input
stringlengths 95
7.33k
| output
stringlengths 35
1.02k
| instruction
stringclasses 2
values |
|---|---|---|
Question: 'Розділові знаки при звертанні правильно вжито в реченні:' 'А: *Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю, Нехай я вийду на вулицю.*', 'Б: *Пусти мене, мати погуляти, Бо вже челядоньки не видати.*', 'В: *Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, Куди моє дівування та й занесете?*', 'Г: *Прочини господарю, ворота, Занесем тобі віночка з золота.*', 'Д: *Зеленая, дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?*', | Chosen answer: В: *Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, Куди моє дівування та й занесете?*, Rejected answers: А: *Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю, Нехай я вийду на вулицю.*, Б: *Пусти мене, мати погуляти, Бо вже челядоньки не видати.*, Г: *Прочини господарю, ворота, Занесем тобі віночка з золота.*, Д: *Зеленая, дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?* | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Розділові знаки при звертанні правильно вжито в реченні:' 'А: *Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю, Нехай я вийду на вулицю.*', 'Б: *Пусти мене, мати погуляти, Бо вже челядоньки не видати.*', 'В: *Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, Куди моє дівування та й занесете?*', 'Г: *Прочини господарю, ворота, Занесем тобі віночка з золота.*', 'Д: *Зеленая, дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?*', | Chosen answer: В: *Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, Куди моє дівування та й занесете?*, Rejected answers: А: *Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю, Нехай я вийду на вулицю.*, Б: *Пусти мене, мати погуляти, Бо вже челядоньки не видати.*, Г: *Прочини господарю, ворота, Занесем тобі віночка з золота.*, Д: *Зеленая, дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?* | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Закінчення *-ий* має прикметник, утворений від слова:' 'А: тепер', 'Б: колись', 'В: субота', 'Г: вечір', 'Д: туман', | Chosen answer: Д: туман, Rejected answers: А: тепер, Б: колись, В: субота, Г: вечір, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Закінчення *-ий* має прикметник, утворений від слова:' 'А: тепер', 'Б: колись', 'В: субота', 'Г: вечір', 'Д: туман', | Chosen answer: Д: туман, Rejected answers: А: тепер, Б: колись, В: субота, Г: вечір, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Правильно утворено дієприкметник:' 'А: висохнути — висохший', 'Б: упіймати — упіймавший', 'В: умитися — умившийся', 'Г: одягнути — одягнений', 'Д: посадити — посадений', | Chosen answer: Г: одягнути — одягнений, Rejected answers: А: висохнути — висохший, Б: упіймати — упіймавший, В: умитися — умившийся, Д: посадити — посадений | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Правильно утворено дієприкметник:' 'А: висохнути — висохший', 'Б: упіймати — упіймавший', 'В: умитися — умившийся', 'Г: одягнути — одягнений', 'Д: посадити — посадений', | Chosen answer: Г: одягнути — одягнений, Rejected answers: А: висохнути — висохший, Б: упіймати — упіймавший, В: умитися — умившийся, Д: посадити — посадений | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Розділові знаки правильно розставлено в реченні:' 'А: Отут серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.', 'Б: Сонце вже котилося на захід, над полями здіймалася легка пара, у небі, як листя осики, тріпотіли крильцями жайворонки, зеленим соком пашіли трави, — у які причепурилися горбки.', 'В: Уявімо що світ, який нас оточує — це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу — рослини на цьому полі.', 'Г: Проміння ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло наче хто сипонув на воду блискучими іскрами.', 'Д: Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю, на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.', | Chosen answer: Д: Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю, на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина., Rejected answers: А: Отут серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі., Б: Сонце вже котилося на захід, над полями здіймалася легка пара, у небі, як листя осики, тріпотіли крильцями жайворонки, зеленим соком пашіли трави, — у які причепурилися горбки., В: Уявімо що світ, який нас оточує — це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу — рослини на цьому полі., Г: Проміння ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло наче хто сипонув на воду блискучими іскрами., | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Розділові знаки правильно розставлено в реченні:' 'А: Отут серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.', 'Б: Сонце вже котилося на захід, над полями здіймалася легка пара, у небі, як листя осики, тріпотіли крильцями жайворонки, зеленим соком пашіли трави, — у які причепурилися горбки.', 'В: Уявімо що світ, який нас оточує — це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу — рослини на цьому полі.', 'Г: Проміння ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло наче хто сипонув на воду блискучими іскрами.', 'Д: Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю, на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.', | Chosen answer: Д: Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю, на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина., Rejected answers: А: Отут серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі., Б: Сонце вже котилося на захід, над полями здіймалася легка пара, у небі, як листя осики, тріпотіли крильцями жайворонки, зеленим соком пашіли трави, — у які причепурилися горбки., В: Уявімо що світ, який нас оточує — це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу — рослини на цьому полі., Г: Проміння ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло наче хто сипонув на воду блискучими іскрами., | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка:' 'А: заощаджувати, ячання, майоліка', 'Б: перекладати, зав’язь, роз’ятрити', 'В: узлісся, зчорніти, восьмитонний', 'Г: колумбієць, щасливий, дзюдоїст', 'Д: узбережжя, яблунька, розмаїтість', | Chosen answer: А: заощаджувати, ячання, майоліка, Rejected answers: Б: перекладати, зав’язь, роз’ятрити, В: узлісся, зчорніти, восьмитонний, Г: колумбієць, щасливий, дзюдоїст, Д: узбережжя, яблунька, розмаїтість | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка:' 'А: заощаджувати, ячання, майоліка', 'Б: перекладати, зав’язь, роз’ятрити', 'В: узлісся, зчорніти, восьмитонний', 'Г: колумбієць, щасливий, дзюдоїст', 'Д: узбережжя, яблунька, розмаїтість', | Chosen answer: А: заощаджувати, ячання, майоліка, Rejected answers: Б: перекладати, зав’язь, роз’ятрити, В: узлісся, зчорніти, восьмитонний, Г: колумбієць, щасливий, дзюдоїст, Д: узбережжя, яблунька, розмаїтість | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення «Забілена в тумани Говерла чатує на обрії...» вибрати:' 'А: й укриває мережаною тінню все довкола.', 'Б: деінде промайне крилом сполохана птаха.', 'В: ніби роззираючись на всю Чорногору.', 'Г: де вже займається молоденький день.', 'Д: та зорі тремтять у нічній прохолоді.', | Chosen answer: Д: та зорі тремтять у нічній прохолоді., Rejected answers: А: й укриває мережаною тінню все довкола., Б: деінде промайне крилом сполохана птаха., В: ніби роззираючись на всю Чорногору., Г: де вже займається молоденький день., | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення «Забілена в тумани Говерла чатує на обрії...» вибрати:' 'А: й укриває мережаною тінню все довкола.', 'Б: деінде промайне крилом сполохана птаха.', 'В: ніби роззираючись на всю Чорногору.', 'Г: де вже займається молоденький день.', 'Д: та зорі тремтять у нічній прохолоді.', | Chosen answer: Д: та зорі тремтять у нічній прохолоді., Rejected answers: А: й укриває мережаною тінню все довкола., Б: деінде промайне крилом сполохана птаха., В: ніби роззираючись на всю Чорногору., Г: де вже займається молоденький день., | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Неправильно вжито прийменник у рядку:' 'А: ростуть біля берега — ростуть *при* березі', 'Б: посидь поруч зі мною — посидь *поряд* зі мною', 'В: схопився до схід сонця — схопився *перед* сходом сонця', 'Г: зупинився за два кроки — зупинився *у* двох кроках', 'Д: повернуся через місяць — повернуся *за* місяць', | Chosen answer: Г: зупинився за два кроки — зупинився *у* двох кроках, Rejected answers: А: ростуть біля берега — ростуть *при* березі, Б: посидь поруч зі мною — посидь *поряд* зі мною, В: схопився до схід сонця — схопився *перед* сходом сонця, Д: повернуся через місяць — повернуся *за* місяць | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Неправильно вжито прийменник у рядку:' 'А: ростуть біля берега — ростуть *при* березі', 'Б: посидь поруч зі мною — посидь *поряд* зі мною', 'В: схопився до схід сонця — схопився *перед* сходом сонця', 'Г: зупинився за два кроки — зупинився *у* двох кроках', 'Д: повернуся через місяць — повернуся *за* місяць', | Chosen answer: Г: зупинився за два кроки — зупинився *у* двох кроках, Rejected answers: А: ростуть біля берега — ростуть *при* березі, Б: посидь поруч зі мною — посидь *поряд* зі мною, В: схопився до схід сонця — схопився *перед* сходом сонця, Д: повернуся через місяць — повернуся *за* місяць | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Граматичну помилку допущено в реченні:' 'А: Розгляньмо зроблені висновки автором нового підручника з історії України.', 'Б: Усі зусилля Ярослав спрямував на посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію.', 'В: Козацькі ватажки спромоглися на значні успіхи', 'Г: Сучасники Скоропадського й історики констатують певне економічне відродження України в добу гетьманату.', 'Д: Духовне життя в період «хрущовської відлиги» характеризується непослідовністю й суперечливістю реформ.', | Chosen answer: А: Розгляньмо зроблені висновки автором нового підручника з історії України., Rejected answers: Б: Усі зусилля Ярослав спрямував на посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію., В: Козацькі ватажки спромоглися на значні успіхи, Г: Сучасники Скоропадського й історики констатують певне економічне відродження України в добу гетьманату., Д: Духовне життя в період «хрущовської відлиги» характеризується непослідовністю й суперечливістю реформ. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Граматичну помилку допущено в реченні:' 'А: Розгляньмо зроблені висновки автором нового підручника з історії України.', 'Б: Усі зусилля Ярослав спрямував на посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію.', 'В: Козацькі ватажки спромоглися на значні успіхи', 'Г: Сучасники Скоропадського й історики констатують певне економічне відродження України в добу гетьманату.', 'Д: Духовне життя в період «хрущовської відлиги» характеризується непослідовністю й суперечливістю реформ.', | Chosen answer: А: Розгляньмо зроблені висновки автором нового підручника з історії України., Rejected answers: Б: Усі зусилля Ярослав спрямував на посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію., В: Козацькі ватажки спромоглися на значні успіхи, Г: Сучасники Скоропадського й історики констатують певне економічне відродження України в добу гетьманату., Д: Духовне життя в період «хрущовської відлиги» характеризується непослідовністю й суперечливістю реформ. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Звук [д] є на місці пропуску в обох словах рядка:' 'А: ві..бити, проїз..ний', 'Б: фу..бол, зорепа..', 'В: б..жола, з..авна', 'Г: по..якував, ..ружба', 'Д: сві..чити, про..аж', | Chosen answer: Б: фу..бол, зорепа.., Rejected answers: А: ві..бити, проїз..ний, В: б..жола, з..авна, Г: по..якував, ..ружба, Д: сві..чити, про..аж | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Звук [д] є на місці пропуску в обох словах рядка:' 'А: ві..бити, проїз..ний', 'Б: фу..бол, зорепа..', 'В: б..жола, з..авна', 'Г: по..якував, ..ружба', 'Д: сві..чити, про..аж', | Chosen answer: Б: фу..бол, зорепа.., Rejected answers: А: ві..бити, проїз..ний, В: б..жола, з..авна, Г: по..якував, ..ружба, Д: сві..чити, про..аж | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
Але вiн залишив для нас тiльки свiй початок сходження на верховину. У
важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого
стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
«Духовними карликами й паяцами» (рядок 69)* автор називає людей:' 'А: неосвічених, обмежених, байдужих до культури та мистецтва', 'Б: нещирих, які за правильними словами приховують ницість душі', 'В: пересічних, які не підносяться вище за буденні потреби', 'Г: байдужих, безпринципних, які не переймаються долею країни', | Chosen answer: Б: нещирих, які за правильними словами приховують ницість душі, Rejected answers: А: неосвічених, обмежених, байдужих до культури та мистецтва, В: пересічних, які не підносяться вище за буденні потреби, Г: байдужих, безпринципних, які не переймаються долею країни | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
Але вiн залишив для нас тiльки свiй початок сходження на верховину. У
важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого
стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
«Духовними карликами й паяцами» (рядок 69)* автор називає людей:' 'А: неосвічених, обмежених, байдужих до культури та мистецтва', 'Б: нещирих, які за правильними словами приховують ницість душі', 'В: пересічних, які не підносяться вище за буденні потреби', 'Г: байдужих, безпринципних, які не переймаються долею країни', | Chosen answer: Б: нещирих, які за правильними словами приховують ницість душі, Rejected answers: А: неосвічених, обмежених, байдужих до культури та мистецтва, В: пересічних, які не підносяться вище за буденні потреби, Г: байдужих, безпринципних, які не переймаються долею країни | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
Але вiн залишив для нас тiльки свiй початок сходження на верховину. У
важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого
стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
У рядках 67–70 автор удається до:' 'А: сарказму', 'Б: моралізаторства', 'В: патетики', 'Г: описів', | Chosen answer: В: патетики, Rejected answers: А: сарказму, Б: моралізаторства, Г: описів | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
Але вiн залишив для нас тiльки свiй початок сходження на верховину. У
важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого
стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
У рядках 67–70 автор удається до:' 'А: сарказму', 'Б: моралізаторства', 'В: патетики', 'Г: описів', | Chosen answer: В: патетики, Rejected answers: А: сарказму, Б: моралізаторства, Г: описів | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
Але вiн залишив для нас тiльки свiй початок сходження на верховину. У
важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого
стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
Фразеологізм, що має значення «доходити до суті справи», є в реченні:' 'А: Василь уперто, насуплено дивився в корінь (рядок 9).', 'Б: Вiн знав народ у його побутi як селянський син (рядки 11–12).', 'В: Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi (рядок 71).', 'Г: Той, хто виходить на поле честі, виносить усе життя (рядки 65–66).', | Chosen answer: А: Василь уперто, насуплено дивився в корінь (рядок 9)., Rejected answers: Б: Вiн знав народ у його побутi як селянський син (рядки 11–12)., В: Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi (рядок 71)., Г: Той, хто виходить на поле честі, виносить усе життя (рядки 65–66). | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
Але вiн залишив для нас тiльки свiй початок сходження на верховину. У
важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого
стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
Фразеологізм, що має значення «доходити до суті справи», є в реченні:' 'А: Василь уперто, насуплено дивився в корінь (рядок 9).', 'Б: Вiн знав народ у його побутi як селянський син (рядки 11–12).', 'В: Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi (рядок 71).', 'Г: Той, хто виходить на поле честі, виносить усе життя (рядки 65–66).', | Chosen answer: А: Василь уперто, насуплено дивився в корінь (рядок 9)., Rejected answers: Б: Вiн знав народ у його побутi як селянський син (рядки 11–12)., В: Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi (рядок 71)., Г: Той, хто виходить на поле честі, виносить усе життя (рядки 65–66). | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
