷면의 피부는 접히기 때문에 이 선에서 나오는 물질로 세균이 서식하는 미기후가 만들어진다. 소름이 일어나는 동안, 뒤면의 머리카락이 나오고 피부의 주름이 펴저 냄새가 나오게 된다. 꼬지전분비선은 늑대끼리 싸울 때 꼬리에서 나오는 선으로 꼬리를 높이며 분비하므로 가장 높은 지점에 있는 향선이다. 늑대는 항문낭에 아포크린선과 피지선을 모두 가지고 있다. 이 항문낭 분비물의 구성 요소는 계절과 성별에 따라 다르므로, 분비물은 성별과 생식 상황을 알 수 있게 한다. 포피선의 분비물은 호르몬의 상태 또는 사회적 지위를 알려주며, 조사에서 지배적인 늑대는 부하를 통해서 포피선의 냄새를 알려주는 것이 알여졌다. 번식기동안, 암늑대는 질 분비물로 암컷의 생식 상태를 먼 거리의 수컷도 감지할 수 있게 한다. 배뇨는 늑대의 후각적 의사소통에서 가장 중요한 곳이다. 대부분의 연구자들은 이 곳의 기능이 동물들의 경계를 나타낸다는 것에 동의한다. 늑대의 소변은 늑대가 익숙하지 않은 지형에서 더욱 강하게 나타나며, 또한 침입한 영역에서는 다른 늑대나 개과의 향과 같이 난다. 다리 올림 배뇨(RLU)는 암컷보다 수컷이 더 일반적이며, 이는 늑대가 감지 가능성을 극대화할 목적으로 이루어져 있으며 이 마크는 늑대의 높이도 알려준다. 일반적으로 지배적인 늑대가 RLU를 사용하며, 하위적인 수컷은 어린 선 자세를 이용한다. |
|
hy | https://hy.wikipedia.org/wiki/%D5%8D%D5%A5%D5%BA%D5%B8%D6%82%D5%B0_%D5%A1%D6%80%D6%84%D5%A5%D5%BA%D5%AB%D5%BD%D5%AF%D5%B8%D5%BA%D5%B8%D5%BD_%D5%89%D5%B8%D6%82%D5%AC%D5%BB%D5%B5%D5%A1%D5%B6 | Սեպուհ արքեպիսկոպոս Չուլջյան | Պատկերասրահ | Սեպուհ արքեպիսկոպոս Չուլջյան / Պատկերասրահ | null | Հայերեն: Սեպուհ Չուլջյանը Ներսիսյան Վարժարանում | null | image/jpeg | 1,656 | 2,140 | true | true | true | Տեր Սեպուհ արքեպիսկոպոս Չուլջյան, Հայաստանյաց Առաքելական եկեղեցու Գուգարաց թեմի առաջնորդ։ Եղել է Հրանտ Դինքի ամենամոտ ընկերը։ | null |
|
cs | https://cs.wikipedia.org/wiki/Funtenseetauern | Funtenseetauern | null | Funtenseetauern | hora Funtenseetauern v Berchtesgadenských Alpách od západu | English: Funtenseetauern in the Berchtesgaden Alps from west. Deutsch: Das Massiv des Funtenseetauern (2578 m) im Steinernen Meer von Westen (Ingolstädter Haus). | hora Funtenseetauern v Berchtesgadenských Alpách od západu | image/jpeg | 3,240 | 4,320 | true | true | true | Funtenseetauern je 2 579 m vysoký hraniční vrchol mezi Německem a Rakouskem na severním okraji Steinernes Meer, jeden z devíti vrcholů horského masívu Berchtesgadenských Alp.
Funtenseetauern zasahuje svým širokým ramenem přes Königssee a Oberssee na jih k Berchtesgadenu. Na severozápad se prostírá k Stuhljochu, který společně s Stuhlwandem obklopuje jezero Funtensee.
Obvyklý přístup na vrchol je od Kärlingerhausu, tři hodiny pěšího pochodu přes Stuhlwanddrücken a Stuhljoch. Ve spojení se sestupem přes ledovec Ledererkar lze provést horský přechod. Také lze na vrchol vystoupat přes samotný Ledererkar, po severním hřbetu Halsköpflu, z chaty Wasseralm, přes Unsunnigen Winkel či Steinige Grube.
V zimě dává vděčnou lyžařskou túru, obvykle je výstup součástí Großen Reibn, náročné dvou až dvoapůldenní lyžařské túry po Berchtesgadenských Alpách. Je možné vystoupat na vrchol na lyžích v rámci pobytu na Kärlingerhausu.
Název „Funtenseetauern“ je často nesprávně používán jako plurál a jako „die Funtenseetauern“. | Funtenseetauern je 2 579 m vysoký hraniční vrchol mezi Německem a Rakouskem na severním okraji Steinernes Meer (krasová náhorní plošina Severních vápencových Alp), jeden z devíti vrcholů horského masívu Berchtesgadenských Alp.
Funtenseetauern zasahuje svým širokým ramenem přes Königssee a Oberssee na jih k Berchtesgadenu. Na severozápad se prostírá k Stuhljochu (2 448 m), který společně s Stuhlwandem obklopuje jezero Funtensee.
Obvyklý přístup na vrchol je od Kärlingerhausu (chata Alpského spolku u Funtensee), tři hodiny pěšího pochodu přes Stuhlwanddrücken a Stuhljoch (obtížnost dle UIAA-stupnice: I). Ve spojení se sestupem přes ledovec Ledererkar lze provést horský přechod. Také lze na vrchol vystoupat přes samotný Ledererkar, po severním hřbetu Halsköpflu, z chaty Wasseralm, přes Unsunnigen Winkel či Steinige Grube (vedle jiných neznámých a obtížnějších variant).
V zimě dává vděčnou lyžařskou túru, obvykle je výstup součástí Großen Reibn, náročné dvou až dvoapůldenní lyžařské túry po Berchtesgadenských Alpách. Je možné (a častější) vystoupat na vrchol na lyžích v rámci pobytu na Kärlingerhausu.
Název „Funtenseetauern“ je často nesprávně používán jako plurál a jako „die Funtenseetauern“ (analogicky k: „die Hohen Tauern“). |
|
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Z%C3%A1be%C5%A1tn%C3%AD_Lhota | Zábeštní Lhota | null | Zábeštní Lhota | null | Čeština: Zábeštní Lhota, okres Přerov. English: Zábeštní Lhota, Přerov District, Czech Republic. Deutsch: Zábeštní Lhota, Kreis Přerov, Tschechien. | null | image/jpeg | 2,976 | 3,968 | true | true | true | Zábeštní Lhota es una localidad del distrito de Přerov en la región de Olomouc, República Checa, con una población estimada a principio del año 2018 de 169 habitantes.
Se encuentra ubicada en el sur de la región, sobre la zona suroriental de los montes Sudetes, a poca distancia de la orilla del río Morava —un afluente izquierdo del Danubio— y de la frontera con las regiones de Moravia-Silesia y Zlín. | Zábeštní Lhota es una localidad del distrito de Přerov en la región de Olomouc, República Checa, con una población estimada a principio del año 2018 de 169 habitantes.
Se encuentra ubicada en el sur de la región, sobre la zona suroriental de los montes Sudetes, a poca distancia de la orilla del río Morava —un afluente izquierdo del Danubio— y de la frontera con las regiones de Moravia-Silesia y Zlín. |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Fontaine_(bassin) | Fontaine (bassin) | Composants d'une fontaine | Fontaine (bassin) / Composants d'une fontaine | null | Français : Étienne Le Hongre (Français, 1628-1690): La Seine, XVIIe s., bronze fondu par les frères Keller et placé sur la margelle occidentale du Bassin du Nord du Parterre d'Eau des jardins de Versailles, et façade ouest du château de Versailles | null | image/jpeg | 2,848 | 4,272 | true | true | true | Une fontaine est une construction, généralement accompagnée d'un bassin, de laquelle jaillit de l'eau. Une fontaine peut être naturelle, c'est-à-dire alimentée par une source ou faire partie d'un réseau de distribution d'eau, un réseau d’aqueducs, ou un réseau alimenté par des pompes. La fontainerie classique distingue les fontaines des jets d'eau, nappes d'eau et cascades.
Les fontaines ont participé à l'hygiène publique, limitant le risque de choléra ou de maladies véhiculées par les puits susceptible d'être contaminés par les excréments et eaux usées. Certaines fontaines ont servi d'abreuvoir. En Europe, le fontanier ou fontainier, parfois désigné par la population était chargé de l'entretien, des réparations ou de dégeler la fontaine en hiver.
Les fontaines sont en ville, un élément encore utilisé comme tel dans certains parcs et jardins. | La fontaine, isolée ou adossée, est constituée de :
fondation : fondement de lattes ou soubassement de dalles
chèvre ou borne à goulot : pilier vertical (souvent sous forme d'une colonne à chapiteau) comprenant la conduite d’alimentation et le goulot (parfois orné d'une rosette, il est généralement en laiton)
un ou plusieurs bassins (ou auges) superposés. Faisant office de réservoir, ils comportent un écoulement et un trop-plein (régulation par une soupape de trop-plein généralement en laiton, à filetage ou à clavette). Une vasque est un bassin arrondi (typiquement la vasque de débordement)
piédestal souvent sculpté et orné de cartouches
Elle est soit isolée soit adossée, parfois à une façade ornée de bossages vermiculés encadrant une niche. |
|
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Matra-Simca_Bagheera | Matra-Simca Bagheera | Evoluzione | Matra-Simca Bagheera / Storia / Evoluzione | Una Bagheera in allestimento Courréges | Français : Reims 2012 | null | image/jpeg | 600 | 800 | true | true | true | La Bagheera è un'autovettura sportiva di fascia medio-bassa prodotta dal 1973 al 1980 dalle case automobilistiche francesi Matra e SIMCA. | La vettura incontrò da subito il favore del pubblico: piacevano le sue forme da sportiva "di razza", le buone finiture ed il suo eccellente comportamento stradale, abbinati ad un prezzo non proibitivo e alla possibilità di ospitare due passeggeri oltre al guidatore, con relativi bagagli. Fu da subito disponibile in due allestimenti, uno di base ed uno più completo, rispettivamente ai prezzi di 24.670 e 26.550 franchi. Ma quello di base, sprovvisto tra l'altro di molti dei contenuti precedentemente menzionati (sbrinatore e orologio, ma anche cerchi in lega e vetri oscurati), verrà preferito da pochissimi, mentre la stragrande maggioranza si orienterà sull'allestimento più ricco.
Nel giugno 1974, esattamente a un anno dal debutto, si festeggiò la produzione dell'esemplare numero 10 000, proprio nel momento in cui la Matra festeggiò anche la sua terza vittoria consecutiva a Le Mans. Ma gli onori per la Matra e per la sua nuova coupé sportiveggiante non si limitarono a ciò. Già tre mesi prima, in occasione del Salone di Ginevra, la Bagheera fu insignita del primo premio per il concorso Style Auto Award, organizzato dalla rivista automobilistica Style Auto. Non mancarono però anche le critiche, alcune delle quali sfociarono in riconoscimenti diametralmente opposti, come quello ottenuto in Germania dalla Bagheera come auto-flop, in quanto la vettura fu criticata per la tendenza alla ruggine evidenziata dal telaio a piattaforma e per l'insufficiente tenuta stagna del vano bagagli. Per questo motivo, durante la sua carriera, la Bagheera fu sottoposta a migliorie continue allo scopo di eliminare questi ed altri minori vizi di gioventù.
Il 30 settembre 1974 la Bagheera fu proposta anche in un'edizione speciale, denominata Courrèges e caratterizzata dalla verniciatura totalmente bianca, anche nei paraurti normalmente non verniciati, dalla selleria in skai anch'esso di color bianco, dal cruscotto rivestito in skai di color dorato così come la plancia, i pannelli porta ed il cielo, e dai vetri elettrici. Nello stesso anno, la Bagheera normale in allestimento ricco vide l'arrivo dello schienale regolabile per il conducente e dello specchietto retrovisore destro.
Il fatto che il motore risultasse sottodimensionato rispetto alle potenzialità del telaio era risaputo: i tecnici Matra, poiché Simca non aveva motori più potenti da offrire, inizialmente lavorarono alla Bagheera U8, prototipo con passo allungato e propulsore 8 cilindri formato da due motori 1294 cm³ uniti nel basamento. La vettura non fu mai prodotta in serie anche perché, nel frattempo, la Simca fece finalmente debuttare un motore di cubatura più abbordabile e dai consumi ragionevoli, assai più compatibile con la crisi energetica che aveva accompagnato il lancio della vettura. Fu così che nel 1975 la Bagheera fu rivista in alcuni particolari, e per l'occasione fu introdotta anche la Bagheera S, equipaggiata con un 1442 cm³ proveniente dalla neonata Simca 1308 GT ed in grado di erogare fino a 90 CV di potenza massima. Esteriormente la Bagheera S si distingueva dalla Bagheera prodotta fino a quel momento per alcuni particolari, tra cui la finta presa d'aria nera sul cofano anteriore e la presenza di nuovi cerchi bicolore, mentre nell'abitacolo era caratterizzata da nuovi rivestimenti dei sedili in tweed. Accreditata di una velocità massima di 190 km/h, la Bagheera S andò ad affiancare la Bagheera 1.3 che pertanto non venne pensionata. Contemporaneamente alla comparsa della Bagheera S, anche la Bagheera Courrèges beneficiò del nuovo motore da 1.4 litri, mentre la Bagheera 1.3 in allestimento base scomparve dal listino lasciando il ruolo di modello di base alla Bagheera 1.3 in allestimento ricco, ma con alcune piccole rivisitazioni nella dotazione, che vide ad esempio la scomparsa dell'orologio dalla plancia. Un'altra caratteristica della Bagheera ristilizzata fu nella capacità del serbatoio, che scese da 60 a 56 litri.
Il 1976 fu l'anno del restyling, visibile nei nuovi fascioni paracolpi più avvolgenti, nei vetri laterali posteriori più estesi e nei nuovi fari posteriori di or |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AD%D0%BC%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0_%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D1%81%D0%BA | Эмблема рода войск | Вооружённые силы США | Эмблема рода войск / Эмблемы родов войск по странам / Вооружённые силы США | null | English: United States Army Engineer Branch Insignia. Made with Photoshop. | null | image/png | 318 | 542 | true | true | true | Эмблема рода войск — знаки различия принадлежности военнослужащих к тому или иному роду войск вооруженных сил государств мира, что носится, как правило, на петлицах. Также используется на погонах и часто присутствует на эмблемах отдельных военных формирований соответствующих родов. | null |
|
no | https://no.wikipedia.org/wiki/Brudd_(mineralogi) | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a5/QuartzUSGOV.jpg | Brudd (mineralogi) | null | Brudd (mineralogi) | Kvarts er et mineral som gir muslige brudd, men mangler kløvretninger | null | null | image/jpeg | 320 | 360 | true | true | true | Brudd er et uttrykk som innenfor mineralogien som beskriver et minerals evne til å dele seg i andre retninger enn eventuelle kløvretninger. Ikke alle mineraler har kløvretninger slik som kvarts, og kløv må ikke forveksles med brudd. Mineraler skiller seg ofte fra hverandre ved at de kan ha forskjellige bruddflater selv om de ellers ser helt like ut, derfor er denne egenskapen viktig og mye brukt til å identifisere mineraler. | Brudd er et uttrykk som innenfor mineralogien som beskriver et minerals evne til å dele seg i andre retninger enn eventuelle kløvretninger. Ikke alle mineraler har kløvretninger slik som kvarts, og kløv må ikke forveksles med brudd. Mineraler skiller seg ofte fra hverandre ved at de kan ha forskjellige bruddflater selv om de ellers ser helt like ut, derfor er denne egenskapen viktig og mye brukt til å identifisere mineraler. |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Clement_Nye_Swift | Clement Nye Swift | Œuvres | Clement Nye Swift / Œuvres | null | Français : Clement Nye Swift : Femmes et enfants priant devant la croix (en Bretagne, probablement dans la région de Pont-Aven) | null | image/jpeg | 768 | 1,006 | true | true | true | Clement Nye Swift, né en 1846 à Acushnet dans le comté de Bristol et mort le 29 mars 1918, est un peintre américain qui a étudié la peinture en France. | La liste ci-après reste très incomplète :
Whaler Underway in High Seas (huile sur toile, entre 1870 et 1879)
A Nantucket sleigh ride (huile sur toile)
Femmes et enfants priant devant la croix [en Bretagne] (huile sur toile)
Seaweed gatherers, Brittany (Ramasseurs de goémon, Bretagne) (huile sur toile)
Flirtation at the shrine (Couple devant une fontaine [en Bretagne]) (huile sur toile)
Vue de Achusnet
Leonard's Boat Shop (1905, New Bedford Whaling Museum) |
|
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/R%C3%A5b%C3%A4cks_mekaniska_stenhuggeri | Råbäcks mekaniska stenhuggeri | null | Råbäcks mekaniska stenhuggeri | null | Svenska: Handhuggning i gamla verkstaden på Råbäcks mekaniska stenhuggeri | null | image/jpeg | 2,520 | 3,776 | true | true | true | Råbäcks mekaniska stenhuggeri är ett industriminne och arbetslivsmuseum beläget på Kinnekulle i Götene kommun i Västra Götalands län. Det anlades 1888 av Carl Klingspor på Råbäcks egendom och drevs kommersiellt fram till 1970. Verksamheten var länge en del av Råbäcks egendom, som utöver jord- och skogsbruk även hade kvarn, mejeri, kalkbruk, rederi och turisthotell.
Vid stenhuggeriet tillverkades i första hand byggnadssten, men även gravvårdar, trädgårdssten och mycket annat. Råmaterialet var kalksten som bröts på Kinnekulle. Länge gick leveranserna med fartyg från egen hamn till städer kring Vänern och vid Västkusten. Från början drevs maskinerna med ånga, men redan 1912 elektrifierades driften. Som mest sysselsattes 50 man, varav drygt hälften arbetade i stenbrottet.
Sedan 1983 är stenhuggeriet ett arbetslivsmuseum, med stiftelsen Råbäcks Mekaniska Stenhuggeri som huvudman. Samma år bildades föreningen Stenhuggeriets Vänner, som står för den praktiska verksamheten. Stiftelsen äger gamla hyvelverkstaden från 1888 och har nyttjanderätt till nya verkstaden från 1936 och även till kringliggande mark.
Stenhuggeriet ligger på en smal strandremsa mellan Kinnekulles sluttning och Vänern. | Råbäcks mekaniska stenhuggeri är ett industriminne och arbetslivsmuseum beläget på Kinnekulle i Götene kommun i Västra Götalands län. Det anlades 1888 av Carl Klingspor på Råbäcks egendom och drevs kommersiellt fram till 1970. Verksamheten var länge en del av Råbäcks egendom, som utöver jord- och skogsbruk även hade kvarn, mejeri, kalkbruk, rederi och turisthotell.
Vid stenhuggeriet tillverkades i första hand byggnadssten, men även gravvårdar, trädgårdssten och mycket annat. Råmaterialet var kalksten som bröts på Kinnekulle. Länge gick leveranserna med fartyg från egen hamn till städer kring Vänern och vid Västkusten. Från början drevs maskinerna med ånga, men redan 1912 elektrifierades driften. Som mest sysselsattes 50 man, varav drygt hälften arbetade i stenbrottet.
Sedan 1983 är stenhuggeriet ett arbetslivsmuseum, med stiftelsen Råbäcks Mekaniska Stenhuggeri som huvudman. Samma år bildades föreningen Stenhuggeriets Vänner, som står för den praktiska verksamheten. Stiftelsen äger gamla hyvelverkstaden från 1888 och har nyttjanderätt till nya verkstaden från 1936 och även till kringliggande mark.
Stenhuggeriet ligger på en smal strandremsa mellan Kinnekulles sluttning och Vänern. Nära verkstäderna finns tre arbetarbostäder, några uthus och så hamnen, alla från det sena 1800-talet. Den gamla verkstaden med fyra stenhyvlar och bevarade remtransmissioner är skyddad som byggnadsminne sedan 1984. I maskinparken ingår dessutom flera sågar, svarvar och slipmaskiner.
Råbäcks mekaniska stenhuggeri har fått utmärkelsen Årets arbetslivsmuseum 2018. |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Monogamie | Monogamie | null | Monogamie | Les cygnes sont réputés monogames. | Two swans forming a heart shape | null | image/jpeg | 900 | 1,200 | true | true | true | La monogamie, du grec monos, un seul, et gamos, mariage, est chez les humains un régime juridique n'autorisant à un homme de n'épouser par mariage qu'une seule femme et pour une femme qu'un seul homme. Par opposition, on parle de polygamie.
Chez les animaux, la monogamie est le fait de n'avoir qu'un seul partenaire. Les orques, les pigeons, les manchots, les hippocampes et les gerbilles, par exemple, sont réputés monogames. Les travaux en écologie comportementale et l'avènement des techniques d'empreinte génétique à la fin des années 1980, ont montré l'ambiguïté de la monogamie. Ces études ont amené les chercheurs à distinguer la monogamie sociale, la monogamie sexuelle, cette dernière pouvant être subdivisée en monogamie sérielle et monogamie vraie. Les chercheurs distinguent également la monogamie temporaire limitée à une saison de reproduction, la monogamie prolongée et la monogamie permanente. Enfin, ils appellent monogamie stricte la fait pour une espèce d'associer à la fois la monogamie sociale et la monogamie génétique. | La monogamie, du grec monos, un seul, et gamos, mariage, est chez les humains un régime juridique n'autorisant à un homme de n'épouser par mariage qu'une seule femme et pour une femme qu'un seul homme. Par opposition, on parle de polygamie.
Chez les animaux, la monogamie est le fait de n'avoir qu'un seul partenaire. Les orques, les pigeons, les manchots, les hippocampes et les gerbilles, par exemple, sont réputés monogames. Les travaux en écologie comportementale et l'avènement des techniques d'empreinte génétique à la fin des années 1980, ont montré l'ambiguïté de la monogamie (notamment chez les oiseaux où la coopération d'un mâle et d'une femelle dans l'élevage des jeunes ne permet en rien de préjuger d'une fidélité sexuelle). Ces études ont amené les chercheurs à distinguer la monogamie sociale (couple élevant seul une famille sans inférer d'une activité reproductrice et pouvant donc admettre plusieurs partenaires sexuels), la monogamie sexuelle (ou monogamie génétique qui présente un mode d'accouplement exclusif), cette dernière pouvant être subdivisée en monogamie sérielle (partenaires fidèles successifs) et monogamie vraie (partenaires fidèles à vie). Les chercheurs distinguent également la monogamie temporaire limitée à une saison de reproduction, la monogamie prolongée et la monogamie permanente. Enfin, ils appellent monogamie stricte la fait pour une espèce d'associer à la fois la monogamie sociale et la monogamie génétique.