Ужите в тексті слово «заокруглюються» (рядок 2) означає:' 'А: обмежуються', 'Б: гладшають', 'В: завершуються', 'Г: добрішають', | Chosen answer: А: обмежуються, Rejected answers: Б: гладшають, В: завершуються, Г: добрішають | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
Ужите в тексті слово «заокруглюються» (рядок 2) означає:' 'А: обмежуються', 'Б: гладшають', 'В: завершуються', 'Г: добрішають', | Chosen answer: А: обмежуються, Rejected answers: Б: гладшають, В: завершуються, Г: добрішають | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
Але вiн залишив для нас тiльки свiй початок сходження на верховину. У
важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого
стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
Стиль тексту –:' 'А: науковий', 'Б: художній', 'В: розмовний', 'Г: публіцистичний', | Chosen answer: Г: публіцистичний, Rejected answers: А: науковий, Б: художній, В: розмовний, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
Але вiн залишив для нас тiльки свiй початок сходження на верховину. У
важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого
стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
Стиль тексту –:' 'А: науковий', 'Б: художній', 'В: розмовний', 'Г: публіцистичний', | Chosen answer: Г: публіцистичний, Rejected answers: А: науковий, Б: художній, В: розмовний, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
Але вiн залишив для нас тiльки свiй початок сходження на верховину. У
важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого
стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
Із Симоненком важко було полемізувати, тому що:' 'А: «у його простотi ви вiдчуваєте людину високої iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й оголювати суть» (рядки 21–23).', 'Б: «вiн не висловлював квапливих напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають, мовчав» (рядки 33–34).', 'В: «у важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти» (рядки 36–38).', 'Г: «вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби й силу, яка переливається в людину вiд сили земного тяжіння» (рядки 39–40).', | Chosen answer: Б: «вiн не висловлював квапливих напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають, мовчав» (рядки 33–34)., Rejected answers: А: «у його простотi ви вiдчуваєте людину високої iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й оголювати суть» (рядки 21–23)., В: «у важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти» (рядки 36–38)., Г: «вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби й силу, яка переливається в людину вiд сили земного тяжіння» (рядки 39–40). | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
Але вiн залишив для нас тiльки свiй початок сходження на верховину. У
важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого
стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
Із Симоненком важко було полемізувати, тому що:' 'А: «у його простотi ви вiдчуваєте людину високої iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й оголювати суть» (рядки 21–23).', 'Б: «вiн не висловлював квапливих напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають, мовчав» (рядки 33–34).', 'В: «у важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти» (рядки 36–38).', 'Г: «вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби й силу, яка переливається в людину вiд сили земного тяжіння» (рядки 39–40).', | Chosen answer: Б: «вiн не висловлював квапливих напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають, мовчав» (рядки 33–34)., Rejected answers: А: «у його простотi ви вiдчуваєте людину високої iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й оголювати суть» (рядки 21–23)., В: «у важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти» (рядки 36–38)., Г: «вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби й силу, яка переливається в людину вiд сили земного тяжіння» (рядки 39–40). | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
Але вiн залишив для нас тiльки свiй початок сходження на верховину. У
важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого
стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
Як стверджує автор, на життя народу Василь Симоненко ніколи не дивився очима:' 'А: людини', 'Б: представника', 'В: селянського сина', 'Г: працівника газети', | Chosen answer: Б: представника, Rejected answers: А: людини, В: селянського сина, Г: працівника газети | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
Але вiн залишив для нас тiльки свiй початок сходження на верховину. У
важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого
стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
Як стверджує автор, на життя народу Василь Симоненко ніколи не дивився очима:' 'А: людини', 'Б: представника', 'В: селянського сина', 'Г: працівника газети', | Chosen answer: Б: представника, Rejected answers: А: людини, В: селянського сина, Г: працівника газети | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
Але вiн залишив для нас тiльки свiй початок сходження на верховину. У
важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого
стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
Одним з аргументів до тези «Василь уперто, насуплено дивився в корінь» (рядок 9) є слова про те, що він:' 'А: «знав народ у його побуті» (рядки 11–12).', 'Б: жив у «нашій благословенній провінції» (рядок 1).', 'В: «не висловлював квапливих напівдумок» (рядки 33–34).', 'Г: «навчився вiдчувати радiсть боротьби» (рядок 39).', | Chosen answer: А: «знав народ у його побуті» (рядки 11–12)., Rejected answers: Б: жив у «нашій благословенній провінції» (рядок 1)., В: «не висловлював квапливих напівдумок» (рядки 33–34)., Г: «навчився вiдчувати радiсть боротьби» (рядок 39). | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Василь Симоненко**
(1–3) Жив вiн у нашiй благословеннiй провiнцiї, де люди так невибагливi до слiв,
де так швидко заокруглюються в колi найпримiтивнiших iнтересiв. Де так легко
потонути в тенетах усіляких дрiбниць i заблукати мiж деревами, за якими не видно лiсу.
(4–8) Ось був, скажiмо, чоловiк як чоловiк, закiнчив аспiрантуру, поїхав до Черкас,
у найжвавiший центр їх — педiнститут, — i десь дiлися борозни з мозку й навiть
зморшки на обличчi. Натренувався жити — i все заокруглилося: голова кругла,
обличчя кругле, думки круглi, почуття круглi — iдеальний м’яч, який котиться
без перешкод асфальтом кар’єри!..
(9–14) Василь уперто, насуплено дивився в корiнь. Сам вiн, наче корiнь, вийшов із
землi, з органiчною любов’ю до неї i свого селянського роду. Вiн добре знав, чим
i як глибоко вона напоєна, i не забував про це нi на хвилину. Вiн знав народ у його
побутi як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працiвник
газети. Але вiн дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться
на безпорадну матiр.
(15–19) Вiн пiднявся до верхнiх щаблiв сучасної культури i вмiв бачити
колгоспника на тлi космiчного вiку — весь дiапазон крайностей життя та
«парадоксiв доби»:
*Цiлую руки, що крутили жорна*
*У переддень космiчної доби.*
(20–23) Громадянське кредо Симоненка пiдноситься над тисячами дзвiнких
патрiотичних декларацiй! У його простотi ви вiдчуваєте людину високої
iнтелектуальної культури — масштабний розум, який умiє вiдсiвати дрiбницi й
оголювати суть.
(24–29) Пригадую вечiр у Черкаському педiнститутi. Виступ Василя був
найцiкавiшим, найяскравiшим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються
вiршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафiксував непевний
звук i, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостiйну Україну маєте
на увазi, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росiї...»; «Маю я святе синiвське
право з матiр’ю побуть на самотi»?
(30–32) Василь спокiйно i наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене
Україна одна. Якщо автор запитання знає другу — хай скаже. Будемо вибирати».