Chez les plantes, c'est le caractère d’une classe du système de Linné qui renferme les plantes dont les fleurs sont isolées les unes des autres et n’ont pas d’enveloppe commune, mais un seul calice. |
|
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Ninstints | Ninstints | null | Ninstints | null | English: Former Haida village: SGang Gwaay (C. Baertsch/2002) Deutsch: Ehemaliges Haida Dorf SGang Gwaay. Ende 19 Jahrhundert wurde es verlassen. | null | image/jpeg | 512 | 768 | true | true | true | SG̱ang Gwaay Llanagaay is een archeologische site op de eilandengroep Haida Gwaii voor de noordkust van Brits-Columbia in Canada. De site was vroeger een dorp van het Haidavolk en maakt deel uit van het Gwaii Haanas National Park Reserve and Haida Heritage Site. De plaats is sinds 1981 erkend als UNESCO Werelderfgoed. | SG̱ang Gwaay Llanagaay (in het Engels ook bekend als Ninstints) is een archeologische site op de eilandengroep Haida Gwaii voor de noordkust van Brits-Columbia in Canada. De site was vroeger een dorp van het Haidavolk en maakt deel uit van het Gwaii Haanas National Park Reserve and Haida Heritage Site. De plaats is sinds 1981 erkend als UNESCO Werelderfgoed. |
|
vi | https://vi.wikipedia.org/wiki/Bureau_Veritas | Bureau Veritas | null | Bureau Veritas | Nhãn Bureau Veritas trên một container vận tải | 日本語: 関連資料画像。 | null | image/jpeg | 2,112 | 2,544 | true | true | true | Bureau Veritas S. A. là một đơn vị giám định cấp chứng nhận quốc tế. Ngoài việc giám định cấp chứng nhận, còn có chuyên môn về HSE. Trụ sở ở Neuilly-sur-Seine, gần La Défense. Công ty lên sàn giao dịch tại sàn Paris Bourse vào tháng 10 năm 2007.
Tổ chức tiền thân của Bureau Veritas được thành lập tại Antwerp năm 1828 với tên gọi Bureau de Renseignements pour les Assurances Maritimes. Tên gọi Bureau Veritas bắt đầu được sử dụng từ năm 1829.
Năm 2013, Bureau Veritas mua lại công ty Bureau Veritas cùng năm phát hành một video về các ngành nghề chính và hoạt động kiểm tra, thử nghiệm, chứng nhận. Video này thắng giải bạc TopCom ở hạng mục Nghe nhìn mở rộng. | Bureau Veritas S. A. (trước đây là BVQI, Bureau Veritas Quality International) là một đơn vị giám định cấp chứng nhận quốc tế. Ngoài việc giám định cấp chứng nhận, còn có chuyên môn về HSE (Health, Safety và Environmental - Sức khỏe, an toàn và môi trường). Trụ sở ở Neuilly-sur-Seine, gần La Défense. Công ty lên sàn giao dịch tại sàn Paris Bourse vào tháng 10 năm 2007.
Tổ chức tiền thân của Bureau Veritas được thành lập tại Antwerp năm 1828 với tên gọi Bureau de Renseignements pour les Assurances Maritimes (Information Office for Maritime Insurance - Văn phòng thông tin bảo hiểm hàng hải). Tên gọi Bureau Veritas bắt đầu được sử dụng từ năm 1829.
Năm 2013, Bureau Veritas mua lại công ty Bureau Veritas cùng năm phát hành một video về các ngành nghề chính và hoạt động kiểm tra, thử nghiệm, chứng nhận. Video này thắng giải bạc TopCom ở hạng mục Nghe nhìn mở rộng. |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D0%BB%D0%BE%D0%B8%D0%BB%D0%BE_(%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4) | Илоило (город) | null | Илоило (город) | null | English: From top, left to right: Calle Real - Iloilo City's historic center, The Aduana/Customs House of Iloilo and Muelle Loney, Saint Anne Church of Molo District, Smallville Commercial Complex in Mandurriao District, Nelly Garden, and the Arroyo Fountain and Casa Real/Old Iloilo Provincial Capitol Español: Desde cumbre, izquierda a derecha: Calle Real - El centro historico de Ciudad Iloílo, La Aduana de Iloílo y Muelle Loney, Iglesia de Santa Ana en Distrito Molo, Centro Comercial de Smallville en distrito Mandurriao, La Jardin de Nelly, y Fuente Arroyo y Casa Real/Capitolio Provincial Viejo de Iloílo | null | image/jpeg | 1,471 | 1,022 | true | true | true | Илои́ло
— столица провинции Илоило на Филиппинах, на о. Панай. Одновременно — центр региона Западные Висаи. Относится к категории т. н. «независимых» городов. Это — стержень экономики региона.
Илоило сложился как крупный аграрный центр, экспортировавший сахар, копру, бананы, манго и другие естественные ресурсы во время испанского и американского колониальных периодов.
Численность населения — 424619 жителей. Прирост населения — 2 % в год. По численности населения Илоило входит в девятку крупнейших городов Филиппин. | Илои́ло (тагальск. Lungsod ng Iloilo, хилиг. Ciudad sang Iloilo)
— столица провинции Илоило на Филиппинах, на о. Панай. Одновременно — центр региона Западные Висаи. Относится к категории т. н. «независимых» городов. Это — стержень экономики региона.
Илоило сложился как крупный аграрный центр, экспортировавший сахар, копру, бананы, манго и другие естественные ресурсы во время испанского и американского колониальных периодов.
Численность населения — 424619 жителей (2010). Прирост населения — 2 % в год. По численности населения Илоило входит в девятку крупнейших городов Филиппин. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Schleswig-Holstein-Sonderburg-Gl%C3%BCcksburg | Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg | Geschichte | Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg / Geschichte | Christoph Prinz zu Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg, Oberhaupt des Hauses Schleswig-Holstein | English: H.S.H. Prince Christoph of Schleswig-Holstein at Grünholz Manor, as released by image creator Ristesson;Place: Thumby, Germany | null | image/jpeg | 836 | 607 | true | true | true | Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg, kurz Haus Glücksburg, ist der Name einer 1825 gegründeten Linie, die dem Haus Schleswig-Holstein-Sonderburg entstammt, einer Nebenlinie des Gesamthauses Oldenburg. Nach dem Erlöschen der Linie Schleswig-Holstein-Sonderburg-Augustenburg im Jahr 1931 ist die Glücksburger Linie, deren Name auf das Glücksburger Schloss an der Ostsee verweist, die einzige noch blühende deutsche Linie des Hauses Schleswig-Holstein.
Das Haus Glücksburg gehört zur europäischen Hocharistokratie und stellt bis heute die Monarchen von Dänemark und Norwegen sowie bis 1974 von Griechenland. Königin Sophia, Tochter des griechischen Königs und Mutter des spanischen Königs Felipe VI., gehört ebenfalls zur Glücksburger Linie. Das Haus ist überdies mit der britischen Königsfamilie verbunden, da Philip, Duke of Edinburgh, der Ehemann von Königin Elisabeth II., dem Geschlecht angehört. | Johann Schleswig-Holstein-Sonderburg gründete 1564 das Haus Schleswig-Holstein-Sonderburg. Diesem Hause entstammte August Philipp, der 1627 das Haus Schleswig-Holstein-Sonderburg-Beck gründete. Benannt ist es nach dem Haus Beck bei Löhne, dessen Land zum Herrschaftsgebiet gehörte. Aus der Linie Beck ging 1825 die hier betrachtete jüngere Glücksburger Linie hervor: Herzog Friedrich Wilhelm wurde der Titel Herzog zu Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg durch den dänischen König Friedrich VI. verliehen, allerdings ohne Herrschaftsrechte, die der dänische König als regierender Herzog von Schleswig und Holstein selbst ausübte. Während Herzog Friedrich Wilhelms ältere Söhne Karl und Friedrich die deutsche, nicht regierende herzogliche Linie des Hauses Glücksburg fortsetzten, kam sein jüngerer Sohn Christian IX. 1863, nach dem Aussterben der älteren, dänischen Königslinie des Hauses Oldenburg, auf den dänischen Thron (indem er sich gegen die Ansprüche der Augustenburger Linie durchsetzte) und begründete den bis heute in Dänemark regierenden Zweig des Hauses Glücksburg. Schon 1865, als Ergebnis des Deutsch-Dänischen Krieges, verlor der dänische König aber die Herzogtümer Schleswig, Holstein und Lauenburg an Preußen.
König Christians IX. Sohn Wilhelm wurde 1863 als Georg I. König von Griechenland; Carl, ein Enkel Christians IX., wurde als Haakon VII. 1905 König von Norwegen. Viele europäische Königsfamilien sind bis heute mit der Linie Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg verwandt. |
|
hu | https://hu.wikipedia.org/wiki/%C5%90r%C3%B6s | Őrös | Képtár | Őrös / Képtár | null | Magyar: Őrös - temetői nagykereszt | null | image/jpeg | 2,592 | 1,944 | true | true | true | Őrös község Szlovákiában, a Kassai kerület Tőketerebesi járásában. | null |
|
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2_%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 | Список міністрів аграрної політики України | Міністри землеробства УРСР | Список міністрів аграрної політики України / Міністри землеробства УРСР | null | Демченко Микола Нестерович | null | image/jpeg | 297 | 225 | true | true | true | Список персон, які керували Секретаріатом земельних справ Української Народної Республіки, Міністерством землеробства Української Держави, Міністерством землеробства Директорії Української Народної Республіки, Державним секретаріятом земельних справ ЗУНР, Міністерством сільського господарства України / УРСР, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством агропромислової політики України, Міністерством аграрної політики України та Міністерством аграрної політики та продовольства України з 1991 року. | null |
|
bn | https://bn.wikipedia.org/wiki/%E0%A6%9C%E0%A7%81%E0%A6%B2%E0%A6%BE%E0%A6%87_%E0%A7%A8%E0%A7%A6%E0%A7%A7%E0%A7%AE_%E0%A6%9A%E0%A6%A8%E0%A7%8D%E0%A6%A6%E0%A7%8D%E0%A6%B0%E0%A6%97%E0%A7%8D%E0%A6%B0%E0%A6%B9%E0%A6%A3 | জুলাই ২০১৮ চন্দ্রগ্রহণ | স্যারস ধারাবাহিক | জুলাই ২০১৮ চন্দ্রগ্রহণ / সম্পর্কিত গ্রহণ / স্যারস ধারাবাহিক | null | English: May 1910_lunar_eclipse view of earth The orientation of the earth as viewed from the center of the moon during greatest eclipse. thumb | null | image/png | 831 | 867 | true | true | true | ২০১৮ সালের ২৭শে জুলাই সম্পূর্ণ চন্দ্রগ্রহণ উপলব্ধ হবে। এ সময় চাঁদ পৃথিবীর ছায়া কেন্দ্রের মধ্য দিয়ে অতিক্রম হবে। এটি ১৫ জুন, ২০১১ সালের পর প্রথম কেন্দ্রীয় চন্দ্রগ্রহণ। | চন্দ্র স্যারস চক্র সিরিজ ১২৯, প্রতি ১৮ বছর ১১ দিন পর পুনরাবৃত্তি করে, মোট ১১টি সম্পূর্ণ চন্দ্রগ্রহণসহ মোট ৭১টি চন্দ্রগ্রহণ ঘটেছে। |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Christuskirche_(Andernach) | Christuskirche (Andernach) | Orgel | Christuskirche (Andernach) / Orgel | Kreuzigungsgruppe (Ausschnitt) | Deutsch: Fragment einer gotischen Kreuzigungsgruppe - Christuskirche Andernach | null | image/jpeg | 3,432 | 2,442 | true | true | true | Die heutige Evangelische Christuskirche Andernach ist eine hochgotische, zweischiffige Hallenkirche mit einem Hauptschiff und dem rechten Seitenschiff mit dreijochigem Langchor und vielen spätgotischen Bauelementen in Andernach. Sie war bis 1802 die St.-Nikolaus-Kirche des Minoritenklosters. | Erstmals ist der Einbau einer Orgel, vermutlich durch Stumm, für das Jahr 1752 überliefert. 1865 wurde durch die Firma Weil/Neuwied ein neues Instrument eingebaut. Die heutige geht auf das 1914 gebaute Instrument der Firma Link/Giengen zurück. Das Instrument besaß 36 Register auf pneumatisch gesteuerten Kegelladen. 1938 wurde es dem Zeitgeist entsprechend auf neobarocke Klangfarben umgebaut und 1957 wurde die pneumatische Anlage durch eine elektropneumatische ersetzt.
1985 beschloss das Presbyterium die in einem Gutachten als nicht erhaltungswürdig eingestufte Orgel durch einen Neubau zu ersetzen. Ein Umdenken erfolgte 1994 und es wurde aufgrund neuer Gutachten beschlossen die Orgel in den Zustand von 1914 zurückzuversetzen. Von 36 Registern mussten nur 8 neu angefertigt werden, die anderen waren im Original oder zumindest teilweise erhalten. Die Arbeiten wurden durch die Orgelbaufirma Peter in Köln durchgeführt. Die Kosten von 550.000 DM wurden fast ausnahmslos durch Spenden aufgebracht.
Koppeln: II/I, III/I, III/II, I/P, II/P
Anmerkung:
(n) = neues Register |
|
sl | https://sl.wikipedia.org/wiki/Ojos_del_Salado | Ojos del Salado | Delno motoriziran vzpon | Ojos del Salado / Delno motoriziran vzpon | Dva RMMV HX tovornjaka, ki trenutno poskušajo doseči rekord v višini za vozilo na kolesih | English: Rheinmetall MAN HX truck Ojos del Salado challenge. | null | image/jpeg | 3,456 | 5,184 | true | true | true | Nevado Ojos del Salado je stratovulkan v Andih na argentinsko-čilski meji in najvišji aktivni vulkan na svetu s 6893 m. Je tudi druga najvišja gora na zahodni polobli in južni polobli ter najvišja v Čilu. Nahaja se okoli 600 km severno od Aconcague, najvišje gore na zahodni polobli na 6961 m.
Zaradi svoje lokacije v bližini puščave Atacama ima gora zelo malo snega, ki po navadi pade le na vrhu pozimi, čeprav se lahko nevihte v okolici z nekaj centimetri snega celo poleti. Kljub splošnim suhim razmeram je na vzhodni strani gore na višini 6390 m, s premerom približno 100 m, kratersko jezero. To je najverjetneje najvišje jezero kakršne koli vrste na svetu.
Vzpon na Ojos del Salado je večinoma pohod, razen v zadnjem delu vrha, ki je težko plezanje, ki lahko zahteva vrvi. Prvi vzpon sta leta 1937 izvedla Jan Alfred Szczepański in Justyn Wojsznis, pripadniki poljske ekspedicije v Andih.
Ime pomeni približno 'oči slanega' v španščini, zaradi ogromnih nanosov soli, ki se v obliki lagun ali 'oči' pojavi v ledeniku. Severno od gore poteka mednarodna avtocesta med Čilom in Argentino. | Ojos del Salado je priljubljena gora za poskuse doseganja najvišje nadmorske višine na kopnem.
Sedanjo rekordno višino za štirikolesno vozilo je 21. aprila 2007 določil čilski dvojec Gonzala Bravo G. in Eduardo Canales Moya. Do višine 6688 metrov s prilagojenim Suzuki Samurai sta presegla prejšnji rekord višine 6646 m, ki ga je 13. marca 2007 dosegel Nemec Matthias Jeschke v Jeep Wrangler Unlimited Rubicon.
6. marca 2015 je Matthias Jeschke dosegel rekord za tovornjake z višino 6675 metrov, z znamko Mercedes-Benz Zetros. To je tudi svetovni rekord za dizelski pogon.
19. aprila 2015 je Čilenec Gianfranco Bianchi dosegel nadmorsko višino 6472 m s Suzuki RMZ 450 in postavil rekord nadmorske višine za motorno kolo.
Najnovejši objavljeni rekordni poskus je iz 6. novembra 2017 in ponovno sodeloval Matthias Jeschke. Z dvema tovornjakoma RMMV HX je Jeschke poskušal pridobiti dva svetovna rekorda, enega za konstrukcijo na nadmorski višini, drugega pa s trenutnimi 6688 m . Koča je bila zgrajena na 6100 m, 19. decembra pa je bil napovedan poskus, ki se je končal na višini 6150 m zaradi kombinacije več dejavnikov, nepremagljive kamnite pregrade in neugodnih vremenskih razmer. Nadaljnji poskus bo morda izveden leta 2018. |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0 | Киндарка | Монеты 1964—1988 годов | Киндарка / Монеты 1964—1988 годов | null | Español: 20 qindarka | null | image/jpeg | 268 | 531 | true | true | true | Киндарка, или кинт, до 1965 года киндар — разменная монета Албании, составляет 1/100 лека. Название происходит от алб. qind — сотня, одна сотая. Ввиду инфляции в 1990 году была упразднена. Сейчас наименьшая монета в обращении — 1 лек, киндарка — лишь счётная денежная единица.
До 1926 года, когда был введён лек, выпускались местные разменные денежные единицы, которые носили названия «кинт» и «киндтар». | 16 августа 1965 года проведена деноминация, в обращение введены банкноты и монеты образца 1964 года. На монетах этого образца впервые появилось название разменной денежной единицы «киндарка» (алб. qindarka). |
|
ca | https://ca.wikipedia.org/wiki/Pol%C3%ADedre | Políedre | Minerals | Políedre / Políedres al món real / Naturals / Minerals | null | English: Leucite, Augite Locality: Roccamonfina, Roccamonfina Volcanic Complex, Caserta Province, Campania, Italy (Locality at mindat.org) Leucite is a relatively rare feldspathoid, and this is a classic for the species. The trapezohedral crystal is sharp, the color is good, and the luster very good. And the coup de grace is an Augite crystal embedded in the Leucite crytal that for all the world will remind you of Snoopy. Too cool. 2.5 x 2.3 x 1.8 cm Deutsch: Leucit, Augit Fundort: Roccamonfina, Roccamonfina Volcanic Complex, Provinz Caserta, Kampanien, Italien (Fundort bei mindat.org) | Leucita | image/jpeg | 400 | 359 | true | true | true | Un políedre és un cos geomètric, la superfície del qual es compon d'una quantitat finita de polígons plans. Els seus elements notables són la cara o faceta que és la porció de pla que limita el cos, l'aresta on es troben dues cares, i el vèrtex on es troben tres o més arestes. Encara que sempre s'ha concebut el políedre com un cos de tres dimensions, també hi ha semblants topològics en qualsevol dimensió; per exemple, el polígon és el semblant topològic de dues dimensions del políedre. Totes aquestes formes són conegudes com a polítops.
La paraula políedre deriva del grec πολύεδρον. Molts objectes microscòpics naturals tenen una forma o simetria polièdrica. Els cristalls es poden presentar d'aquesta forma, fins i tot a escala microscòpica. | Molts minerals cristal·litzen en una forma que correspon a un políedre. La pirita es pot presentar en tres modes de cristal·lització diferents: amb cristalls cúbics, octaèdrics o en forma d'un dodecàedre no regular (anomenat pentadodecaedre o piritoedre). Però cap mineral no té la forma d'un icosaedre ni d'un dodecàedre regular.
La leucita pot adoptar la forma d'un icositetràedre trapezoïdal (un sòlid de Johnson). El pyrop pot adoptar la forma d'un dodecàedre ròmbic (un políedre de Catalan) i l'aragonita la forma d'un prisma pseudohexagonal. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Joachim-Ringelnatz-Stiftung | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/fb/Ringelnatz-Portr%C3%A4t.jpg | Joachim-Ringelnatz-Stiftung | null | Joachim-Ringelnatz-Stiftung | Joachim Ringelnatz | English: Image of the german comedian and painter Joachim Ringelnatz (* 1883; † 1934) | null | image/jpeg | 240 | 200 | true | true | true | Die Joachim-Ringelnatz-Stiftung ist eine gemeinnützige Stiftung mit Sitz in Cuxhaven.
Die Stiftung wurde im Sommer 2001 gegründet. Ziel der Joachim-Ringelnatz-Stiftung ist die Förderung der Sammlung und Pflege des Künstlernachlasses, um diesen wissenschaftlich zu betreuen und öffentlich zugänglich zu machen. Sie betreibt das Cuxhavener Joachim-Ringelnatz-Museum, das an Joachim Ringelnatz erinnert, der während des Ersten Weltkriegs in der Stadt als Marinesoldat stationiert war.
Die Stiftung erwarb Aquarelle, Ölgemälde und Zeichnungen; ein Teil der Kunstwerke wurde ihr als Dauerleihgaben zur Verfügung gestellt. Außerdem unterhält die Stiftung ein Archiv und fördert wissenschaftliche und publizistische Arbeiten zum literarischen und bildkünstlerischen Werk von Joachim Ringelnatz. Die Stiftung veranstaltet Vorträge und unterstützt Ausstellungen zu Zeitgenossen Ringelnatz’, wie im Jahre 2008 zu George Grosz. Zu den Veranstaltungen der jüngeren Zeit gehörte auch die Präsentation der Sonderbriefmarke zum 125. Geburtstag von Joachim Ringelnatz durch das Bundesfinanzministerium im August 2008. | Die Joachim-Ringelnatz-Stiftung ist eine gemeinnützige Stiftung mit Sitz in Cuxhaven.
Die Stiftung wurde im Sommer 2001 gegründet. Ziel der Joachim-Ringelnatz-Stiftung ist die Förderung der Sammlung und Pflege des Künstlernachlasses, um diesen wissenschaftlich zu betreuen und öffentlich zugänglich zu machen. Sie betreibt das Cuxhavener Joachim-Ringelnatz-Museum, das an Joachim Ringelnatz erinnert, der während des Ersten Weltkriegs in der Stadt als Marinesoldat stationiert war.
Die Stiftung erwarb Aquarelle, Ölgemälde und Zeichnungen; ein Teil der Kunstwerke wurde ihr als Dauerleihgaben zur Verfügung gestellt. Außerdem unterhält die Stiftung ein Archiv und fördert wissenschaftliche und publizistische Arbeiten zum literarischen und bildkünstlerischen Werk von Joachim Ringelnatz. Die Stiftung veranstaltet Vorträge und unterstützt Ausstellungen zu Zeitgenossen Ringelnatz’, wie im Jahre 2008 zu George Grosz. Zu den Veranstaltungen der jüngeren Zeit gehörte auch die Präsentation der Sonderbriefmarke zum 125. Geburtstag von Joachim Ringelnatz durch das Bundesfinanzministerium im August 2008.