Ось його лаконiчна й по-справжньому народна простота й мудрiсть.
(33–38) З ним не можна було сперечатися. Вiн не висловлював квапливих
напiвдумок, вiн про все подумав i там, де iншi багато й неясно балакають,
мовчав. Уся наша втiха, що його стиль вiдбився в тому, що вiн залишив нам.
Але вiн залишив для нас тiльки свiй початок сходження на верховину. У
важкiй боротьбi з собою, з атмосферою дрiмотної байдужості й мертвого
стандарту вiн вибився на свiй шлях i тiльки почав ним iти.
(39–44) Вiн тiльки навчився всупереч усiм вiтрам вiдчувати радiсть боротьби
й силу, що переливається в людину вiд сили земного тяжiння:
*Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє*
*I душа нiжнiшою стає,*
*Як твої сподiванки i мрiї*
*У життя вливаються моє.*
(45–51) Вiн тiльки навчився вичленовувати з пороху буденності великi проблеми
життя — проблему збереження людської iндивiдуальності i нової думки у свiтi
категоричних стандартiв, проблему красивої ходи i власної дороги серед камiнних
потвор, що
*Роззявляли пащi, мов кратери,*
*I гукали: — Ми символ доби!*
*Хто не з нами — той проти всiх!*
(52–53) Вiн навчився i тим самим навчив нас. Вiн житиме невiд’ємною часткою
нас самих, як живий розум i совiсть, що не гасне.
(54–57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожнiй
грамотнiй людинi і глибоко хвилюючий змiстом. Вiн постійно говорить про те,
що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тiєї громадянської висоти,
ясності розуму і пристрасті слова.
(58–60) Кожен його вiрш нагадуватиме нам i тим, які будуть пiсля нас, елементарнi
iстини, без яких не можна змiстовно жити –
*Ти знаєш, що ти людина...*
(61–63) Дорогою цiною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юнiсть
вiн зумiв назавжди утвердити свою неповторнiсть. Свою важку, але цiлком
усвiдомлену дорогу до правди.
(64–66) Це — життя. Нашi прадiди запорожцi вимiрювали його, не роздрiбнюючи.
Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі,
виносить усе життя.
(67–70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як
паяц на аренi цирку грається в серйознiсть. Симоненко гидував духовними карликам
й паяцами. Вiн просто йшов на повен зрiст, вiн красиво йшов, як його «перехожий», —
i дивився перед себе мужнiми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарiвну силу випрямляти горбатi душi.
*За Є. Сверстюком (728 слів)*
Одним з аргументів до тези «Василь уперто, насуплено дивився в корінь» (рядок 9) є слова про те, що він:' 'А: «знав народ у його побуті» (рядки 11–12).', 'Б: жив у «нашій благословенній провінції» (рядок 1).', 'В: «не висловлював квапливих напівдумок» (рядки 33–34).', 'Г: «навчився вiдчувати радiсть боротьби» (рядок 39).', | Chosen answer: А: «знав народ у його побуті» (рядки 11–12)., Rejected answers: Б: жив у «нашій благословенній провінції» (рядок 1)., В: «не висловлював квапливих напівдумок» (рядки 33–34)., Г: «навчився вiдчувати радiсть боротьби» (рядок 39). | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Твір «Зажурилась Україна» є:' 'А: думою', 'Б: народною баладою', 'В: історичною піснею', 'Г: соціально-побутовою піснею', 'Д: календарно-обрядовою піснею', | Chosen answer: В: історичною піснею, Rejected answers: А: думою, Б: народною баладою, Г: соціально-побутовою піснею, Д: календарно-обрядовою піснею | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Твір «Зажурилась Україна» є:' 'А: думою', 'Б: народною баладою', 'В: історичною піснею', 'Г: соціально-побутовою піснею', 'Д: календарно-обрядовою піснею', | Chosen answer: В: історичною піснею, Rejected answers: А: думою, Б: народною баладою, Г: соціально-побутовою піснею, Д: календарно-обрядовою піснею | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Бджола — се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться», — заявив у своєму творі:' 'А: Григорій Сковорода', 'Б: Іван Вишенський', 'В: Іван Котляревський', 'Г: Іван Франко', 'Д: Григорій Квітка-Основ’яненко', | Chosen answer: А: Григорій Сковорода, Rejected answers: Б: Іван Вишенський, В: Іван Котляревський, Г: Іван Франко, Д: Григорій Квітка-Основ’яненко | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Бджола — се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться», — заявив у своєму творі:' 'А: Григорій Сковорода', 'Б: Іван Вишенський', 'В: Іван Котляревський', 'Г: Іван Франко', 'Д: Григорій Квітка-Основ’яненко', | Chosen answer: А: Григорій Сковорода, Rejected answers: Б: Іван Вишенський, В: Іван Котляревський, Г: Іван Франко, Д: Григорій Квітка-Основ’яненко | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Зі своїм запорозьким бурлацтвом він самовільно влетів у метушливий світ олімпійських маскарадів, його сміх розітнувся голосною луною», — сказав Євген Сверстюк про:' 'А: Тараса Шевченка', 'Б: Пантелеймона Куліша', 'В: Івана Котляревського', 'Г: Івана Франка', 'Д: Григорія Квітку-Основ’яненка', | Chosen answer: В: Івана Котляревського, Rejected answers: А: Тараса Шевченка, Б: Пантелеймона Куліша, Г: Івана Франка, Д: Григорія Квітку-Основ’яненка | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Зі своїм запорозьким бурлацтвом він самовільно влетів у метушливий світ олімпійських маскарадів, його сміх розітнувся голосною луною», — сказав Євген Сверстюк про:' 'А: Тараса Шевченка', 'Б: Пантелеймона Куліша', 'В: Івана Котляревського', 'Г: Івана Франка', 'Д: Григорія Квітку-Основ’яненка', | Chosen answer: В: Івана Котляревського, Rejected answers: А: Тараса Шевченка, Б: Пантелеймона Куліша, Г: Івана Франка, Д: Григорія Квітку-Основ’яненка | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Наум Дрот є одним із центральних персонажів твору:' 'А: Івана Карпенка-Карого', 'Б: Пантелеймона Куліша', 'В: Івана Котляревського', 'Г: Марка Вовчка', 'Д: Григорія Квітки-Основ’яненка', | Chosen answer: Д: Григорія Квітки-Основ’яненка, Rejected answers: А: Івана Карпенка-Карого, Б: Пантелеймона Куліша, В: Івана Котляревського, Г: Марка Вовчка, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Наум Дрот є одним із центральних персонажів твору:' 'А: Івана Карпенка-Карого', 'Б: Пантелеймона Куліша', 'В: Івана Котляревського', 'Г: Марка Вовчка', 'Д: Григорія Квітки-Основ’яненка', | Chosen answer: Д: Григорія Квітки-Основ’яненка, Rejected answers: А: Івана Карпенка-Карого, Б: Пантелеймона Куліша, В: Івана Котляревського, Г: Марка Вовчка, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Перший український історичний роман написав:' 'А: Тарас Шевченко', 'Б: Пантелеймон Куліш', 'В: Іван Котляревський', 'Г: Панас Мирний', 'Д: Іван Нечуй-Левицький', | Chosen answer: Б: Пантелеймон Куліш, Rejected answers: А: Тарас Шевченко, В: Іван Котляревський, Г: Панас Мирний, Д: Іван Нечуй-Левицький | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Перший український історичний роман написав:' 'А: Тарас Шевченко', 'Б: Пантелеймон Куліш', 'В: Іван Котляревський', 'Г: Панас Мирний', 'Д: Іван Нечуй-Левицький', | Chosen answer: Б: Пантелеймон Куліш, Rejected answers: А: Тарас Шевченко, В: Іван Котляревський, Г: Панас Мирний, Д: Іван Нечуй-Левицький | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Рядки