Unterstützt wird die Arbeit der Stiftung durch die ebenfalls in Cuxhaven ansässige Ringelnatz-Gesellschaft e. V. |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Gunter_Sachs | Gunter Sachs | Carrière | Gunter Sachs / Biographie / Carrière | Point of view d'Ata Bozaci : propriété de Gunter Sachs dans l'hôtel du château Velden. | Deutsch: Point of view, Wohnung im Schlosshotel Velden, 2007 | null | image/jpeg | 643 | 1,000 | true | true | true | Fritz Gunter Sachs, né le 14 novembre 1932 à Mainberg près de Schweinfurt, et mort le 7 mai 2011 à Gstaad, est un héritier, homme d'affaires multimillionnaire, photographe et sportif de haut niveau, de nationalité allemande et suisse, qui a atteint la célébrité mondiale par son mariage avec Brigitte Bardot en 1966.
Dans les années 1960-1970, il était considéré comme un « playboy ». | Jeune homme, Gunter Sachs était très sportif, pratiquant notamment le bobsleigh. Il gagna ensuite une reconnaissance internationale grâce à un film documentaire et des reportages photographiques.
Sachs était un collectionneur d'art moderne. Dans sa collection, il y a des artistes comme Yves Tanguy et ceux du Nouveau réalisme, mais aussi Yves Klein et René Magritte. Une autre partie concernait le pop art avec Robert Rauschenberg, Roy Lichtenstein et Andy Warhol.
Passionné de photographie, de mathématique, d'économie et d'astrologie, Gunter Sachs publia un livre sur ce dernier sujet, Die Akte Astrologie (en français : Le Dossier astrologie), qui entendait donner une base scientifique à celle-ci, en établissant une corrélation statistique entre les signes du zodiaque et divers aspects de la vie humaine.
Pendant plus de trente ans, Sachs fut président de différents clubs très fermés, dont le Dracula Club de Saint-Moritz.
En 2011, ses actifs étaient estimés à 500 millions d'euros. |
|
mk | https://mk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D0%B5%D1%82%D1%81%D0%BA%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%B2%D0%BE_%D0%95%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0 | Список на светско наследство во Европа | Германија (33) | Список на светско наследство во Европа / По држави / Германија (33) | null | Deutsch: Blick auf die Burg Katz von der Rheinhöhe bei Patersberg aus Im Hintergrund der Loreleyfelsen. English: View from Patersberg of the castle Burg Katz and part of the Upper Middle Rhine Valley. In the background is the Lorelei. | null | image/jpeg | 900 | 1,200 | true | true | true | Ова е список на објекти во Европа заведени како светско наследство на УНЕСКО. | null |
|
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Reddingsboot | Reddingsboot | null | Reddingsboot | Reddingsboot op de Stena Scandinavica te Kiel, Duitsland (2013). | Deutsch: Kiel | null | image/jpeg | 2,848 | 4,288 | true | true | true | Een reddingsboot is een relatief klein vaartuig, vaak aan boord van een ander schip, dat gebruikt wordt voor zelfredzaamheidsdoeleinden. Zie ook reddingssloep.
In de huidige spelling wordt het woord met of zonder 's' geschreven. In de oude spelling van voor 1995 was het zonder 's'. In het jargon van de Koninklijke Nederlandse Redding Maatschappij wordt strikt onderscheid gemaakt tussen een reddingsboot, en een reddingboot. Een 'reddingboot' is een boot waarmee redders vanaf de wal uitvaren om hulp te verlenen aan schipbreukelingen of mensen die vanaf een schip moeten worden gehaald t.b.v. hulpverlening. Zie ook reddingboot. | Een reddingsboot is een relatief klein vaartuig, vaak aan boord van een ander schip, dat gebruikt wordt voor zelfredzaamheidsdoeleinden. Zie ook reddingssloep.
In de huidige spelling wordt het woord met of zonder 's' geschreven. In de oude spelling van voor 1995 was het zonder 's'. In het jargon van de Koninklijke Nederlandse Redding Maatschappij (KNRM) wordt strikt onderscheid gemaakt tussen een reddingsboot (met 's'), en een reddingboot (zonder 's'). Een 'reddingboot' (zonder 's') is een boot waarmee redders vanaf de wal uitvaren om hulp te verlenen aan schipbreukelingen of mensen die vanaf een schip moeten worden gehaald t.b.v. hulpverlening. Zie ook reddingboot. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/HKScan | HKScan | null | HKScan | HKScan corporate HQ in Turku, Finland. | English: HKScan corporate headquarters in Kupittaa, Turku, Finland. | null | image/jpeg | 1,944 | 2,592 | true | true | true | HKScan Oyj is a Finnish manufacturer of meat foods and products, but nowadays its product range also includes ready meals and pet foods. It is based in Turku. In the 1990s and 2000s the company – by then known as HK Ruokatalo Oy – targeted the international market, acquiring meat production companies around the Baltic Sea: In Sweden, Poland, Estonia, Latvia and Lithuania – including the Swedish Scan AB in 2007, resulting in the modern-day name of the company.
HK is originally an initialism of Helsingin Kauppiaat, a company that was acquired by LSO in 1991. HK is the best known brand of the company in its native Finland. Its Finnish subsidiary is still known as HK Ruokatalo Oy. HKScan Oyj is the fifth largest food manufacturer in Europe and a company listed in the Helsinki Stock Exchange. | HKScan Oyj (Nasdaq Helsinki: HKSAV) is a Finnish manufacturer of meat foods and products, but nowadays its product range also includes ready meals and pet foods. It is based in Turku. In the 1990s and 2000s the company – by then known as HK Ruokatalo Oy – targeted the international market, acquiring meat production companies around the Baltic Sea: In Sweden, Poland, Estonia, Latvia and Lithuania – including the Swedish Scan AB in 2007, resulting in the modern-day name of the company.
HK is originally an initialism of Helsingin Kauppiaat ("Helsinki Merchants"), a company that was acquired by LSO in 1991. HK is the best known brand of the company in its native Finland. Its Finnish subsidiary is still known as HK Ruokatalo Oy ("HK Food House Inc."). HKScan Oyj is the fifth largest food manufacturer in Europe and a company listed in the Helsinki Stock Exchange. |
|
ro | https://ro.wikipedia.org/wiki/Admannshagen-Bargeshagen | Admannshagen-Bargeshagen | null | Admannshagen-Bargeshagen | null | Admannshagen-Bargeshagen in Mecklenburg-Western Pomerania - District Bad Doberan | Lage von Admannshagen-Bargeshagenim Landkreis Bad Doberan | image/png | 299 | 299 | true | true | true | Admannshagen-Bargeshagen este o comună din landul Mecklenburg-Pomerania Inferioară, Germania. | Admannshagen-Bargeshagen este o comună din landul Mecklenburg-Pomerania Inferioară, Germania. |
|
cs | https://cs.wikipedia.org/wiki/V%C3%A1clav_Hollar | Václav Hollar | Život v Anglii | Václav Hollar / Život / Život v Anglii | Arundel House, kde Hollar bydlel a tvořil (lept z roku 1646) | null | null | image/jpeg | 2,815 | 6,464 | true | true | true | Václav Hollar, známý pod latinizovanou formou jména Wenceslaus Hollar Bohemus či Wenceslas Hollar nebo poněmčenou podobou jména Wenzel Hollar, byl český barokní rytec a kreslíř. Od roku 1627 působil v dílnách ve Frankfurtu nad Mohanem u Matthäuse Meriana, ve Štrasburku, v Kolíně nad Rýnem a v Antverpách. Od roku 1636 působil ve službách hraběte Thomase Howarda z Arundelu, s nímž se dostal do Anglie. Za války z Anglie utekl, ale později se vrátil. Jeho syn zemřel při morové epidemii, dotkl se ho velký požár Londýna v roce 1666. I když většinu života prožil v cizině, zůstal Čechem a dával to najevo. Byl pohřben do společného hrobu pro zvláště nemajetnou chudinu na malém hřbitově při kostele sv. Markéty ve Westminsteru.
Hollar je autor realistických barokních leptů, mezi jeho časté náměty patří přírodní motivy, krajiny, veduty, mapy, portréty, městské prospekty, kroje a zátiší na volných listech i v souborech. Vytvořil také pohled na Prahu podle svých kreseb z krátké návštěvy v roce 1636. | Zpočátku žil Hollar v Arundlově domácnosti, kde se mohl postupně seznamovat s novým prostředím. Ačkoliv již jednou musel odcestovat ze své domoviny, pobýval stále převážně v německých oblastech, které byly v mnohém jeho domovu podobné, proto byl pro něj příchod do Anglie převratnou změnou. U Arundela pracoval především na zdokumentování jeho rozsáhlé umělecké sbírky, což mu umožňovalo být finančně nezávislý. Hollar nebyl Arundelovým služebníkem či zaměstnancem. Na svých autoportrétech nápadně vystavuje rodinný erb aby zdůraznil své postavení urozeného muže. Ve sbírkách se nacházela díla současníků jako byli Daniel Mytens, Peter Paul Rubens, Jan Lievens, nebo Anthonis van Dyck a Hollar zde dokumentoval i díla starších mistrů jako byl Leonardo da Vinci, Raffael, Parmigianino, Dürer, Hans Holbein mladší, Adam Elsheimer a další. Toto dílo má tím větší hodnotu, jelikož některé z těchto originálů zmizely a jsou známy jen z Hollarových kopií.
Zároveň se zde učil anglicky od Margaret Tracy (ta se na oplátku od něho nechávala vzdělávat v kreslení a základech rytí), která byla komornou lady Alethee Howardové. Dalším Hollarovým zájmem bylo proniknout ke královskému dvoru jako umělec. S tím však měl nemalé problémy, protože ohledně umění měl na dvoře hlavní slovo talentovaný vlámský malíř Anthonis van Dyck, který nebyl Hollarovi nakloněn. (van Dyck jakožto malíř oceňoval na rytectví odlišné hodnoty než Hollar, který byl především rytec a kreslíř)
V této době se v Anglii vyhrocovala politická situace a vznikaly dva tábory – těch, co podporovali krále na straně jedné a co reptali proti špatnému královskému vedení na straně druhé. Hollar se snažil být neutrální, ačkoliv ho jeho příslušnost k Arundelovu domu přiřazovala k royalistům. O tom svědčí fakt, že jeden z jeho prvních portrétů, které vytvořil v Anglii, patřil spisovateli a královu odpůrci Johnu Miltonovi, dalším z královských odpůrců byl Hollarem portrétovaný politik John Pym. Vyhrocenost situace lze vidět na pádu králova oblíbence Thomase Wentwortha, prvního hraběte ze Straffordu, kterého Hollar poprvé portrétoval v roce 1640 ještě jako irského místokrále a v roce 1641 zdokumentoval proces s ním a jeho popravu.
Dne 4. července 1641 se Hollar oženil s komornou Margaret Tracy, s níž měl dvě děti – staršího Jamese a mladší dceru. V této době se setkal s Janem Amosem Komenským, který v Anglii do roku 1642 pobýval. Když v roce 1642 vypukla anglická občanská válka, Arundel se nevrátil z cest zpět do Anglie a právě v této době se Hollar dostal do služeb královské rodiny. Často se zmiňuje, že učil kreslit waleského prince a pozdějšího krále Karla II., což první tvrdil již Vertue, ovšem krátká Hollarova biografie vyšlá v Antverpách v roce 1649 toto zcela nepotvrzuje a zmiňuje, že byl ve službách vévody z Yorku, tedy Karlova mladšího bratra Jakuba II. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Kaspar_Schleibner | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/05/Kaspar_Schleibner_St._Georg_1909_Schlosskapelle_Eurasburg1.jpg | Kaspar Schleibner | Galerie | Kaspar Schleibner / Galerie | null | German: Kaspar Schleibner (1863-1931), Gemälde, St. Georg, Altarblatt, Schlosskapelle Eurasburg (verbrannt) | null | image/jpeg | 747 | 406 | true | true | true | Kaspar Schleibner war ein deutscher Kirchenmaler. | null |
ca | https://ca.wikipedia.org/wiki/Afton_(Iowa) | Afton (Iowa) | null | Afton (Iowa) | null | Adapted from Wikipedia's IA county maps by Seth Ilys. | null | image/png | 194 | 300 | true | true | true | Afton és una població dels Estats Units a l'estat d'Iowa. Segons el cens del 2000 tenia una població de 917 habitants. | Afton és una població dels Estats Units a l'estat d'Iowa. Segons el cens del 2000 tenia una població de 917 habitants. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/King_Georges_Road,_Sydney | King Georges Road, Sydney | null | King Georges Road, Sydney | King Georges Road (MR3), Beverly Hills | MAIN ROAD BEVERLY HILLS | null | image/jpeg | 1,387 | 3,048 | true | true | true | King Georges Road is a major arterial road in Sydney, Australia, running through the local government areas of the Georges River Council and City of Canterbury-Bankstown.
King Georges Road begins at a junction with the Princes Highway at Blakehurst and continues north-west for about 12 kilometres through the suburbs of South Hurstville, Hurstville, Penshurst, Beverly Hills, Roselands and Wiley Park to Punchbowl, where it becomes Wiley Avenue for a short distance and then Roberts Road.
King Georges Road is the southernmost section of the A3, which through various name changes continues to the city's northern beaches area, reaching the coast at Mona Vale. | King Georges Road is a major arterial road in Sydney, Australia, running through the local government areas of the Georges River Council and City of Canterbury-Bankstown.
King Georges Road begins at a junction with the Princes Highway at Blakehurst and continues north-west for about 12 kilometres through the suburbs of South Hurstville, Hurstville, Penshurst, Beverly Hills, Roselands and Wiley Park to Punchbowl, where it becomes Wiley Avenue for a short distance and then Roberts Road.
King Georges Road is the southernmost section of the A3, which through various name changes continues to the city's northern beaches area, reaching the coast at Mona Vale. |
|
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/Eupanacra_angulata | Eupanacra angulata | null | Eupanacra angulata | null | Eupanacra angulata, male, upperside. Indonesia, S.W. Sumatra, Slopes of Mt. Korintji | null | image/jpeg | 1,067 | 1,600 | true | true | true | Eupanacra angulata är en fjärilsart som beskrevs av Clark 1923. Eupanacra angulata ingår i släktet Eupanacra och familjen svärmare. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life. | Eupanacra angulata är en fjärilsart som beskrevs av Clark 1923. Eupanacra angulata ingår i släktet Eupanacra och familjen svärmare. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life. |
|
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/zh-tw/%E6%8B%BF%E7%A0%B4%E4%BB%91%E8%8A%B1%E5%9B%AD | 拿破仑花园 | null | 拿破仑花园 | null | English: Venice, Giardini Pubblici. View from Canale di San Marco. | null | image/jpeg | 1,536 | 2,048 | true | true | true | 拿破崙花園是義大利威尼斯的一個公園，也是舉辦威尼斯雙年展藝術節的主展區。花園位於主島東部的城堡區，系拿破崙於19世紀初排乾沼澤後開闢。
拿破崙花園有30個永久場館，用作在威尼斯雙年展期間的國家館，展出不同國家的藝術品。其中有些展館是由20世紀的頂級建築師，例如卡洛·斯卡帕和阿爾瓦爾·阿爾托所設計。
拿破崙花園的入口是朱塞佩·加里波底雕像。 | 拿破崙花園（義大利語：Giardini Napoleonici）是義大利威尼斯的一個公園，也是舉辦威尼斯雙年展藝術節的主展區。花園位於主島東部的城堡區，系拿破崙於19世紀初排乾沼澤後開闢。
拿破崙花園有30個永久場館，用作在威尼斯雙年展期間的國家館，展出不同國家的藝術品。其中有些展館是由20世紀的頂級建築師，例如卡洛·斯卡帕和阿爾瓦爾·阿爾托所設計。
拿破崙花園的入口是朱塞佩·加里波底雕像。 |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%8C_%D0%9F%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B0_%D0%B2_%D0%91%D1%80%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5 | Богоматерь Победительница в Брдове | null | Богоматерь Победительница в Брдове | null | Polski: Zdjęcie obrazu Matki Bożej Brdowskiej. Obraz został namalowany przez nieznanego, średniowiecznego artystę. | null | image/jpeg | 400 | 295 | true | true | true | Брдовская Богоматерь, или Богоматерь Победительница в Брдове — почитаемая чудотворной икона Богородицы в деревне Брдов. Образ находится в церкви святого Адальберта, который с конца XX века является санктуарием Пресвятой Девы Марии. | Брдовская Богоматерь, или Богоматерь Победительница в Брдове (польск. Matka Boża Zwycięskaw z Brdowa) — почитаемая чудотворной икона Богородицы в деревне Брдов. Образ находится в церкви святого Адальберта, который с конца XX века является санктуарием Пресвятой Девы Марии. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Mario_Luigi_Ciappi | Mario Luigi Ciappi | null | Mario Luigi Ciappi | Kardinalswappen von Mario Luigi Ciappi | null | null | image/svg+xml | 1,209 | 1,147 | true | true | true | Mario Luigi Kardinal Ciappi OP war ein Kurienkardinal der römisch-katholischen Kirche und päpstlicher Haustheologe. | Mario Luigi Kardinal Ciappi OP (* 6. Oktober 1909 in Florenz, Italien; † 23. April 1996 in Rom) war ein Kurienkardinal der römisch-katholischen Kirche und päpstlicher Haustheologe. |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Miss_France_2013 | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/4/4b/Mireille_Darc_2010_cropped.jpg | Miss France 2013 | Jury | Miss France 2013 / Déroulement de la cérémonie / Jury | null | Français : Mireille Darc au festival de Cannes | null | image/jpeg | 456 | 270 | true | true | true | Miss France 2013, 83ᵉ élection de Miss France, s'est déroulée le 8 décembre 2012 au Zénith de Limoges.
La gagnante, Marine Lorphelin, succède à Delphine Wespiser, Miss France 2012.
C'est la première fois que cette élection se tient à Limoges et dans le Limousin.
La cérémonie est diffusée en direct sur TF1 et est présentée par Jean-Pierre Foucault et Sylvie Tellier. La cérémonie se déroule sur le thème des actrices célèbres.
En moyenne, les candidates ont 21,2 ans et mesurent 1,74 m. | null |
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/zh-tw/%E9%A6%96%E9%83%BD%E5%9C%88%E7%94%B5%E9%93%81%E8%BD%A6%E8%BE%86 | 首都圈电铁车辆 | null | 首都圈电铁车辆 | 首爾地鐵2000系MELCO列車 | 한국어: 서울지하철 2호선 MELCO초퍼 차량 English: Seoul Subway Line2 MELCO-chopper Train | null | image/jpeg | 600 | 800 | true | true | true | 首都圈電鐵車輛是韓國首都圈電鐵的營運用車輛，全部為通勤型電聯車。營運公司有首爾交通公社、首爾地鐵9號線有限公司、仁川國際機場鐵路公司、仁川交通公社、議政府輕電鐵株式會社、龍仁輕電鐵株式會社、新盆唐線株式會社和韓國鐵道公社，其運轉範圍覆蓋首爾、仁川、京畿道、忠清南道和江原道。 | 首都圈電鐵車輛（韓語：수도권 전철의 차량）是韓國首都圈電鐵的營運用車輛，全部為通勤型電聯車。營運公司有首爾交通公社、首爾地鐵9號線有限公司、仁川國際機場鐵路公司、仁川交通公社、議政府輕電鐵株式會社、龍仁輕電鐵株式會社、新盆唐線株式會社和韓國鐵道公社，其運轉範圍覆蓋首爾、仁川、京畿道、忠清南道和江原道。 |
|
id | https://id.wikipedia.org/wiki/Daftar_bendera_kotamadya_di_wilayah_Ch%C5%ABgoku | Daftar bendera kotamadya di wilayah Chūgoku | Bersejarah | Daftar bendera kotamadya di wilayah Chūgoku / Prefektur Shimane / Bersejarah | null | English: Flag of Former Tsuwano Shimane 日本語: 旧・津和野町旗 | null | image/png | 116 | 193 | true | true | true | Halaman ini mengandung daftar bendera kotamadya di Chūgoku, Jepang. Ini adalah bagian dari daftar bendera kotamadya di Jepang yang dibagi per wilayah karena jumlahnya banyak. | null |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Auquainville | Auquainville | Demography | Auquainville / Demography | Population of Auquainville | null | null | image/svg+xml | 355 | 475 | true | true | true | Auquainville is a former commune in the Calvados department in the Normandy region of north-western France. On 1 January 2016, it was merged into the new commune of Livarot-Pays-d'Auge.