*Сини мої! Орли мої!*
*Летіть в Україну,* –
*Хоч i лихо зустрінеться,*
*Так не на чужині*
узяті з твору:' 'А: «Мені однаково»', 'Б: «Ісаія. Глава 35»', 'В: «Сон» («У всякого своя доля»)', 'Г: «Катерина»', 'Д: «Гайдамаки»', | Chosen answer: Д: «Гайдамаки», Rejected answers: А: «Мені однаково», Б: «Ісаія. Глава 35», В: «Сон» («У всякого своя доля»), Г: «Катерина», | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Рядки
*Сини мої! Орли мої!*
*Летіть в Україну,* –
*Хоч i лихо зустрінеться,*
*Так не на чужині*
узяті з твору:' 'А: «Мені однаково»', 'Б: «Ісаія. Глава 35»', 'В: «Сон» («У всякого своя доля»)', 'Г: «Катерина»', 'Д: «Гайдамаки»', | Chosen answer: Д: «Гайдамаки», Rejected answers: А: «Мені однаково», Б: «Ісаія. Глава 35», В: «Сон» («У всякого своя доля»), Г: «Катерина», | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Терентій Гаврилович Пузир є центральним персонажем твору:' 'А: «Інститутка»', 'Б: «Чорна рада»', 'В: «Людина»', 'Г: «Маруся»', 'Д: «Хазяїн»', | Chosen answer: Д: «Хазяїн», Rejected answers: А: «Інститутка», Б: «Чорна рада», В: «Людина», Г: «Маруся», | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Терентій Гаврилович Пузир є центральним персонажем твору:' 'А: «Інститутка»', 'Б: «Чорна рада»', 'В: «Людина»', 'Г: «Маруся»', 'Д: «Хазяїн»', | Chosen answer: Д: «Хазяїн», Rejected answers: А: «Інститутка», Б: «Чорна рада», В: «Людина», Г: «Маруся», | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Без надії таки сподіватись» обіцяє лірична героїня твору:' 'А: Григорія Сковороди', 'Б: Івана Котляревського', 'В: Тараса Шевченка', 'Г: Лесі Українки', 'Д: Івана Франка', | Chosen answer: Г: Лесі Українки, Rejected answers: А: Григорія Сковороди, Б: Івана Котляревського, В: Тараса Шевченка, Д: Івана Франка | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Без надії таки сподіватись» обіцяє лірична героїня твору:' 'А: Григорія Сковороди', 'Б: Івана Котляревського', 'В: Тараса Шевченка', 'Г: Лесі Українки', 'Д: Івана Франка', | Chosen answer: Г: Лесі Українки, Rejected answers: А: Григорія Сковороди, Б: Івана Котляревського, В: Тараса Шевченка, Д: Івана Франка | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля»,* — стверджує в своєму творі:' 'А: Григорій Сковорода', 'Б: Іван Котляревський', 'В: Тарас Шевченко', 'Г: Леся Українка', 'Д: Іван Франко', | Chosen answer: В: Тарас Шевченко, Rejected answers: А: Григорій Сковорода, Б: Іван Котляревський, Г: Леся Українка, Д: Іван Франко | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля»,* — стверджує в своєму творі:' 'А: Григорій Сковорода', 'Б: Іван Котляревський', 'В: Тарас Шевченко', 'Г: Леся Українка', 'Д: Іван Франко', | Chosen answer: В: Тарас Шевченко, Rejected answers: А: Григорій Сковорода, Б: Іван Котляревський, Г: Леся Українка, Д: Іван Франко | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Переломаним» прозвали земляки головного героя твору:' 'А: «Чорна рада»', 'Б: «Маруся»', 'В: «Хазяїн»', 'Г: «Камінний хрест»', 'Д: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»', | Chosen answer: Г: «Камінний хрест», Rejected answers: А: «Чорна рада», Б: «Маруся», В: «Хазяїн», Д: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Переломаним» прозвали земляки головного героя твору:' 'А: «Чорна рада»', 'Б: «Маруся»', 'В: «Хазяїн»', 'Г: «Камінний хрест»', 'Д: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»', | Chosen answer: Г: «Камінний хрест», Rejected answers: А: «Чорна рада», Б: «Маруся», В: «Хазяїн», Д: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Її пісні — як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот», — сказано про героїню твору:' 'А: Тараса Шевченка', 'Б: Ліни Костенко', 'В: Івана Франка', 'Г: Лесі Українки', 'Д: Андрія Малишка', | Chosen answer: Б: Ліни Костенко, Rejected answers: А: Тараса Шевченка, В: Івана Франка, Г: Лесі Українки, Д: Андрія Малишка | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Її пісні — як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот», — сказано про героїню твору:' 'А: Тараса Шевченка', 'Б: Ліни Костенко', 'В: Івана Франка', 'Г: Лесі Українки', 'Д: Андрія Малишка', | Chosen answer: Б: Ліни Костенко, Rejected answers: А: Тараса Шевченка, В: Івана Франка, Г: Лесі Українки, Д: Андрія Малишка | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину», — співає своїй дитині лірична героїня твору:' 'А: Павла Тичини', 'Б: Володимира Сосюри', 'В: Івана Драча', 'Г: Василя Симоненка', 'Д: Андрія Малишка', | Chosen answer: Г: Василя Симоненка, Rejected answers: А: Павла Тичини, Б: Володимира Сосюри, В: Івана Драча, Д: Андрія Малишка | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину», — співає своїй дитині лірична героїня твору:' 'А: Павла Тичини', 'Б: Володимира Сосюри', 'В: Івана Драча', 'Г: Василя Симоненка', 'Д: Андрія Малишка', | Chosen answer: Г: Василя Симоненка, Rejected answers: А: Павла Тичини, Б: Володимира Сосюри, В: Івана Драча, Д: Андрія Малишка | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Народну мудрість «Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду» часто повторює персонаж твору:' 'А: Олександра Довженка', 'Б: Юрія Яновського', 'В: Івана Багряного', 'Г: Миколи Куліша', 'Д: Григора Тютюнника', | Chosen answer: Б: Юрія Яновського, Rejected answers: А: Олександра Довженка, В: Івана Багряного, Г: Миколи Куліша, Д: Григора Тютюнника | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Народну мудрість «Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду» часто повторює персонаж твору:' 'А: Олександра Довженка', 'Б: Юрія Яновського', 'В: Івана Багряного', 'Г: Миколи Куліша', 'Д: Григора Тютюнника', | Chosen answer: Б: Юрія Яновського, Rejected answers: А: Олександра Довженка, В: Івана Багряного, Г: Миколи Куліша, Д: Григора Тютюнника | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Прізвище «Мазєнін» отримав головний герой твору:' 'А: Миколи Куліша', 'Б: Івана Багряного', 'В: Юрія Яновського', 'Г: Василя Барки', 'Д: Івана Карпенка-Карого', | Chosen answer: А: Миколи Куліша, Rejected answers: Б: Івана Багряного, В: Юрія Яновського, Г: Василя Барки, Д: Івана Карпенка-Карого | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Прізвище «Мазєнін» отримав головний герой твору:' 'А: Миколи Куліша', 'Б: Івана Багряного', 'В: Юрія Яновського', 'Г: Василя Барки', 'Д: Івана Карпенка-Карого', | Chosen answer: А: Миколи Куліша, Rejected answers: Б: Івана Багряного, В: Юрія Яновського, Г: Василя Барки, Д: Івана Карпенка-Карого | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Мина Товченик і Купріян Хуторний є персонажами твору:' 'А: «Зачарована Десна»', 'Б: «Три зозулі з поклоном»', 'В: «Вершники»', 'Г: «Жовтий князь»', 'Д: «Україна в огні»', | Chosen answer: Д: «Україна в огні», Rejected answers: А: «Зачарована Десна», Б: «Три зозулі з поклоном», В: «Вершники», Г: «Жовтий князь», | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Мина Товченик і Купріян Хуторний є персонажами твору:' 'А: «Зачарована Десна»', 'Б: «Три зозулі з поклоном»', 'В: «Вершники»', 'Г: «Жовтий князь»', 'Д: «Україна в огні»', | Chosen answer: Д: «Україна в огні», Rejected answers: А: «Зачарована Десна», Б: «Три зозулі з поклоном», В: «Вершники», Г: «Жовтий князь», | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Риторичне запитання «Ви знаєте, як сплять старі гаї?» поставив:' 'А: Павло Тичина', 'Б: Андрій Малишко', 'В: Дмитро Павличко', 'Г: Володимир Сосюра', 'Д: Василь Симоненко', | Chosen answer: А: Павло Тичина, Rejected answers: Б: Андрій Малишко, В: Дмитро Павличко, Г: Володимир Сосюра, Д: Василь Симоненко | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Риторичне запитання «Ви знаєте, як сплять старі гаї?» поставив:' 'А: Павло Тичина', 'Б: Андрій Малишко', 'В: Дмитро Павличко', 'Г: Володимир Сосюра', 'Д: Василь Симоненко', | Chosen answer: А: Павло Тичина, Rejected answers: Б: Андрій Малишко, В: Дмитро Павличко, Г: Володимир Сосюра, Д: Василь Симоненко | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'З-поміж перелічених імен письменників псевдонімом є:' 'А: Григір Тютюнник', 'Б: Остап Вишня', 'В: Павло Тичина', 'Г: Володимир Сосюра', 'Д: Євген Маланюк', | Chosen answer: Б: Остап Вишня, Rejected answers: А: Григір Тютюнник, В: Павло Тичина, Г: Володимир Сосюра, Д: Євген Маланюк | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'З-поміж перелічених імен письменників псевдонімом є:' 'А: Григір Тютюнник', 'Б: Остап Вишня', 'В: Павло Тичина', 'Г: Володимир Сосюра', 'Д: Євген Маланюк', | Chosen answer: Б: Остап Вишня, Rejected answers: А: Григір Тютюнник, В: Павло Тичина, Г: Володимир Сосюра, Д: Євген Маланюк | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Рядки: «Сто років мучених надій, / і сподівань, і вір, і крові / синів, що за любов тавровані, / сто серць, як сто палахкотінь...», — належать:' 'А: Дмитрові Павличку', 'Б: Іванові Драчу', 'В: Василеві Стусу', 'Г: Ліні Костенко', 'Д: Євгену Маланюку', | Chosen answer: В: Василеві Стусу, Rejected answers: А: Дмитрові Павличку, Б: Іванові Драчу, Г: Ліні Костенко, Д: Євгену Маланюку | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Рядки: «Сто років мучених надій, / і сподівань, і вір, і крові / синів, що за любов тавровані, / сто серць, як сто палахкотінь...», — належать:' 'А: Дмитрові Павличку', 'Б: Іванові Драчу', 'В: Василеві Стусу', 'Г: Ліні Костенко', 'Д: Євгену Маланюку', | Chosen answer: В: Василеві Стусу, Rejected answers: А: Дмитрові Павличку, Б: Іванові Драчу, Г: Ліні Костенко, Д: Євгену Маланюку | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '«Елліном, схимником і Гогеном» Євген Маланюк назвав:' 'А: Павла Тичину', 'Б: Андрія Малишка', 'В: Володимира Сосюру', 'Г: Максима Рильського', 'Д: Миколу Хвильового', | Chosen answer: Г: Максима Рильського, Rejected answers: А: Павла Тичину, Б: Андрія Малишка, В: Володимира Сосюру, Д: Миколу Хвильового | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '«Елліном, схимником і Гогеном» Євген Маланюк назвав:' 'А: Павла Тичину', 'Б: Андрія Малишка', 'В: Володимира Сосюру', 'Г: Максима Рильського', 'Д: Миколу Хвильового', | Chosen answer: Г: Максима Рильського, Rejected answers: А: Павла Тичину, Б: Андрія Малишка, В: Володимира Сосюру, Д: Миколу Хвильового | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Літературне об’єднання українських письменників у еміграції, що діяло після Другої світової війни, —:' 'А: МУР', 'Б: «МАРС»', 'В: «Празька школа»', 'Г: ВАПЛІТЕ', 'Д: ВУСПП', | Chosen answer: А: МУР, Rejected answers: Б: «МАРС», В: «Празька школа», Г: ВАПЛІТЕ, Д: ВУСПП | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Літературне об’єднання українських письменників у еміграції, що діяло після Другої світової війни, —:' 'А: МУР', 'Б: «МАРС»', 'В: «Празька школа»', 'Г: ВАПЛІТЕ', 'Д: ВУСПП', | Chosen answer: А: МУР, Rejected answers: Б: «МАРС», В: «Празька школа», Г: ВАПЛІТЕ, Д: ВУСПП | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Які найголовніші причини грецької колонізації Північного Причорномор’я та Криму в VІІI–VІ ст. до н. е.?:' 'А: суспільно-політичні', 'Б: культурно-ідеологічні', 'В: соціально-економічні', 'Г: воєнно-стратегічні', | Chosen answer: В: соціально-економічні, Rejected answers: А: суспільно-політичні, Б: культурно-ідеологічні, Г: воєнно-стратегічні | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Які найголовніші причини грецької колонізації Північного Причорномор’я та Криму в VІІI–VІ ст. до н. е.?:' 'А: суспільно-політичні', 'Б: культурно-ідеологічні', 'В: соціально-економічні', 'Г: воєнно-стратегічні', | Chosen answer: В: соціально-економічні, Rejected answers: А: суспільно-політичні, Б: культурно-ідеологічні, Г: воєнно-стратегічні | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Прочитайте уривок зі статті М. Ф. Котляра «Володимир Святославич» і виконайте завдання.
«Язичницька релігія не забезпечувала підтримки державній владі... Тому Володимир Святославич у середині 980-х рр. почав схилятися до запровадження на Русі християнства, служителі якого були вірними слугами государів і провідниками їхньої політики…»
У цитованому уривку історик указав на:' 'А: результат запровадження християнства.', 'Б: привід до запровадження християнства.', 'В: причину запровадження християнства.', 'Г: наслідки запровадження християнства.', | Chosen answer: В: причину запровадження християнства., Rejected answers: А: результат запровадження християнства., Б: привід до запровадження християнства., Г: наслідки запровадження християнства. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Прочитайте уривок зі статті М. Ф. Котляра «Володимир Святославич» і виконайте завдання.