The inhabitants of the commune are known as Auquainvillais or Auquainvillaises. | In 2010 the commune had 307 inhabitants. The evolution of the number of inhabitants is known from the population censuses conducted in the commune since 1793. From the 21st century, a census of communes with fewer than 10,000 inhabitants is held every five years, unlike larger towns that have a sample survey every year. |
|
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%82%A4%E3%82%AE%E3%83%AA%E3%82%B9%E3%81%AE%E9%80%9A%E8%A1%8C%E6%A8%A9 | イギリスの通行権 | パブリック・ブライドルウェイ | イギリスの通行権 / イングランドおよびウェールズ / パブリック・ブライドルウェイ | ブライドルウェイを走る自転車 | English: The track to Ettington Park | null | image/jpeg | 480 | 640 | true | true | true | イギリスの通行権とは、イギリスで行われている公共の権利の1種。国有地・私有地の別なく、対象となる土地を突っ切って公衆が通行することが認められる権利。ただし、通行が許可されるのは、その権利の行使が認められた特定の通路のみ。これは、昔からその土地が公衆の通路として使われてきて、現在も通路として使われているのであれば、誰もが自由にそこを引き続き使用し、通り抜ける権利があるという考えに基づくもので、誰もが享受できてしかるべき基本的な権利であると捉えられている。
この権利によって公衆の通行が許可されている通路を、ライト・オブ・ウェイ、略称：RoW、ROW と呼ぶ。日本語における定訳は未だ存在しないが、権利通路・通行権道・通行権のある道などと訳される。当項目内では、英語名称がまったく同形である「通行権」との混同を避けるため、以下「権利通路」と呼称する。
権利通路は、私的権利によるものと区別する際は、特に公共権利通路 と呼ぶ。
権利通路を規定する法律は、3つの法域ごとに異なる。イングランドおよびウェールズでは、法的に指定されたもののみが権利通路として利用されるが、スコットランドでは、一定の条件に合致してさえいれば権利通路として利用され得る。 | パブリック・ブライドルウェイ（public bridleway。公共馬道）、または単にブライドルウェイ (bridleway) とは、公衆が以下の方法で通行する権利を有する道のこと：
徒歩で。
馬に騎乗して、または馬を曳いて。
自転車に乗って。ただし、歩行者や騎乗者がいる場合は道を譲り、その通行を妨げてはならない。
ブライドルウェイには、道しるべとして金属製またはプラスチック製の丸い板に青色の矢印が描かれたものが用いられている。杭や樹木などに青色の点々を描いて示していることもある。 |
|
azb | https://azb.wikipedia.org/wiki/%D8%A8%D8%A7%D8%AF_%D9%86%D9%88%DB%8C%E2%80%8C%D8%A7%D8%B4%D8%AA%D8%A7%D8%AA_%D8%A2%D9%86_%D8%AF%D8%B1_%D8%B2%D8%A7%D9%84%D9%87 | باد نویاشتات آن در زاله | گؤرونتولر | باد نویاشتات آن در زاله / گؤرونتولر | null | English: north eastern part of the city wall of Bad Neustadt an der Saale Deutsch: Nordöstliche Stadtmauer von Bad Neustadt an der Saale | null | image/jpeg | 1,417 | 1,890 | true | true | true | باد نویاشتات آن در زاله آلمانین بایرن ایالتینده یئر آلان بیر شهردیر و ۲۴۲ متر دنیز سوییهسیندن اۇجالیقی وار. بۇ شهرین ۳۶٫۷۹ کیلومتر موربّع ساحهسی وار. | null |
|
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/zh-tw/%E5%A4%A9%E6%B4%A5%E5%B8%82%E5%8E%86%E5%8F%B2%E9%A3%8E%E8%B2%8C%E5%BB%BA%E7%AD%91%E5%88%97%E8%A1%A8 | 天津市历史风貌建筑列表 | 第三批入選建築 | 天津市历史风貌建筑列表 / 列表 / 第三批入選建築 | null | 中文（中国大陆）: 大理道民园东里2-12号English: Dali Dao Minyuandong Quarter No. 2-12 | null | image/jpeg | 1,936 | 2,592 | true | true | true | 天津市歷經600多年的建城史和近代租界的都市計畫發展，出現了一大批具有較高的歷史、文化、科學、藝術和人文價值並反映時代特色和地域特色的建築和著名建築師的代表作，市中心城區形成了包括法國、義大利、英國風格等在內的濃郁的異國風情以及民國時期的建築風格，具有與中國其他城市截然不同的城市風情。儘管一直遭到自然和人為的損毀，這些建築中完好保留下來的仍有很多。傳統上，城市通過設立「文物保護單位」的方法對其進行保護，但隨著21世紀初中國城市房地產開發的熱潮，這些建築的存在受到嚴重威脅。為了平衡對這些建築的保護同市中心土地開發之間的關係，天津市第十四屆人民代表大會常務委員會第二十一次會議於2005年7月20日通過名為《天津市歷史風貌建築保護條例》的地方性法規，受其保護的建築則稱為天津市歷史風貌建築。 | 該名單列舉了依據《天津市歷史風貌建築保護條例》規定，經天津市國土資源和房屋管理局提名，天津市歷史風貌建築保護專家諮詢委員會評審，天津市人民政府批准，第三批87幢建築被確定為歷史風貌建築。 |
|
hu | https://hu.wikipedia.org/wiki/Peyrelevade | Peyrelevade | Népesség | Peyrelevade / Népesség | A település népességének változása | null | null | image/svg+xml | 355 | 475 | true | true | true | Peyrelevade település Franciaországban, Corrèze megyében. Peyrelevade Millevaches, Faux-la-Montagne, Féniers, Saint-Merd-les-Oussines, Gentioux-Pigerolles, Saint-Setiers és Tarnac községekkel határos. | A település népességének változása: |
|
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D0%B8 | Архітектура Одеси | Архітектура доби історизму | Архітектура Одеси / Архітектура доби історизму | null | Українська: Комплекс житловий. Будинок прибутковий Баржанського,у якому жив І.Д. Гешелін - отоларінголог, Одеса, Рішельєвська вул., 11/18 (ріг вулиць Рішельєвської, 11 та Буніна, 18) This is a photo of a monument in Ukraine, number: 51-101-1116 | null | image/jpeg | 3,240 | 4,320 | true | true | true | Архітектура Одеси — історія архітектури портового міста на узбережжі Чорного моря за декілька століть. | Архітектура історизму у Одесі представлена найбільш масово, період тривав майже 50 років і на нього прийшлося кілька будівельних бумів.
В другій половині 19 ст. забудова передмість Одеси все більше відходила від регулярного генерального плану, однак найбільш значні архітектурні споруджували у межах перших планів міста. Таким чином забудова становилась все більш щільною. Старі споруди замінювались новими, більш високими, подвір'я забудовувались численними флігелями, надбудовувались поверхи над існуючими спорудами. Суворих обмежень щодо щільності забудови не було.
Кварталів елітного житла у той час практично не було, нові будинки з окремими сходовими клітками зводились серед галерейних.
У 1870-х роках у зв'язку з економічним підйомом у Європі спостерігався будівельний бум. У той час у міському громадському управлінні було влаштовано Одеську будівельну управу, яка до самого приходу радянських військ займалася затвердженням проектів будівництва.
Вже наприкінці 1880-х спостерігається розмаїття багатьох історичних стилів чи їх суміш в декорі навіть одної споруди, до початку ХХ ст. це стосувалося лише коштовних, т. з. панських будинків, але вже з початком ХХ ст. рясне оздоблення з'являється і у більш простих спорудах центру і передмість, у основному з дешевих матеріалів. Також у ІІ-й половині ХІХ ст. багато ранньої забудови втрачає свій первісний вигляд у наслідок перебудов або спрощень оздоблення. Колонади, що виступали на тротуар були демонтовані, місто цілком втратило класицистичний вигляд.
У другій половині XIX набуло популярності використання романських і готичних мотивів, які використовувати для фасадів як приватних цивільних, так і сакральних споруд, університетський гуртожиток на вул. Мечнікова, 4, Міщанська управа на Старопортофранківській, лазня Ісаковича на вул Кузнечній вулиці). Романський стиль використовувався для споруд з фасадами без штукатурки із застосуванням цегляного мурування у камені у якості оздоблення для бюджетних споруд, зокрема різноманітних міських закладів. У мотивах венеціанської готики і ренесансу було вирішено фасади Нової біржі (нині філармонія). Даний напрям був аналогом так званого "цегельного стилю", використовувшогося у Російській імперії. Споруди ж цілком зведені з цегли у Одесі були рідкістю, переважно з цегли зводились промислові споруди, тоді як для житлових будинків з неоштукатуреної цегли зводили лише фасади. Один з найбільш вдалих будинків цілком зведених з цегли є будинок Вікторова на Спиріднівській вулиці, автором якого був відомий київський архітектор М. М. Добачевский.
Розкішним зразком історизму в Одесі став новий театр (проект архітекторів Гельмера та Фельнера, де у оздобленні присутні елементи ренесансу, [[бароко[[ і рококо. Великі театри в Петербурзі та в Москві обов'язково мали на головній осі проти сцени царську ложу для відвідин імператора та його родини. Віддаленість Одеси від столичних міст сприяла незвичній особливості одеського театру — театр не мав царської ложі взагалі.
В місті, не багатому на значні громадські архітектурні споруди, необароковий театр логічно став одним із символів приморського міста.
Одним з останніх будинків в стилі історизму став будинок М. М. Версє, споруджений у 1910 році. Вин мав дещо подрібнений рясний декор і у цілому споруда не виглядає ні вдалою, ні сучасною. |
|
ast | https://ast.wikipedia.org/wiki/Patrimoniu_de_la_Humanid%C3%A1_n%27Europa_y_Am%C3%A9rica_del_Norte | Patrimoniu de la Humanidá n'Europa y América del Norte | Azerbaixán | Patrimoniu de la Humanidá n'Europa y América del Norte / Llista del Patrimoniu Mundial n'Europa / Europa / Azerbaixán | null | English: Maidens Tower 2013 | null | image/jpeg | 3,321 | 3,118 | true | true | true | La Organización de les Naciones Xuníes pa la Educación, la Ciencia y la Cultura propunxo un plan de proteición de los bienes culturales del mundu, al traviés de la "Convención sobre la Proteición del Patrimoniu Mundial Cultural y Natural", aprobáu en 1972. Presenta una llista de bienes que pertenecen al Patrimoniu Mundial, más conocíu como Patrimoniu de la Humanidá. | 2000 - Cultural - Ciudá fortificada de Bakú col Palaciu de los Shirvanshah y la Torre de la Doncella.
2007 - Cultural - Paisaxe cultural d'arte rupestre de Gobustán. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Taikai_Uemoto | Taikai Uemoto | null | Taikai Uemoto | null | 0-0 | null | image/jpeg | 821 | 462 | true | true | true | Taikai Uemoto is a former Japanese football player. | Taikai Uemoto (上本 大海, Uemoto Taikai, born June 1, 1982) is a former Japanese football player. |
|
pt | https://pt.wikipedia.org/wiki/Cemit%C3%A9rio_da_Recoleta | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/77/CarlosAlvearcolor.jpg | Cemitério da Recoleta | Personalidades sepultadas | Cemitério da Recoleta / Personalidades sepultadas | null | Carlos María de Alvear | null | image/jpeg | 1,149 | 925 | true | true | true | O cemitério da Recoleta é uma famosa necrópole localizada no bairro homônimo na cidade de Buenos Aires. Os jardins que rodeiam o cemitério constituem uma área de lazer muito popular entre os portenhos, ademais, o distrito da Recoleta é um dos mais nobres da capital argentina.
Conhecido por ser um dos cemitérios mais visitados do mundo, ao lado do parisiense Pere-Lachaise, este local é um dos principais pontos turísticos de Buenos Aires.
Ganhou fama devido ao luxo das lápides e da ostentação dos túmulos, retrato do bom momento econômico vivido pela Argentina no início do século XIX. Atualmente acontecem poucos enterros no local devido ao pouco espaço livre disponível e o alto preço do terreno. | null |
ko | https://ko.wikipedia.org/wiki/%EB%A1%9C%EB%A7%88%EC%9D%98_%ED%96%89%EC%A0%95_%EA%B5%AC%EC%97%AD | 로마의 행정 구역 | 무니치피 | 로마의 행정 구역 / 무니치피 | null | English: municipi of rome from 2013 | 로마의 15개 무니치피오 | image/png | 618 | 796 | true | true | true | 로마의 행정 구역은 15개의 세부 행정구로 구성되며, 이들을 무니치피오 라고 부른다. 원래는 20개로 구성되어 있었으나 제19구가 1992년 주만투표를 통해 독립 코무네가 되고 로마로부터 분리되어 지금의 피우미치노가 되었다. 또 2013년 3월 11일 행정 구역 개편을 통해 19개 구에서 15개 구로 줄어들면서 지금의 모습이 되었다. | 2013년 행정 구역 개편으로 기존의 무니치피오들이 통합되었고 지금은 15개가 되었다. 그 15개 무니치피오는 다음과 같다.