«Язичницька релігія не забезпечувала підтримки державній владі... Тому Володимир Святославич у середині 980-х рр. почав схилятися до запровадження на Русі християнства, служителі якого були вірними слугами государів і провідниками їхньої політики…»
У цитованому уривку історик указав на:' 'А: результат запровадження християнства.', 'Б: привід до запровадження християнства.', 'В: причину запровадження християнства.', 'Г: наслідки запровадження християнства.', | Chosen answer: В: причину запровадження християнства., Rejected answers: А: результат запровадження християнства., Б: привід до запровадження християнства., Г: наслідки запровадження християнства. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'У якому році створено цитований нижче твір?
«...І сказав йому буй-тур Всеволод: «Один брат, один світ світлий — ти, Ігорю! Обидва ми Святославичі!» ...«Хочу-бо, — сказав Ігор, — списа переломити кінець поля половецького; з вами, русичі, хочу голову свою положити або напитися шоломом з Дону!..»:' 'А: 1054 р.', 'Б: 1187 р.', 'В: 1205 р.', 'Г: 1240 р.', | Chosen answer: Б: 1187 р., Rejected answers: А: 1054 р., В: 1205 р., Г: 1240 р. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'У якому році створено цитований нижче твір?
«...І сказав йому буй-тур Всеволод: «Один брат, один світ світлий — ти, Ігорю! Обидва ми Святославичі!» ...«Хочу-бо, — сказав Ігор, — списа переломити кінець поля половецького; з вами, русичі, хочу голову свою положити або напитися шоломом з Дону!..»:' 'А: 1054 р.', 'Б: 1187 р.', 'В: 1205 р.', 'Г: 1240 р.', | Chosen answer: Б: 1187 р., Rejected answers: А: 1054 р., В: 1205 р., Г: 1240 р. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'На яку верству суспільства переважно спирався Данило Галицький у боротьбі проти боярського свавілля?:' 'А: іноземних колоністів', 'Б: міщан', 'В: селян', 'Г: удільних князів', | Chosen answer: Б: міщан, Rejected answers: А: іноземних колоністів, В: селян, Г: удільних князів | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'На яку верству суспільства переважно спирався Данило Галицький у боротьбі проти боярського свавілля?:' 'А: іноземних колоністів', 'Б: міщан', 'В: селян', 'Г: удільних князів', | Chosen answer: Б: міщан, Rejected answers: А: іноземних колоністів, В: селян, Г: удільних князів | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Яка культура мала вирішальний вплив на розвиток храмового будівництва Київської Русі в період її розквіту?:' 'А: західноєвропейська', 'Б: варязька', 'В: хозарська', 'Г: візантійська', | Chosen answer: Г: візантійська, Rejected answers: А: західноєвропейська, Б: варязька, В: хозарська, | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Яка культура мала вирішальний вплив на розвиток храмового будівництва Київської Русі в період її розквіту?:' 'А: західноєвропейська', 'Б: варязька', 'В: хозарська', 'Г: візантійська', | Chosen answer: Г: візантійська, Rejected answers: А: західноєвропейська, Б: варязька, В: хозарська, | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'У результаті якої битви Велике князівство Литовське закріпило за собою Поділля, Київщину, Чернігово-Сіверщину?:' 'А: Битви на Синіх Водах', 'Б: Битви на р. Ворскла', 'В: Вількомирської битви', 'Г: Грюнвальдської битви', | Chosen answer: А: Битви на Синіх Водах, Rejected answers: Б: Битви на р. Ворскла, В: Вількомирської битви, Г: Грюнвальдської битви | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'У результаті якої битви Велике князівство Литовське закріпило за собою Поділля, Київщину, Чернігово-Сіверщину?:' 'А: Битви на Синіх Водах', 'Б: Битви на р. Ворскла', 'В: Вількомирської битви', 'Г: Грюнвальдської битви', | Chosen answer: А: Битви на Синіх Водах, Rejected answers: Б: Битви на р. Ворскла, В: Вількомирської битви, Г: Грюнвальдської битви | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'У якому уривку з історичного джерела йдеться про укладення Люблінської унії?:' 'А: «...государ Ягайло, великий князь, з усіма своїми ще нехрещеними братами, ближніми, ...жагуче бажає й просить прийняти їх у католицьку віру святої римської церкви... обіцяє свої литовські й руські землі навік приєднати до королівства Польського...»', 'Б: «Ми присягаємо той мир тримати твердо, без будь-якої хитрості... Королю держати сповна землю Львівську, а нам держати Володимирську, Луцьку, Белзьку, Холмську та Берестейську. Мир тримати від Покрови Богородиці два роки...»', 'В: «...Отож ми, генеральна старшина, кошовий отаман і все Військо Запорозьке домовилися і постановили з гетьманом... що із генеральними особами мають радитися гетьман про ...всілякі публічні справи, нічого без їхнього дозволу не починаючи...»', 'Г: «Ми, Сигізмунд Август, даною грамотою оголошуємо таке: на скликаному цьому сеймі закінчили справу [об’єднання] між князівством Литовським та королівством Польським в братерській любові і за згодою обох народів...»', | Chosen answer: Г: «Ми, Сигізмунд Август, даною грамотою оголошуємо таке: на скликаному цьому сеймі закінчили справу [об’єднання] між князівством Литовським та королівством Польським в братерській любові і за згодою обох народів...», Rejected answers: А: «...государ Ягайло, великий князь, з усіма своїми ще нехрещеними братами, ближніми, ...жагуче бажає й просить прийняти їх у католицьку віру святої римської церкви... обіцяє свої литовські й руські землі навік приєднати до королівства Польського...», Б: «Ми присягаємо той мир тримати твердо, без будь-якої хитрості... Королю держати сповна землю Львівську, а нам держати Володимирську, Луцьку, Белзьку, Холмську та Берестейську. Мир тримати від Покрови Богородиці два роки...», В: «...Отож ми, генеральна старшина, кошовий отаман і все Військо Запорозьке домовилися і постановили з гетьманом... що із генеральними особами мають радитися гетьман про ...всілякі публічні справи, нічого без їхнього дозволу не починаючи...», | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'У якому уривку з історичного джерела йдеться про укладення Люблінської унії?:' 'А: «...государ Ягайло, великий князь, з усіма своїми ще нехрещеними братами, ближніми, ...жагуче бажає й просить прийняти їх у католицьку віру святої римської церкви... обіцяє свої литовські й руські землі навік приєднати до королівства Польського...»', 'Б: «Ми присягаємо той мир тримати твердо, без будь-якої хитрості... Королю держати сповна землю Львівську, а нам держати Володимирську, Луцьку, Белзьку, Холмську та Берестейську. Мир тримати від Покрови Богородиці два роки...»', 'В: «...Отож ми, генеральна старшина, кошовий отаман і все Військо Запорозьке домовилися і постановили з гетьманом... що із генеральними особами мають радитися гетьман про ...всілякі публічні справи, нічого без їхнього дозволу не починаючи...»', 'Г: «Ми, Сигізмунд Август, даною грамотою оголошуємо таке: на скликаному цьому сеймі закінчили справу [об’єднання] між князівством Литовським та королівством Польським в братерській любові і за згодою обох народів...»', | Chosen answer: Г: «Ми, Сигізмунд Август, даною грамотою оголошуємо таке: на скликаному цьому сеймі закінчили справу [об’єднання] між князівством Литовським та королівством Польським в братерській любові і за згодою обох народів...», Rejected answers: А: «...государ Ягайло, великий князь, з усіма своїми ще нехрещеними братами, ближніми, ...жагуче бажає й просить прийняти їх у католицьку віру святої римської церкви... обіцяє свої литовські й руські землі навік приєднати до королівства Польського...», Б: «Ми присягаємо той мир тримати твердо, без будь-якої хитрості... Королю держати сповна землю Львівську, а нам держати Володимирську, Луцьку, Белзьку, Холмську та Берестейську. Мир тримати від Покрови Богородиці два роки...», В: «...Отож ми, генеральна старшина, кошовий отаман і все Військо Запорозьке домовилися і постановили з гетьманом... що із генеральними особами мають радитися гетьман про ...всілякі публічні справи, нічого без їхнього дозволу не починаючи...», | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Поширення якої форми господарювання в ХVI ст. спонукало сучасника зробити такий висновок:
«Братія шляхетська, побачивши перед собою родючі українські землі, думала не про татар та козаків, а про нову здобич для польського плуга»?*:' 'А: зимівник', 'Б: уход', 'В: фільварок', 'Г: слобода', | Chosen answer: В: фільварок, Rejected answers: А: зимівник, Б: уход, Г: слобода | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Поширення якої форми господарювання в ХVI ст. спонукало сучасника зробити такий висновок:
«Братія шляхетська, побачивши перед собою родючі українські землі, думала не про татар та козаків, а про нову здобич для польського плуга»?*:' 'А: зимівник', 'Б: уход', 'В: фільварок', 'Г: слобода', | Chosen answer: В: фільварок, Rejected answers: А: зимівник, Б: уход, Г: слобода | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Збільшення польською владою козацького реєстру до 6 тис. осіб та організація шести територіальних полків стало наслідком козацько-селянського повстання під проводом:' 'А: К. Косинського.', 'Б: С. Наливайка.', 'В: М. Жмайла.', 'Г: Т. Федоровича.', | Chosen answer: В: М. Жмайла., Rejected answers: А: К. Косинського., Б: С. Наливайка., Г: Т. Федоровича. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Збільшення польською владою козацького реєстру до 6 тис. осіб та організація шести територіальних полків стало наслідком козацько-селянського повстання під проводом:' 'А: К. Косинського.', 'Б: С. Наливайка.', 'В: М. Жмайла.', 'Г: Т. Федоровича.', | Chosen answer: В: М. Жмайла., Rejected answers: А: К. Косинського., Б: С. Наливайка., Г: Т. Федоровича. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Прочитайте уривок з історичного джерела щодо Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст. і виконайте завдання.
«…у католицькому християнському королівстві та вільній Речі Посполитій [народ] зазнає такого насильства, якого і в поганській неволі християни-греки не зазнають. Захоплено церкви, монастирі та собори, заборонено вільне виконання обрядів...»
Автор у документі вказав на:' 'А: причину війни.', 'Б: наслідок війни.', 'В: значення війни.', 'Г: привід до війни.', | Chosen answer: А: причину війни., Rejected answers: Б: наслідок війни., В: значення війни., Г: привід до війни. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Прочитайте уривок з історичного джерела щодо Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст. і виконайте завдання.
«…у католицькому християнському королівстві та вільній Речі Посполитій [народ] зазнає такого насильства, якого і в поганській неволі християни-греки не зазнають. Захоплено церкви, монастирі та собори, заборонено вільне виконання обрядів...»
Автор у документі вказав на:' 'А: причину війни.', 'Б: наслідок війни.', 'В: значення війни.', 'Г: привід до війни.', | Chosen answer: А: причину війни., Rejected answers: Б: наслідок війни., В: значення війни., Г: привід до війни. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: '1649 та 1651 роки в історії Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького пов’язані з:' 'А: походами козацького війська проти Молдавії.', 'Б: підписанням союзницьких угод із Трансільванією та Швецією.', 'В: переобранням гетьмана на Генеральних військових радах.', 'Г: укладенням українсько-польських мирних угод.', | Chosen answer: Г: укладенням українсько-польських мирних угод., Rejected answers: А: походами козацького війська проти Молдавії., Б: підписанням союзницьких угод із Трансільванією та Швецією., В: переобранням гетьмана на Генеральних військових радах., | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: '1649 та 1651 роки в історії Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького пов’язані з:' 'А: походами козацького війська проти Молдавії.', 'Б: підписанням союзницьких угод із Трансільванією та Швецією.', 'В: переобранням гетьмана на Генеральних військових радах.', 'Г: укладенням українсько-польських мирних угод.', | Chosen answer: Г: укладенням українсько-польських мирних угод., Rejected answers: А: походами козацького війська проти Молдавії., Б: підписанням союзницьких угод із Трансільванією та Швецією., В: переобранням гетьмана на Генеральних військових радах., | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Унаслідок якого походу Іван Самойлович втратив гетьманську булаву?:' 'А: Кримського', 'Б: Чигиринського', 'В: Азовського', 'Г: Молдавського', | Chosen answer: А: Кримського, Rejected answers: Б: Чигиринського, В: Азовського, Г: Молдавського | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Унаслідок якого походу Іван Самойлович втратив гетьманську булаву?:' 'А: Кримського', 'Б: Чигиринського', 'В: Азовського', 'Г: Молдавського', | Chosen answer: А: Кримського, Rejected answers: Б: Чигиринського, В: Азовського, Г: Молдавського | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Question: 'Міщани в Лівобережній Гетьманщині на початку XVIII ст. були:' 'А: вписані до реєстру городового козацтва й виконували воєнні повинності.', 'Б: особисто вільними та сплачували податки, виконували державні повинності.', 'В: залежні від козацької старшини на правах рангового володіння.', 'Г: зрівняні в правах зі шляхтою та мали власний становий суд.', | Chosen answer: Б: особисто вільними та сплачували податки, виконували державні повинності., Rejected answers: А: вписані до реєстру городового козацтва й виконували воєнні повинності., В: залежні від козацької старшини на правах рангового володіння., Г: зрівняні в правах зі шляхтою та мали власний становий суд. | Given the question and options below, choose the best answer. |
Питання: 'Міщани в Лівобережній Гетьманщині на початку XVIII ст. були:' 'А: вписані до реєстру городового козацтва й виконували воєнні повинності.', 'Б: особисто вільними та сплачували податки, виконували державні повинності.', 'В: залежні від козацької старшини на правах рангового володіння.', 'Г: зрівняні в правах зі шляхтою та мали власний становий суд.', | Chosen answer: Б: особисто вільними та сплачували податки, виконували державні повинності., Rejected answers: А: вписані до реєстру городового козацтва й виконували воєнні повинності., В: залежні від козацької старшини на правах рангового володіння., Г: зрівняні в правах зі шляхтою та мали власний становий суд. | Враховуючи запитання та варіанти нижче, оберіть найкращу відповідь. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.