참고로 바티칸 시국은 제1무니치피오와 제13무니치피오 사이에 걸쳐 있다. |
|
fa | https://fa.wikipedia.org/wiki/%DA%AF%D9%86%D8%AC%D8%B4%DA%A9_%DA%86%DA%A9%D8%A7%D9%88%DA%A9%DB%8C | گنجشک چکاوکی | null | گنجشک چکاوکی | null | Lark Sparrow at Amado, Arizona | null | image/jpeg | 600 | 900 | true | true | true | گنجشک چکاوکی نام یک گونه از تیره زردپرهایان است. | گنجشک چکاوکی (نام علمی: Chondestes grammacus) نام یک گونه از تیره زردپرهایان است. |
|
oc | https://oc.wikipedia.org/wiki/Alap%C3%A8ira_e_Bred%C3%B2m | Alapèira e Bredòm | null | Alapèira e Bredòm | null | Français : Albepierre-Bredons: village situé dans le département français du Cantal. | null | image/jpeg | 2,448 | 3,264 | true | true | true | Alapèira e Bredòm o Albapèira e Bredon es 'na comuna auvernhassa situada dins lo Cantal e lo Pargue Natural Regional daus Volcans d'Auvèrnhe; administrativament, se tròba dins lo departament del Cantal e la region d'Auvèrnhe-Ròse-Aups, ancianament d'Auvèrnhe. | Alapèira e Bredòm o Albapèira e Bredon (Albepierre-Bredons en francés) es 'na comuna auvernhassa situada dins lo Cantal e lo Pargue Natural Regional daus Volcans d'Auvèrnhe; administrativament, se tròba dins lo departament del Cantal e la region d'Auvèrnhe-Ròse-Aups, ancianament d'Auvèrnhe. |
|
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Buhl_(Idaho) | Buhl (Idaho) | null | Buhl (Idaho) | null | English: The historic United States Post Office in (built 1940), located at 830 Main Street in Buhl, Twin Falls County, Idaho, United States]]. It is listed on the US National Register of Historic Places. | ilustracja | image/jpeg | 2,575 | 3,973 | true | true | true | Buhl – miasto w Stanach Zjednoczonych, w stanie Idaho, w hrabstwie Twin Falls. | Buhl – miasto w Stanach Zjednoczonych, w stanie Idaho, w hrabstwie Twin Falls. |
|
pt | https://pt.wikipedia.org/wiki/Campeonato_Sul-Mato-Grossense_de_Futebol_de_2008_-_S%C3%A9rie_C | Campeonato Sul-Mato-Grossense de Futebol de 2008 - Série C | Participantes | Campeonato Sul-Mato-Grossense de Futebol de 2008 - Série C / Participantes | null | English: Flag of Bandeirantes, MS, Brazil | Bandeirantes | image/png | 2,169 | 3,844 | true | true | true | O Campeonato Sul-Mato-Grossense de Futebol - Série C, denominado como Campeonato Sul-Mato-Grossense de Futebol Amador pela Federação de Futebol de Mato Grosso do Sul, foi um campeonato de futebol amador do estado de Mato Grosso do Sul. Começou a ser disputado a partir de 2008, e garantia aos três primeiros colocados o direito de se profissionalizar e disputar o Campeonato Sul-Mato-Grossense de Futebol Profissional – Série B. O campeão tem sua profissionalização custeada pela Federação. Ainda antes das semifinais, a FFMS, diante das desistências na Segunda Divisão de 2008, concedeu uma vaga também para o quarto colocado. | Alcinópolis (Alcinópolis)
Amambaí (Amambaí)
Aparecida do Taboado (Aparecida do Taboado)
Bandeirantes (Bandeirantes)
Bataguassu (Bataguassu)
Bodoquena (Bodoquena)
Comercial (Três Lagoas)
Corguinho (Corguinho)
Douradina (Dourados)
Dourados (Dourados)
Enira (Corumbá)
Guia Lopes (Guia Lopes da Laguna)
Iguatemiense (Iguatemi)
Itaporã (Itaporã)
Jaraguari (Jaraguari)
Miranda (Miranda)
Noroeste (Aquidauana)
Nova Andradina E.C. (Nova Andradina)
Novo Horizonte do Sul (Novo Horizonte do Sul)
Nioaque (Nioaque)
Paranaíba (Paranaíba)
Paranhos (Paranhos)
Pedra Bonita (Figueirão)
Pedrogomense (Pedro Gomes)
Rio Negro (Rio Negro)
Riopardense (Ribas do Rio Pardo)
Rio Verde (Rio Verde de Mato Grosso)
Santa Rita do Pardo (Santa Rita do Pardo)
São Leopoldo (Campo Grande)
São José (Ladário)
Selvíria - SEC (Selvíria)
Selvíria (Selvíria)
Sete Quedas (Sete Quedas)
SENA (Sidrolândia)
Taquari (Taquari)
Taquarussu (Taquarussu)
Terenos (Terenos)
União (Rio Brilhante)
XV de Novembro (Batayporã) |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Grums | Grums | null | Grums | Grums railway station | Grums railway station, Grums, Sweden. Photo by Riggwelter, May 20, 2006. Seit 1. Mai 2010 befindet sich im ehemaligen Bahnhofsgebäude nun die neue Vårdcentrale (Ärztehaus). | Grums railway station | image/jpeg | 1,536 | 2,048 | true | true | true | Grums is a locality and the seat of Grums Municipality, Värmland County, Sweden with 5,025 inhabitants in 2010. | Grums is a locality and the seat of Grums Municipality, Värmland County, Sweden with 5,025 inhabitants in 2010. |
|
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Kari_Matchett | Kari Matchett | null | Kari Matchett | null | Kari Matchett at Comic-Con 2011. | Kari Matchett, 2011 | image/jpeg | 567 | 407 | true | true | true | Kari Matchett is een Canadees actrice. | Kari Matchett (Saskatchewan, 25 maart 1970) is een Canadees actrice. |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Brigueuil | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/32/Brigueuil_porte.JPG | Brigueuil | Histoire | Brigueuil / Histoire | La porte orientale du vieux bourg. | English: village gate at Brigueuil, Charente, SW France Français : porte orientale du vieux bourg de Brigueuil (16), France | null | image/jpeg | 1,600 | 1,200 | true | true | true | Brigueuil est une commune du Sud-Ouest de la France, située dans le département de la Charente.
Ses habitants sont appelés les Brigueuillois et les Brigueuilloises, ou les Brigueuillauds et les Brigueuillaudes. | Site défensif naturel et à la limite des provinces des Lémovices et des Pictaves, Brigueuil a été habité depuis la plus haute antiquité.
Près d'Anglars, au lieu-dit Camp de César, un retranchement rectangulaire de 150 m x 95 m avec un talus de 7 m de haut était appelé Camp d'Anglard. À 500 m de là, au Roudareix, se trouve aussi le Camp de Roudareix.
La vicomté de Brigueuil appartenait à la baronnie de Rochechouart depuis le XIᵉ siècle. Le premier vicomte de Rochechouart connu fut Aymerie Ier, surnommé Ostafranc (parfois orthographié Ostofranc).
Le territoire de Brigueuil a appartenu à l'ancienne province d'Aquitaine, puis quelque temps au Limousin, et enfin au Poitou. Religieusement il dépendait du diocèse de Limoges.
Le château s'élevait au sud des fortifications, et se prolongeait vers l'est. Les murailles faisaient deux mètres d'épaisseur, et on rentrait dans la ville par deux portes, l'une à l'est et l'autre à l'ouest, qui existent encore. Le château primitif a fait place à un château plus moderne au XVᵉ siècle, qui a subsisté jusque vers 1825. Une haute tour carrée demeure, qui a longtemps servi d'hôtel de ville.
Après qu'en 1365, de retour d'avoir rendu hommage au roi d'Angleterre Édouard III, Louis Ostafranc se soit écrié « Mort aux Anglais ! » la ville fut en récompense exemptée de taille et d'impôts royaux et Louis eut le poste de gouverneur du Limousin.
En 1398, la vicomté passa par alliance aux mains de la famille de Reilhac, qui possédait de nombreux fiefs en Limousin et Périgord. La châtellenie de Reilhac était mouvante de la baronnie de Nontron.
Au XVᵉ siècle, Pierre de Reilhac fut nommé grand échanson par le roi Louis XI et fut un des plus grands seigneurs de l'époque. Il avait épousé Marguerite de Chabot, fille du seigneur de Jarnac, qui lui laissa quatre enfants.
Brigueuil fut tenue par les protestants de 1567 à 1574.
Au XVIIᵉ siècle, la terre de Brigueuil passa par mariage aux mains du duc d'Humières.
Lors de la Terreur, Brigueuil était à la famille Monstiers, très aimée de la population, qui ne fut pas inquiétée. |
nn | https://nn.wikipedia.org/wiki/Piemonte | Piemonte | Bilete | Piemonte / Bilete | null | Facade and campanile of the Romanesque cathedral of Acqui Terme in the province of Alessandria, Piemonte, Italy. The loggia dates from the seventeenth century. (Olympus OM-4.) | null | image/jpeg | 750 | 443 | true | true | true | Piemonte er ein av tjue regionar i Italia. Han har eit areal på 25 399 kvadratkilometer, og har om lag 4,4 millionar innbyggjarar. Valle d'Aosta i nordvest høyrer både historisk og geografisk til Piemonte, men utgjer ein autonom region. I nord grenser Piemonte til Sveits, i vest til Frankrike, i sør til Liguria, i søraust til Emilia-Romagna og i aust til Lombardia. | null |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/%C5%A0iauliai_County | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/c/cc/Lithuanian-Counties-Siauliai.svg | Šiauliai County | null | Šiauliai County | Location of Šiauliai County | null | null | image/svg+xml | 595 | 765 | true | true | true | Šiauliai County is one of ten counties in Lithuania. It is in the north of the country, and its capital is Šiauliai. On 1 July 2010, the county administration was abolished, and since that date, Šiauliai County remains as the territorial and statistical unit. | Šiauliai County (Lithuanian: Šiaulių apskritis) is one of ten counties in Lithuania. It is in the north of the country, and its capital is Šiauliai. On 1 July 2010, the county administration was abolished, and since that date, Šiauliai County remains as the territorial and statistical unit. |
gl | https://gl.wikipedia.org/wiki/Betanzos | Betanzos | Galería de imaxes | Betanzos / Galería de imaxes | null | Galego: Sección da exposición histórica do centro do Museo das Mariñas, Betanzos. | null | image/jpeg | 2,912 | 5,184 | true | true | true | Betanzos é un concello e cidade da provincia da Coruña, pertence á comarca de Betanzos. Segundo o IGE no ano 2017 tiña 12.941 habitantes.
Betanzos foi unha vila creada polo rei Afonso IX, tras aceptar en 1219 o traspaso da poboación de Betanzos O Vello ao lugar de Castro de Untia. Betanzos viviu o seu auxe no baixo medievo, medrando polo comercio da pesca, o viño e dos fornos, e nela instauráronse fidalguías e gremios importantes. Foi declarada cidade do Reino de Galicia polo rei Henrique IV en 1465. Betanzos foi capital de provincia entre os séculos XVI e XVIII. As casas de Fonte de Unta, as súas murallas e portas, as súas igrexas como as de San Francisco e Azougue, a Torre de Lanzós ou a Torre do reloxo na igrexa de Santiago fan que sexa a referencia galega do gótico e unha cidade declarada conxunto histórico-artístico.
Outro patrimonio de interese de Betanzos son as súas igrexas románicas de Brabío, Pontellas ou Tiobre; os edificios neoclásicos de San Antonio de Padua, o Arquivo do Reino de Galicia ou o pazo de Piadela; e conxuntos modernistas como a Casa Núñez, a escola de García Naveira ou o Parque do Pasatempo. | Artigo principal: Galería de imaxes de Betanzos. |
|
sk | https://sk.wikipedia.org/wiki/Tellin | Tellin | null | Tellin | null | Français : Tellin (Belgique), quartier du "Val des Cloches". English: Tellin (Belgium), Val des Cloches" (Valley of the Bells) quarter. Nederlands: Tellin (België), "Val des Cloches" (Dal van de Kloken) wijk. Walon: Tèlin (Bèljike), vèjinadje do "Fond dès Clotches". | Tellin | image/jpeg | 1,704 | 2,272 | true | true | true | Tellin je belgická obec vo Valónskom regióne v provincii Luxembourg. | Tellin je belgická obec vo Valónskom regióne v provincii Luxembourg. |
Subsets and Splits